РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 609/512/21

2/609/303/2021

06 серпня 2021 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді: Ковтуновича О.В.

при секретарі судового засідання: Вознюк В.І.

за участю:

представника відповідача: Полюхович О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ цивільну справу за позовом: ОСОБА_1

до

відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей»

вимоги позивача: про скасування Наказу про звільнення з роботи та запису у трудовій книжці; стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу; компенсації за дні невикористаної відпустки, суд -

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позиції позивача.

1. 11 травня 2021 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей» (далі відповідач) з вимогою про скасування Наказу про звільнення з роботи та запису у трудовій книжці; стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу; компенсації за дні невикористаної відпустки.

2. Позов обгрунтований тим, що позивач 25 січня 2018 року був прийнятий на роботу у ТОВ «Нова Пошта» на посаду адміністратора відділення №25 у м. Києві. 11 грудня 2018 року був звільнений із займаної посади в порядку переведення до ТОВ «Пост Фінанс» (код ЄДРПОУ 38324133) на посаду старшого касира мобільної групи філії №1, а згодом, 11 березня 2019 року, був переведений в межах цього підприємства на посаду касира пункту надання фінансових послуг філії №1.

Під час прийняття на роботу позивачу було повідомлено у безапеляційній формі про те, що в день написання заяви про прийняття на роботу зобов`язаний написати і заяву про звільнення без зазначення числа, місяця г року, а тому позивач не мав іншого виходу, як виконати цю вимогу роботодавця.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пост Фінанс» (код ЄДРПОУ 38324133) у січні 2021 року змінило свою назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «НоваПей» (код ЄДРПОУ 38324133), а одним із власників даного підприємства - є ТОВ «Нова Пошта».

Позивач у третьому кварталі 2019 року неодноразово отримував повістки від Шумського РВК як особа призовного віку з вимогою з`явитися до данного військового комісаріату для проходження комісії, які, як законослухняний та свідомий громадянин не міг ігнорувати, а тому надавав дані повістки за місцем своєї роботи та отримував звільнення для з`явлення до призовної дільниці, а при вибутті із Шумського РВК - відмічав дату такого вибуття та надавав їх за місцем свого працевлаштування.

07 жовтня 2019 року позивач був призваний для проходження строкової військової служби, 15 жовтня 2019 року з`явився до Шумського РВК Тернопільської області для відправлення в частину, а вже 16.10.2019 року - Тернопільським ОВК позивачу було присвоєно військове звання «солдат» та направлено у військову частину.

При цьому належна позивачу трудова книжка лишилася на підприємстві за місцем його працевлаштування, тобто у відповідача.

Оскільки позивач заяви про звільнення не писав, був призваний під час дії особливого періоду на строкову військову службу, на нього поширюються гарантії передбачені ч.3 ст.119 КЗпП України, а отже у відповідача не було законних підстав для звільнення за ч. 1 ст.36 КЗпП України.

Проте, не зважаючи на все, викладене вище, відповідач, всупереч чинному законодавству України, 01 листопада 2019 року (тобто з 15 днів після того, як позивач прибув до військової частини для несення служби), звільнив позивача з роботи за угодою сторін.

Звільнившись 15.04.2021 року із строкової військової служби, прибувши за адресою своєї реєстрації місця проживання і ставши на облік у Шумському РВК, позивач зателефонував за адресою свого робочого місця і дізнався про те, що вже давно звільнений з роботи. На його питання відносно трудової книжки, яка знаходиться у них і не була видана при звільнені - йому відповіли, що якщо її знайдуть - то пришлють Новою Поштою. В дальшому позивачу прийшлося неодноразово телефонувати до Відповідача, конфліктувати з ними з приводу повернення його трудової книжки і нарешті 22.04.2021 р. належна йому трудова книжка була направлена на з його ім`я за його рахунок, яку отримав 24.04.2021 року.

Таким чином, позивач змушений звертатися за захистом своїх порушених інтересів до суду, з вимогою скасування наказу про звільнення його з роботи та запису в трудовій книжці як незаконних, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористані відпустки.

Ввідними даними для розрахунку середньої зарплати час вимушеного прогулу є:

1. Останні два місяці для розрахунку - серпень та вересень 2019 року;

2. Заробітна плата за 1 місяць заробітна плата за 3 квартал 2019 року складає 16665,74 грн. (із них 13276,05 - сума доходу і 2389,69 - сума податку. Розділивши цю сума на три місяці квартал - отримаємо заробітну плату за один місяць) - 5221,92 грн., відповідно за 2 місяці - 10443,84 грн. Таким чином, середньоденна заробітна плата = заробітна плата за 2 місяці / на кількість робочих днів, тобто середньоденна заробітна плата = 10443,84 / 43 = 242,88 грн.;

3. Кількість робочих днів у серпні 2019 року - 22 дні, у вересні 2019 року - 21 день. Таким чином, середньомісячне число робочих днів = сумарне число робочих днів за останні 2 календарні місяці / на два. Тобто, середньомісячне число робочих днів = 43/2 = 21,5 день.

Щоб визначити загальну суму заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, треба середньоденну заробітну плату (242,88 грн.) помножити на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Оскільки час вимушеного прогулу складає 1 рік і 7 місяців, тобто в переводі на місяці - це 19 місяців (жовтень, листопад, грудень 2019 року; січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень листопад, грудень 2020 року; січень, лютий, березень, квітень 2021 року), а середньомісячне число робочих днів розраховане як 21 день, тоді:

21* 19 = 399 днів.

Таким чином, загальна сума заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, складає:

242,88 * 399 = 96909,12 грн.

Окрім цього, позивач як працівник, має право використати щорічну основну відпустку за весь час вимушеного прогулу, або при звільненні отримати компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Відтак, кількість днів щорічної основної відпустки за період із жовтня 2019 року по квітень 2021 року становить 36 календарних днів. Відповідно, середньоденна заробітна плата, як вже було розраховано вище, складає 242,88 грн. Тоді сума компенсації за невикористану щорічну основну відпустку складає:

36 д. *242,88 грн. = 8743,68 грн.

Враховуючи наведене, позивач просить визнати незаконним та скасувати Наказ №2722-к від 30.10.2019 р. про звільнення ОСОБА_1 , з посади касира пункту надання фінансових послуг філії №1 за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України; Визнати/вважати ОСОБА_1 звільненим з посади касира пункту надання фінансових послуг філії №1 із дня постановлення рішення суду з підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України; Зобов`язати відповідача - ТОВ «НоваПей» нарахувати та виплатити на користь позивача, ОСОБА_1 : середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 96909,12 грн.; сума компенсації за невикористану щорічну основну відпустку у розмірі 8743,68 грн.

3. 22 червня 2021 року на адресу Шумського районного суду Тернопільської області надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача, в якому остання вказує, що 12 грудня 2018 року позивача прийнято на роботу на посаду старшого касира мобільної групи філії № 1 ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» на основне місце роботи.

11 березня 2019 року позивача було переведено на посаду касира ПНФП філії №1 ТОВ «ПОСТ ФІНАНС».

07 жовтня 2019 року між позивачем та відповідачем була укладена угода про припинення трудового договору, відповідно до п.1 якої сторони досягли взаємної згоди щодо припинення трудового договору за угодою сторін 01 листопада 2019 року.

Відповідно до п. 6.1 наказу №2722-к від 30.10.2019 року Позивача було звільнено з посади касира ПНФП філії №1 01 листопада 2019 року за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

30 жовтня 2019 року на підставі заяви позивача на відділення Нової Пошти №25 йому була направлена трудова книжка та розписка про її отримання. Вказані документи відповідачу не повертались.

Звільнення за угодою сторін у відповідача відбувається саме шляхом підписання сторонами трудового договору угоди про припинення трудового договору, при цьому працівник будь-яких заяв не підписує. Твердження позивача про підписання ним при прийомі на роботу заяви про звільнення без зазначення числа, місяця та року є недостовірним, оскільки позивач приймався на роботу на посаду старшого касира мобільної групи, а угоду про припинення трудового договору підписував на посаді касира ПНФП.

Станом на 30.10.2019 року (день видання наказу про звільнення) позивач не надав відповідачу будь-яких документів, що підтверджують його призов та проходження ним строкової військової служби.

Відповідно до п. 3 укладеної 07.10.2019 року сторонами угоди про припинення трудового договору анулювання цієї угоди можливе тільки на взаємною письмовою згодою сторін. Станом на 30.10.2019 року вказана угода була діюча, працівник не повідомляв роботодавця про намір її анулювати (змінити).

Відповідач вважає, що суд не має правових підстав для зміни формулювання причини звільнення на ч.3 ст.38 КЗпП України, оскільки Позивач перебуваючи в трудових відносинах з Відповідачем не ініціював своє звільнення (не подавав відповідної заяви) за власним бажанням у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю чи трудового договору.

На підставі заяви Позивача його трудова книжка разом з розпискою про отримання були направлені 30.10.2019 року поштовим відправленням ТОВ «Нова Пошта» за ЕН №59000458637636 . Згідно відповіді ТОВ «Нова Пошта» від 18 червня 2021 року поштове відправлення за ЕН №59000458637636 було вручене одержувачу ( ОСОБА_1 , тел. НОМЕР_2 ) 31 жовтня 2019 року.

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про відсутність вини відповідача в затримці видачі трудової книжки позивачеві, вимога щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягає.

Позивач не заявляє вимог щодо поновлення на роботі та оплати за час вимушеного прогулу спричиненого незаконним звільненням, підстави для самостійного звільнення позивача рішенням суду відсутні, а отже заявлена вимога щодо компенсації невикористаної відпустки за час вимушеного прогулу є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, просить позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей» про скасування наказу про звільнення з роботи та запису у трудовій книжці; стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу; компенсації за дні невикористаної відпустки залишити без задоволення.

4. Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, однак від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

5. У судовому засіданні представник відповідача у задоволенні позову позивача просила відмовити, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

6. Ухвалою суду від 14 травня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк до десяти днів з дня вручення ухвали суду, для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

7. Ухвалою суду від 01 червня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та призначено підготовче засідання на 10 червня 2021 року.

8. Ухвалою суду від 10 червня 2021 року підготовче засідання відкладено на 09 липня 2021 року.

9. Ухвалою суду від 09 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду по суті на 06 серпня 2021 року.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

10. Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 заповненої 12 вересня 2017 року, позивача 25 січня 2018 року прийнято на посаду адміністратора відділення № 25 у м. Києві у ТОВ «Нова Пошта» на підставі наказу №16-н від 24.01.2018 р.

11 грудня 2018 року звільнено з посади в порядку переведення до ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» ні підставі наказу № 237-к від 11.12.2018 р.

12 грудня 2018 року позивача прийнято на роботу на посаду старшого касира мобільної групи філії № 1 ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» на підставі наказу № 3606-к від 11.12.2018 р.

11 березня 2019 року позивача переведено на посаду касира ПНФП філії №1 ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» на підставі наказу № 489-к від 04.03.2019 р.

01 листопада 2019 року позивача звільнено за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України на підставі наказу № 2722-к від 30.10.2019 р.

11. Із витягу з наказу № 3606-к від 11.12.2018 р. «Про прийняття на роботу» слідує, що ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду старшого касира мобільної групи філії № 1 ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» з 12.12.2018 р. на основне місце роботи з оплатою праці згідно штатного розпису по переведенню з ТОВ «Нова Пошта» на підставі заяви ОСОБА_1 .

12. Згідно витягу з наказу № 489-к від 01.03.2019 р. «Про переведення на іншу посаду» вказується, що ОСОБА_1 переведено з посади старшого касира мобільної групи філії № 1 ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» на посаду касира ПНФП філії № 1 ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» з 11 березня 2019 року з оплатою праці згідно штатного розпису на підставі заяви ОСОБА_1 .

13. Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_4 виданого 15.10.2019 р. Шумським РВК Тернопільської області вбачається, що ОСОБА_1 призваний на строкову військову службу і направлений у військову частину 16 жовтня 2019 року.

14 жовтня 2021 року на підставі наказу Президента України від 24.02.2021 р. звільнений в запас № 71-2021 ЗСУ абз. 1 ЗУ «Про ВО та ВС».

15. Судом встановлено, що 07 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 , що працює на посаді касира та ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» в особі начальника відділу кадрового обліку Департаменту з персоналу Мельниченко Т.М., яка діє на підставі Довіреності № 55 від 21.01.2019 р. укладено угоду про припинення трудового договору, в якій досягли взаємної згоди припинити трудовий договір за угодою сторін 01 листопада 2019 року; виплату всіх сум, що належать працівникові від товариства в день припинення трудового договору.

16. Згідно наказу № 2722-к від 30.10.2019 р. «Про звільнення з посади» вбачається, що ОСОБА_1 звільнений з посади касира ПНФП ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» 01.11.2019 р. за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України; Утримано з ОСОБА_1 кошти за 2 календарних днів; Виплачено ОСОБА_1 компенсацію за щорічну додаткову 2 календарних днів, на підставі угоди про припинення трудового договору.

17. Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» із заявою, в якій просить у зв`язку із звільненням направити його трудову книжку за адресою у м. Київ відділення № 25.

18. Із листа № 1063 вих-21 від 18.06.2021 р. виданого ТОВ «Нова Пошта» слідує, що згідно наявної в ТОВ «Нова Пошта» інформації відправлення за експрес-накладною № 59000458637636 було відправлено 30.10.2019 р. відправником ТОВ «Пост Фінанс» в особі ОСОБА_2 для одержувача ОСОБА_1 , тел. НОМЕР_2 , до відділення № 25 ТОВ «Нова Пошта» в м. Київ, вул. М.Тимошенка, 9. Повний опис відправлення визначено: документ. Додаткова інформація про відправлення: оригінал трудової книжки ОСОБА_1 , розписка. Вказане відправлення отримано 31.10.2019 р. о 20:51 отримувачем ОСОБА_1 .

19. Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 01.11.2019 р. отримав заробітну плату та додаткове благо з ТОВ «Нова пошта» та заробітну плату з ТОВ «НоваПей».

ІV. Оцінка Суду.

20. Вимогами ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

21. Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

22. Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

23. Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

24. Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

25. Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

26. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

27. Згідно зі ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється.

28. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

29. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 31 серпня 2020 р. в справі № 359/5905/18, використавши правові висновки Верховного Суду України, що в подальшому знайшли свій розвиток в аналогічних постановах Верховного Суду, який не відступив від цих основоположних висновків, звернув увагу судів загальної юрисдикції, зокрема, на таке.

За змістом ч.1 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації.

Підстави припинення трудового договору встановлені ст.36 КЗпП України.

Угода сторін є підставою припинення трудового договору за п.1ст.36 КЗпП України.

Припинення трудового договору за п.1ст.36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за п.1ст.36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за п.1ст.36 КЗпП України можуть бути викладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на п.1ст.36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення.

Таким чином, передбачена п.1ст.36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав.

30. Верховний Суд в цій постанові зазначив, що, розглядаючи позовні вимоги при оскарженні наказу про припинення трудового договору за п.1ст.36 КЗпП України за угодою сторін, суд повинен з`ясувати:

а) чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою;

б) чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення;

в) чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін;

г) чи булла згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору (див.: постанову Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1269цс16; постанови Верховного Суду від 22квітня 2019 року у справі № 759/11508/16-ц та від 27 травня 2020 року у справі № 404/6236/19).

31. При цьому суд вважає необхідним зазначити:

домовленість між працівником та роботодавцем про припинення трудового договору за угодою сторін не може бути анульована за ініціативою однією з сторін трудового договору;

анулювання такої домовленості можливо лише за взаємною згодою між працівником та роботодавцем.

32. Судом встановлено, що 07 жовтня 2019 року між позивачем та відповідачем була укладена угода про припинення трудового договору, відповідно до п.1 якої сторони досягли взаємної згоди щодо припинення трудового договору за угодою сторін 01 листопада 2019 року.

Отже, звільнення позивача відбулось на підставі п.1 ст. 36 КЗпП (за угодою сторін), про що зроблено відповідний запис в його трудовій книжці.

Твердження позивача про підписання ним при прийомі на роботу заяви про звільнення без зазначення числа, місяця та року є недостовірним, оскільки позивач приймався на роботу на посаду старшого касира мобільної групи, а угоду про припинення трудового договору підписував на посаді касира ПНФП.

Крім того, оскаржуючи назаконність звільнення позивач покликається ще на ту обставину, що будучи призваним на строкову військову службу вважав, що за ним зберігається робоче місце.

Так, дійсно згідно вимог ч. 3 ст. 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Однак, оскільки судом було встановлено, що позивача було звільнено 01.11.2019 р. на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, то вимоги ч.3 ст. 119 КЗпП України на нього не поширюються.

З урахуванням вищевикладеного та виходячи зі встановлених обставин, справи суд приходить до висновку про доведеність існування домовленості між працівником та роботодавцем про звільнення за угодою сторін, отже, звільнення ОСОБА_1 проведено із дотриманням вимог КЗпП України.

33. Суд критично ставиться до посилання позивача, щодо порушення норм трудового законодавства, а саме щодо того, що відповідач отримав трудову книжку 24.04.2021 р., оскільки як встановлено в судовому засіданні, згідно листа № 1063 вих-21 від 18.06.2021 р. виданого ТОВ «Нова Пошта» слідує, що відправлення за експрес-накладною № 59000458637636 було відправлено 30.10.2019 р. відправником ТОВ «Пост Фінанс» в особі ОСОБА_2 для одержувача ОСОБА_1 , до відділення № 25 ТОВ «Нова Пошта» в м. Київ, вул. М.Тимошенка, 9, та вказане відправлення отримано 31.10.2019 р. о 20:51 отримувачем ОСОБА_1 .

Відповідно до частин першої та другої статі 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Порядок видачі трудових книжок, зокрема порядок їх видачі регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58. Оскільки Інструкцією не передбачений випадок відмови працівника від отримання трудової книжки, до спірних правовідносин слід застосовувати п.4.2 Інструкції, де зазначено, що власник або уповноважений ним орган в цей день (день звільнення) надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Суд приймає до уваги даний лист виданий ТОВ «Нова Пошта», наданий відповідачем щодо отримання трудової книжки позивачем.

34. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

35. Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

36. Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

37. Згідно з ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

38. Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

39. Враховуючи вищевикладене, а також те, що доводи викладені позивачем в позовній заяві не знайшли свого підтвердження, підстав для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення № 2722-к від 30.10.2019 р. не встановлено, а отже відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Оскільки, судом не встановлено протиправності наказу про звільнення позивача то і позовні вимоги про скасування запису у трудовій книжці, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за дні невикористаної відпустки є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від первинної вимоги.

Таким чином, в задоволенні позову позивача слід відмовити в повному обсязі.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

40. Позивачем при подачі позову було сплачено 2872 грн. 53 коп. судового збору. Так як у задоволенні позову відмовлено, то, у відповідності до норм ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати залишаються за позивачем.

З цих підстав,

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4-5, 10, 12, 15-16, 76-81, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. 21, 36, 47, 119 КЗпП України суд,

У Х В А Л И В :

1. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей» про визнання незаконним та скасування Наказу №2722-к від 30.10.2019 р. про звільнення ОСОБА_1 , з посади касира пункту надання фінансових послуг філії №1 за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України - відмовити.

2. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей» про визнання ОСОБА_1 звільненим з посади касира пункту надання фінансових послуг філії №1 із дня постановлення рішення суду з підстав, передбачених ч.3 ст. 38 Кодексу законів про працю України - відмовити.

3. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей» про зобов`язання відповідача - ТОВ «НоваПей» скасувати запис №07 від 01.11.2019 р. у трудовій книжці позивача, ОСОБА_1 про звільнення за угодою сторін згідно п.1 ст.36 ЗКпП України та внести до трудової книжки позивача, ОСОБА_1 , відповідний запис про звільнення з займаної посади з підстав, передбачених ч.3 ст.38 КЗпП України, датований датою постановлення рішення суду по цій справі - відмовити.

4. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей» про зобов`язання відповідача - ТОВ «НоваПей» нарахувати та виплатити на користь позивача, ОСОБА_1 : середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 96909,12 грн.; сума компенсації за невикористану щорічну основну відпустку у розмірі 8743,68 грн. - відмовити.

5. Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шумський районний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення..

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НоваПей», місце знаходження: м. Київ, Столичне Шосе, буд. 103, корпус 1, поверх 13, офіс 1304, код ЄДРПОУ 38324133.

Повний текст судового рішення складено 10 серпня 2021 року.

Суддя: О. В. Ковтунович