ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2010 р.           Справа № 2-а-1778/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді: Дончика В.В.,

при секретарі судового засідання: Ваталінській М.А.,

за участю: представника позивача – Сидорова О.В., відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області (далі - РУД САТ ДПА у Вінницькій області) до Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (далі - СПД ОСОБА_2.) про стягнення штрафних (фінансових) санкцій

в с т а н о в и в :

В квітні 2010 року РУД САТ ДПА у Вінницькій області звернулось в суд з позовом до СПД ОСОБА_2 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не сплачено штрафні санкції в розмірі 1700 грн., які застосовані постановою від 04.02.2010 року № 0205972800-21 за порушення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", що встановлено під час перевірки,  за результатами  якої складено акт перевірки від 25.01.2010 року № 0080/02/32/2-2046511831.

Представник позивача в судовому засіданні уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 1350 грн., у зв’язку з частковою сплатою відповідачем штрафних (фінансових) санкцій. Просив позов задовольнити з підстав наведених  в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав, однак зазначив, що ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями у нього була, строк дії в якій зазначено до 25.01.2010 року, тобто на момент перевірки діюча.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та розглянувши докази в їх сукупності, суд приймає визнання відповідачем позову, що відповідно до статті 112 КАС України, є підставою для постановлення судового рішення про задоволення позову.

Так судом встановлено, що згідно Свідоцтва від 13.12.2000 року виданого Вінницькою районною державною адміністрацією, ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа –підприємець, місце проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер –НОМЕР_1.

25 січня 2010 року ревізорами РУД САТ ДПА у Вінницькій області проведено перевірку кафе-бару «Какаду», що розташований за АДРЕСА_1 та належить суб’єкту господарювання ОСОБА_2

В ході перевірки виявлені порушення, а саме реалізація алкогольних напоїв, коньяк "Десна", без наявної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, про що зафіксовано у акті  № 0080/02/32/2-2046511831 від 25.01.2010 року.

04.02.2010 року начальником РУД САТ ДПА України у Вінницькій області, на підставі абзацу 5 частини 2 статті 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” прийнято рішення № 0205972800-21, яким до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 застосовано штраф у розмірі 1700 грн. Дане рішення отримано ОСОБА_2 04.03.2010 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №973193 (а.с. 7).

Приймаючи визнання позову, суд виходив з наступного.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України регулюються Законом України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (надалі  – “Закон”).

Частиною 10 статті 15 Закону встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями  і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі державної податкової служби, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування  за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (частина 14 статті 15 Закону).

В оглянутій в судовому засіданні ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, виданої приватному підприємцю ОСОБА_2 зазначено дата її реєстрації 23.01.2009 року, дійсна з 25 січня 2009 року до 25 січня 2010 року.

Тобто оскільки відповідач відповідно до цієї ліцензії здобув право на роздрібну торгівлю алкогольними напоями починаючи з 25 січня 2009 року, а згідно вищевказаних норм Закону термін дії ліцензій даної категорії визначено один рік, то на момент перевірки, 25 січня 2010 року, права на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, відповідно до цієї ліцензії у відповідача не було. Окрім того у самій ліцензії зазначено "дійсна до 25 січня 2010 року", тобто день напередодні 25.01.2010 року є останнім днем її дії.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону за порушення  його норм щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Абзацом 5 частини 2 статті 17 Закону встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової  (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, - 200 відсотків вартості отриманої партії товару,  але  не менше 1700 гривень.

Згідно з частиною 3 статті 17 Закону рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.  

Механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону встановлений Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 року N 790 (надалі –Порядок № 790 ).

Частинами 2, 3 вказаного Порядку передбачено, що  фінансові санкції застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення, передбачені статтею 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” у вигляді штрафів у розмірах, передбачених Законом.

Згідно з частиною 5 Порядку № 790 підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є: акт перевірки за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

Аналогічна норма міститься в частині 10 Порядку № 790, якою передбачено, що у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання сума санкцій стягується на підставі рішення суду.

Згідно з частиною 12 Порядку № 790  рішення вважається виконаним і знімається з контролю після одержання відповідної інформації про зарахування суми штрафу до бюджету.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону дії органів, які мають право контролю за реалізацією норм цього Закону, можуть бути оскаржені в місячний термін у судовому порядку.

Частиною 13 Порядку № 790 передбачено, що рішення про застосування фінансових санкцій може бути оскаржено у місячний термін в установленому законодавством порядку.

Доказів на підтвердження того, що рішення РУД САТ ДПА України у Вінницькій області про застосування фінансових санкцій  було оскаржено відповідачем у встановленому чинним законодавством порядку пред'явлено не було. Натомість відповідачем надано квитанцію від 08.04.2010 року про часткову сплату заборгованість по штрафним (фінансовим) санкціям у сумі 350 грн.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що відповідно до вимог чинного законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, за відповідачем обліковується борг перед Державним бюджетом України по сплаті фінансових санкцій в сумі 1350 грн.

Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву, якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і  в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги визнання позовних вимог відповідачем, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини  4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а  відповідачем  -  фізична  чи  юридична  особа,  судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2  (АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер –НОМЕР_1) на користь Державного бюджету (Вінницький район, р/р 31119106700071, код ЄДРПОУ 34701209, МФО 802015, код платежу 21081100) штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1350 (одна тисяча триста п’ятдесят) гривень.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 14.06.2010 року.

Суддя          Дончик Віталій Володимирович