Справа № 22-ц-3018/2010 р. Головуючий 1 інст. – Шестак О.І.
Категорія: житлові Доповідач – Бездітко В.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2010 року Судова колегія палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого – судді Крилової Т.Г.,
суддів Бездітка В.М., Цвірюка В.О.,
при секретарі Єщенко О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2009 року по цивільній справі за позовом
ОСОБА_2
до ОСОБА_1,
ОСОБА_3
треті особи: ОСОБА_4,
ОСОБА_5,
відділ по обміну жилими приміщеннями при КП «ХМБТІ»,
виконком Дзержинської районної у м. Харкові ради,
виконком Московської районної у м. Харкові ради,
ОСОБА_6,
ОСОБА_7,
ОСОБА_8 разом з неповнолітньою
ОСОБА_9
про примусовий обмін квартири, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2008 року позивач звернувся з зазначеним позовом до суду, в якому просив здійснити примусовий обмін трикімнатної АДРЕСА_2 та переселити його у кімнату, площею 10,8 кв. м. у двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 у м. Харкові,яка належить ОСОБА_4 на праві власності за договором дарування і на яку ОСОБА_4 нотаріально переведе право власності на нього; ОСОБА_1 та ОСОБА_3 переселити у дві кімнати, жилою площею 37,1 кв.м., загальною площею 48,23 кв.м., у АДРЕСА_3, які знаходяться у розпорядженні виконкому Московської районної ради м. Харкова і до цього часу не приватизовані, у яких мешкають ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ; третіх осіб – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 переселити у АДРЕСА_2. Зобов’язати відділ по обміну жилими приміщеннями при КП «ХМБТІ» видати обмінні ордери.
18.11.2008 року позивачем була подана додаткова позовна заява, в якій він просив здійснити примусовий обмін трикімнатної АДРЕСА_2 згідно з слідуючим варіантом – для відповідачів надати дві окремих кімнати, житловою площею 17,39 кв.м. та 11,88 кв.м., загальною площею 29,27 кв.м., у окремій ізольованій АДРЕСА_4, які знаходяться у розпорядженні виконкому Дзержинської районного ради м. Харкова і до цього часу не приватизовані. Для нього, ОСОБА_2, одну кімнату, площею 12,41 кв.м., у цій же квартирі. Третіх осіб – ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_7 та неповнолітню ОСОБА_9 переселити у АДРЕСА_2.
04.09.2009 року позивачем була подана уточнена додаткова позовна заява в якій позивач просив здійснити примусовий обмін трикімнатної АДРЕСА_2 згідно з наступним варіантом: для відповідачів надати дві окремих кімнати, житловою площею 17, 39 кв.м. та 11,88 кв.м., загальною площею 29,27 кв.м., у загальній комунальній АДРЕСА_4, які знаходяться у розпорядженні виконкому Дзержинської районної ради м. Харкова і до цього часу не приватизовані, наймачем яких є ОСОБА_6 Для нього, ОСОБА_2, просить надати кімнату, площею 12,41 кв.м., у цій же квартирі, наймачем якої є ОСОБА_7, яка знаходиться у розпорядженні виконкому Дзержинської районної ради м. Харкова і до цього часу не приватизована. Третіх осіб – ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_7, та неповнолітню ОСОБА_9 переселити у АДРЕСА_2.
В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_1, яка представляла власні інтереси та інтереси дочки ОСОБА_3, позов не визнала і просила відмовити в його задоволенні. Посилалась на те, що обмін житлових приміщень в ізольованій квартирі на житлові приміщення в загальній комунальній квартирі суттєво порушує їхні права. Вона згодна розміняти квартиру добровільно після того як дочка закінчить навчання.
Відділ по обміну жилими приміщеннями при КП «ХМБТІ» просив слухати справу у відсутності свого представника.
Треті особи: виконком Дзержинської районної у м. Харкові ради, Московської районної у м. Харкові ради просили слухати справу у відсутності своїх представників; ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, просили слухати справу у їх відсутності.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2009 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 – здійснено примусовий обмін трикімнатної АДРЕСА_2 згідно з наступним варіантом: ОСОБА_1, ОСОБА_3 виселено з АДРЕСА_2 в дві окремих кімнати, житловою площею 17,39 кв.м. та 11,88 кв.м., загальною площею 29,27 кв.м., у АДРЕСА_4; ОСОБА_2 виселено з АДРЕСА_2 в одну кімнату, площею 12,41 кв.м., у АДРЕСА_4; ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, разом з неповнолітньою ОСОБА_9 виселено відповідно з кімнат, житловою площею 17,39 кв.м. та 11,88 кв.м., загальною площею 29,27 кв.м., та кімнати площею 12,41 кв.м. у АДРЕСА_4 у АДРЕСА_2. Зобов’язано відділ по обміну жилими приміщеннями при КП «ХМБТІ» видати обмінні ордери: ОСОБА_2 – на кімнату, площею 12,41 кв.м., у АДРЕСА_4; ОСОБА_1 – на дві кімнати, житловою площею 17,39 кв.м. та 11,88 кв.м., загальною площею 29, 27 кв.м. у АДРЕСА_4 зі складом сім’ї: дочка ОСОБА_3; ОСОБА_6 – на АДРЕСА_2, зі складом сім'ї: син – ОСОБА_7, син – ОСОБА_7, дочка – ОСОБА_9
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2009 року ставиться питання про скасування зазначеного рішення суду першої інстанції, як такого, яке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та передачу справи на розгляд до того ж суду першої інстанції іншому складу суду.
При цьому апелянт посилається на те, що суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення посилається на ст. 80 ЖК України, відносно можливості за позовом одного з членів сім’ї вимагати в судовому порядку примусового обміну займаного приміщення на приміщення в різних будинках чи квартирах. Однак в порушення даної норми закону, суд вирішив справи, фактично поселив їх, відповідачів по справі, в одну квартиру з позивачем. Судом поверхнево були вивчені матеріали справи та не дотриманий порядок, встановлений діючим законодавством, оскільки згідно п. 10 Правил обміну жилих приміщень в Українській РСР – для прийняття рішення по суті про обмін жилими приміщеннями одним із обов’язкових умов є письмова згода осіб, які проживають у суміжному (зв'язаному загальним входом) жилому приміщенні. В даному випадку мова йде про сусідів по квартирі АДРЕСА_4.Суд у своєму рішенні про отримання згоди даних осіб не зазначив, до участі у справі їх не притягнув, хоча зазначений спір безпосередньо стосується їх житлових прав, чим прямо порушив норми процесуального права. Також суд в порушення п. 10 вище зазначених правил не витребував довідку із лікувального закладу за місцем проживання позивача про стан його здоров’я. В рішенні суд зазначив, що рішення ухвалено у відсутність представників виконкомів Дзержинського та Московського районних у м. Харкові рад, відділу по обміну жилими приміщеннями при КП «ХМБТІ», третіх осіб – ОСОБА_7, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які просили слухати справу у їхню відсутність. Однак, в рішенні нічого не зазначено відносно третьої особи – ОСОБА_6, яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_10.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з’явились, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції, посилаючись на ст. 80 ЖК України, виходив з того, що шлюб між позивачем та ОСОБА_1 розірваний, стосунки між ними напружені, факт неможливості сумісного проживання сторін в одній квартирі було підтверджено як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 З запропонованих варіантів обміну квартир, суд прийняв варіант, у відповідності з яким відповідачі переселяються у дві окремі кімнати, житловою площею 17,39 кв.м. та 11,88 кв.м., загальною площею 29,27 кв.м., у загальній комунальній АДРЕСА_4 наймачем яких є ОСОБА_6, ОСОБА_2 – в одну кімнату, площею 12,41 кв.м. у цій же квартирі, наймачем якої є ОСОБА_7 Судом першої інстанції зазначено, що такий варіант обміну найбільш відповідає інтересам сторін, кімнати, що надаються сторонам, розташовані в одному районі з їх колишнім місцем проживання, встановлені законом норми житлової площі при цьому не порушуються.
З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.
Згідно до ст. 80 ЖК України якщо між членами сім'ї не досягнуто згоди про обмін, то кожен з них вправі вимагати в судовому порядку примусового обміну займаного приміщення на приміщення в різних будинках (квартирах).
Суд першої інстанції переселив відповідачів у дві окремі кімнати у загальній комунальній АДРЕСА_4, також переселив позивача – в одну кімнату у цій же квартирі. Таким чином, фактично був здійснений не примусовий обмін приміщення на приміщення в різних квартирах, а переселення в інше приміщення (квартиру).
Крім того, згідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» при примусовому обміні на підставі ст.80 ЖК погіршення житлових умов відповідачів, як правило, не повинно допускатись. У цьому разі суд має всебічно враховувати інтереси заслуговуючі на увагу доводи членів сім'ї наймача, зокрема, вік, стан здоров'я та інші особливі обставини, що перешкоджають користуванню жилим приміщенням, яке надається в порядку обміну.
Відповідно до п. 10 «Правил обміну жилих приміщень в Український РСР», затверджених постановою ОСОБА_1 міністрів Української РСР від 31 січня 1986 року № 31, для обміну займаних жилих приміщень подаються до бюро по обміну жилими приміщеннями довідка лікувально-профілактичної установи за місцем проживання заявника про відсутність у нього і членів його сім'Ї
захворювання, яке перешкоджає проживанню у комунальній квартирі, -
при обміні на жиле приміщення в квартирі, в якій проживає два або
більше наймачів;письмова згода осіб, які проживають у суміжному (зв'язаному загальним входом) жилому приміщенні, - при обміні неізольованого жилого приміщення;
У справі відсутні дані про сусідів по квартирі АДРЕСА_4 з наркодиспансеру, тубдиспансеру, від психіатра про відсутність захворювань, які б перешкоджали проживанню в квартирі.
В АДРЕСА_2, яку просить розміняти позивач, мешкає 3 чоловіка – він та відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_3 В АДРЕСА_4 згідно рішення суду, після обміну, будуть мешкати 7 чоловік. Тобто, значно більше людей будуть користуватись кухнею, санузлом. Крім того, в цій квартирі відсутня гаряча вода, ванна, в той час, як в квартирі сторін є гаряча вода і ванна.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2009 року скасуванню з постановленням по справі нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2009 року скасувати і постановити по справі нове рішення.
У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1,
ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, відділ по обміну жилими приміщеннями при КП «ХМБТІ»,
виконком Дзержинської районної у м. Харкові ради, виконком Московської районної у м. Харкові ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 разом з неповнолітньою ОСОБА_9 про примусовий обмін квартири відмовити.
Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий - Судді -