707/7/21

2/707/337/21

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2021 року

Черкаський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Морозова В.В.

при секретарі Швидкій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до суду з указаним позовом. Свої вимоги обґрунтовує тим, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 28.11.2007 року уклали кредитний договір CSIPGI0000001874.

Згідно договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 151500,00 грн. на термін до 28.11.2022 p., а ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку встановлених кредитним договором.

Згідно заяви ОСОБА_1 від 25.07.2008 року кредитний договір CSIPGI0000001874 від 28.11.2007 року переведено з валюти гривня в валюту долар США. Розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку складає 32734,36 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 32734,36 доларів США.

У порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконала, а саме не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки.

23.02.2012 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідача.

11.05.2012 року Черкаським районним судом Черкаської області було винесено рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, винесення рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11.05.2012 року не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочена сума заборгованості становить 27894,36 доларів США.

Оскільки, з відповідача в рахунок погашення заборгованості було звернено стягнення за кредитним договором за період з дати укладання кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка була вказана в рішенні Черкаського районного суду Черкаської області від 11.05.2012 року, тобто за період з 28.11.2007 року по 23.02.2012 року, то за період після подання позовної заяви від 23.02.2012 року, з 24.02.2012 по03.09.2020 року відповідач має заборгованість у розмірі - 7236,65 доларів США, яка складається з наступного- 7236,65 доларів США - 3 % річних від простроченої суми.

Між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки в забезпечення виконання зобов`язань за кредитнимидоговором № СSIPGІ0000001874 ОСОБА_1 .

Відповідно до умов договору поруки, а саме п. 5, позивачем було направлено на адресу відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов`язань за договором № СSIPGІ0000001874 від 28.11.2007 року.

Вимога, що була пред`явлена до поручителів щодо виконання забезпеченого зобов`язання, залишена без задоволення.

У зв`язку з вищевикладеним, просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - заборгованість у розмірі 7236,65 доларів США, що за курсом 27,64 відповідно до службового розпорядження НБУ від 03.09.2020 року складає 200021,01 грн. за кредитним договором № СSIPGІ0000001874 від 28.11.2007 року. Стягнути солідарно з відповідачів судові витрати.

Відповідачі про розгляд справи повідомлялись у встановленому законом порядку, за останньою відомою адресою реєстрації місця проживання та шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті суду, клопотання від відповідачів про розгляд справи у порядку загального позовного провадження та відзиви на позовну заяву не надходили, а тому суд ухвалює рішення у спрощеному позовному провадженні за наявними матеріалами справи відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до договору про іпотечний кредит № СSIPGІ0000001874 від 28.11.2007 року, який укладено між ЗАТ "Приватбанк" та ОСОБА_1 , остання отримала кредит у розмірі 151500,00 грн. зі сплатою відсотків за кристування кредитом у розмірі 15,00% річних зі строком погашення 28.11.2022 року на поліпшення якості окремої квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 3.1 вказаного договору виконання позичальником зобов`язань за договором забезпечується: іпотекою нерухомого майна житлового призначення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , визначеного в іпотечному договорі та договором поруки СSIPGІ0000001874 від 28.11.2007 року, укладеного з ОСОБА_2 .

Згідно заяви ОСОБА_1 від 25.07.2008 року кредитний договір CSIPGI0000001874 від 28.11.2007 року переведено з валюти гривня в валюту долар США. Розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку складає 32734,36 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

До позовної заяви додано повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 21.09.2020 року № 30.1.0.0./2-878DNLFZ0WNW9 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 234665,33 доларів США та список згрупованих поштових відправлених рекомендованих листів № 2209203 з квитанцією від 23.09.2020 року про сплату послуг пошти, у списку значаться відправлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

До позовної заяви також додано розрахунок 3% річних за період з 24.02.2012 року по 03.09.2020 року, що складає 7236,65 доларів США, що еквівалентно 200021,01 грн. та інформацію про офіційний курс гривні щодо іноземних валют на дату 03.09.2020 року. У розрахунку зазначено, що сума заборгованості за договором становить з 24.02.2012 року по 29.02.2013 року - 31128,10 доларів США, з 19.03.2012 року до 29.08.2013 року -31125,74 доларів США і з 30.08.2013 року до 03.09.2020 року - 27894,36 доларів США.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положеннями ЦК України щодо зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України «Кредит».

Згідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Нормами частини 4 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 11.05.2012 року цивільний позов ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення задоволено. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № СSIPGІ0000001874 від 28.11.2007 року, укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 на отримання кредиту у розмірі 32734,36 доларів США з кінцевим терміном повернення 29.11.2022 року звернено стягнення на квартиру загальною площею 50,2 кв. м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах з наданням ПАТ КБ "Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, а також про виселення відповідача та інших осіб з квартири зі зняттям з реєстраційного обліку.

Вищевказаним рішенням встановлено, що згідно розрахунку банку станом на 23.02.2012 року загальна сума заборгованості за вищевказаним кредитним договором складає 49752,33 доларів США, яка складається з суми поточної заборгованості за кредитом 31128,10 доларів США, заборгованості зі сплати процентів 9064,06 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом 1787,49 доларів США, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором 5403,52 доларів США, штрафу фіксованої частини 250,00 грн., штрафу процентної складової 2369,16 доларів США.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154 цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, комісію, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року № 14-154цс18 та від 31 жовтня 2018 року № 14-318цс18, згідно якої наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, а кредитор в цьому випадку має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені.

Відповідно до правової позиції ВСУ № 6-2129цс16 від 19.10.2016, проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні 3 % річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.

Відповідно до положень ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 - 82 ЦПК.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Нормами частин 1, 2 статті 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Наведені у ст. 625 ЦК України три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати за своєю правовою природою є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова ВГСУ від 13.12.2016 року у справі № 916/1405/16).

Проте, позивачем не надано до суду доказів, що заборгованість за кредитним договором № СSIPGІ0000001874 від 28.11.2007 року, укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 , на яку позивачем нараховуються 3% річних, станом на 03.09.2020 року становить саме 27894,36 доларів США, не надано розрахунку суми основної простроченої заборгованості чи виписки по рахунку відповідача, з якої можливо було б з`ясувати який рух коштів по рахунку відбувався у період з дня винесення рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто з 11.05.2012 року.

Крім того, судом у листі від 08.06.2021 року роз`яснено право позивача на подання доказів, а саме заявити клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, а саме щодо звернення стягнення на майно, яке було предметом договору про іпотечний кредит № CSIPGI0000001874 від 28.11.2007 року - квартири по АДРЕСА_1 , та у разі реалізації вказаного предмету іпотеки, на яке рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 11.05.2012 року було звернено стягнення, доказів, що підтверджують розмір заборгованості після звернення стягнення. Однак, станом на день розгляду справи від позивача на адресу суду не надано відповіді на вказаний лист.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позиваваем не надано суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів того, що заборгованість відповідачів, на яку нараховуються 3 % річних, становить саме 27894,36 доларів США, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, суд доходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

На підставі викладеного, керуючись 263-265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В. В. Морозов