УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-1135

Головуючий у суді 1 -ї інстанції: Колупаєв В.В.

Категорія 57

Доповідач: Рафальська І.М.:

УХВАЛА

Іменем України

19 серпня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:

головуючого Рафальської І.М..

суддів Зарицької Г. В., Балашкевича С. В.,

при секретарі Черкес Т.А.,

з участю відповідачки, представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Житомирської міськради, виконкому Житомирської міськради, управління регулювання земельних відносин Житомирської міськради про визнання незаконним рішення виконкому Житомирської міськради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку за апеляційною скаргою позивачки на рішення Корольовського райсуду м. Житомира від 18 лютого 2009 року,

встановила:

У жовтні 2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вищевказаним позовом, у якому просила визнати незаконним рішення виконкому Житомирської міськради від 10.10.1997р. № 541 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0, 1087 га при домоволодінні № 14 по 2-ому провулку Завокзальному у м. Житомирі та недійсним Державного акту від 24.10.1997 року на право власності на вказану земельну ділянку. Зазначала, що, на її думку, розмір земельної ділянки, що належить на праві приватної власності відповідачці, перевищує норму безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян. Крім того, позивачка посилається на те, що акт про встановлення меж між земельними ділянками її та відповідачки, вона не підписувала.

Рішенням Корольовського райсуду м. Житомира від 18 лютого 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі позивачка просить рішення райсуду скасувати, оскільки вважає його незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги; посилається на те, що межі земельних ділянок її та відповідачки зміщені і не відповідають виготовленим державним актам, генеральному плану та плану встановлення зовнішніх меж, а суд першої інстанції

цього до уваги не взяв.

Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, 24.10.1997р., на підставі рішення виконкому Житомирської міськради від 10.10.1997р. № 541 ОСОБА_3 була передана у приватну власність земельна ділянка площею 0, 1087 га та виданий державний акт на право приватної власності на землю ІУ-ЖТ № 044466, зареєстрований у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2859/а.с. 5/.

19.10.1998р., на підставі рішення виконкому Житомирської міськради від 16.07.1998р. № 348 ОСОБА_2 була передана у приватну власність земельна ділянка площею 0, 0534 га та виданий державний акт на право приватної власності на землю ІУ-ЖТ № 043710, зареєстрований у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 4102 /а.с. 28/.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 просила задовольнити вимоги з тих підстав, що розмір земельної ділянки, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, перевищує норму безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян на 0, 0087 га, і що акт про встановлення меж між їхніми земельними ділянками вона не підписувала/а.с. 4/.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що рішенням виконкому Житомирської міськради про передачу ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки у розмірі 0, 1087 га та виданим на підставі цього рішення правовстановлюючим документом не порушуються інтереси позивачки, яка має окреме домоволодіння та земельну ділянку, що перебуває у приватній власності.

Перед прийняттям рішення про передачу у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_2, актами встановлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 24.07 97р./а.с. 27/ та 10.06.1998р./а.с. 31/ між даними особами були узгоджені межі їх землекористування/а.с. 27. 31/.

Наведеним спростовується посилання позивачки у апеляційній скарзі на те, що вона не підписувала акту встановлення існуючих зовнішніх меж. До того ж, у апеляційному суді представники позивачки не заперечували того, що їхня довірителька підписала згаданий акт.

Посилання ОСОБА_2 у апеляційній скарзі на зміщення меж земельних ділянок колегія суддів до уваги не бере, оскільки позовних вимог про відновлення своїх порушених прав позивачка не заявляла, а суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України в межах заявлених позивачкою вищевказаних позовних вимог та викладених обставин, якими вона обгрунтовувала свої вимоги.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, відмовивши у задоволенні позову.

Підстав для скасування рішення райсуду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Корольовського райсуду м. Житомира від 18 лютого 2009 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з дня проголошення і з цього часу може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.