ПОСТАНОВА

Іменем України

28 липня 2021 року м. Кропивницький

справа № 405/317/21

провадження № 22-ц/4809/1053/21

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Чельник О. І., Черненка В. В.,

секретар судового засідання Кравченко Я. С.,

учасники справи:

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1

позивач (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_2 ,

представникпозивача (відповідача за зустрічним позовом) - адвокат Вишня-Чижова Ганна Вікторівна,

третя особа - Орган опіки та піклування Кропивницької міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами адвоката Вишні-Чижової Ганни Вікторівни, яка представляє інтереси ОСОБА_2 , та ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29.04.2021 у складі головуючої судді Шевченко І. М.

УСТАНОВИВ:

У провадженні Ленінського районного суду м. Кіровограда перебуває цивільна справи № 405/317/21 (провадження № 2/405/46/21) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини з батьком, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Кропивницької міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю та стягнення аліментів.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29.04.2021 задоволено клопотання ОСОБА_1 про призначення по справі судово-психологічної експертизи

Призначено у цій цивільній справі судову психологічну експертизу.

Проведення судової психологічної експертизи доручено експертам Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (адреса місцезнаходження: 25031, м. Кропивницький, вул. Волкова, 13Г).

На вирішення експертів поставлено питання:

Які індивідуально-психологічні особливості має дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?

Яким чином сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості батьків (матері ОСОБА_1 , та батька ОСОБА_2 ), особливості їх виховної поведінки впливають на емоційний стан та розвиток дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?

Чи виявляється у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ознаки підвищеної сугестивності? Чи має залежність оцінка сімейної ситуації дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від впливу з боку батька та інших значимих дорослих (бабусі та тітки по лінії батька) ?

Яке відношення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до батьків разом і до кожного окремо, до кого з батьків дитина відчуває психологічну та емоційну прихильність більшою мірою? Якими психологічними обставинами це характеризується ?

Чи є у дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які виникли внаслідок негативного ставлення ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ?

Витрати по оплаті судової психологічної експертизи покладено на ОСОБА_1 (тел. НОМЕР_1 ).

Зобов`язано ОСОБА_2 з`явитися разом з ОСОБА_3 до Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (адреса місцезнаходження: 25031, м. Кропивницький, вул. Волкова, 13Г) у визначені експертом дату та час для проведення дослідження відносно дитини.

Роз`яснено сторонам наслідки ухилення від участі в експертизі відповідно до ст.109 ЦПК України та наслідки несплати вартості проведення судової експертизи відповідно до ч. 3 ст. 135 ЦПК України.

Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.

Надано Кропивницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (адреса місцезнаходження: 25031, м. Кропивницький, вул. Волкова, 13Г) для проведення судової психологічної експертизи матеріали цивільної справи № 405/317/21 (провадження № 2/405/46/21).

Провадження в цивільній справі № 405/317/21 (провадження № 2/405/46/21) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини з батьком, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Кропивницької міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю та стягнення аліментів на її утримання зупинено до отримання висновку експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29.04.2021 про призначення судової психологічної експертизи батьківсько-дитячих відносин, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною, постановленою з порушенням норм матеріального і процесуального права, такою, що суперечить іншим матеріалам справи.

При цьому, ОСОБА_2 зазначає, що суд першої інстанції грубо порушив норми діючого законодавства, не взяв до уваги, що в даному випадку мова йде про психологічний стан дитини. На сьогоднішній день є висновок психолога № 05/0221 від 18.02.2021, наданий психологом, арттерапевтом, аналітичним психологом, президентом Української асоціації арт-терапії, дійсним членом Національної психологічної асоціації України та Української асоціації неінструментальної детекції неправди ОСОБА_10, якого було обрано за ініціативи ОСОБА_1 , а позивач ОСОБА_2 погодився на те дослідження. У висновку психолога ОСОБА_4 також зазначено, що дитина ОСОБА_3 виявляє прихильність до батька.

Проте ОСОБА_1 не задовольняє такий висновок і вона не бере його до уваги.

ОСОБА_1 зовсім не цікавилась думкою дитини та її бажаннями з приводу спілкування з новим психологом ОСОБА_4 .

Дитина хотіла відвідувати саме ОСОБА_6 , яку знає і має з нею психологічний контакт внаслідок психокорекційної роботи з дитиною.

Судом першої інстанції не взято до уваги витяг з протоколу від 20.03.2021 року психологічної консультації кандидата психологічних наук, доцента кафедри практичної психологічної ЦДПУ імені Володимира Винниченка - ОСОБА_6 щодо ОСОБА_3 , де зазначено, що за результатами діагностики з`ясовано, що ОСОБА_3 має високий рівень ситуацтивної тривожності. На питання психолога про свою сім"ю нервувала, уникала відповідей, демонструвала епізодично ухід у внутрішній світ свого "Я". Із психологічної бесіди з дитиною було з`ясовано наступне, що за день до консультації у психолога ОСОБА_3 пережила травмуючи ситуайцію, яка провокувала виникнення психотравми та високого рівня тривожності у дитини. Зв слів дитини вона сама на деякий час залишалась у будинку в якому мешкає зі своїм татом, поки той виходив відчиняти двері в які пролунав дзвінок. Дитина спостерігала через камеру спостереження, що відбувається на подвір"ї. З її слів вона дуже сильно злякалася поліцейську машину яка під`їхала до її двору і в дитячій уяві виник образ, що її заберуть від тата. Ситуацію у якій опинилась дитина сам, на сам із своїм страхом, посилив і той факт, що поліціятка зайшла до кімнати в якій знаходилась дитина і почала ставити питання ОСОБА_3 . В цей момент дитина переживала сильне емоційне потрясіння, що і викликало травму. Так, як дівчинка дуже чутлива і прив"язана і до свого батька, тому в неї і виникає страх і тривога на події які склалися в її будинку.

При вирішенні питання про призначення судової психологічної експертизи суд першої інстанції повинен був врахувати наступні фактори як підстави для проведення дослідження: наслідки щодо стану здоров`я та шкоду психоемоційному стану під впливом різних методів; відсутність документів про стан здоров`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про можливість витримати всі етапи експертизи - психічно, психологічно. Тобто неможливість, будь-якими документами підтвердити готовність дівчинки до участі в експертизі батьківсько- дитячих відносин; які згубні наслідки, буде мати зазначена експертиза, для здоров`я дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; чи є в даному випадку юридична необхідність зазначених експертних дій, якщо висновки двох різних психологів, з різною кваліфікацією (кандидат психологічних наук, доцент ОСОБА_6 та психолога ОСОБА_4 мають однаковий узагальнюючий висновок, щодо прихильності до одного із батьків та самого психо-емоційного стану дитини.

Крім того, не з`ясовано, чи зможуть батьки як суб`єкти правових відносин взяти на себе відповідальність за можливі наслідки втручання в психіку дитини, чи суд як об`єкт правових відносин своїм владним рішенням зобов`яже здійснити дослідження в сфері психіки дитини, з урахуванням того що ОСОБА_2 категорично заперечує проти втручання в психіку дитину таким згубним шляхом як сугестивність - навіюваність, як різновиду гіпнотичних технік, які офіційно заборонені у використання в Україні. Тому що саме під використанням цього методу відбувається високий рівень сугестії. Сугестія будується на прямих, дерективних, авторитарних впливах. Таким чином, сугестія як вид психологічного впливу спричиняє тиск на психічні сфери людини, особливо дітей.

Дівчинка згідно свого віку, переживає психологічну кризу 7-ми років, яка пов`язана зі зміною соціального статусу дитини, як школяра і навчання в школі.

Трагізм ситуації додає той факт, що дівчинка, навіть перебуваючи в школі не відсторонена від сімейних негараздів. Вона бачить обох батьків в школі і це викликає ефект «нагадування» проблеми.

Доцільність експертизи, на думку ОСОБА_2 , викликає великі сумніви та необхідність її впровадження у справу на користь інтересів та психічного здоров`я дитини. У цьому віці діти не мають достатньої здатності до послідовного логічного мислення і можуть давати лише прості відповіді на зрозумілі їм запитання.

Призначаючи експертизу, суд не врахував вікові особливості малолітньої дитини ОСОБА_3 , і те що підготовка і проведення експертизи неповнолітніх зумовлена віковими й індивідуальними особливостями особи, тому діти підлягають психологічній експертизі у разі крайньої потреби, позаяк експертиза та прийоми, які нею застосовуються, можуть негативно вплинути на їх психіку. Діти такого віку можуть давати лише прості відповіді на зрозумілі їм запитання.

Крім того, звертає увагу, що жодна людина без її вільної згоди не може бути підлягати будь-яким дослідженням незалежно від віку.

Методи психологічного й психотерапевтичного впливу можуть застосовуватися особою, яка на законних підставах займається такою діяльністю, лише за усвідомленою згодою інформованої дієздатної особи (тобто повнолітньої, психічно здорової, яка не має будь-яких медичних обмежень), відносно якої вони застосовуються, або за згодою її законного представника (тобто батьків, опікунів, піклувальників, щодо малолітніх або неповнолітніх дітей).

Згода на застосування методів психологічного й психотерапевтичного впливу може виражатися в усній чи письмовій формі - для повнолітніх дієздатних осіб, у письмовій формі - для малолітніх і неповнолітніх осіб.

Відсутність такої згоди може розглядатися як незаконний вплив на психічне здоров`я людини та в залежності від заподіяної шкоди тягти за собою кримінальну та цивільно-правову відповідальність.

Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Вишня-Чижова Г. В.також подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Посилається на те, що суд першої інстанції, розглядаючи клопотання про призначення судово-психологічної експертизи, грубо порушив норми діючого законодавства та не врахував психологічний стан дитини та можливий вплив досліджень, які пропонує провести відповідач.

На час призначення експертизи в розпорядженні суду є висновок № 05/0221 від 18.02.2021 року, підготовлений психологом, арт-терапевтом, аналітичним психологом, президентом Української асоціації арт-терапії, дійсним членом Національної психологічної асоціації України та Української асоціації неінструментальної детекції неправди Рустамом Тараненком.

Зауважує, що саме відповідач ОСОБА_1 обрала для дослідження в якості спеціаліста ОСОБА_10 , всупереч бажання спільної дитини проходити дослідження у іншого фахівця ОСОБА_6 , кандидата психологічних наук, доцента, яка раніше проводила психокорекційну роботу з дитиною. При цьому, обираючи спеціаліста в галузі дитячої психології, відповідачка не врахувала думку дитини та її не бажання спілкуватися з ОСОБА_10 . Позивач, з метою об`єктивної оцінки стану дитйни та уникнення конфліктної ситуації, надав згоду щодо проведення дослідження зазначеним спеціалістом.

Відповідно до висновку ОСОБА_10 зазначається, що дитина ОСОБА_3 виявляє прихильність до батька, що явно не відповідало бажанням відповідачки отримати вигідний для неї результат.

Оскільки саме за ініціативою сторони відповідача були проведені зазначені дослідження, вбачаються абсолютно безпідставним та нелогічним її клопотання про призначення судово-психологічної експертизи.

Приймаючи рішення про задоволення клопотання відповідача, суд не врахував наступні фактори як підстави для проведення такого дослідження:

Наслідки щодо стану здоров`я дитини та шкоду її психоемоційному стану під впливом різних методів психологічного дослідження.

Відсутність в розпорядженні суду документів щодо стану здоров`я дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , можливість витримати всі етапи експертизи, як психічно, так і психологічно. В розпорядженні суду не було документів, що підтверджують готовність дівчинки до участі в експертизі батьківсько - дитячих відносин.

Згубні наслідки для здоров`я дитини, до яких може привести проведения такої експертизи.

Правову необхідність проведення зазначеної експертизи, якщо висновки двох спеціалістів-психологів (ОСОБА_6 та Р.Тараненко) мають однаковий узагальнюючий висновок щодо прихильності до одного із батьків та самого психоемоційного стану дитини.

Готовність батьків взяти на себе відповідальність за можливі негативні наслідки втручання в психіку дитини, та дозвіл обох батьків на проведення досліджень в сфері психіки дитини (з урахуванням того, що позивач ОСОБА_2 категорично заперечує проти втручання в психіку дитину таким згубним шляхом як сугестивність - навіюваність (внушаємість) як різновиду гіпнотичних технік, які офіційно заборонені у використання в Україні).

Сугестивність - здатність сприймати психічний вплив з боку іншої особи або групи осіб, ступінь сприйнятливості до впливу. Саме під час використання цього методу відбувається високий рівень сугестії. Сугестія будується на прямих, директивних, авторитарних впливах. Таким чином, сугестія як вид психологічного впливу спричиняє тиск на психічні сфери людини, особливо дітей. При застосуванні зазначеного методу використовується гіпноз, транш, що є згубним для фізичного та психологічного стану дитини, при тому, що у дітей 7-10 років спостерігаються не стійкі властивості нервової системи.

Проведення психологічної експертизи за участю дитини такого віку є непотрібною, оскільки в цьому віці діти не мають достатньої здатності до послідовного логічного мислення і можуть давати лише прості відповіді на зрозумілі їм запитання. Для дітей молодшого шкільного віку характерними є наявність підвищеного навіювання і схильність до фантазування. Діти підлягають психологічній експертизі у разі крайньої потреби, оскільки дитина ОСОБА_3 на даному етапі переживає 4 рівні психологічної кризи: 1) вікову кризу семи років; 2) кризу розлучення батьків; 3) стан підвищеної тривожності; 4) кризу «недосконалої дитини».

На думку представника позивача, судом першої інстанції не взято до уваги Витяг з протоколу психологічної консультації кандидата психологічних наук, доцент кафедри практичної психологічної ЦДПУ імені Володимира Винниченка І. Г. Радул від 20.03.2021 року, в якому зазначається, що за результатами діагностики з`ясовано, що дитина ОСОБА_3 має високий рівень ситуативної тривожності. Дівчинка дуже чутлива і прив`язана до свого батька, тому в неї виникає страх і тривога на події, які відбувалися в її будинку. Основними реакціями у дитини є втече у свій внутрішні світ, тремтіння, постійне знаходження з татом. Таким чином, можливо стверджувати, що події які відбулися на очах у дитини 18.03.2021 виявилися травматичними для дитини і викликали потрясіння і призвели до тяжкої стресової ситуації. Рекомендації батькам: вирішення конфлікту в родині з відповідними фахівцями: усунути негативні чинники на фоні яких, виникло відчуття неблагополуччя; запобігати психологічному насилля, руйнівних прийомів у вихованні і спілкуванні з дитиною; відмовитись від залучення дитини без її згоди у будь-які життєві ситуації; усунути тривоги, почуття страху у ОСОБА_3 ; забезпечити психологічний комфорт; створити психологічно захищену та сприятливу атмосферу життєдіяльності.

Також зауважує, що формулювання запитань були коректні й відносяться власне до питань психологічної експертизи; кваліфікація психолога, наявність наукового ступеня кандидата психологічних наук, тривалий досвід роботи у ВНЗ (що підтверджується необхідними документами державних установ) дозволяє здійснювати психологічні дослідження; застосовані необхідні методи психологічної експертизи; результати психологічних тестів вірно інтерпретовані; впродовж процесу повторної експертизи використанні актуальні наукові данні у галузі психології; розроблений висновок відповідає принципам об`єктивності, достовірності, обґрунтованості, можливості перевірити одержані висновки.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про призначення судово-психологічної експертизи, на думку сторони позивача, не врахував вимоги чинного законодавства в частині захисту психологічного здоров`я дитини.

Зокрема, посилається на ч. 2 ст. 28 Конституції України, згідно якої жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. Закон України «Про захист прав дитини», який передбачає обов`язкову згоду батьків на дослідження, а також затверджений Міністерством охорони здоров`я України наказ № 199 від 15.04.2008 року «Про затвердження Порядку застосування методів психологічного і психотерапевтичного впливу» , де у пункті 7 Наказу № 199 визначено, що методи психологічного і психотерапевтичного впливу можуть застосовуватися лише за усвідомленою згодою інформованої дієздатної особи, відносно якої вони застосовуються, або за згодою її законного представника.

Вважає необхідним врахувати, що згідно зі статтею 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має часткову цивільну дієздатність (стаття 31 ЦК України), фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має неповну цивільну' дієздатність (стаття 32 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 14 Сімейного кодексу України встановлено, якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.

Відповідно до статті 39 Цивільного процесуального кодексу України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб у суді захищають їхні батьки, усиновителі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Тому, за висновками представника позивача, жодна людина без її вільної згоди не може підлягати будь-яким дослідженням незалежно від віку. Методи психологічного й психотерапевтичного впливу можуть застосовуватися особою, яка на законних підставах займається такою діяльністю, лише за усвідомленою згодою інформованої дієздатної особи (тобто повнолітньої, психічно здорової, яка не має будь-яких медичних обмежень), відносно якої вони застосовуються, або за згодою її законного представника (тобто батьків, опікунів, піклувальників, щодо малолітніх або неповнолітніх дітей). Згода на застосування методів психологічного й психотерапевтичного впливу може виражатися в усній чи письмовій формі - для повнолітніх дієздатних осіб, у письмовій формі - для малолітніх і неповнолітніх осіб.

Крім того, зазначає, що судом не враховано вимоги Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 року за № 705/3145), всупереч вимогам якого поставлені питання, що носять явно суб`єктивний характер та виходять за межі спеціальних знань експертів - психологів, суперечать тим питанням, які можуть бути поставлені експертам при призначені судово-психологічної експертизи, що наводяться стороною позивача, зокрема: Яким чином сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості батьків (зазначити, якщо треба, одного чи обох із них), особливості їх виховної поведінки впливають на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини? Яким чином можуть вплинути умови виховання кожного з батьків на психологічний стан та розвиток дитини? Чи має залежність оцінка сімейної ситуації дитиною від впливу з боку батьків та інших дорослих?

Малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була на засіданні органу опіки та піклування Кропивницької міської ради та вислрвила свою думку щодо доцільності проживання одним із батьків. В судовому засіданні надано висновок № 05/0221 від 18.02.2021 року психолога ОСОБА_10 та консультацію психолога ОСОБА_6 від 20.03.2021 року.

Наведене, на переконання представника позивача, може свідчити про відсутність правових підстав для призначення судово-психологічної експертизи та наявність підстав для скасування ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29.04.2021 року про призначення судово-психологічної експертизи батьківсько-дитячих відносин як безпідставної.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційні скарги без задоволення у зв`язку з їх безпідставністю, та залишити без змін оскаржену ухвалу суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та його представник - адвокат Вишня-Чижова Г. В. підтримали доводи та вимоги поданих апеляційних скарг, ОСОБА_13 та її представник адвокат Калінка-Бондар О. Б. підтримали відзив, просили залишити апеляційні скарги без задоволення та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційного суду представник органу опіки і піклування, яка належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду даної справи, не з`явилась.

Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

В ході судового розгляду цієї справи судом установлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що сторони даного спору є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

20.01.2021 до Ленінського районного суду м. Кіровограда звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15.03.2021 відповідачем ОСОБА_1 подано зустрічний позов про визначення місця проживання доньки ОСОБА_3 з нею, та стягнення з позивача на її користь аліменти на утримання дитини.

Ухвалою Ленінського районного м. Кіровограда від 15.03.2021 року, до спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічний позов відповідача, та призначено підготовче засідання у справі.

26.03.2021 року стороною позивача до суду подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої, поряд з питанням про стягнення аліментів на утримання дитини, позивач просить суд визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позивачем - ОСОБА_2 .

01.04.2021 року ОСОБА_1 подано клопотання про призначення у справі судової психологічної експертизи батьківсько-дитячих відносин. В обґрунтування вказаного клопотання зазначалось, що позивач самовільно, із застосуванням фізичного насилля до відповідача та психологічного тиску до дитини, 30.11.2020 року, вихопив у неї речі дитини, доньку забрали та відвели до своєї кімнати матір позивача та його сестра, а позивач виставив речі відповідача на подвір`я будинку, та сказав, що більше не дасть їй можливості проживати в житлі, та доньку не віддасть. Сварку сторін бачила ОСОБА_3 , це видовище не могло не травмувати психіку дитини, тим більше, що родичі позивача виривали з рук позивача дитину, в той час коли вона плакала, та просилася до матері. Опір, плач спричинили дитині психологічне травмування, наслідки якого вкрай негативно позначилися на психоемоційному благополуччі та особистісному розвитку дитини. ОСОБА_3 знаходиться у стані значної психоемоційної напруги, тривоги, невпевненості, вона тривожно сприймає ситуацію конфлікту між сторонами, що викликає деформацію у сприйнятті сімейної системи. Коли в черговий раз, за допомогою вчителів, відповідач змогла почати розмову з донькою, дитина повідомила, що боїться, що відповідач її викраде, і повезе у невідомому напрямку. Сказала, також, що відповідач відведе її жити разом з чужим чоловіком, який її ображатиме. На слова відповідача, звідки дитина це взяла, ОСОБА_3 відповіла, що їй це сказав батько, і що їй не можна спілкуватися з матір`ю. Таким чином, батько дитини, протягом усього часу окремого проживання відповідача з донькою, повідомляв їй інформацію, що руйнівно впливає на її прив`язаність до матері та позитивний психоемоційний зв`язок зі відповідачем. По суті, над дитиною вчиняється психологічне насильство, адже вона весь час чує образи в бік матері від батька та його рідних, обмежується ними у своєму волевиявленні (стосовно спілкування та проживання з матір`ю), адже це спричиняє емоційну невпевненість дитини.

Посилаючись на принципи «забезпечення якнайкращих інтересів дитини», змагальності, рівності та диспозитивності сторін, з метою встановлення характеру відносин кожного з батьків з дитиною, прихильності до кожного з батьків та ставлення кожного з батьків до дитини та її виховання, рівня сугестивності дитини, а також наявності або відсутності впливу батьків, інших осіб на прихильність дитини до одного з них, наголошуючи на неможливості самостійно надати висновок експерта з даних питань, адже позбавлена можливості вільного доступу до дитини, в тому числі і з метою забезпечення явки дитини до експерта для проведення дослідження, а також те, що для з`ясування обставин, які мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, а саме в галузі дитячої психології, просила суд призначити у справі судово-психологічну експертизу, проведення якої доручити експертам Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, та на вирішення якої поставити питання:

Які індивідуально-психологічні особливості має дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?

Яким чином сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості батьків (матері ОСОБА_1 , та батька ОСОБА_2 ), особливості їх виховної поведінки впливають на емоційний стан та розвиток дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?

Чи виявляється у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ознаки підвищеної сугестивності? Чи має залежність оцінка сімейної ситуації дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від впливу з боку батька та інших значимих дорослих (бабусі та тітки по лінії батька) ?

Яке відношення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до батьків разом і до кожного окремо, до кого з батьків дитина відчуває психологічну та емоційну прихильність більшою мірою? Якими психологічними обставинами це характеризується ?

Чи є у дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які виникли внаслідок негативного ставлення ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ?

Витрати по оплаті судової психологічної експертизи просила покласти на відповідача - ОСОБА_1 . Крім того, просила зобов`язати ОСОБА_2 з`явитися разом з ОСОБА_3 до Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз у визначені експертом дату та час для проведення дослідження.

Представником позивача, адвокатом Вишня-Чижова Г.В. було подано письмове заперечення на клопотання про призначення судово-психологічної експертизи батьківсько-дитячих відносин, де вона просила відмовити в задоволенні вказаного клопотання відповідача. В обґрунтування своїх заперечень посилалась на те, що зроблено висновок психолога № 05/0221 від 18.02.2021 року, наданий психологом, арттерапевтом, аналітичним психологом, президентом Української асоціації арт-терапії, дійсним членом Національної психологічної асоціації України та Української асоціації неінструментальної детекції неправди ОСОБА_10, за яким встановлено, що ОСОБА_3 перебуває у тривожному стані; має виражену прихильність до батька та без вагань зазначає про бажання проживати з ним. При цьому говорить про можливість бачитись із матір`ю, а відповідно до результатів методики «Пташине гніздо» бажає об`єднання сім`ї, що часто трапляється у роботі з дітьми її віку. Повторні психологічні консультації дитини проводилися за ініціативи батька (позивача) 19.02.2021 року.

Позивач та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях, просили відмовити в задоволенні вказаного клопотання.

Представник органу опіки і піклування не заперечував проти задоволення вказаного клопотання, оскільки це сприятиме повному та всебічному з`ясуванню фактичних обставин справи та істиної думки дитини, а також прийняття органом опіки об`єктивного висновку.

У відповідності до вимог п.8 ч.1 ст.197 ЦПК України у підготовчому судовому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи.

Суд, дослідивши клопотання, заслухавши думку учасників справи та їх представників, мотивував свій висновок щодо необхідності призначення судової експертизи.

При виршенні цього питання необхідним є врахування конвенційних положень про те, що процесуальні зобов`язання, передбачені ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про право на повагу до приватного і сімейного життя також включають гарантування того, щоб батьки були спроможні навести свої аргументи.

Ці зобов`язання вимагають аби висновки національних судів грунтувались на належній фактологічній базі і не були свавільними чи нерозумними (рішення Wetjen і інші проти Німеччини від 25.03.2010 року, п.п.84,81).

Статтями 12-15 Конвенції про права дитини визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою). На рівні внутрішнього законодавства України це право дитини конкретизовано, зокрема у статті 171 СК України, яка регулює врахування думки дитини при вирішенні питань, які стосуються її життя.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

Судом установлено, що предметом спірних правовідносин зокрема є визначення місця проживання малолітньої дитини з одним із батьків.

У справах, що виникають із спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Суд зауважив, що психолог, який дав свій висновок, не є експертом у розумінні Закону Ураїни «Про судову експертизу», та був залучений за ініціативи однієї зі сторін. Вказана особа не провадила дослідження з питань впливу батьків дитини та інших її рідних на ставлення дівчинки до іншого з батьків, не встановлював, яке ставлення ОСОБА_3 до кожного з батьків, та якими чинниками воно зумовлене.

Крім того, вказана особа не несе відповідальності за надання завідомо неправдивого висновку щодо ходу та результатів проведеного дослідження.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до вимог частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а статтею 76 цього ж Кодексу визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, що встановлюються такими засобами, як і висновки експертів.

Задля забезпечення сторонам рівних можливостей щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, клопотання про призначення судово-психологічної експертизи задоволене.

Питання, які поставлені заявником на вирішення експертів, має доказове значення у даній справі і потребує спеціальних знань.

Суд належно оцінив доводи позивача та його представника щодо відсутності згоди на проведення досліджень над дитиною, можливості незаконного впливу на психічне здоров`я людини, що в залежності від заподіяної шкоди може тягти за собою кримінальну чи цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ч.2 ст.28 Конституції України жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Згідно ст.34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має часткову цивільну дієздатність (ст.31 ЦК України), фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має неповну цивільну дієздатність (стаття 32 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст.14 СК України якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як батьки малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її законними представниками.

Мати дитини ОСОБА_1 , звертаючись до суду з таким клопотанням фактично надала згоду на проведення зазначеного дослідження; батько дитини ОСОБА_2 як інший законний представник, ініціюючи проведення роботи психолога з дитиною 18, 19 лютого 2021 року, фактично надав свою згоду на проведення дослідження психологічного стану ОСОБА_3 (що вбачається зі змісту заперечень на клопотання про призначення судово-психологічної експертизи), проте, не погоджуючись з проведенням судової експертизи, не послався на будь-які об`єктивні докази (медичні показники, методи діагностики тощо) на підтвердження того, що дослідження експерта може зашкодити життю та здоров`ю малолітньої дитини.

Суд першої інстанції зауважив, що відомості, які відповідач прагне з`ясувати в результаті проведення судово-психологічної експертизи, відносяться до предмета доказування та мають значення для правильного вирішення спору. В матеріалах цивільної справи відсутній висновок експерта з приводу вказаних обставин.

Як вбачається із оскарженої ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 квітня 2021 року, суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вислухавши думки учасників судового розгляду з приводу заявленого клопотання про призначення по справі судової психологічної експертизи, обгрунтовано дійшов висновку про задоволення клопотання щодо призначення по справі судової психологічної експертизи.

При цьому суд першої інстанції взяв до уваги положення ч. 1 ст. 103 ЦПК України. Судом першої інстанції зазначено, що враховуючи принцип диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, а також те, що для з`ясування обставин, які мають значення для справи, необхідні спеціальні знання в галузі дитячої психології, необхідно призначити по справі судово-психологічну експертизу, проведення якої доручити експертам Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Доводи апеляційних скарг, що висновки ухвали суду першої інстанції не узгоджуються із фактичними обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставами для її скасування, оскільки ці доводи не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існує спір з приводу визначення місця проживання їхньої малолітньої доньки.

Приписи статті 141 Сімейного кодексу України регламентують рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини.

Відповідно до ч.1 статті 160 Сімейного Кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Частиною 1 статті 161 Сімейного Кодексу України передбачено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Правовий аналіз норм права, які регламентують спірні правовідносини, надає відповідні підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, при цьому у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору.

Таким чином, виходячи із приписів норм права, які регулюють спірні правовідносини, необхідно зробити висновок, що при вирішенні спору між батьками щодо місця проживання дітей переважне значення має забезпечення найвищих інтересів дітей. При цьому суд повинен враховувати як ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, так і особисту прихильність дітей до кожного з них, а також вік дітей, стан їх здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, зокрема, житлово-побутові умови проживання кожного з батьків, рівень їх матеріального забезпечення, тощо.

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - право на ефективний засіб юридичного захисту прав. Вказані положення означають, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Право на ефективний судовий захист регламентовано також статтею 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року та статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції.

Відповідно до положень частини 1 статті 4 ЦПК України, яка регламентує право на звернення до суду за захистом, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Приписами ч. 1 статі 103 ЦПК України, яка регламентує призначення експертизи судом, визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Крім того призначення експертизи зумовлено тим, що відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судовий розгляд сімейних спорів, які стосуються інтересів дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не лише спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду має бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що через складність і неповторність кожної окремо взятої сімейної ситуації і унікальності існуючих в ній батьківсько-дитячих відносин, у деяких випадках вкрай важко зробити об`єктивний висновок про те, який з батьків буде краще, ближче, безпечніше і комфортніше для спільного проживання з дитиною.

За таких обставин судова психологічна експертиза, проведена фахівцями, які мають атестацію судових експертів, постає необхідним обґрунтуванням забезпечення найкращих інтересів дитини та способом встановлення найліпших психологічних умов її проживання з одним із батьків.

Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що призначена оскаржуваною ухвалою суду судова психологічна експертиза, в тому числі, і питання, які поставлені судом першої інстанції на вирішення даної судової психологічної експертизи, не суперечать приписам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 року №1950/5).

Відповідно до ч.1 статті 110 ЦПК України, яка регламентує оцінку висновку експерта судом, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Апеляційний суд на даній стадії судового розгляду цього спору не може втручатись у дії суду по визначенню обсягу і достатності доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційних скарг вказують, що є неможливим призначення та проведення відповідної судової психологічної експертизи з вказаними поставленими на її вирішення питаннями, оскільки постає питання, чи будуть при цьому належним чином враховані судом базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини

Апеляційний суд вважає, що ці доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Принцип забезпечення якнайкращих інтересів дитини, закріплений у Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, Конвенцію ратифіковано Постановою ВР №789-XII від 27.02.91, вимагає, щоб в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділялась якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3 Конвенції). Згідно статті 12 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Правове тлумачення ч. 1 статті 161 Сімейного кодексу свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема, особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Хант проти України (Заява №31111/04), Страсбург, 7 грудня 2006 року).

Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків стосовно дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на оцінці всіх обставин у сукупності.

Оскаржена ухвала суду першої інстанції постановлена судом з додержанням норм права, які регламентують спірні правовідносини.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Оскільки для проведення експертизи потрібний значний проміжок часу, суд правомірно вирішив зупинити провадження у справі на час проведення експертизи.

Враховуючи норми національного законодавства і норми міжнародного права, які є частиною національного законодавства України, а також інтереси малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд першої інстанції постановив законну і обгрунтовану ухвалу при призначення у цій справі судової психологічної експертизи.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги адвоката Вишні-Чижової Ганни Вікторівни, яка представляє інтереси ОСОБА_2 , та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О.І. Чельник

В.В. Черненко