ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" травня 2010 р. Справа № 2a-1406/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Тимощука О.Л.,
за участю секретаря Дущак С.М.,
представника позивача: Поп’юк І.Д.,
відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу
за позовом Прокурора Надвірнянського району в інтересах держави – Пенсійного фонду України в особі управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі
до відповідача суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2
про стягнення заборгованості по внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 1112,80 грн., -
встановив:
Прокурор Надвірнянського району звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави –Пенсійного фонду України в особі управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі (надалі –позивач) до суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 (надалі –відповідач) про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1112,80 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач впродовж вересня 2009 року –березня 2010 року в результаті господарської діяльності наростив заборгованість по сплаті внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 1112,80 грн.
Прокурор в судове засідання не з’явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, викладені в позовній заяві, підтримав повністю. Просив позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні, зробивши усну заяву, визнав адміністративний позов повністю. Пояснив суду, що причиною виникнення заборгованості стали фінансові труднощі, зобов’язувався в найкоротший термін погасити заборгованість із сплати страхових внесків.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши подані письмові докази, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення виходячи із наступних підстав.
Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
В ч. 3 ст. 18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (надалі –Закон) передбачено, що страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Судом встановлено, що відповідач, згідно свідоцтва про державну реєстрацію від 09.01.2003року, зареєстрований Надвірнянською державною адміністрацією як суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі як платник страхових внесків.
Відповідно до ч.6 ст.20 даного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ч.2 ст.20 зазначеного Закону).
Згідно з ч.12 ст. 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
В силу ч.2 ст. 106 Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
За результатами, проведеної прокуратурою Надвірнянського району, перевірки на предмет своєчасності сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, встановлено, що відповідач, при здійсненні фінансово-господарської діяльності станом на 01.03.2010 року допустив заборгованість перед позивачем на загальну суму 1112,80 грн. Перевіркою встановлено, що відповідачем проводилась звітність за 2009-2010 рік, що підтверджується розрахунками сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягає сплаті за період з вересня 2009року по лютий 2010року, які наявні в матеріалах справи.
Таким чином, станом на 01.03.2010 року заборгованість відповідача перед управлінням Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі становить 1112,80 грн., що підтверджується карткою особового рахунку відповідача, станом на день розгляду справи не погашена, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.
Із змісту ст.ст.112, 136 КАС України випливає, що визнання адміністративного позову означає, що відповідач погоджується із вимогами позивача, з їхньою законністю та обґрунтованістю, наслідком чого є прийняття постанови про задоволення позову, якщо дії відповідача не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи та інтереси. Суд дійшов висновку, що дії відповідача з приводу визнання адміністративного позову не суперечать закону та не порушують чиїх-небудь прав, свобод та інтересів.
На підставі вищенаведеного суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
У позовній заяві позивач просить суд забезпечити позов шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження належного йому майна та на операції з банківськими рахунками, що за своїм змістом розуміється як забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача.
Вивчивши клопотання про забезпечення адміністративного позову та подані матеріали справи, суд вважає, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3,4 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.
Однак, всупереч вказаній процесуальній нормі позивач просить суд забезпечити позов способом, який не передбачений КАС України.
Крім цього, згідно із ч. 1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Однак, позивачем в позовній заяві не зазначено та документально не підтверджено жодну з обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам .
Позивачем не доведено існування обставин вказаних у частині 1 статті 117 КАС України.
На підставі вищенаведеного, суд не вбачає правових підстав для задоволення заявленого в позовній заяві клопотання про забезпечення адміністративного позову, з огляду на його невідповідність вимогам ст.ст.117,118 КАС України.
Стосовно судових витрат, то відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст. 158 - 163, 167 КАС України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі, заборгованість по внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 1112 (одна тисяча сто дванадцять) гривень 80 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Тимощук О.Л.
Постанова в повному обсязі складена 11.05.2010 року.