ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-845/10/2470
14:41
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левицького В.К.,
при секретарі судового засідання Левчуку Д.С..
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_1;
представника відповідач - Шевчук С.М., Івасюк І.І., за дорученням,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної служби охорони при УМВС України в Чернівецькій області про скасування наказів, поновлення на службі,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, з урахуванням його уточнень, змін і доповнень, до Відділу державної служби охорони при УМВС України в Чернівецькій області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати накази Відділу державної служби охорони при УМВС України в Чернівецькій області № 1473 від 11.09.2009 р., та № 93 о/с від 16.09.2009 р. в частині звільнення його з органів внутрішніх справ, поновити на службі в органах внутрішніх справ на посаді молодшого інспектора СПГЗ (на правах взводу) 1-ої роти батальйону міліції ВДСО при УМВС України в Чернівецькій області з дня звільнення.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та докази, надані суду.
Відповідачем подано письмові пояснення на адміністративний позов, відповідно до яких вважає позовні вимоги необґрунтованими і безпідставними та просить суд у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що допущений позивачем дисциплінарний проступок заслуговував на крайній захід дисциплінарного впливу – звільнення з органів внутрішніх справ, а тому були всі підстави для прийняття оскаржуваних наказів.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили суд у його задоволенні відмовити та дали пояснення, аналогічні викладених у письмових поясненнях до адміністративного позову. Крім того, наполягали у відмові у задоволенні адміністративного позову у зв’язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду.
В судовому засіданні 25.04.2010 р., за клопотанням відповідача, допитано в якості свідків ОСОБА_4 та її чоловіка ОСОБА_5.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 07.06.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на строк не більше ніж п’ять днів, про що повідомлено сторони під час проголошення вступної та резолютивної частини. Оскільки закінчення строку виготовлення та підписання повного тексту постанови припало на вихідний день, повний текст постанови виготовлено та підписано судом 14.06.2010 р., тобто в перший робочий день після нього.
Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, а також дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 (надалі – позивач), проходив службу в органах внутрішніх справ з 05.03.1993 р. по день звільнення (16.09.2009 р.), що підтверджується копіями послужного списку та трудової книжки (а.с. 115, 127-128). Перед звільненням з органів внутрішніх справ позивач перебував у званні прапорщик міліції та обіймав посаду молодшого інспектором СП ГЗ 1-ї роти БМ Відділу державної служби охорони при УМВС України в Чернівецькій області.
За даними послужного списку дослідженого в судовому засіданні позивач за час проходження служби 24 рази заохочувався та притягався до дисциплінарної відповідальності 1 раз (зауваження), яке знято наказом відповідача № 1943 від 26.10.2007 р.
05.09.2009 р. на адресу Відділу державної служби охорони при УМВС України в Чернівецькій області (далі – відповідач) надійшов лист 26-го відділу внутрішньої безпеки (в Чернівецькій області) СВБ ГУБОЗ МВС України, в якому повідомлялося про вчинення 04.09.2009 р. позивачем протиправних дій відносно громадянки ОСОБА_4 та необхідність проведення по даному факту службового розслідування, вжиття заходів реагування та дисциплінарного впливу (а.с. 24).
На підставі вказаного повідомлення посадовою особою відповідача проведено службове розслідування, за результатами якого складено висновок б/н від 06.09.2009 р. (а.с.10-13).
Як вбачається із змісту висновку, посадова особа відповідача вважала за необхідне звільнити з органів внутрішніх справ позивача за негідну поведінку в побуті, порушення Кодексу честі працівника міліції.
Наказом ВДСО при УМВС України в Чернівецькій області від 11.09.2009 р. № 14347 «Про порушення дисципліни та покарання винних», на підставі п. 8 ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за негідну поведінку в побуті та порушення Кодексу честі працівника міліції (а.с. 45-47).
Накладене дисциплінарне стягнення відносно позивача реалізовано наказом по особовому складу ВДСО при УМВС України в Чернівецькій області від 16.09.2009 р. № 93 о/с (а.с. 9). Як вбачається з вказаного наказу, позивача звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних сил України за п. 63 «Є» /за порушення дисципліни/ Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 16.09.2009 р. Вислуга складала на дату звільнення: календарна в Збройних Силах України та ОВС – 18 років 5 місяців 3 дні.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, з наказом № 93 о/с від 16.09.2009 р. позивача було ознайомлено 19.06.2009 р. Вказана обставина також підтверджується актом б/н від 19.06.2009 р. (а.с.53).
Позивач, не погоджуючись з вищевказаними наказами, вважаючи їх не законними та протиправними, оскаржив їх до суду.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» № 2925-III від 10.01.2002 , Міністерство внутрішніх справ України є центральним органом управління. До структури Міністерства внутрішніх справ України входять : головні управління, управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління, відділи Міністерства внутрішніх справ України на транспорті; міські, районні управління та відділи, лінійні управління, відділи, відділення, пункти; підрозділи судової міліції; підрозділи місцевої міліції; з'єднання, військові частини, підрозділи, установи внутрішніх військ; навчальні заклади, науково-дослідні установи, підприємства та установи забезпечення.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 р. № 565-XII міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Згідно зі ст.7 цього Закону міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Відповідно до ст.20 вказаного Закону працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади.
Суд зазначає, що до публічної служби у встановлених випадках відноситься державна служба. Так, за змістом статті 1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-XII державна служба – це професійна діяльність осіб, що займають посади в державних органах та їх апараті з метою практичного виконання завдань і функцій держави та одержують зарплату за рахунок державних коштів.
Віднесення служби до державної, тобто публічної, можливе, якщо це: професійна діяльність осіб, які її обіймають, здійснюється на основі Конституції, законів та інших нормативно-правових актів, за змістом полягає у виконанні завдань та функцій держави, оплачується з державних коштів.
Таким чином, суд зазначає, що служба позивача на посаді молодшого інспектором СП ГЗ 1-ї роти БМ Відділу державної служби охорони при УМВС України в Чернівецькій області відноситься до публічної служби, отже спірні правовідносини сторін підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 р. № 3460 (далі – Дисциплінарний статут).
Згідно зі ст.1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна – це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
За порушення службової дисципліни, згідно зі ст.12 Дисциплінарного статуту встановлено наступні види дисциплінарних стягнень, які може бути накладено на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, як: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
Порядок накладання дисциплінарних стягнень встановлено ст.14 Дисциплінарного статуту. Згідно з ч. 1-5 вказаної норми статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.
Судовим розглядом встановлено, що звільнення позивача зі служби здійснено на підставі оскаржуваних наказів, які ґрунтуються на висновку службового розслідування від 06.09.2009 р., проведеного посадовою особою відповідача.
Однак суд вважає, що службове розслідування проведено відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, а його висновок не відповідає вимогам, які пред'явлені до такого документу.
Так, в порушення вимог ст. 14 Дисциплінарного статуту та п.17.3 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань, затвердженої наказом МВС України від 06.12.1991 р. (далі - Інструкція), у висновку службового розслідування не вказані докази на підтвердження чи спростування вини позивача. Зокрема, у висновку службового розслідування не вказано чим саме підтверджуються викладені в поясненнях ОСОБА_4 обставини справи, не вказано, з яких саме мотивів не було прийнято до уваги пояснення позивача та якими доказами його пояснення спростовуються, у зв'язку з чим було надано перевагу одному доказу над іншим, в яких саме діях позивача виразилась недостойна поведінка в побуті та в чому полягало порушення ним службової дисципліни, мета та мотиви порушення.
За наведених обставин та правових норм, суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність підстав враховувати під час проведення службового розслідування вимоги п. 10.3 Інструкції, оскільки дисциплінарна відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності, і при її застосуванні обов'язковому встановленню підлягають об'єкт, суб'єкт, об'єктивна сторона, суб'єктивна сторона дисциплінарного проступку.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ (ч. 6 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
Частиною 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Згідно ч. 15 ст. 14 Дисциплінарного статуту звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Однак, ні у висновку службового розслідування, ні в оскаржуваних наказах про звільнення позивача з органів внутрішніх справ відсутні будь-які обґрунтування того, чому до позивача був застосований саме крайній захід дисциплінарного впливу - звільнення, а не менш суворі заходи дисциплінарного стягнення.
Також суд вважає, що під час проведення службового розслідування та обрання міри покарання до позивача, відповідачем не враховано обставини, що пом'якшують відповідальність позивача, зокрема його позитивну характеристику під час проходження служби в органах внутрішніх справ, сумлінну поведінку, рівень його кваліфікації, ставлення до виконання службових обов'язків, відсутність діючих дисциплінарних стягнень. Як вбачається із послужного списку позивач 24 рази заохочувався, і тільки один раз до нього було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження, яке на момент вчинення проступку було зняте. Крім того, відповідачем в ході службового розслідування та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не доведено тяжкість проступку, а також заподіяну шкоду.
Стосовно повноважень відповідача щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, суд виходить з такого.
Права начальників щодо накладання дисциплінарних стягнень визначено ст. 13 Дисциплінарного статуту. Так, відповідно до цієї статті Дисциплінарного статуту Міністрові внутрішніх справ України належить право накладати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, на всіх осіб рядового і начальницького складу. Інші начальники накладають дисциплінарні стягнення в межах прав, наданих їм міністром внутрішніх справ України. Начальник, який не наділений правом накладання дисциплінарних стягнень, має право порушити перед старшим прямим начальником клопотання про притягнення особи рядового або начальницького складу до дисциплінарної відповідальності. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.
Як встановлено судовим розглядом, наказом МВС України від 19.01.2007 р. № 16 «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», із змінами внесеними наказом МВС України № 319 від 23.08.2007 р., затверджено Перелік посад начальницького складу органів внутрішніх справ та їх права щодо застосування і накладення дисциплінарних стягнень. Згідно вказаного переліку начальник управління (відділу) Державної служби охорони при УМВС України не наділений правом накладати такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ. Крайнім заходом дисциплінарного стягнення, яке може застосувати начальник відділу (управління) ДСО при УМВС, згідно згаданого наказу, є звільнення з посади, що не є тотожним поняттю звільнення з органів внутрішніх справ (а.с. 145-147).
Отже, оскаржувані накази про звільнення позивача з органів внутрішніх справ винесені відповідачем з перевищенням наданих повноважень.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що наказ № 1473 від 11.09.2009 р. та наказ № 93о/с по особовому складу від 16.09.2009 року в частині звільнення позивача є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки винесені особою, яка не мала повноважень на застосування такого виду дисциплінарного стягнення, а також ґрунтуються на висновку службового розслідування, прийнятому з грубим порушенням Інструкції та Дисциплінарного статуту, а позивач відповідно до вимог ст. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України підлягає поновленню на попередній роботі з дня звільнення. Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 265 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження заробітної плати, іншого утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби. З огляду на наведене суд звертає до негайного виконання постанову в частині поновлення на службі позивача в органах внутрішніх справ.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб’єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судовим розглядом встановлено порушення зазначених критеріїв відповідачем при винесенні оскаржуваних наказів про звільнення позивача з органів внутрішніх справ, а тому вони рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні з боку відповідача не надано достатніх аргументів, доводів та доказів, які свідчать, що оскаржувані накази прийняті (винесені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто вчинені з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення. на підтвердження. В той же час позивач довів обставини в обґрунтування своїх вимог, в зв’язку з чим суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Доводи відповідача про порушення строку звернення до суду та відмови у позові за вказаної обставини суд не приймає до уваги з огляду на таке.
Під час судового розгляду справи позивач обґрунтовуючи поважність пропуску звернення до адміністративного суду обґрунтовував тим, що з наказом № 93о/с від 16.09.2009 року про звільнення його зі служби, він ознайомлений 17.09.2009 р. Через свою необізнаність 10.12.2009 р. він звернувся з позовом до Першотравневого районного суду м. Чернівці. Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 30.12.2009 р. позовну заяву разом з іншими матеріалами справи йому було повернуто у зв'язку з недотриманням при зверненні до суду правил про підсудність, яку останній отримав тільки 01.02.2010 р. Після чого, 04.02.2010 р. він звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з вказаною позовною заявою. Суд вважає, що вказані обставини (необізнаність позивача та несвоєчасне отримання рішення суду про порушення правил підсудності) є поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду, а тому справу слід вирішувати відповідно до ч. 2 ст.100 КАС України.
Частина 1 ст. 94 КАС України визначає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Матеріали справи підтверджують понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі 3,40 грн. Таким чином, враховуючи положення ч. 1 ст. 94 КАС України на користь позивача з Державного бюджету підлягає стягненню зазначена сума судових витрат.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 76, 79, 86, 94, 100, 158-163, 167 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1.Адміністративний позов задовольнити повністю.
2.Скасувати накази Відділу державної служби охорони при УМВС України в Чернівецькій області № 1473 від 11.09.2009 р., № 93о/с від 16.09.2009 р. в частині звільнення з органів внутрішніх справ молодшого інспектора СПГЗ (на правах взводу) 1-ої роти батальйону міліції ВДСО при УМВС України в Чернівецькій області прапорщика міліції ОСОБА_1.
3.Поновити ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ в посаді молодшого інспектора СПГЗ (на правах взводу) 1-ої роти батальйону міліції ВДСО при УМВС України в Чернівецькій області з дня звільнення.
4.Стягнути з Відділу державної служби охорони при УМВС України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3,40 грн.
5.Постанову в частині поновлення на службі звернути до негайного виконання.
Постанова відповідно до ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання її в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 14.06.2010 р.
Суддя /підпис/ В.К. Левицький
З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:
Суддя В.К. Левицький