ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2010 року /11:04/ Справа № 2а-652/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Жучковій Н.С., за участю представника позивача Железняка О.В., представників відповідача Ілляшенка В.В., Притули Л.Ж., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно енергетична компанія Запоріжнафта»
до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області
про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 08.07.2009 р. №0000252300/0, № 0000262300/0 і від 09.11. 2009 р. № 0000512300/2
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Паливно-енергетична компанія Запоріжнафта» (далі – позивач або ТОВ «ПЕК Запнафта») з позовною завою до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області (далі – відповідач або ДПІ у Василівському районі) про визнання нечинними податкових повідомлень – рішень від 08.07.2009р. №0000252300/0, №0000262300/0 і від 09.11.2009р. №0000512300/2.
15.03.2010р. від представника позивача надійшло клопотання про об’єднання справ №2а-904/10/0870 та №2а-652/10/0870 для спільного розгляду, оскільки вказані справи є однорідними за позовними вимогами, за предметом розгляду.
Ухвалою суду від 15.03.2010р. клопотання представника позивача задоволено, справи № 2а-904/10/0870 та № 2а-652/10/0870 об’єднано, надано № 2а-652/10/0870.
У позові позивач зазначив, що ним, під час здійснення господарської діяльності, не порушувались п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п. 5.4.4 п.5.4 ст.5, п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а отже податкові повідомлення – рішення винесенні безпідставно. Позивач стверджує, що договори комісії, укладені ТОВ «ПЕК Запнафта» з громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не є удаваними, не вчинялись для приховання іншого правочину – договору поворотної фінансової допомоги, а поліграфічна продукція, отримана від ПП «Ірта» і ТОВ «Престо-Мар» пов’язана з господарською діяльністю позивача.
У судовому засіданні позивач на задоволенні позовних вимог наполягає.
Відповідач з позовом не згоден, вважає, що податкові повідомлення – рішення від 08.07.2009р. №0000252300/0, №0000262300/0 і від 09.11.2009р. №0000512300/2 винесені ним обґрунтовано, оскільки позивачем під час здійснення своєї господарської діяльності порушені п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п. 5.4.4 п.5.4 ст.5, п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Також відповідач зазначав, що договори комісії, укладені ТОВ «ПЕК Запнафта» з громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є удаваними, вчинені для приховання іншого правочину – договору поворотної фінансової допомоги, а поліграфічна продукція, отримана від ПП «Ірта» і ТОВ «Престо-Мар» не пов’язана з господарською діяльністю позивача.
Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Державною податковою інспекцією у Василівському районі Запорізької області з 11.06.2009р. по 24.06.2009р. проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ПЕК Запнафта» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2008р. по 31.03.2009р.
За результатами перевірки складено Акт перевірки №103/23/35443878 від 30.06.2009р. Згідно цього акту ТОВ «ПЕК Запнафта» під час здійснення господарської діяльності порушено п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п. 5.4.4 п.5.4 ст.5, п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
На підставі вказаного Акту перевірки №103/23/35443878 від 30.06.2009р. відповідачем винесені наступні податкові повідомлення – рішення:
- податкове повідомлення – рішення від 08.07.2009р. №0000252300/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств у сумі 225924,70 грн., з яких 161650,00 грн. – за основним платежем, 64274,70 грн. – штрафні (фінансові) санкції;
- податкове повідомлення – рішення від 08.07.2009р. №0000262300/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 54000,00 грн., з яких 36000,00 грн. – за основним платежем, 18000,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.
Під час розгляду повторної скарги позивача ДПА у Запорізькій області Рішенням від 26.10.2009р. №4914/10/25-020 доручено ДПІ у Василівському районі Запорізької області провести позапланову перевірку ТОВ «ПЕК Запнафта».
У зв’язку з розглядом повторної скарги позивача з 28.10.2009р. по 03.11.2009р. ДПІ у Василівському районі Запорізької області проводилась позапланова виїзна перевірка ТОВ «ПЕК Запнафта».
За результатами позапланової виїзної перевірки складено Акт перевірки №153/23/35443878 від 04.11.2009р. Додатковою позаплановою перевіркою залишено без змін податкове повідомлення – рішення №0000252300/1 від 04.09.2009р. в сумі 225924,70 грн., в тому числі основний платіж 161650,00 грн., штрафні санкції 64274,70 грн. та додатково донараховано податку на прибуток в сумі 35142,80 грн., в тому числі основного платежу – 12395,00 грн., штрафних санкцій – 22747,80 грн.
На підставі вказаного Акту перевірки №153/23/35443878 від 04.11.2009р. відповідачем винесено:
- податкове повідомлення – рішення від 09.11.2009р. №0000512300/2, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств у сумі 56496,40 грн., з яких 12395,00 грн. – за основним платежем, 44101,40 грн. – штрафні (фінансові) санкції.
За результатами розгляду повторної скарги позивача Державною податковою адміністрацією України Рішенням від 15.01.2010р. № 388/7/25-0115 залишені без змін податкові повідомлення – рішення від 08.07.2009р. №0000252300/0, №0000262300/0 та в зазначеній частині рішення ДПА у Запорізькі області від 04112009р. №5061/10/25-020, а скаргу ТОВ «ПЕК Запнафта» – без задоволення.
Державною податковою адміністрацією України за результатами розгляду повторної скарги позивача Рішенням від 03.02.2010р. №2068/7/25-0115 залишено без змін податкове повідомлення – рішення від 09.11.2009р. №0000512300/2 та Рішення ДПА у Запорізькій області від 14.01.2010р. №50/10/25-020, а скаргу ТОВ «ПЕК Запнафта» залишено без задоволення.
Винесені ДПІ у Василівському районі Запорізької області відносно ТОВ «ПЕК Запнафта» податкові повідомлення – рішення стосуються наступних правовідносин: 1 – договорів комісій, укладених ТОВ «ПЕК Запнафта» з громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_5; 2 – отримання ТОВ «ПЕК Запнафта» поліграфічної продукції від ПП «Ірта» та ТОВ «Престо-Мар».
Так, 18.02.2008р. укладено договір комісії №1/К між ТОВ «ПЕК Запнафта» (комісіонер) та громадянкою ОСОБА_4 (комітент), а 29.02.2008р. укладено договір комісії №08022901 між ТОВ «ПЕК Запнафта» (комісіонер) та громадянином ОСОБА_5 (комітент).
Предметом вказаних договорів є обов’язок комісіонера за дорученням комітента за винагороду здійснити один або кілька правочинів від свого імені за рахунок комітента по купівлі-продажу нафтопродуктів.
Також, ТОВ «ПЕК Запнафта» отримало від ПП «Ірта» поліграфічну продукцію (інформаційний лист) згідно видаткової накладної ВН №103114 від 31.10.2008р. у кількості 50000 шт. по ціні за одну шт. 1,33 грн., на суму 66666,67 ПДВ 13333,33 грн., загальна сума поставки склала 80000,00 грн., та від ТОВ «Престо-Мар» (поліграфічну продукцію) згідно ВН №30/09-1 від 30.09.2008р. у кількості 85000 шт. по ціні за одну шт. 1,33 грн. на суму 113333,33 грн. ПДВ 22666,67 грн., загальна сума поставки склала 136000,00 грн.
Податкові повідомлення – рішення від 08.07.2009р. №0000252300/0, №0000262300/0 і від 09.11.2009р. №0000512300/2 мають бути визнані нечинними оскільки:
1. Відповідно до п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.
У п.п.1.22.2. п.1.22. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що поворотна фінансова допомога – це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.
Статтею 235 Цивільного кодексу України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Комісії як окремому виду зобов’язань присвячена Глава 69 Цивільного кодексу України (статті 1011 - 1028).
Зокрема, статтею 1011 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Відповідно до ч.3 ст.1012 ЦК України істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.
Згідно з ч.1 ст.1013 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
Отже, обов’язковим елементом договору комісії є комісійна плата.
Про Позику як окремий вид зобов’язань говориться у Параграфі 1 Глави 71 ЦК України.
Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як зазначено у ч.2 ст.1048 ЦК України договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Отже, предметом позики можуть бути: 1 – грошові кошти; 2 – інші речі, визначені родовими ознаками.
Враховуючи припис п.2 ч.2 ст.1048 ЦК України, договір позики може бути безпроцентним лише при передачі позичальникові речей, визначених родовими ознаками, а не грошових коштів.
Стверджуючи, що отримані ТОВ «ПЕК Запнафта» кошти є фактично поворотною фінансовою допомогою (позикою), а не коштами отриманими в межах договору комісії, позивач водночас не спростував факту отримання ТОВ «ПЕК Запнафта» компенсацій (сум комісійних плат) від громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та не довів факту не отримання останніми нафтопродуктів.
Відповідно до бухгалтерської довідки, складеної на вимогу суду головним бухгалтером ТОВ «ПЕК Запнафта» ОСОБА_8, позивачем отримано комісійну плату від ОСОБА_4 у сумі 16,37 грн. та від ОСОБА_5 у сумі 18,56 грн.
Вказані суми комісійних плат підтвердив й відповідач у своєму реєстрі взаєморозрахунків ТОВ «ПЕК Запнафта» з комітентами, складеному на вимогу суду.
Також, у бухгалтерській довідці, складеній на вимогу суду головним бухгалтером ТОВ «ПЕК Запнафта» ОСОБА_8, зазначено, що «відпуск палива за договорами комісії відбувався через АЗС підприємства в автомобілі комітентів, данні зафіксовані у забірних відомостях. На підставі чого складались видаткові накладні, за данними яких робились звіти комітентам».
Забірні відомості та видаткові накладні долучені судом до матеріалів справи.
Викладені фактичні данні свідчать, що договори комісії, укладені ТОВ «ПЕК Запнафта» з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не є удаваними правочинами, які вчинені сторонами для приховування іншого правочину – договору поворотної фінансової допомоги, а сторони виконували саме ті дії і утворювали правовідносини, які передбачались умовами договорів.
Зважаючи на це суд приходить до висновку, що позивачем не порушено п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
2. У п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п. 5.4.4. п.5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються: витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.
В Акті перевірки від 30.06.2009р. №103/23/35443878 на сторінці 19 та в Акті перевірки (позапланової перевірки) від 04.11.2009р. №153/23/35443878 на сторінці 16 зазначено:
«Відповідно до первинних документів наданих до перевірки встановлено, що ТОВ «ПЕК Запнафта» отримувало від ПП «Ірта» поліграфічну продукцію (інформаційний лист) згідно видатковій накладній ВН №103114 від 31.10.2008р. у кількості 50000 шт. по ціні 1,33 грн. за одну штуку, на суму 66666,67 ПДВ 13333,33 грн., загальна сума поставки склала 80000,00 грн., та від ТОВ «Престо-Мар» (поліграфічну продукцію) згідно ВН №30/09-1 від 30.09.2008р. у кількості 85000 шт. по ціні за одну шт. 1,33 грн. на суму 113333,33 грн. ПДВ 22666,67 грн., загальна сума поставки склала 136000,00 грн. ТОВ «ПЕК Запнафта» угоди з вищезазначеними підприємствами не укладало, умови поставки відбувалися на підставі рахунків отриманих від ТОВ «Престо-Мар» рахунок №30/09-1 від 30.09.08р., ПП «Ірта» рахунок №103114 від 31.10.08р. Згідно перевірених документів ТОВ «ПЕК Запнафта» не довело, що поліграфічна продукція була пов’язана з господарською діяльністю яка направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі. До перевірки не надані зразки придбаної поліграфічної продукції яка б містила у собі інформацію про товари (роботи, послуги) що продаються підприємством, та який не можливо використати ні в господарській діяльності ні по іншому, крім застосування його як носія інформації (наприклад: прайс-лист, рекламні проспекти, брошури які можливо використати виключно як носій інформації про підприємство, товар який реалізуєься, та послуги які надаються)».
Позивачем до суду надано інформаційний лист, який долучено до матеріалів справи, синього кольору з фотознімками автозаправних колонок та інших об’єктів автозаправних станцій з наступним текстом на першій сторінці:
«ТОВ «ПЕК Запнафта» м.Дніпрорудний вул. Ентузіастів, 29А телефони: 8(06175)6-39-09 факс: 6-19-77» та на другій: «Підприємство представляє Лисичанський нафтопереробний завод у Запорізькій області. Ми вважаємо, що поняття «продавець» та «покупець» повинні уступити місце поняттю «Партнери». Наш колектив робить все від нього залежне, щоб забезпечення нафтопродуктами наших Партнерів займало як можна меншого часу і, що саме важливе, економило фінансові ресурси.
Наша компанія жодного разу не допустила зривів у забезпеченні наших партнерів паливом. У компанії відпрацьована система резервування палива і його після продажного зберігання.
Підприємство займається послугами з реалізації нафтопродуктів по оптовим та роздрібним цінам.
Партнери нашої компанії змогли оцінити якість нашого пального, особливо у зимовий період, коли паливна апаратура особливо чуттєва до використання неякісних або не відповідаючи умовам експлуатації палив.
Ми готові розглядати будь-які пропозиції, що торкаються співпраці.
Окремим пріоритетом нашої компанії є забезпечення якості палива, що поставляється.
Якість палива, що відпускається, контролює Лисичанський НПЗ за допомогою пересувних лабораторій».
Як повідомив представник позивача, вказаний інформаційний лист виготовлявся як ПП «Ірта», так і ТОВ «Престо-Мар». Цей інформаційний лист надавався перевіряючим відповідача під час перевірки, про що зазначила представник відповідача Л.М. Притула, яка проводила перевірку позивача.
Відповідач не довів, що ПП «Ірта» та ТОВ «Престо-Мар» виготовлялись різні за формою та змістом інформаційні листи (різна поліграфічна продукція).
Позивачем на вимогу суду надано бухгалтерську довідку за підписом директора ТОВ «ПЕК Запнафта» ОСОБА_12 у якій зазначено: «у господарській діяльності «ТОВ «ПЕК Запнафта» було розроблена маркетингова програма з розширення клієнтської бази. І одним з пунктів якої була рекламна акція (для якої була закуплена рекламна продукція). Рекламні буклети були розіслані по організаціям і роздані клієнтам при реалізації ПММ через АЗС підприємства».
Відповідачем не доведено, що позивач не отримував від ПП «Ірта» та ТОВ «Престо-Мар» рекламної продукції (продукції вказаного інформаційного листа) та не розповсюджував її серед населення.
Висновки відповідача про непов’язаність поліграфічної продукції з господарською діяльністю позивача яка направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі зроблені без посилання на норми нормативно-правивих актів України.
Доводи відповідача про ненадання позивачем під час перевірки придбаної поліграфічної продукції яка б містила у собі інформацію про товари, що продаються підприємством, спростовується інформацією, зазначеною в інформаційному листі, щодо реалізації ТОВ «ПЕК Запнафта» палива виготовленого Лисичанським нафтопереробним заводом.
У ч.2 ст.641 ЦК України зазначено, що реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Частиною 1 ст.699 ЦК України передбачено, що пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звернених до невизначеного кола осіб, є публічною пропозицією укласти договір, якщо вона містить усі істотні умови договору.
Згідно з ч.2 ст.699 ЦК України виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу є публічною пропозицією укласти договір незалежно від того чи вказана ціна та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу.
Відповідно до п.2.1 Статуту ТОВ «ПЕК Запнафта» товариство створене для здійснення господарської діяльності з метою задоволення споживчого ринку продукцією та послугами згідно із профілем його діяльності, поширення їх асортименту, підвищення конкурентоспроможності, отримання прибутку та використання його в інтересах Учасників.
Як зазначено у п.2.2 Статуту ТОВ «ПЕК Запнафта» відповідно до визначеної мети основними видами діяльності Товариства є: торгівельна діяльність: роздрібна торгівля пальним, оптова торгівля паливом (…).
Таким чином, вказаний інформаційний лист (рекламний буклет), який роздавався клієнтам при реалізації паливно-мастильних матеріалів через АЗС ТОВ «ПЕК Запнафта», є публічною пропозицією укласти договір купівлі-продажу з метою отримання доходу та відноситься до господарської діяльності позивача.
Операції з придбання ТОВ «ПЕК Запнафта» поліграфічної продукції у ПП «Ірта» та ТОВ «Престо-Мар» оформлені видатковими накладними, рахунками фактури, податковими накладними, актами на списання матеріалів (копії документів долучені до матеріалів справи), що приводить суд до висновку про реальність здійснених операцій і їх відповідність волевиявленню сторін, зазначеному у договорі.
Враховуючи викладене, судом не встановлено об’єктивних данних про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.4.4. п.5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то згідно п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
В Акті перевірки від 30.06.2009р. №103/23/35443878 на сторінці 17 перевіряючими зазначено:
«Використовуючи у ході перевірки програму автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, перевірені вищезазначені підприємства (ПП «Ірта» та ТОВ «Престо-Мар»), та встановлено, що підприємства не мають виробничих потужностей для виробництва поліграфічної продукції».
Однак, відповідачем у судових засіданнях документально не підтверджений цей довід.
Оскільки вказаний інформаційний лист (рекламний буклет) придбавався для використання у господарській діяльності ТОВ «ПЕК Запнафта», то порушення з боку останнього п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не відбулось.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що заявлені ТОВ «ПЕК Запнафта» до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області позовні вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень – рішень від 08.07.2009р. №0000252300/0, №0000262300/0 і від 09.11.2009р. №0000512300/2, винесених Державною податковою інспекцією у Василівському районі Запорізької області відносно ТОВ «ПЕК Запнафта», є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України; п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п.п.1.22.2. п.1.22. ст.1, п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4, п.5.1, п.п. 5.4.4. п.5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; ст.ст. 235, 641, 699, 1011, 1012, 1013, 1046, 1048 Цивільного кодексу України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати нечинними податкові повідомлення - рішення від 08.07.2009 р. №0000252300/0, від 08.07.2009 р. № 0000262300/0 і від 09.11. 2009 р. № 0000512300/2, винесені Державною податковою інспекцією у Василівському районі Запорізької області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно енергетична компанія Запоріжнафта».
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя /підпис/ О.О.Прасов
Постанова виготовлена в повному обсязі 25.05.2010 р.
Постанова не набрала законної сили
Суддя О.О.Прасов