Справа № 22-ц-2294/10 р. Головуючий 1 інст. – Ніколаєнко І.В.
Категорія: соціальні виплати Доповідач – Бездітко В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2010 року Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:
Головуючого – Крилової Т.Г.,
Суддів: - Бездітка В.М., Цвірюка В.О.,
при секретарі - Єщенко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова на постанову Київського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -
В С Т А Н О В И Л А:
В грудні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова; зобов’язати відповідача нарахувати і сплачувати йому пенсії, як інваліду ЧАЕС II групи відповідно до закону, в розмірі не меншому ніж: державна пенсія – 8 мінімальних пенсій за віком; додаткова пенсія за шкоду здоров’ю – 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком встановленому ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 08.09.2009 року.
В обґрунтування вимог зазначав, що він має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, інваліда 2 групи. На підставі Закону України від 28.02.1991 року № 796-Х11 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому призначено пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду,заподіяну здоров’ю, розмір яких повинен визначатися з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами, але відповідач продовжує виплачувати йому пенсії в розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України, хоча осанні не наділений повноваженнями щодо встановлення розмірів пенсій.
Відповідач - Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова у своїх письмових запереченнях на позов посилалося на те, що органи Пенсійного фонду при нарахуванні позивачеві пенсії керувалися постановами Кабінету Міністрів України.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова щодо нарахування державної пенсії, призначеної ОСОБА_3, відповідно до ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та перерахунок щомісячної додаткової пенсії відповідно до ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» такими, що не відповідають закону.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова здійснити перерахунок державної пенсії, призначеної ОСОБА_3, відповідно до ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком, а також здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії, призначеної ОСОБА_3, відповідно до с. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 08.09.2009 р. та провести відповідні виплати недоплаченої суми пенсії.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши наведені в скарзі доводи та перевіривши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і йому встановлено другу групу інвалідності.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Наявність права позивача на призначення та виплату пенсій у розмірах, встановлених вищезгаданим законом, є визначальним для вирішення даного спору.
Крім того, таке право позивачеві гарантується Конституцією України , статтею 46 якою передбачено право громадянина на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві підлягають застосуванню положення ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів № 654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» на підставі якої позивачеві здійснено нарахування пенсії, та інші постанови Кабінету Міністрів України , якими істотно звужується обсяг встановлених законом та гарантованих Конституцією України прав на соціальний захист.
Також правильно судом першої інстанції не взято до уваги заперечення Пенсійного фонду щодо застосування до спірних правовідносин ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено,що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Проте надання такого права Кабінету Міністрів України не означає надання права на встановлення порядку, направленого на звуження змісту та обсягу прав позивача на отримання пенсій відповідно до розмірів, встановлених Законами України.
Правильним є і висновок суду першої інстанції, що за основу при нарахуванні позивачеві пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з чинним законодавством визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303,304,307, 308, 313, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова відхилити.
Постанову Київського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: