Справа № 22 ц - 5184/09 Головуючий у 1 -й інстанції - Токар Н.В.

Категорія-   21 Доповідач - Болтунова Л.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2009 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого   -  Болтунової Л.М.

суддів -  Максюти Ж.І, „ Козлова С.П.

при секретарі -розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_3 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - перша Павлоградська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним, -

встановила:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30    червня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по справі.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга, згідно вимог ст. 308 ЦПК України, підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечується, що 14 лютого 2009 року ОСОБА_4 подарував належну йому 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 своїй дружині ОСОБА_5

Відповідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 16 лютого 2009 року на виконання правочину, спірне майно - 1/2 частина вищевказаної квартири була передана ОСОБА_5, за якою було зареєстровано право власності.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, оскільки позивачкою не було доведено, що ОСОБА_4 даруючи 1/2 частину спірної квартири ОСОБА_5 не хотів реального настання правових наслідків,  що обумовлені договором дарування, а ухилявся від цивільно-правової відповідальності  за завдану  ним  позивачці  матеріальну та     моральну  шкоду  внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Підставою недійсності правочину відповідно ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно ч. 1 ст. 717 КЦ України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Оскільки сторони виконали всі істотні умови договору, то суд не знайшов підстав для визнання недійсним договору дарування ОСОБА_4 х/г частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування під час апеляційного розгляду справи не встановлено.

В апеляційної скарзі не наведено доводів, яки б спростовували висновки суду, викладені    в рішенні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.