ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
21 травня 2010 року 14:58 № 2а-3575/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва
про скасування податкового повідомлення-рішення
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі –позивач) звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкової вимоги Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва (далі –ДПІ у Солом’янському районі м. Києва) від 25.12.2009р. №2/27. якою позивачу визначено суму боргу з податку на землю в розмірі 1 597 грн. 26 коп.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2010р. відкрито провадження по справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судових засіданнях позивач позов підтримала, просила його задовольнити, виходячи з того, що нею було придбано у власність нежиле приміщення у багатоповерховому житловому будинку за адресою: б-р Чоколівський, 30, м. Київ, однак при цьому, вона не є власником, користувачем та орендарем земельної ділянки, а тому не може бути платником земельного податку.
Позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила визнати її такою, що не є платником земельного податку а також скасувати податкове рішення від 05.05.2009р. №0000171701, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по земельному податку в розмірі 1 597 грн. 26 коп.
Представник відповідача проти позову заперечив, пояснивши, що у відповідності до ст. 120 Земельного кодексу України, при набутті права власності на нежиле приміщення, до позивача перейшло право користування відповідною частиною земельної ділянки, відповідно до ст. 206 цього ж Кодексу, використання землі в Україні є платним; об’єктом плати за землю є земельна ділянка. У відповідності до ст. 15 Земельного кодексу України, землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Таким чином, Окрім цього, 16.06.2006р. позивачем до ДПІ у Солом’янському районі м. Києва було подано заяву з проханням нарахувати земельний податок в зв’язку з викупом нежилого приміщення за адресою: б-р Чоколівський, 30, м. Київ. Таким чином, позивач погоджувалася з тим, що вона має сплачувати земельний податок за користування частиною земельної ділянки, за вищевказаною адресою.
В судовому засіданні 21 травня 2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі м. Києва було прийняте податкове рішення від 05.05.2009р. №0000171701, яким позивачу повідомлено про те, що на підставі підпункту «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, зі змінами та доповненнями (далі –Закон України №2181) та статей 13, 17 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 №2535-ХІІ, їй було визначено суму податкового зобов’язання з земельного податку в розмірі 1 597 грн. 26 коп.
Так, у відповідності до договору купівлі-продажу від 28.02.2006 року позивачем було придбано у власність нежиле приміщення у багатоповерховому житловому будинку за адресою: б-р Чоколівський, 30, м. Київ, площею 70,2 кв. м., таким чином до позивача з 28.02.2006р. перейшло право власності на вказане нежитлове приміщення.
У відповідності до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України від 25.10.2001, № 2768-III, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Згідно ст. 206 Земельного кодексу України, об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону
Згідно статті 125 Земельного кодексу України, право власності або користування земельною ділянкою виникає тільки після отримання правовстановлюючого документа.
Згідно статті 126 Земельного кодексу України, такими документами є або державний акт на землю або договір оренди.
Поняття «право постійного користування», визначено в ст. 92 Земельного Кодексу України - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Отже, при набутті права власності на нежиле приміщення, до позивача перейшло право користування відповідною часткою земельної ділянки за адресою: б-р Чоколівський,30, м. Київ.
Відповідно до статті 2 Закону України від 03.07.1992, № 2535-XII "Про плату за землю" (далі –Закон України №2535), користування землею є платним. Плата за землю стягується у вигляді або орендної платні або у вигляді податку на землю.
Відповідно до статті 5 Закону України №2535, об'єктом сплати за землю є земельна ділянка (пай), які знаходяться у власності або користуванні, у тому випадку й у оренді.
Частинами 4 та 5 статті 14 Закону №2535, визначено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.
Згідно статті 15 Закону України №2535, земельний податок сплачується с дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою, земельний податок також сплачується з урахуванням фактичного періоду знаходження землі у власності або користуванні.
Відповідно до роз'яснень, наданих листом Державної податкової адміністрації України від 17.12.2003 за № 6398/в/17-0515, при переході права власності або користування на будівлю, споруду, власник зобов'язаний оформити право власності або користування на земельну ділянку на якій розміщена споруда, будівля в установленому законом порядку, проте обов'язок сплачувати земельний податок виникає з моменту переходу права власності або користуванням будівлею, спорудою.
Суд важає за доцільне наголосити на тому, що 16.06.2006 р. позивачем було подано до ДПІ у Солом’янському районі м. Києва заяву з проханням нарахувати земельний податок у зв'язку з викупом нежилого приміщення за адресою: бул. Чоколівський, 30, м. Київ. (копія долучена до матеріалів справи).
У відповідності до ст. 14 Закону України №2535 та поданої позивачем заяви, ДПІ у Солом’янському районі м. Києва було проведено нарахування земельного податку позивачу за наступні періоди:
2006 р. в сумі 606 грн. 93 коп.
2007 р. в сумі 670 грн. 08 коп.
2008 р. в сумі 1 386 грн. 51 коп.
2009 р. в сумі 1597 грн. 26 коп.
Таким чином, позивач, подавши до податкового органу вищевказану заяву, визнала за собою обов’язок сплачувати до державного бюджету України земельного податку за користування нежитловим приміщенням за адресою: б-р Чоколівський, 30, м. Київ.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність, прийнятого ДПІ у Солом’янському районі м. Києва податкового рішення від 05.05.2009р. №0000171701, в зв’язку з чим позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н.Г. Вєкуа
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –04.06.2010 р.