Справа № 606/58/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року                                 м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Мельник А.В.

за участю секретаря судового засідання Кавалко В.С.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Теребовлі в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 , через представника адвоката Вароду Павла Борисовича звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у якому просить стягнути на користь ОСОБА_2 борг за борговими розписками від 12 лютого 2015 року та 01 березня 2018 року:

з ОСОБА_4 в загальному розмірі 39500 доларів США;

з ОСОБА_3 в загальному розмірі 52666,66 доларів США;

з ОСОБА_5 в загальному розмірі 13166,66 доларів США;

з ОСОБА_6 в загальному розмірі 13166,66 доларів США, а також стягнути з останніх понесені позивачем судові витрати по справі.

В обґрунтування заявлених вимог, вказує на те, що 12 лютого 2015 року ОСОБА_7 отримав від позивача ОСОБА_2 в позику грошові кошти в сумі 5 000 доларів США за борговою розпискою від 12 лютого 2015 року зі сплатою трьох відсотків в місяць, які зобов`язався повернути до 31 грудня 2015 року. Крім того, 1 березня 2018 року ОСОБА_7 отримав від позивача ОСОБА_2 в позику грошові кошти в сумі 100 000 доларів США за борговою розпискою від 1 березня 2018 року зі сплатою трьох відсотків в місяць, які зобов`язався повернути до 1 березня 2020 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, так і не виконавши взятого на себе зобов`язання щодо повернення грошових коштів. Борг ОСОБА_7 перед позивачем за вказаними борговими розписками становить в загальному розмірі 118 500 доларів США.

Спадкоємцями, які прийняли спадщину після ОСОБА_7 є відповідачі по справі. 21 грудня 2018 року позивач ОСОБА_8 , в межах строку визначеного частиною другою статті 1281 Цивільного кодексу України (далі ЦК України),  направив письмову вимогу спадкоємцям ОСОБА_7 , у якій заявив вимогу про повернення йому вищевказаних грошових коштів. Відповідачі, як спадкоємці померлого ОСОБА_7 , вимоги кредитора ОСОБА_8   не задовольнили, як того вимагає стаття 1282 ЦК України шляхом одноразового платежу, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 19 січня 2021 року було відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 18 лютого 2021 року, яке в подальшому відкладалось на 30 березня 2021 року через неявку відповідачів по справі.

Ухвалою суду від 30 березня 2021 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 22 квітня 2021 року.

У судовому засіданні 22 квітня 2021 року судом було оглянуто оригінали розписок від 12 лютого 2015 року та від 1 березня 2018 року, які було надано представником позивача та відкладено судове засідання на 14 червня 2021 року через неявку відповідачів по справі.

14 червня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач ОСОБА_4 вказав на те, що він спадщини після смерті батька ОСОБА_7 не приймав, оскільки не проживав разом з ним на момент його смерті, а тому не може бути відповідачем по справі. Крім того вважає, що розписка могла не бути підписаною саме його батьком, а тому є сфальшованою. Також вказав, що відзив подано із пропуском строку на подання останнього лише у судовому засіданні із розгляду справи по суті, оскільки про існування даної справи відповідач дізнався вже на стадії судового розгляду.

Суд зазначає, що відповідно до статті 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою статті 127 ЦПК України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

У відзиві на позовну заяву, який подано відповідачем ОСОБА_4 14 червня 2021 року на стадії розгляду справи по суті, останній обґрунтовує подання відзиву із пропуском строку тим, що про існування даної справи відповідач дізнався вже на стадії судового розгляду. Однак, суд зазначає, що ухвали суду у даній справі та судові повістки про виклик до суду були надіслані відповідачу по справі ОСОБА_4 за адресою його місця реєстрації, що підтверджена відповіддю на запит суду із Відділу обліку та моніторингу інформації УДМС України у Тернопільській області (така ж адреса була вказана самим заявником у заяві про ознайомлення з матеріалами справи) та отримані ним у встановлений положеннями ЦПК України строк, що спростовує посилання ОСОБА_4 про його ознайомлення про наявність на розгляді суду даної справи лише на стадії розгляду справи по суті, адже йому стало відомо про розгляд справи під час отримання ухвали про відкриття провадження у справі (01 лютого 2021 року).

Крім того, поданий відзив на позовну заяву не містить заяви про визнання поважними причин пропуску строку для подання відзиву. Тобто, всупереч вимогам частини сьомої статті 178 ЦПК України відзив поданий з пропуском строку, що встановлений ухвалою суду, а відповідна заява про продовження встановленого судом процесуального строку, до закінчення цього строку подана не була.

З урахуванням вказаного, поданий відповідачем ОСОБА_4 відзив на позовну заяву є, таким, що пред`явлений до суду з пропуском строку на вчинення відповідної процесуальної дії, у зв`язку з чим залишений без розгляду, а відтак не приймається судом до уваги під час розгляду справи та оцінки доказів.

Крім того, 14 червня 2021 року, у день судового засідання по справі, відповідачем ОСОБА_4 було подано заяву про відвід судді.

Ухвалою суду від 14 червня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_4 про відвід судді було відмовлено.

Того ж дня 14 червня 2021 року через канцелярію суду було подано клопотання адвоката Кравець Л.Л. про вступ у справу на стороні ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , до якого додано ордер про надання правової допомоги.

Від відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відзиву на позов до суду не надходило.

02 липня 2021 року адвокат Варода П.Б. подав заяву, у якій вказав, що відзив на позовну заяву відповідач ОСОБА_4 подав із пропуском встановленого ЦПК України строком вже під час розгляду справи по суті, відповідно і заявлені в ньому клопотання також подані із пропуском строку їх подання. Щодо доводів відповідача ОСОБА_4 про те, що він не приймав спадщину після смерті батька ОСОБА_7 , то на їх спростування зазначив, що у матеріалах справи наявна його заява, подана приватному нотаріусу Теребовлянського районного нотаріального округу Гордєєвій Л.І. в межах спадкової справи №244/2018 про прийняття ним спадщини після смерті батька.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, однак представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Варода П.Б. позовні вимоги підтримав в повному обсязі із мотивів, викладених у позові, просив його задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в інтересах якої діє її законний представник ОСОБА_5 у судове засідання повторно не з`явились з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлялися судом належним чином, про поважність причин неможливості прибуття в судове засідання суд не повідомили.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

12 лютого 2015 року ОСОБА_7 отримав у позику в ОСОБА_2 кошти в сумі 5000 доларів США під 3 % місячних, які зобов`язався повернути останньому до 31 грудня 2015 року, про що свідчить копія розписки від 12 лютого 2015 року, оригінал якої оглянуто суддею у судовому засіданні 22 квітня 2021 року (а.с.9).

Крім того, 01 березня 2018 року позивач ОСОБА_2 передав у позику ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 100 000 доларів США під 3 % місячних, які він зобов`язався повернути ОСОБА_2 до 01 березня 2020 року, про що свідчить копія розписки від 01 березня 2018 року, оригінал якої оглянуто суддею у судовому засіданні 22 квітня 2021 року (а.с. 10).

Виходячи із вищезазначеного, між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_7 відповідно склалися договірні правовідносини зі взаємними правами та обов`язками на підставі договору позики.

Згідно статей 1046-1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з положеннями частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У статті 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено статтею 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

За своє суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Вказане підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 08 червня 2016 року (справа №1103цс), від 12 квітня 2017 року (справа №442/8157/15-ц)та в постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №658/689/17, від 15 листопада 2018 року у справі №361/5718/16-ц.

Окрім того суд зазначає, що статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14-ц та постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №127/26830/16-ц.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 отримані в позику від ОСОБА_2 грошові кошти та нараховані, згідно розписок проценти від суми позики, не повернув позивачу, про що свідчать оригінали розписок, які знаходяться у кредитора (позивача).

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Ласківці, Теребовлянського району, Тернопільської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 09 липня 2018 року, виданого Теребовлянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (а.с.11).

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина.

Згідно копії довідки виконавчого комітету Теребовлянської міської ради Тернопільської області від 11 грудня 2018 року №09-04/17/3125, ОСОБА_7 на день смерті був зареєстрований і проживав у АДРЕСА_1 . В нього був слідуючий склад сім`ї: дружина ОСОБА_3 , 1964 року народження, син ОСОБА_4 , 1984 року народження, син ОСОБА_9 , 1986 року народження (а.с.16).

14 грудня 2018 року ОСОБА_4 подано приватному нотаріусу Теребовлянського районного нотаріального округу Тернопільської області Гордєєвій Л.І. заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , як спадкоємця за законом (а.с.14). 

14 грудня 2018 року була заведена спадкова справа за №63500132 (у нотаріуса № 244/2018), після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 . Вказане підтверджується копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 54496553 від 14 грудня 2018 року, виданого приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Тернопільської області Гордєєвою Л.І. (а.с.13).

Враховуючи наведене, до кола спадкоємців ОСОБА_7 входять його дружина ОСОБА_3 та сини ОСОБА_4 та ОСОБА_9 .

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 26 грудня 2018 року, виданого Теребовлянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, один із синів ОСОБА_7 . ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Вербівці, Теребовлянського району, Тернопільської області (а.с.12).

Відповідно до копії довідки виконавчого комітету Теребовлянської міської ради Тернопільської області від 11 січня 2019 року №09-04/17/542, ОСОБА_9 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований і проживав у АДРЕСА_1 . Станом на 19 грудня 2018 року були зареєстровані мати ОСОБА_3 , 1964 року народження, брат ОСОБА_4 , 1984 року народження. Станом на 19 грудня 2018 року проживали мати ОСОБА_3 , 1964 року народження, дружина ОСОБА_5 , 1994 року народження, (зареєстрована АДРЕСА_2 ), дочка ОСОБА_6 , 2018 року народження (зареєстрована АДРЕСА_2 ) (а.с.15).

Таким чином спадщину померлого ОСОБА_9 в межах розміру спадщини, після смерті батька ОСОБА_7 , на яку за життя мав право ОСОБА_9 , прийняли його мати ОСОБА_3 , дружина ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_6 , які є спадкоємцями першої черги та на момент смерті проживали із ним.

Згідно із статтею 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування, перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного із їх учасників.

Основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

При цьому необхідно враховувати, що спадкування це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.

Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.

Судом встановлено, що відповідачі є спадкоємцями після смерті ОСОБА_7 .

Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентуються приписами статей 1281 і 1282 ЦК України.

Зокрема, статтею 1281 ЦК України (у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів до спадкоємців боржника.

Згідно положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування та суб`єктів спадкового процесу й випливає із суті універсального характеру спадкового правонаступництва.

Борги спадкодавця - це майнові зобов`язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами-кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати їх. Обов`язок доказувати борги померлого покладається на самого кредитора. Кредитор, який звернувся до спадкоємців, зобов`язаний надати документи, що підтверджують його вимоги.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду  від 23 травня 2018 року у справі № 192/2761/14 (провадження 61-4724св18) та від 21 жовтня 2020 року у справі № 212/5525/16-ц (провадження 61-20174 св 19).

При вирішенні спору про стягнення із спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола останніх, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Отже, обов`язок спадкодавця ОСОБА_7 щодо сплати заборгованості за договорами позики із ОСОБА_2 від 12 лютого 2015 року та 01 березня 2018 року не припинився внаслідок його смерті і перейшов до його спадкоємців.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 вправі вимагати з відповідачів стягнення суми заборгованості за договорами позики. Обов`язок спадкоємців боржника перед позикодавцем (кредитором) полягає у поверненні сум за позикою, що виникли до дня смерті спадкодавця, але в межах вартості одержаного у спадок майна та відповідно до розміру часток кожного з них.

Судом встановлено, що 21 грудня 2018 року позивач ОСОБА_8 , в межах строку визначеного частиною другою статті 1281 ЦК України, направив письмову вимогу спадкоємцям ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій заявив вимогу про повернення йому вищевказаних грошових коштів, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 21 грудня 2018 року та поштовою накладною №4600113397324 від 21 грудня 2018 року (а.с.17).

Відповідачі, як спадкоємці ОСОБА_7 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , вимоги кредитора спадкодавця ОСОБА_2 не задовольнили шляхом одноразового платежу, згідно статті 1282 ЦК України.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_7 на момент смерті на праві власності належало нерухоме майно, а саме:

-земельна ділянка кадастровий номер 6125080500:02:001:0014 площею 2,8532 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Буданівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 80383.47 грн;

-земельна ділянка кадастровий номер 6125081100:01:001:0263 площею 2,6243 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Вербовецької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 88738.58 грн;

-земельна ділянка кадастровий номер 6125081100:01:001:1073 площею 0,1644 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Вербовецької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4912,86 грн;

-земельна ділянка кадастровий номер 6125085200:02:001:0098 площею 0.25 га із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована у с.Ласківці, Теребовлянського району, Тернопільської області ;

-земельна ділянка кадастровий номер 6125085200:02:001:0101 площею 0,332 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташована у с.Ласківці Теребовлянського району Тернопільської області;

-земельна ділянка кадастровий номер 6125085200:01:001:0017 площею 0,5 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташована у с.Ласківці Теребовлянського району Тернопільської області;

-житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18-28).

Із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, слідує, що спадкодавець ОСОБА_7 був засновником приватного агропромислового підприємства «Богдан», ідентифікаційний код юридичної особи - 31422409, розмір внеску спадкодавця ОСОБА_7 - 5100,00 грн., що становить 51 % у статутному фонді (а.с. 29).

За вищевказаним приватним агропромисловим підприємством «Богдан», ідентифікаційний код юридичної особи 31422409 числиться транспортний засіб марки DAF, модель XF 95.480, 2005 року випуску; транспортний засіб марки FRUEHAUF, модель TF 34C1, 1996 року випуску; транспортний засіб марки ГАЗ, модель 5201, 1990 року випуску; транспортний засіб марки PEUGEOT, модель PARTNER, 1998 року випуску; транспортний засіб марки VOLVO, модель FH 13.400, 2007 року випуску; транспортний засіб марки DERCKS, модель OK 27 12, 1998 року випуску; транспортний засіб марки VOLVO, модель FH 12.400, 2008 року випуску; транспортний засіб марки VOLVO, модель FH 400, 2007 року випуску; транспортний засіб марки KOGEL, модель SNCO24, 2000 року випуску; транспортний засіб марки КРАЗ, модель 65055, 2007 року випуску; транспортний засіб марки TOYOTA, модель RAV4, 2017 року випуску; транспортний засіб марки BODEX, модель KIS 3B, 2013 року випуску; транспортний засіб марки КАМАЗ, модель 55102, 1985 року випуску; транспортний засіб марки ГКБ, модель 8535, 1987 року випуску, що підтверджується копією Інформації наданої з порталу державних послуг МВС України за № 0-2104702498 (а.с.31).

Отже, враховуючи, що спадщину ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняли його сини - ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дружина ОСОБА_7 - ОСОБА_3 , а тому кожен із них успадкував по 1/3 частці спадкового майна.

Померлий ОСОБА_9 за життя спадщину після смерті батька ОСОБА_7 прийняв, але не отримав у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину. Спадщину ОСОБА_9 , який успадкував 1/3 частку майна померлого ОСОБА_7 , прийняли його дружина ОСОБА_5 , їх дочка ОСОБА_6 2018 року народження, та мати ОСОБА_3 .

Суд зазначає, що інтереси малолітньої дитини ОСОБА_6 представляє її законний представник мати дитини ОСОБА_5 .

Із змісту статті 1282 ЦК не вбачається, що законодавець обмежує права кредитора прийняттям спадкового майна неповнолітніми (малолітніми). У зазначеній статті акцент ставиться на спадкове майно, однак у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відтак, суд приходить до висновку, що права малолітньої дитини ОСОБА_6 , 2018 року народження не порушені, оскільки її інтереси представляє законний представник та несе відповідальність в межах вартості частки спадкового майна, якого достатньо для погашення боргових зобов`язань спадкодавця ОСОБА_9 .

За чинним законодавством спадкоємці, які прийняли спадщину, повинні виконати боргові зобов`язання спадкодавця в межах дійсної вартості майна, одержаного ними у спадщину. Вартість спадщини визначається на час відкриття спадщини.

При цьому, суд зазначає, що спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями. Такі ж роз`яснення викладені у п.32 Постанови Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Як встановлено судом, позичальник ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 до того, як настав строк повернення позики за розпискою від 01 березня 2018 року.

Разом з тим, у розписці передбачено, що позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики у розмірі 3 проценти в місяць.

Отже, проценти від суми позики з моменту отримання позики (01 березня 2018 року) вчинені позичальником за життя (до 28 червня 2018 року), тому суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог позову щодо стягнення з відповідачів суми нарахованих процентів.

При цьому суд погоджується з розрахунком заборгованості по процентах, наведеним позивачем у позові, а саме: відповідно до розписки від 12 лютого 2015 року ОСОБА_7 позичив у ОСОБА_2 суму у розмірі   5000 доларів США під 3 % щомісячно, що становить за період з березня по грудень 2015 року (строк повернення позики) - 1500 доларів США (5 000 х 3 % =150 х 10 місяців); відповідно до розписки від 01 березня 2018 року ОСОБА_7 позичив у ОСОБА_2 суму у розмірі  100 000 доларів США під 3 % щомісячно, що становить за період з березня по червень 2018 року (момент смерті ОСОБА_7 ) - 12000 доларів США (100 000 х 3 % =3000 х 4 місяці).

Отже, з урахуванням суми основного боргу за договорами позики та вказаних процентів від суми позики, загальна сума заборгованості ОСОБА_7 перед кредитором ОСОБА_2 за борговими розписками від 12 лютого 2015 року та від 01 березня 2018 року становить 118500доларів США.

Спадкоємці ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , та спадкоємці ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 хоча і прийняли в установленому законом порядку спадщину, вимогу позивача ОСОБА_2 не задовольнили, позиковий борг не повернули.

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та стягнення в його користь, як кредитора, із спадкоємців позичальника суми боргу виходячи з розміру успадкованої ними частки у спадщині, тобто із ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частки, що становить 39500 доларів США, із ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частки та 1/9 частки, що становить 52666,66 доларів США, із ОСОБА_5 та малолітньої ОСОБА_6 по 1/9 частці, що становить по 13166,66 доларів США.

За загальним правилом (частиною першою статті 13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках і, відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Позивач ОСОБА_2 також просить стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

Згідно квитанції код 216755 від 05 січня 2021 року позивачем сплачено при поданні позовної заяви до суду судовий збір в розмірі 11350 грн 00 коп.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до статті 141 ЦПК України.

Так, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 11350 грн 00 коп. сплаченого судового збору, а саме: з відповідача ОСОБА_4 в розмірі 3784,62 грн (ціна позову 118500 доларів США, що становить 100%, з яких задоволено вимог на суму 39500 доларів США, що становить 33,33%, а тому при задоволенні позову на користь позивача підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 3784 грн 62 коп. = 11350 х 33,33%); з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5043,94 грн (ціна позову 118500 доларів США, що становить 100%, з яких задоволено вимог на суму 52666,66 доларів США, що становить 44,44%, а тому при задоволенні позову на користь позивача підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 5043 грн 94 коп. = 11350 х 44,44%); з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1260,98 грн (ціна позову 118500 доларів США, що становить 100%, з яких задоволено вимог на суму 13166,66 доларів США, що становить 11,11%, а тому при задоволенні позову на користь позивача підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_5 1260 грн 98 коп. = 11350 х 11,11%); з відповідача малолітньої ОСОБА_6 , законним представником якої є  ОСОБА_5 на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1260,98 грн (ціна позову 118500 доларів США, що становить 100%, з яких задоволено вимог на суму 13166,66 доларів США, що становить 11,11%, а тому при задоволенні позову на користь позивача підлягає стягненню з відповідача малолітньої ОСОБА_6 , законним представником якої є  ОСОБА_5 1260грн 98 коп. = 11350 х 11,11%).

Керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 279, 280 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення боргу кредитором спадкодавця задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в межах вартості майна, одержаного у спадщину, заборгованість за борговими розписками від 12 лютого 2015 року та 01 березня 2018 року в розмірі 39500 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот) доларів США;

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в межах вартості майна, одержаного у спадщину, заборгованість за борговими розписками від 12 лютого 2015 року та 01 березня 2018 року в розмірі 52666 (п`ятдесят дві тисячі шістсот шістдесят шість) доларів США 66 центів;

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 в межах вартості майна, одержаного у спадщину, заборгованість за борговими розписками від 12 лютого 2015 року та 01 березня 2018 року в розмірі 13166 (тринадцять тисяч сто шістдесят шість) доларів США 66 центів;

       Стягнути з ОСОБА_6 , законним представником якої є  ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_2 в межах вартості майна, одержаного у спадщину, заборгованість за борговими розписками від 12 лютого 2015 року та 01 березня 2018 року в розмірі 13166 (тринадцять тисяч сто шістдесят шість) доларів США 66 центів.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3784 (три тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн 62 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 5043 (п`ять тисяч сорок три) грн 94 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1260 (одна тисяча двісті шістдесят) грн. 98 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 , законним представником якої є  ОСОБА_5 в користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1260 (одна тисяча двісті шістдесят) грн. 98 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідачі: ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

ОСОБА_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду складено 06 серпня 2021 року.

Суддя                                                        А.В.Мельник