Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 2532 / 2010 р. Головуючий у 1 інстанції: Світлицька В.М.
Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.,
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«14» червня 2010 року. м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Савченко О.В.,
Суддів: Стрелець Л.Г.,
Кочеткової І.В.
При секретарі: Мосіній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від «09» березня 2010 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2009 року ТОВ «Торгівельний будинок «Мегаполіс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди.
В позові зазначали, що 16.03.2006 року на підставі заяви від 16.03.2006 року та наказу № 100-К від 16.03.2006 року до ТОВ «Торгівельний будинок «Мегаполіс» на посаду спеціаліста відділу мерчендайзінгу був прийнятий ОСОБА_3 Цього ж дня між ними та відповідачем було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідно до приписів якого одним з його обов'язків є ведення обліку, складання та надавання у встановленому порядку товарно-грошових та інших звітів про рух та залишок ввірених йому матеріальних цінностей.
Протягом певного часу з метою перевірки роботи відділів продаж на представництвах ТОВ «Торгівельний будинок «Мегаполіс» відповідач перебував у відрядженнях. Після повернення з відряджень ОСОБА_3 надавались відповідні звіти про використання коштів, наданих на відрядження, на підставі яких відповідачу у повному обсязі відшкодовано витрати, що були пов'язані з відрядженням.
При проведенні чергової бухгалтерської перевірки на підприємстві було з'ясовано, що документи надані відповідачем не відповідають дійсності.
Посилаючись на зазначені обставини, просили суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 4590 грн. та судові витрати.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 березня 2010 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Торгівельний будинок «Мегаполіс» матеріальну шкоду в розмірі 4590 грн., судовий збір у розмірі 51 грн., витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 120 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції дотримався вимог ст. 212 ЦПК України і оцінив всі надані сторонами докази на ґрунті всебічного, повного, об’єктивного та безпосереднього їх дослідження, а також оцінив належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, відобразив в рішенні результати оцінки доказів.
З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між усіма учасниками справи, дав їм належну правову оцінку.
Суд першої інстанції застосував вірно норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.
Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач надавав позивачу документи про свої витрати за час відрядження, які не відповідали дійсності, тому незаконно отримав 4590грн., в якості витрат на наймання житла під час відрядження у м. Києві.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки такий висновок відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Статтею 121 КЗпП України передбачено, що працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.
Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 „Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон”, витрати на наймання житлового приміщення під час відрядження відшкодовуються у разі надання оригіналів документів, що підтверджують факт проживання.
Судом встановлено, що ОСОБА_3, спеціаліст відділу мерчендайзінгу ТОВ "ТБ "Мегаполіс", з яким було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідно до приписів якого одним з його обов’язків є ведення обліку, складання та надавання у встановленому порядку товарно-грошових та інших звітів про рух та залишок ввірених йому матеріальних цінностей, згідно розпоряджень керівництва ТОВ "ТБ "Мегаполіс" неодноразово направлявся до службових відряджень у м. Київ, з метою перевірки роботи представництв ТОВ "ТБ "Мегаполіс". Після повернення з таких відряджень ОСОБА_3, надавалися відповідні звіти про використанні кошти, надані підприємством, на підставі яких позивач відшкодував витрати, що були пов’язані з цими відрядженнями.
Бухгалтерською перевіркою було встановлено, що в звітах ОСОБА_3 про використання коштів, наданих на відрядження, відповідач в якості підтвердження витрат на наймання житлових приміщень під час відряджень, подавав документи, які не відповідають дійсності, чим завдав матеріальної шкоди на суму 4590 грн.
Відповідно до п.п. 1.11, 1.12 наказу Міністерства фінансів України, № 59, 13.03.1998 , "Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон", відрядженому працівникові перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання жилого приміщення і добові. Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку. Разом із звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і документи в оригіналі, що підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат. Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо.
Витрати у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Рішення суду є законним і обґрунтованим, тому відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
Доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи
Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від «09» березня 2010 року в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: