РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/3370/19

30 липня 2021 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя Левчук В.В.

секретар судового засідання Зберун К.Ф.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Костопільського районного суду Рівненської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №564/3370/19 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) про визнання факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ такого майна

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Костопільського районного суду Рівненської області з цивільним позовом до ОСОБА_3 про визнання факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ такого майна.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що з 24 лютого 1990 року позивач проживала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем. За час шлюбу у сторін народилось двоє дітей: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 21 травня 2001 року шлюб між сторонами розірвано, на підтвердження чого видано свідоцтво про розірвання шлюбу. Проте, після розірвання шлюбу подружні відносини сторони не припинили і з жовтня 2001 року по 28 жовтня 2019 року проживали разом без реєстрації шлюбу, виховували разом дітей, вели спільний побут та спільне господарство як подружжя, проводили разом дозвілля, їздили разом оздоровлюватись в санаторії. Проживали разом в будинку в АДРЕСА_1 , а в подальшому, за спільні кошти, побудували будинок в АДРЕСА_2 та з 26 листопада 2015 року переїхали жити в побудований будинок, де і проживали разом до 28 жовтня 2019 року. Вказує, що позивач разом з відповідачем з 2003 року працювали в магазині за адресою АДРЕСА_3 та здійснювали продаж автозапчастин, а з 06 квітня 2011 року позивач зареєструвалась та здійснювала діяльність як фізична особа-підприємець, вела спільну з відповідачем підприємницьку діяльність по продажу автозапчастин, разом купували товар для його подальшого продажу в магазині, а зароблені кошти витрачала на утримання дітей та будівництво будинку по АДРЕСА_2 , реконструкцію магазину. Проте, 28 жовтня 2019 року відповідач вигнав позивача з новозбудованого будинку, в якому вони проживали. Зазначає, що за час спільного проживання сторонами набуто у власність наступне майно: житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 ; земельна ділянка, кадастровий номер 5623410100:02:004:1031 площею 0,1015 га, за адресою АДРЕСА_2 ; магазин за адресою АДРЕСА_3 ; земельна ділянка, кадастровий номер 5623410100:02:002:0104 площею 0,0148 га; земельна ділянка, кадастровий номер 5623410100:02:002:0282 площею 0,0077 га; автомобіль Volkswagen Passat Variant, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2018 року випуску; автомобіль ВАЗ 212140, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2010 року випуску; автомобіль Audi A6, державний номерний знак НОМЕР_3 , 2002 року випуску; автомобіль Volkswagen Passat, 1992 року випуску; автомобіль Mercedes Vito 638, державний номерний знак НОМЕР_4 . З урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог та зміну предмету позову просить визнати факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період з жовтня 2001 року по 28 жовтня 2019 року без реєстрації шлюбу та визнати усе набуте ними за час спільного проживання без реєстрації шлюбу майно спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку такого майна, стягнути судові витрати.

Відповідачем подано відзив на позов, у якому заперечує проти задоволення позову. Вказує, що після розірвання шлюбу придбав за власні кошти позивачу квартиру АДРЕСА_4 з метою мирного вирішення питання про поділ майна. Також вказує, що хоча сторони проживали після розірвання шлюбу разом за адресою АДРЕСА_5 , проте не проживали як чоловік та дружина, не мали спільного господарства та спільного бюджету. Вказує, що з 16 червня 2002 року відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець, мав доходи, добровільно надавав допомогу на утримання дітей, займався їх вихованням, проводив з ними спільно відпочинок, брав участь у відзначенні свят та знаменних дат, проте у цей час намагався будувати стосунки з іншими жінками, зустрічався з ними, спільно проводив відпочинок. Вказує, встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу з жовтня 2001 року по 01 січня 2004 року неможливе, оскільки інститут спільного проживання осіб як чоловіка і жінки введено лише Сімейним кодексом України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року. Заперечує факт спільного набуття вказаного позивачем майна та вказує, що це його особисте майно, оскільки земельну ділянку під будівництво будинку по АДРЕСА_2 йому подаровано, а будинок будував за свої особисті кошти, які він отримував від підприємницької діяльності. Щодо магазину та земельних ділянок за адресою АДРЕСА_3 , то будівлю магазину готовністю 78% йому подаровано, після чого він викупив прилеглі до магазину земельні ділянки за отримані від його підприємницької діяльності кошти, а магазин за ці ж кошти добудував і таке майно призначене для здійснення підприємницької діяльності, а тому є його особистою власністю. Автомобілі також придбавались ним особисто за власні кошти, отримані від підприємницької діяльності. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та пояснила, що дійсно після розірвання шлюбу з відповідачем вони помирились і продовжували спільно проживати як сім`я, разом виховували та утримували дітей, спільно займались підприємницькою діяльністю, будували будинок, розбудовували магазин, придбавали транспортні засоби, разом відпочивали, разом брали участь у різних сімейних та родинних святкуваннях. Після добудови будинку вселились туди і там проживали певний час разок, проте відповідач з невідомих причин у жовтні 2019 року вигнав її з будинку, внаслідок чого вона змушена звернутись до суду з позовом про поділ набутого ними за час спільного проживання майна. Просить позов задоволити.

Представник позивача - адвокат Ліщинська Т.І. в судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що сторони проживали у фактичних шлюбних відносинах, як сім`я, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно виховували та ростили дітей, спільно відпочивали, але не реєстрували шлюб і за час спільного проживання за спільні кошти набули ряд майна, яке є спільною сумісною власністю сторін. Просить задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що усе майно він придбав за власні кошти, оскільки незважаючи на спільне проживання, сторони не жили як подружжя, не вели спільного господарства, не мали спільного бюджету. Також пояснив, що в цей період від налагоджував стосунки з іншою жінкою і часто жив у неї, їздив з нею на відпочинок, ходив на різного роду святкування. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача - адвокат Євгеюк О.Є. в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що сторони не проживали разом як подружжя і не мали взаємних прав та обов`язків, не мали спільного бюджету, а спірне майно відповідач набув у власність на підставі договорів дарування, а частину придбав за власні кошти, які він отримував від підприємницької діяльності і таке майно є його особистою власністю, а тому не підлягає поділу. Просить відмовити у задоволенні позову.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_7 показала, що познайомилась з відповідачем ОСОБА_3 у 2002 році, здружились, зустрічались, пізніше дружба переросла в почуття, разом їздили відпочивати у 2003-2004, 2018-2020 роках, ходили разом в гості до друзів, до її батьків, дарували один одному подарунки, в тому числі ювелірні вироби, одяг, телефон, які їй придбавав ОСОБА_3 . Також ОСОБА_3 надавав їй кошти на різні потреби. Показала, що знала, що відповідач розлучений і що має двох дітей. З позивачем ОСОБА_1 не знайома офіційно, але остання неодноразово її переслідувала, ображала нецензурними словами, вимагала, щоб вона покинула ОСОБА_3 . Знає, що приміщення магазину ОСОБА_3 в недобудованому стані подарувала мама і з метою добудови останній, з його слів, їздив на заробітки в Польщу. Знає, що ОСОБА_3 придбавав автомобілі, безпосередньо автомобіль Фольксваген Пасат обирали разом. Всі автомобілі він придбавав за свої кошти, а вона участі коштами у їх придбанні не брала. Земельну ділянку під будинок по АДРЕСА_2 ОСОБА_3 придбав у 2009 році, а у 2010 році почав будівництво будинку на ній. Будував сам, радився з нею, як будувати, оскільки вони мали проживати в будинку разом. На будівництво вона особисто неодноразово приходила. Завершилось будівництво у 2015 році. Джерелом доходів ОСОБА_3 була торгівля в магазині автозапчастин. Після завершення будівництва в будинок вселились його діти та колишня дружина. Також у 2015 році разом із ОСОБА_3 придбали для неї квартиру, у якій вона з 2015 року проживає. Частину часу, кілька днів на тиждень, ОСОБА_3 проживав з нею у квартирі, а решту часу у будинку з колишньою дружиною і дітьми. З листопада 2019 року проживає у будинку АДРЕСА_2 . Знає, що ОСОБА_3 дуже любить своїх дітей, протягом 2002-2019 років завжди дбав про них, бо вони для нього все, а з колишньою дружиною, зі слів ОСОБА_8 , постійно конфліктував. До 2015 року ОСОБА_9 проживав у м.Костопіль в мікрорайоні заріччя разом з дітьми та колишньою дружиною. Також показала, що була присутні 50-річчя ОСОБА_8 в ресторані, але таких святкувань було два і їй відомо, що на одному із святкувань також була присутня колишня дружина ОСОБА_8 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що знає ОСОБА_3 , оскільки виконував будівельні роботи в будинку по АДРЕСА_2 під час його будівництва, у тому числі господарських будівель. Будівництво продовжувалось протягом року, точної дати не пам`ятає. ОСОБА_1 на будівництві не бачив. З ним та іншими будівельниками розраховувався ОСОБА_9 , у тому він привозив будівельні матеріали. Хто їх придбавав - не знає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що давно знає ОСОБА_3 , що виконував будівельні роботи по будівництву житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_2 . Рік та час, протягом якого велось будівництво не пам`ятає, тривало більше року. Будівельні матеріали привозив ОСОБА_9 і розраховувався з ним та іншими працівниками. ОСОБА_1 бачив лише два рази на будівництві. Знає, що ОСОБА_1 приходиться дружиною ОСОБА_3 , вони разом працювали у магазині, бачив, що разом автомобілем їздили із ОСОБА_3 . Купував запчастини у магазині, які йому продавав і ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , а також продавці.

Допитана в судовому засідання свідок ОСОБА_14 показала, що познайомилась із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у червні 2013 році на святкуванні у сусідів. Сприймала їх як сімейну пару, оскільки вони завжди поводились як чоловік та дружина. У 2016 році пішла працювати до ОСОБА_15 в магазин, які повідомили, що це їхній сімейний бізнес, з жовтня 2017 року працювала офіційно - була працевлаштована у підприємця ОСОБА_8 . Заробітну плату виплачувала ОСОБА_1 , а коли був ОСОБА_9 , то виплачував він. В магазині в основному була ОСОБА_1 , ОСОБА_9 був рідше, але також брав участь у продажі товарів у магазині. Магазин відчиняла та зачиняла ОСОБА_16 . Показала, що пізніше, коли навчилась працювати, то відчиняла і зачиняла магазин вона сама. ОСОБА_16 вела всю бухгалтерію, виплачувала заробітну плату, здавала звіти і це вона бачила особисто. Був зошит, у якому записували рух готівки по касі. Також показала, що була у гостях у Заїк у будинку по АДРЕСА_2 , де вони поводили себе як звичайна сім`я. У жовтні 2019 року дізнались, що у ОСОБА_8 є інша жінка, з якою він літав відпочивати, після чого стосунки між ОСОБА_17 та ОСОБА_18 погіршились і вкінці жовтня 2019 року ОСОБА_19 зателефонувала їй та повідомила, що ОСОБА_9 вигнав її з будинку.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 показала, що сім`ю ОСОБА_15 знає двадцять років - з 2001 року, вони хрестили її сина, є її кумами. З 2009 року по 2016 рік працювала у них в магазині продавцем, неофіційно, без оформлення. На роботу ОСОБА_21 запросили її разом. Заробітну плату видавала їй ОСОБА_1 . Бухгалтерію також вела ОСОБА_1 . Неодноразово була в гостях у Заїк, в тому числі у новому будинку і вони також проходили неодноразово до неї в гості. Знала, зі слів ОСОБА_22 , що ОСОБА_1 та ОСОБА_9 разом їздили відпочивати і ОСОБА_1 неодноразово замовляла та оплачувала санаторій на двох сама. Були випадки, коли вона доглядала за будинком Заїк, коли вони їздили разом відпочивати. Про ОСОБА_7 нічого не знає і чує про неї вперше.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 показав, що ОСОБА_16 та ОСОБА_9 є його кумами, оскільки хрестили його сина. ОСОБА_24 знає зі школи. Неодноразово був у них в гостях, як у старому будинку, так і у новому. Показав, що брав участь у будівництві магазину по АДРЕСА_3 , а саме майже всі внутрішні роботи. Час і рік не пам`ятає. На той час магазин ще не працював. На виконанням таких робіт його наймав ОСОБА_9 , він привозив будівельні матеріали. Хто оплачував матеріали - не знає. За роботу з ним розраховувався ОСОБА_9 . ОСОБА_25 бачив кілька разів у магазині, коли він будувався. Коли добудувався перший поверх магазину, то бачив, що там працювала ОСОБА_16 - торгувала, як продавець. У якому році це було - не пам`ятає. Також виконував частину будівельних робіт у будинку по АДРЕСА_2 . На виконання робіт у будинку його наймав ОСОБА_9 , який привозив будівельні матеріали та розраховувався з ним.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 показав, що добре знає ОСОБА_24 та ОСОБА_1 з 2007-2008 років. До того лише кілька разів спілкувався із ОСОБА_18 , на той час добре його не знав. Показав, що виконував частину будівельних робіт по магазину у АДРЕСА_3 , а саме брав участь у добудові другого поверху магазину, потім облицьовував плиткою магазин. Це відбувалось у 2007-2008 років. На виконання робіт його наймав ОСОБА_9 , будівельні матеріали він теж привозив і розраховувався з ним за роботу. ОСОБА_1 інколи бачив. Чув, що ОСОБА_7 зустрічалась із ОСОБА_18 , але особисто не знав. Бачив Заїк обох у магазині, вони там торгували. Також знав зв слів ОСОБА_8 , що він розлучений із ОСОБА_17 . Дізнався про це у 2007-2008 році.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 показала, що знає сім`ю ОСОБА_15 з дев`яностих років і що вони завжди були разом, кругом ходили разом, ходили в гості разом. Показала, що завжди сприймала їх як подружжя по тому, як вони себе поводили і вона не знала про те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_1 були розлучені.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_28 показала, що завжди знала ОСОБА_1 та ОСОБА_24 , бо вони проживали по сусідству. Знає їх як сім`ю, як подружжя, що вони завжди кругом були разом, їздили відпочивати на море разом, а вона в таких випадках інколи на їх прохання наглядала за будинком. Також показала, що знала особисто, що ОСОБА_1 постійно працювала в магазині, що це був їхній спільний бізнес.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_29 показала, що є дочкою ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , що батьки завжди були разом. Коли проживали по АДРЕСА_1 , то вона з баром проживали в окремих кімнатах, а батько з матір`ю жили в окремій кімнаті разом. Після побудови будинку по АДРЕСА_2 , то сім`єю переїхали жити туди. Показала, що батьки кругом їздили відпочивати разом, в гості ходили разом, спільно вели побут, що мама - ОСОБА_1 постійно працювала в магазині, що батьки разом будували магазин, будинок і все робили разом.

Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача та їх представників, показання свідків, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази встановив наступне.

Так 24 лютого 1990 року Костопільським районним відділом РАЦС Рівненської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_18 та ОСОБА_30 (прізвище після укладення шлюбу ОСОБА_21 ), про що зроблено актовий запис №42, що підтверджується довідкою Відділу реєстрації актів цивільного стану Костопільського районного управління юстиції від 06.05.2008 №152-03.60.

У шлюбі сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 28 квітня 2001 року у справі №2-80 шлюб між ОСОБА_18 та ОСОБА_17 розірвано. Рішення суду набрало законної сили 09.05.2001.

21 травня 2001 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Костопільського районного управління юстиції в Рівненській області зареєстровано розірвання шлюбу між ОСОБА_18 та ОСОБА_17 розірвано, що підтверджується виданим повторно 12.11.2019 Костопільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 , актовий запис №70.

19 червня 2002 року ОСОБА_9 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії ВОО №729097, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР №25980170000000383 і станом на 16.05.2012 являвся платником єдиного податку другої групи, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії А №868402.

За період з 01.01.2010 по 31.12.2019 загальна сума доходу ОСОБА_8 , відповідно до ст.292 Податкового кодексу України, становить 5624105 грн, а саме: 2010 рік - 365394 грн.; 2011 рік - 171295 грн.; 2012 рік - 126950 грн.; 2013 рік - 454459 грн.; 2014 рік - 471719 грн.; 2015 рік - 736182 грн.; 2016 рік - 689661 грн.; 2017 рік - 810180 грн.; 2018 рік - 873265 грн.; 2019 рік - 925000 грн., що підтверджується довідкою Головного управління ДПС у Рівненській області №3/348/ФОП/17-00-53-11 від 14.01.2020.

При цьому, в період з 04.03.2003 по 31.03.2011 ОСОБА_1 працювала продавцем у фізичної особи підприємця ОСОБА_8 , що підтверджується записами №13 та 14 у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_6 від 07.08.1986 та трудовим договором між працівником і фізичною особою від 04.03.2003.

06 квітня 2011 року ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №250111 від 09.11.2011, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 25980000000003773 і за період з 06.04.2011 по 31.12.2012 загальна сума оподатковуваного доходу ОСОБА_1 становить 455202 грн., що підтверджується довідкою Головного управління ДПС у Рівненській області №3/409/ФОП/17-00-53-11 від 15.01.2020.

Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» №20114SU12281068 від 14.01.2020, обіг коштів по рахунку в установі банку підприємця ОСОБА_1 за період 01.04.2011 по 31.12.2012 становив 492143,64 грн.

Станом на 20.03.2017 ОСОБА_1 являлась платником єдиного податку третьої групи, що підтверджується Витягом з Реєстру платників єдиного податку №1717093400166.

За період з 06 жовтня 1996 року по 28 жовтня 2019 року ОСОБА_18 було набуто у власність наступне майно:

нежитлову будівлю, магазину за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 56,4 м.кв., готовністю 78% на підставі договору дарування від 18.01.2001, який у подальшому добудовано до площі 278 м.кв. та 29.05.2009 зареєстровано право власності, реєстраційний номер майна 4330838, ринкова вартість якого згідно звіту про оцінку майна №18-200113-020 від 13.01.2020 становить 399852,63 грн;

земельну ділянку, кадастровий номер 5623410100:02:002:0104 площею 0,0148 га за адресою АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу від 19.03.2004;

земельну ділянку, кадастровий номер 5623410100:02:002:0282 площею 0,0077 га за адресою АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу від 02.04.2012;

земельну ділянку, кадастровий номер 5623410100:02:004:1031 площею 0,1015 га, за адресою АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 31.07.2009, номер запису про право власності 15248688;

житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 963590356234, рішення про державну реєстрацію індексний номер 30319522 від 05.07.2016, ринкова вартість якого згідно звіту про оцінку майна №18-200113-021 від 13.01.2020 становить 299884,56 грн;

автомобіль Volkswagen Passat, 1992 року випуску, дата реєстрації 20.02.2009;

автомобіль Audi A6, державний номерний знак НОМЕР_3 , 2002 року випуску, дата реєстрації 17.12.2015;

автомобіль ВАЗ 212140, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2010 року випуску дата реєстрації 23.05.2017;

автомобіль Volkswagen Passat Variant, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2018 року випуску, дата реєстрації 29.08.2018;

автомобіль Mercedes Vito 638, державний номерний знак НОМЕР_4 .

Крім того, 06 вересня 2001 року ОСОБА_1 придбала за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_6 ;

Факт будівництва, добудови вказаного майна та набуття його у власність, підтверджується наступним:

договором дарування від 18.01.2001 щодо незавершеного будівництвом приміщення магазину , що в АДРЕСА_3 , укладеним між ОСОБА_17 та ОСОБА_18 ;

актом державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію від 11.12.2002 щодо магазину в АДРЕСА_3 , загальною площею 56,4 м.кв;

договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19.03.2004, укладеного між Костопільською міською радою та ОСОБА_18 щодо земельної ділянки площею 150 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 ;

державним актом на право власності на земельну ділянку серії РВ №00762 від 04.10.2004;

свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 10.03.2009 на нежитлову будівлю магазину в АДРЕСА_3 , загальною площею 278 м.кв.;

договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 02.04.2012, укладеного між Костопільською міською радою та ОСОБА_18 щодо земельної ділянки площею 0,0077 га за адресою АДРЕСА_3 ;

договором дарування земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 від 31.07.2009, укладеним між ОСОБА_33 та ОСОБА_18 ;

повідомлення РВ06211046509 про початок виконання підготовчих робіт від 07.09.2011;

декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, будівельні роботи на якому виконувалися на підставі повідомлення про початок їх виконання 25.09.2015;

інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №62787111 від 05.07.2016;

інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №189317963 від 19.11.2019;

договором №ВЕФ-229 купівлі-продажу транспортного засобу від 10.07.2018, укладеного між ТОВ «Вік-Експо» та ОСОБА_18 на придбання автомобіля Volkswagen Passat Variant, 2018 року випуску, рахунком № НОМЕР_7 від 22.08.2018 та квитанцією №34690024 від 23.08.2018;

витягом з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 25.11.2019;

листом Регіонального сервісного центру МВС в Рівненській області від 19.12.2019 №31/17-80аз.

Надаю чи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Разом з тим, інститут спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу було введено в національне законодавство Сімейним кодексом України, який набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01 січня 2004 року. Кодекс про шлюб та сім`ю Української РСР, який діяв до 01 січня 2004 року, таких положень не містив. Відтак, факт такого може бути встановлений лише з 01 січня 2004 року, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 546/912/16-ц, провадження №61-36178св18.

Згідно із частиною четвертою статті 368 Цивільного кодексу України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, слід встановлювати факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте),а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

У статті 76 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Так судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_9 , після реєстрації 21 травня 2001 року розірвання шлюбу, продовжували проживати разом за адресою АДРЕСА_1 з дітьми до моменту вселення у будинок по АДРЕСА_2 , де разом проживали до 28 жовтня 2019 року.

Вказану обставину сторони не заперечували.

Крім того, протягом вказаного періоду часу сторони разом їздили відпочивати, у тому числі за кордон, оздоровлюватись в санаторії, відвідували друзів, спільно брали участь у різного роду сімейних та родинних святкуваннях, ходили в гості, тобто сторони не лише проживали разом, а вели спільне господарство, мали спільний побут, виховували дітей, їздили разом відпочивати, оздоровлюватись та мали обов`язки притаманні подружжю, що підтверджують свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 .

Вказану обставину також підтверджує оглянутий судом відеозапис святкування на якому відповідач ОСОБА_9 поруч із ОСОБА_17 промовляючи тост вказує, що приєднується до побажань своєї жінки.

При цьому судом встановлено, що за період спільного проживання без реєстрації шлюбу магазин по АДРЕСА_3 було добудовано, 11.12.2002 введено в експлуатацію, в подальшому добудовано у тому числі другий поверх, внаслідок чого площа магазину збільшилась з 56,4 м.кв. до 278 м.кв. і 26.02.2009 Костопільською міською радою прийнято рішення №169 на підставі якого 10.03.2009 відповідачу видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а 29.05.2009 прийнято рішення про реєстрацію права власності на вказаний магазин за відповідачем.

Відповідно до ст.52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна.

Отже, майно фізичної особи-підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичною особою-підприємцем) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі №318/1863/17, провадження №61-1747св19.

Враховуючи викладене, незважаючи на те, що набутий відповідачем у власність за договором дарування магазин по АДРЕСА_3 та придбані для його обслуговування земельні ділянки площею 0,0148 га та площею 0,0077 га використовуються для здійснення підприємницької діяльності, суд дійшов висновку, що вказане майно є спільною сумісною власністю сторін, оскільки магазин добудовано за спільні кошти, отримані від спільного ведення сторонами підприємницької діяльності і земельні ділянки для його обслуговування також придбані за такі кошти.

Крім того, на подарованій відповідачу земельній ділянці з кадастровим номером 5623410100:02:004:1031 площею 0,1015 га, за адресою АДРЕСА_2 в період з 2011 по 2015 рік збудовано житловий будинок з надвірними будівлями. Повідомлення про початок виконання будівельних робіт - 07.09.2011, декларація про готовність до експлуатації об`єкта, будівельні роботи на якому виконувалися на підставі повідомлення про початок їх виконання - 06.10.2015. Право власності на будинок зареєстровано за відповідачем 05.07.2016.

Сторонами також не заперечувалась та обставина, що в період з 2001 року по 2019 рік за відповідачем було зареєстровано на праві власності й інше майно, зокрема: земельну ділянку, кадастровий номер 5623410100:02:002:0104 площею 0,0148 га за адресою АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу від 19.03.2004; земельну ділянку, кадастровий номер 5623410100:02:002:0282 площею 0,0077 га за адресою АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу від 02.04.2012; автомобілі: Volkswagen Passat, 1992 року випуску; Audi A6, державний номерний знак НОМЕР_3 , 2002 року випуску; ВАЗ 212140, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2010 року випуску; автомобіль Volkswagen Passat Variant, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2018 року випуску; автомобіль Mercedes Vito 638, державний номерний знак НОМЕР_4 .

При цьому як відповідач так і позивач мали у вказаний період доходи. Зокрема з 19 червня 2002 року ОСОБА_9 зареєстрований як фізична особа-підприємець, за період з 01.01.2010 по 31.12.2019, загальна сума валового доходу відповідача становить 5624105 грн, а саме: 2010 рік - 365394 грн.; 2011 рік - 171295 грн.; 2012 рік - 126950 грн.; 2013 рік - 454459 грн.; 2014 рік - 471719 грн.; 2015 рік - 736182 грн.; 2016 рік - 689661 грн.; 2017 рік - 810180 грн.; 2018 рік - 873265 грн.; 2019 рік - 925000 грн.

З 04.03.2003 по 31.03.2011 ОСОБА_1 працювала продавцем у фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 , чого відповідач не заперечував, а з 06 квітня 2011 року ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, отримує дохід, а саме за період з 06.04.2011 по 31.12.2012 загальна сума оподатковуваного доходу останньої становить 455202 грн., а рух коштів по її рахунку становив 492143,64 грн.

Більше того, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 не лише працювала продавцем у магазині, а в подальшому здійснювала підприємницьку діяльність у ньому, а також вирішувала питання щодо розподілу виручки в магазині, зокрема оплати постачальникам товару, видачі коштів по господарські потреби, у тому числі безпосередньо ОСОБА_3 , прийняття від останнього коштів. Усі подібні операції фіксувались у зошиті, який вели сторони, що підтвердила свідок ОСОБА_34 . Такі кошти видавались як готівкою, так і у безготівковому порядку, про що свідчить довідка АТ КБ «Приватбанк» №20114SU12281068 від 14.01.2020 про обіг коштів по рахунку в установі банку підприємця ОСОБА_1 за період 01.04.2011 по 31.12.2012.

Суд також враховує, що підприємницька діяльність сторін здійснювалась у магазині по АДРЕСА_3 .

Доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 не мала доходу в період з 01.01.2004 по 03.2011 року та з 01.01.2013 по 28.10.2019 не заслуговують на увагу, оскільки вони спростовуються показаннями свідків, а також тим фактом, що позивач в період з 04.03.2003 по 31.03.2011 працювала продавцем у фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 , після чого зареєструвалась підприємцем і чого відповідач не заперечував.

При цьому суд не приймає до уваги доводи сторони відповідача про те, що усе спірне майно є особистою власністю ОСОБА_8 , а частину такого майна останній набув за особисті кошти, оскільки іншого джерела доходу ОСОБА_3 , окрім підприємницької діяльності з продажу автозапчастин у магазині по АДРЕСА_3 не встановлено і доказів існування іншого джерела доходу судом не здобуто, а сама підприємницька діяльність здійснювалась сторонами спільно та саме за рахунок коштів від вказаної діяльності спірне майно набуде у власність, а тому являється спільною сумісною власністю.

Факт здійснення сторонами спільно підприємницької діяльності підтверджують свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_29 , а також надані сторонами документи щодо отримуваного доходу та за вказаний період набули у власність спірне майно.

При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність спільного побуту та сім`ї між сторонами з посиланням на те, що у вказаний період ОСОБА_9 мав стосунки з іншою жінкою, оскільки факт поїздок на відпочинок відповідача із ОСОБА_7 , з показань останньої, мали місце у 2003-2004 році та 2018-2020 році.

Також суд не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_7 про те, що у спірний період остання проживала із ОСОБА_18 , оскільки такі показання спростовуються показаннями інших свідків. Крім того, безпосередньо ОСОБА_7 у своїх показаннях вказала, що відповідач кілька днів на тиждень проживав з нею у квартирі, проте не змогла вказати скільки саме часу проживав з нею, а факт проживання останнього у будинку по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 з колишньою дружиною і дітьми підтвердила.

Суд також враховує, що надані стороною відповідача чеки та накладні на придбання будівельних матеріалів, платіжні доручення на перерахування коштів не є доказом придбання їх та будівництва магазину і будинку за особисті кошти, оскільки факт добудови магазину та будинку в період проживання сторін разом підтверджено як показаннями свідків, так і поясненнями сторін.

Крім того, частина накладних, чеків та рахунків датовані 2008, 2009, 2010 роками, у той час як повідомлення про початок будівельних робіт по будинку було 07.09.2011.

Більше того, надані відповідачем платіжні доручення лише підтверджують факт перерахування коштів та товар у травні та червні 2011 року і жодним чином не співвідносяться із початком 07.09.2011будівельних робіт по будинку.

Також суд не приймає до уваги надані відповідачем замовлення на металопластикові вікна від 15.03.2011, оскільки на той момент будівництво будинку ще не розпочалось і визначити розмір віконних рам до зведення коробки будинку було неможливо.

При цьому суд також враховує, що оскільки подарований відповідачу магазин по АДРЕСА_3 було добудовано, а в подальшому введено 11.12.2002 в експлуатацію, після чого добудовано у тому числі другий поверх і 29.05.2009 прийнято рішення про реєстрацію права власності на вказаний магазин за відповідачем, то вказана обставина спростовує придбання будівельних матеріалів за наданими накладними та товарними чеками і рахунками для добудови магазину.

Більше того, надана відповідачем видаткова накладна №аРН-001503 від 22.09.2009 року виписана на автомобільну гуму Aeolus HN355 розміром 315/80R22.5 в кількості 4 шт., а тому не приймається судом.

Відтак, судом встановлено, що позивач на виконання вимог статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України надала суду належні і допустимі докази на підтвердження проживання однією сім`єю із ОСОБА_18 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, наявність спільного побуту, спільних друзів, спільного відпочинку, придбання ними майна.

При цьому, спірне майно набуте сторонами у період спільного проживання за спільні кошти з метою задоволення потреб сім`ї, а тому суд дійшов переконливого висновку про наявність підстав визнати вказане майно спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_8 та визнання за позивачем права власності на 1/2 частину вказаного майна.

Разом з тим суд враховує, що оскільки інститут спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу було введено в національне законодавство Сімейним кодексом України, який набрав чинності 01 січня 2004 року, а Кодекс про шлюб та сім`ю Української РСР, який діяв до 01 січня 2004 року, таких положень не містив, то встановлення факту спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_8 без реєстрації шлюбу можливе лише з 01 січня 2004 року по 28 жовтня 2019 року.

Відтак, позовна вимога про встановлення факту спільного проживання підлягає до задоволення частково.

Щодо позовних вимог про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на таке майно, то з врахуванням встановлених судом обставин вказані вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судового збору у розмірі 12678,60 грн, що підтверджується квитанціями від 17.12.2019 на суму 6531,40 грн., 384,20 грн., від 02.11.2020 на суму 5763 грн.

Відтак, враховуючи задоволення позову, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 12678,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 141, 211, 258, 259, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_8 ( АДРЕСА_1 ) про визнання факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ такого майна - задоволити частково.

Встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_8 в період з 01 січня 2004 року по 28 жовтня 2019 року без реєстрації шлюбу.

Визнати житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 963590356234, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .

Визнати за ОСОБА_17 (РНОКПП НОМЕР_8 ) право власності на 1/2 /одну другу/ частку житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 963590356234.

Визнати земельну ділянку, кадастровий номер 5623410100:02:004:1031 площею 0,1015 га, за адресою АДРЕСА_2 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .

Визнати за ОСОБА_17 (РНОКПП НОМЕР_8 ) право власності на 1/2 /одну другу/ частку земельної ділянки, кадастровий номер 5623410100:02:004:1031 площею 0,1015 га за адресою АДРЕСА_2 .

Визнати нежитлову будівлю, магазин за адресою АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна 4330838, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .

Визнати за ОСОБА_17 (РНОКПП НОМЕР_8 ) право власності на 1/2 /одну другу/ частку нежитлової будівлі, магазину за адресою АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна 4330838.

Визнати земельну ділянку, кадастровий номер 5623410100:02:002:0104 площею 0,0148 га спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .

Визнати за ОСОБА_17 (РНОКПП НОМЕР_8 ) право власності на 1/2 /одну другу/ частку земельної ділянки, кадастровий номер 5623410100:02:002:0104 площею 0,0148 га.

Визнати земельну ділянку, кадастровий номер 5623410100:02:002:0282 площею 0,0077 га спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .

Визнати за ОСОБА_17 (РНОКПП НОМЕР_8 ) право власності на 1/2 /одну другу/ частку земельної ділянки, кадастровий номер 5623410100:02:002:0282 площею 0,0077 га.

Визнати автомобіль Volkswagen Passat Variant, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2018 року випуску спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .

Визнати за ОСОБА_17 (РНОКПП НОМЕР_8 ) право власності на 1/2 /одну другу/ частку автомобіля Volkswagen Passat Variant, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2018 року випуску.

Визнати автомобіль ВАЗ 212140, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2010 року випуску спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .

Визнати за ОСОБА_17 (РНОКПП НОМЕР_8 ) право власності на 1/2 /одну другу/ частку автомобіля ВАЗ 212140, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2010 року випуску.

Визнати автомобіль Audi A6, державний номерний знак НОМЕР_3 , 2002 року випуску спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .

Визнати за ОСОБА_17 (РНОКПП НОМЕР_8 ) право власності на 1/2 /одну другу/ частку автомобіля Audi A6, державний номерний знак НОМЕР_3 , 2002 року випуску.

Визнати автомобіль Volkswagen Passat, 1992 року випуску спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .

Визнати за ОСОБА_17 (РНОКПП НОМЕР_8 ) право власності на 1/2 /одну другу/ частку автомобіля Volkswagen Passat, 1992 року випуску.

Визнати автомобіль Mercedes Vito 638, державний номерний знак НОМЕР_4 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .

Визнати за ОСОБА_17 (РНОКПП НОМЕР_8 ) право власності на 1/2 /одну другу/ частку автомобіля Mercedes Vito 638, державний номерний знак НОМЕР_4 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_8 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) 12678,60 грн витрат на судовий збір.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня проголошення.

Якщо у судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 09.08.2021.

СуддяВ. В. Левчук