копія
СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 травня 2010 р. Справа № 2а-3081/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко І.Г.
за участю секретаря судового засідання - Нероди Г.М.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представників відповідача - Мельниченко І.З.,
Жара С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в місті Суми про скасування податкового повідомлення-рішення ,-
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач ФОП ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі по тексту –відповідач, ДПІ в м. Суми), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми за №0000721701/0/13986 від 04.03.2010 року.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем під час проведення документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.06.2008р. по 31.12.2009р. були порушені вимоги ст.ст. 11-1, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу». Зокрема, позивач стверджує, що відповідачем, всупереч вказаних норм, в направленні на перевірку №523 від 08.02.2010р. не було зазначено відомостей про продовження терміну перевірки, в ньому був відсутній підпис керівника, скріпленого печаткою податкового органу. З огляду на дані обставини, позивач вважає, що акт перевірки був складений поза межами строків проведення перевірки та не може бути підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та нарахування санкцій.
Крім того, в обґрунтування своєї позиції, посилаючись на лист ДПА від 24.12.2009р. за №28729/7/15-0117 та п.2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі – Закон «Про ПДВ»), позивач зазначив, що він фактично займається агентською діяльністю, оскільки є турагентом та отримує від загальної вартості туристичних послуг агентську винагороду, базою оподаткування для операцій, які здійснюються туристичними агентами, є лише сума комісійної винагороди, загальна сума якої від здійснення операцій протягом останніх дванадцяти календарних місяців, була меншою за 300тис.грн., у зв’язку з чим, на думку ФОП ОСОБА_1, у відповідача не було підстав для донарахування йому податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідач з позовними вимогами не погодився, оскаржуване податкове повідомлення-рішення вважав обґрунтованим, та таким, що прийняте у відповідності до норм чинного законодавства. Зазначив, що в ході перевірки, проведеної у відповідності до норм ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу», було встановлено порушення позивачем вимог Закону «Про ПДВ», у зв’язку з чим, на думку податкового органу, позивач повинен був подати заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість, у відповідності до норм п.2.3.1 ст.2, п.п.9.3, 9.4 ст.9 Закону «Про ПДВ». Оскільки цього зроблено не було, позивачу правомірно було донараховано ПДВ за період з липня по грудень 2009р. і застосовано штрафні (фінансові) санкції (а.с.59-63).
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення підтримали, змінивши підстави позову. Так, позивач зазначив, що він в І та ІІ кварталі 2009 року перебував на спрощеній системі оподаткування, однак, помилково перейшов на загальну систему оподаткування, починаючи з ІІІ кварталу 2009р., прислухавшись до думки представників податкового органу. Насправді, перевищення виручки у ІІ кварталі 2009р. в 500 тис., що є підставою для платників, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування, для переходу на загальну систему оподаткування, відповідно до Указу Президента №727/98 від 03.07.1998р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (далі – Указ №727/98) у ФОП ОСОБА_1 не було, оскільки кошти, отримані від надання туристичних послуг на рахунки турагента, не є виручкою в розумінні положень Указу №727/98, так як дана виручка (за виключенням агентської винагороди) є транзитними коштами, що належить Туроператору і не є доходом ФОП ОСОБА_1. Доходом позивача в даному випадку є виключно комісійна винагорода, загальний розмір якої в 2009 році склав 107 455,00грн. (а.с.25), що в своєму обсязі є значно меншим за 500 тис. грн. і тим паче, отримання такого розміру доходу не може бути підставою для реєстрації його платником податку на додану вартість.
Крім того, позивач в судовому засіданні стверджував, що виписуючи нове направлення, відповідач порушив його права, що полягало у вчиненні протиправних дій відповідачем, який повинен діяти у відповідності з вимогам Закону, крім іншого, у зв’язку із включенням в нове направлення до складу перевіряючих ще одного інспектора, та не проведенням запису про продовження термінів перевірки у журналі реєстрації перевірок працівником податкового органу, ФОП ОСОБА_1 вважав, що акт був складений поза межами строку проведення перевірки.
Представники відповідача з позовними вимогами не погодились з підстав, викладених у запереченні (а.с.59-63), у задоволенні позову просили відмовити.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона надає позивачу послуги з ведення податкового обліку, та допомагала йому у здачі звітності в органах державної податкової служби. Стверджує, що відповідачем неправомірно було донараховано податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції, оскільки, враховуючи лист ДПА від 24.12.2009р. за №28729/7/15-0117, базою оподаткування в даному випаду, є комісійна винагорода, розмір якої складав менше ніж 300тис.грн. за рік, що також було встановлено і під час перевірки працівниками податкового органу.
Заслухавши позивача, представника позивача, представників відповідача, свідка ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 18.06.2008року був зареєстрований виконавчим комітетом Сумської міської ради як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (а.с.64). 01.01.2009р. ним було отримано свідоцтво про сплату єдиного податку (а.с.77).
На підставі направлення за №523 від 08.02.2010р.(а.с.7), врученого позивачу, ДПІ в м. Суми 08.02.2010. було розпочато планову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1.
18.02.2010р. наказом начальника ДПІ в м. Суми за №138 було продовжено термін планової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 (а.с.66) та виписано нове направлення №693 від 19.02.2010р. (а.с.67). Копію наказу та направлення було надано позивачу для ознайомлення, однак допускаючи представників податкового органу до перевірки, позивач відмовився від підпису та отримання направлення, про що був складений акт №125 від 19.02.2010р. (а.с.65)
ФОП ОСОБА_1 вважає, що виписуючи нове направлення на перевірку, відповідач діяв в порушення норм ст.ст. 11-1, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу», оскільки форма самого направлення на перевірку, врученого відповідачу перед початком перевірки 08.02.2010р. (а.с.7), передбачає внесення саме до нього відомостей про продовження терміну перевірки, а тому, на думку позивача, інспектор ДПІ в м. Суми про факт продовження перевірки повинен був зазначити у першому направленні та надати його на підпис керівнику.
Однак, з такими та іншими доводами, зазначених позивачем в обґрунтування неправомірних дій відповідача під час проведення перевірки, суд не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу», посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.
Перед початком перевірки позивачу з дотримання вказаних вище норм було вручено направлення на перевірку №523 від 08.02.2010р. (а.с.7). Форма даного направлення дійсно містить відповідну графу для її заповнення вразі продовження терміну перевірки.
Форма такого направлення передбачена додатком №2 до наказу Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008р. за №355 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків» (далі - Методичні рекомендації) .
Разом з тим, відповідно до п. 1.19 Методичних рекомендацій продовження терміну проведення планових виїзних перевірок здійснюється відповідно до Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 619, згідно з рішенням керівника відповідного органу ДПС, яке оформляється наказом.
Після прийняття рішення (наказу) про продовження термінів проведення перевірки виписується нове направлення на перевірку (у 2 примірниках), перший примірник якого разом з копією наказу на продовження терміну проведення перевірки вручається платнику податків під розписку.
Тобто, саме у відповідності до вказаних вище норм та приписів Закону України «Про державну податкову службу» ДПІ в м. Суми і було виписане нове направлення на перевірку за №693 від 19.02.2010р. (а.с.67). Ні в Законі України «Про державну податкову службу», на норми якого також посилається позивач, ні в Методичних рекомендаціях, не передбачено, що податковий орган після винесення наказу на продовження термінів перевірки, про дане рішення повинен зазначити в першому направленні, тим паче що Методичними рекомендаціями, прямо передбачено, що в такому випадку виписується нове направлення.
Відповідно до п.19 Методичних рекомендацій, у направленні на перевірку зазначається термін продовження перевірки, а у разі залучення додаткових працівників або їх заміни - вказується новий склад бригади перевіряючих.
В судовому засіданні встановлено, що на підставі доповідної записки від 12.02.2010р. за №68/17-1030 (а.с.92), у зв’язку із встановленням в ході перевірки здійснення позивачем розрахунків через реєстратор розрахункових операцій, до числа перевіряючих було включено головного державного податкового ревізора інспектора Сєдєлєву Т.А.
В той же час, включення ще одного інспектора до числа перевіряючих не суперечить вимогам Закону України «Про державну податкову службу», дані дії, на переконання суду, не мали наслідків порушення прав позивача, в чому саме виявились порушення його прав, ґрунтовної відповіді позивачем в судовому засіданні надано не було, крім того, у складанні акта перевірки на предмет дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, зокрема, Закону України «Про податок на додану вартість», даний інспектор участі не приймав, про що свідчать пояснення представника відповідача, що приймала участь у проведенні перевірки, Жари С.М. та досліджені матеріали справи (а.с.8-24).
Що стосується відсутності відмітки в Журналі реєстрації перевірки про продовження терміну перевірки, суд зазначає наступне.
Форма журналу реєстрації перевірок затверджена Наказом Державного комітету України з питань розвитку підприємництва «Про затвердження форми та Порядку ведення Журналу відвідання суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами (Журнал реєстрації перевірок)» від 10.08.1998р. за № 18.
Так, дійсно, відповідно до п.7 Порядку ведення Журналу реєстрації перевірок, затвердженого вказаним Наказом, представник контролюючого органу перед початком перевірки повинен обов'язково зробити запис у журналі, заповнюючи всі передбачені графи, та поставити свій підпис. З копії журналу перевірок (а.с.83-84) вбачається, що в ньому міститься запис лише про проведення планової перевірки і відсутня відмітка про продовження терміну перевірки.
Разом з тим, в судовому засіданні, зокрема в поясненнях сторін, не знайшов свого підтвердження факт відмови відповідача від підпису в зазначеному журналі, даний журнал для відмітки представнику податкового органу не надався. Натомість, ФОП ОСОБА_1 було допущено представників податкового органу до перевірки, хоча, у випадку відмови від заповнення даного журналу, у позивача була підстава не допустити перевіряючих до перевірки.
Позивач, посилаючи на всі вище перелічені обставини, стверджує, що акт був складений поза строками проведення перевірки та не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
Однак, статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу» визначено, що тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати 20 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів. Подовження термінів проведення планової виїзної перевірки можливе на термін не більш як 10 робочих днів, а стосовно суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів.
Як встановлено в судовому засіданні, планова перевірка суб’єкта малого підприємництва була розпочата 08.02.2010р. (а.с.7,8) та тривала менше ніж 10 робочих днів, коли 18.02.2010р. керівником ДПІ в м. Суми наказом за №138 було продовжено термін перевірки на 5 робочих днів - з 19.02.2010р. по 25.02.2010р. (а.с.66). З даними направленнями та наказами позивач був ознайомлений, що підтверджується поясненнями сторін.
Відповідно до п.4.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005, № 327, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається у двох примірниках та підписується протягом 5-ти робочих днів з дня, наступного за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для суб'єктів малого підприємництва - протягом 3-х робочих днів, а для суб'єктів господарювання, які мають філії та перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10-ти робочих днів). Строк складання акта перевірки не зараховується до строку проведення перевірки з урахуванням його продовження, встановленого законом.
З матеріалів справи вбачається, що акт перевірки був складений на наступний день після закінчення терміну перевірки (а.с.66,8-24).
Таким чином, факт допущення порушень під час проведення перевірки з боку податкового органу, на що посилається позивач, не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, судом не було встановлено порушення прав та законних інтересів ФОП ОСОБА_1 діями працівників ДПІ в м. Суми під час проведення перевірки, у зв’язку з чим акт перевірки, на переконання суду, складений у відповідності до норм чинного законодавства.
В ході планової виїзної документальної перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пп. «б» п. 2.1, пп. 2.3.1. п. 2.3. ст.2, пп.3.1.1. п. 3.1. ст.3, пп. 7.3.1. п. 7.3, пп.7.7.1 п. 7.7. ст.7, п. 9.4 ст.9. Закону «Про ПДВ», у зв’язку з чим ФОП ОСОБА_1 було донараховано податок на додану вартість за період з липня 2009р. по грудень 2009р. в сумі 7 875,00 грн.
На підставі акта перевірки №1357/17-1016/2431304357/41 від 26.02.2010р. (а.с.8-24), яким зафіксовано вказане вище порушення, податковим органом відносно позивача було винесено податкове повідомлення-рішення №0000721701/0/13986 від 04.03.2010 року (а.с.28), яким ФОП ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в загальному розмірі 11 812грн. 50коп., в тому числі 7875,00грн. – суму за основним платежем та 3937грн. 50коп. - штрафних (фінансових) санкцій.
Позивач, ґрунтуючись на роз’ясненнях ДПА, наданих в листі від 24.12.2009р. за №28929/7/15-0117 (а.с.51), вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про ПДВ», Указу №727/98, оскільки кошти, які він отримував на свій рахунок, не являються його виручкою, його доход складає лише сума комісійної винагороди.
Проте таку позицію суд вважає хибною та не приймає до уваги, з наступних підстав.
З копії свідоцтва про сплату єдиного податку (а.с.77), вбачається, що ФОП ОСОБА_1. з І кварталу 2009 року перебував на спрощеній системі оподаткування відповідно до Указу №727/98.
В ході перевірки встановлено, що в 2009р. ФОП ОСОБА_1 здійснював операції з надання послуг як туристичний агент. Згідно договору, укладеного Туроператором з позивачем (Турагент), останнім за дорученням Туроператора було надано комплекс туристичних послуг (туристичний продукт). При цьому на виконання умов агентського договору, кошти отримані позивачем від надання туристичних послуг, за виключенням агентської винагороди, перераховувались на рахунок Туроператора.
Вказані обставини не оспорювались сторонами, підтверджуються їх поясненнями, та копією акта перевірки (а.с.8-24), копіями виписок з банківського рахунку за період з січня 2009р. по грудень 2009р. (звітів про дебетових та кредитових операціях по рахунку позивача (а.с.29-40), в підтвердження своїх вимог позивачем були також надані копія нового агентського договору про реалізацію туристичних продуктів (а.с.86-88) та копії договорів доручення (а.с.48-50).
В судовому засіданні встановлено, що виконавши умови агентського договору та отримавши на власний рахунок за надання туристичних послуг кошти на суму більше ніж в 500тис.грн., позивач перейшов на загальну систему оподаткування, подавши разом із звітом суб’єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника податку за ІІ квартал 2009рік, декларацію на суму перевищення та надав за ІІІ та ІУ квартал 2009 р. декларації про доходи в установлений термін (а.с.79,80,81,82).
Однак, в судовому засіданні 18.05.2010р. позивач змінив підставу позовних вимог, та вважав, що він помилково перейшов на загальну систему оподаткування, обґрунтовуючи свою позицію листом ДПА від 24.12.2009р. за №28929/7/15-0117 (а.с.51).
В листі ДПА України від 24.12.2009 року № 28729/7/15-0117 «Про надання роз’яснення щодо обкладання у юридичних осіб єдиним податком транзитних коштів» зазначено, що кошти, які надходять на розрахунковий рахунок платника єдиного податку – юридичних осіб, що здійснюють комісійну торгівлю, надають експедиторські, брокерські, агентські послуги, є транзитними коштами, і вони не мають права власності на такі кошти (а.с.51). Разом з тим, як вбачається з самого листа, він надає роз’яснення щодо порядку оподаткування єдиним податком транзитних коштів юридичних осіб, при цьому, відповідно до вимог Указу №727/98, у суб’єктів господарювання фізичних осіб, що здійснюють діяльність на спрощеній системі оподаткування, отримана виручка не є об’єктом оподаткування єдиним податком, оскільки вони сплачують фіксовану ставку єдиного податку, яка не залежить від суми отриманої виручки.
Крім того, згідно п. «г» п.4.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон №2181), податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта.
Натомість, положенням пункту 4 ст.1 Указу №727/98, яким запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва, пункт перший якого надає фізичним особам право перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 000,00грн., під виручкою розуміється сума фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (квартал) (п.5 Указу №727/98).
Як вбачається з наданих самим позивачем доказів, а саме копій виписок з банківського рахунку (звітів про дебетових та кредитових операціях по банківському рахунку 26002060041922) (а. с.29-40), та розрахунку суми доходу (а.с.52-53), вбачається, що позивач починаючи з 01.01.2009 року на власний розрахунковий рахунок, отримав кошти, сума яких значно перевищує дозволений Указом №727/98 розмір виручки, а саме в 500 000грн. Враховуючи дані обставини позивач повинен був перейти на загальну систему оподаткування.
06.07.2009р. ФОП ОСОБА_1 поряд із звітом суб’єкта малого підприємництва-платника єдиного податку за другий квартал 2009р. було подано декларацію на суму перевищення і понесених валових витрат при отриманні доходу та з наступного звітного періоду самостійно перейшов на загальну систему оподаткування (а.с.79,80).
Що ж стосується тверджень позивача про помилковість вчинення таких дій, та допущення помилки в заповненні рядків декларацій, з огляду неправильного розуміння норм Закону та неправомірних вказівок працівників податкового органу, суд не приймає їх до уваги, оскільки ФОП ОСОБА_1, у відповідності до норм п. «е» п. 4.4.2 ст. 4 Закону №2181, мав право безоплатно отримати будь-яке податкове роз'яснення, у тому числі надане іншому платнику податків з питання, що розглядається (із дотриманням правил комерційної або банківської таємниці), у строки, передбачені для надання відповіді на звернення громадян до органів державної влади, встановлені законом.
Твердження позивача про безпідставність нарахування йому ПДВ, суд вважає необґрунтованими та також не приймає до уваги.
Так, проведеною перевіркою встановлено, що позивач у ІІ кварталі 2009р. перевищив допустиму суму виручки за звітний період від реалізації товарів (робіт, послуг) в 500 тис. грн., згідно п.1 ст. 5 Указу №727/98. З 01.07.2009р. відповідно до вимог п.2.1. п.п.2.3.1 Закону «Про ПДВ» ФОП Петренко Є.В підлягав обов’язковій реєстрації платником податку на додану вартість.
Так, згідно п.2.1, п.п.2.3.1 п.2.3 ст. 2.3 Закону «Про ПДВ», особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Відповідно до п.8.6 ст. 8 8.6. Закону «Про ПДВ» для визначення граничної суми згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону для розрахунку береться вартість поставок туристичного продукту, туристичних послуг, наданих як туристичним оператором, так і туристичним агентом.
Згідно ст. 9.3 ст. 9 Закону України «Про ПДВ» особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).
При цьому, згідно п.9.4 ст. 9 вказаного Закону, якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.29-40), загальна сума від здійснення операцій з надання туристичних послуг, нарахована позивачу або в рахунок зобов’язань третім особам, в другому кварталі 2009р. перевищила 300 000,00грн., факт проведення таких операцій позивачем не оспорювався, разом з тим, заяв про реєстрацію платником ПДВ позивачем надано не було.
Таким чином, враховуючи, що обсяг оподатковуваних операцій позивача протягом звітного податкового періоду перевищив вказану вище суму в 300 000,00грн., ФОП ОСОБА_1 у відповідності до норм п. 9.4 п.9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» повинен був зареєструватись як платник податку на додану вартість та з 01.07.2009р. подавати декларації з податку на додану вартість.
У зв’язку з неподанням декларацій на додану вартість та несплатою ПДВ, що встановлено в ході перевірки (а.с.8-24) було виявлено заниження за період з липня 2009р. по січень 2009р. податкових зобов’язань по податку на додану вартість.
Оскільки позивачем не подавались декларації з податку на додану вартість та не включались суми ПДВ до складу податкового зобов’язання, йому, у відповідності до норм ст.ст. 3,7 Закону «Про ПДВ» було донараховано податку на додану вартість, починаючи з липня 2009р. по грудень 2009р на загальну суму 7 875,00грн.
Враховуючи, що контролюючим органом самостійно було донараховано суму податкового зобов’язання, ДПІ в м. Суми у відповідності до норм п. ст. 17.1.3 ст. 17 Закону №2181 були нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 3 937грн. 50коп.
Таким чином, з врахуванням встановлених обставин у справі, та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно за результатами планової виїзної документальної перевірки виніс податкове повідомлення-рішення про донарахування ФОП ОСОБА_1 податку на додану вартість, в т.ч. основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій, ДПІ в м. Суми діяла у відповідності до вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, наданих їй, зокрема, Законом України «Про державну податкову службу», Законом «Про ПДВ», Законом №2181, ст. 19 Конституції України, прийняте рішення відповідає вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, порушення прав та законних інтересів позивача в результаті перевірки та винесення оскаржуваного рішення, в судовому засіданні встановлено не було, а тому суд не вбачає підстав до скасування податкового повідомлення-рішення, у зв’язку з чим у задоволенні позовних вимог вважає за необхідне відмовити.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в місті Суми про скасування податкового повідомлення-рішення за №0000721701/0/13986 від 04.03.2010 року –відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) І.Г. Шевченко
< Список > < Дата >
З оригіналом згідно
Суддя І.Г. Шевченко
Повний текст постанови складено 25.05.2010р.