ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

25.05.2010 р.                                                                         № 2а-4477/09/2670  

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Кочана В.М., суддів Пилипенко О.Є., Винокурова К.С.,  

секретаря судового засідання Іщук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов

   ОСОБА_1    

до       Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України,

Міністерства регіонального розвитку та будівництва України,

Міністерства з питань житлово-комунального господарства    

провизнання протиправним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

                                      В С Т А Н О В И В:

          ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:   визнати протиправним наказ Міністра будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України Рибака В.В. №49 "ос" від 1 лютого 2007 року, яким його було звільнено з посади начальника контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України у зв'язку із змінами в організації праці (пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України); поновити його на роботі на посаді Начальника контрольно-ревізійного відділу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України з 1 лютого 2007 року, а також стягнути на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та стягнути на відшкодування моральної шкоди 28 000 грн.

          Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і пояснив, що наказом Міністра будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №49"ос" від 1 лютого 2007 року він був звільнений з посади начальника контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України у зв'язку із змінами в організації праці (пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України).

          Оскаржуваний наказ, на думку позивача, є протиправним, оскільки його було видано в період тимчасової непрацездатності позивача та при наявності вакантних посад, які би він міг зайняти внаслідок проведення змін в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників Міністерства.

          Крім того, звільнення відбулось без погодження Головного контрольно-ревізійного управління, що суперечить пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю" від 22 травня 2002 року №685.

          Оскільки після його звільнення Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства було ліквідоване, позивач просив поновити його на роботі на посаді Начальника контрольно-ревізійного відділу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України з 1 лютого 2007 року, а також стягнути на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та стягнути на відшкодування моральної шкоди 28 000 грн.

          Представники відповідачів проти задоволення позову заперечили, оскільки вважають, що позивача було звільнено з дотриманням норм законодавства про працю.

          Поновлення позивача на роботі є неможливим, оскільки  Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства було ліквідоване, а жодне з інших Міністерств не є його правонаступником.

          Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

          Судом встановлено, що ОСОБА_1 16 січня 2006 року був призначений на посаду начальника контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України з присвоєнням йому 5 рангу державного службовця, як такого, що пройшов за конкурсом.

          Наказом від 16.10.2006 року №255 "ОС" в центральному апараті Міністерства для здійснення контрольно-ревізійної функцій було утворено управління контрольно-ревізійної роботи.

          18 листопада 2006 року позивача було попереджено про майбутнє звільнення.

          Згоду на звільнення позивача від профспілкового органу було отримано.

          Наказом Міністра будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №49 "ос" від 1 лютого 2007 року позивач був звільнений з посади начальника контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України у зв'язку із змінами в організації праці (пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України).

          Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці.

          Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу, підставою для його видання стали накази Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України "Про_затвердження структури центрального апарату Міністерства" від 16 жовтня 2006 року №255 "ОС" та "Про введення в дію штатного розпису центрального апарату Міністерства" від 31 жовтня 2006 року №278 "ОС".

          Як вбачається із зазначених наказів, у зв'язку з реорганізацією контрольно-ревізійного відділу, який очолював позивач, у контрольно-ревізійне управління, штатна чисельність працівників збільшилась з 7 осіб до 11 осіб.

          Відповідно до ст. 24 Закону України "Про державну службу" прийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов'язаних із службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються.

          За класифікацією посад державних службовців, встановленою статтею 25 зазначеного Закону, посада позивача, начальника самостійного відділу міністерства, віднесена до третьої категорії, а запропонована йому посада провідного спеціаліста міністерства - до п'ятої категорії державних службовців,

          Таким чином, запропонована при звільненні позивачу посада провідного спеціаліста контрольно-ревізійного управління не відповідає встановленим чинним трудовим законодавством критеріям - професії та спеціальності.

          Як слідує зі змісту довідки Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27 грудня 2007 року (том 2 а.с. 200), в період з листопада 2006 року до лютого 2007 року, протягом якого відбувалась процедура звільнення позивача з посади, у новоствореному контрольно-ревізійному управлінні були вакантні посади, що відповідали за категорією посаді, яку займав позивач, але жодна з них без будь-яких обґрунтувань йому запропонована не була.

          Крім того, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю" від 22 травня 2002 року №685 визначено, що керівник контрольно-ревізійного підрозділу центрального органу виконавчої влади призначається на посаду і звільняється з посади керівником цього органу за погодженням з Головним контрольно-ревізійним управлінням в порядку, визначеному Головним контрольно-ревізійним управлінням.

          Однак, звільнення позивача, який був керівником контрольно-ревізійного підрозділу центрального органу виконавчої влади, з Головним контрольно-ревізійним управлінням погодженим не було.

          Таким чином, сукупність зібраних та перевірених в судовому засіданні доказів дають підстави вважати, що правові підстави для звільнення позивача у зв"язку  із змінами в організації праці були відсутні.

          Крім того, позивача було звільнено з роботи під час тимчасової непрацездатності, що є додатковою підставою для визнання оскаржуваного наказу про звільнення протиправним та його скасування.

          Докази щодо перевірки законності видачі позивачу лікарняних листків, на які посилаються  відповідачі, суд до уваги не приймає, оскільки такі докази не спростовують того, що позивач на день видання оскаржуваного наказу перебував у стані тимчасової непрацездатності.

          Постановою КМ України від 01 березня 2007 року №323 було утворено Міністерство регіонального розвитку та будівництва України та Міністерство з питань житлово-комунального господарства, які є правонаступниками реорганізованого Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України у відповідних сферах діяльності.

          На час розгляду справи процедура ліквідації Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України не завершена.

          Судом також встановлено, що позивачу 01 травня 2010 року виповнилось 60 років.

          Відповідно до вимог ст.ст. 23, 30 Закону України "Про державну службу" досягнення чоловіками 60-річного віку є підставою для припинення державної служби.     

          Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що з метою захисту прав та інтересів позивача слід визнати протиправним та скасувати наказ №49 "ос" від 01 лютого 2007 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади начальника Контольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва та архітектури та житлово-комунального господарства України згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України; стягнути з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2007 року по 01.05.2010 року в сумі 118 104,00 гривень, а ОСОБА_1 слід вважати звільненим з роботи з 01.05.2010 року на підставі п. 3 ч. ст. 30 Закону України "Про державну службу" у зв"язку із досягненням ним граничного віку проходження державної служби.  

          Відповідно до п.п. 2 ч.1 ст. 256  КАС України постанову суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць в розмірі 3108,00 гривень слід виконати негайно.

          В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити у зв"язку з їх недоведеністю.                        Керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                  П О С Т А Н О В И В:

          Адміністративний позов задовольнити частково.

          Визнати протиправним та скасувати наказ №49 "ос" від 01 лютого 2007 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади начальника Контольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України.

          Стягнути з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2007 року по 01.05.2010 року в сумі 118 104,00 гривень.

          Вважати звільненим ОСОБА_1 з роботи з 01.05.2010 року на підставі п. 3 ч. ст. 30 Закону України "Про державну службу" у зв"язку із досягненням ним граничного віку проходження державної служби.  

          Відповідно до п.п. 2, 3 ч.1 ст. 256  КАС України постанову суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць в розмірі 3108,00 гривень виконати негайно.

          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

                    Постанова суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

               Головуючий - суддя                                                                         Кочан В.М.         

                                судді                                                                                         Пилипенко О.Є.

                                                                                                                                  Винокуров К.С.               

          Постанову складено в повному обсязі 03.06.2010 року.