Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 - 2006 / 2010 р.                               Головуючий  у  1 інстанції: Рибалко Н.І.

                                                                                                   Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.,                                          

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«14» червня 2010 року.                                                                 м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:          Савченко О.В.,

Суддів:                      Стрелець Л.Г.,

 Кочеткової І.В.

При секретарі:          Мосіній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 та МПП «Запоріжекологія»  на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від «27» січня 2010 року в справі за позовом малого приватного підприємства «Запоріжекологія», ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування збитків, виключення зі складу засновників, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2008 року МПП «Запоріжекологія», ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування збитків, виключення зі складу засновників.

В позові зазначали, що 18.01.2007 року ОСОБА_3 та відповідач придбали корпоративні права на МПП «Запоріжекологія» та є співвласниками цього підприємства.

Рішенням № 1/2007 від 18.01.2007 року ОСОБА_3 було призначено на посаду директора.

07.11.2007 року відповідач самовільно, без попередження ОСОБА_3, як директора підприємства, заволодів установчими документами, ліцензією на право проведення будівельних робіт, дозволом на виконання робіт з підвищеною небезпекою, чековою книжкою підприємства, дискетою „Клієнт-банк", папкою з наказами, паспортами на обладнання, печаткою підприємства, системним блоком від комп'ютера тощо.

Цими діями відповідач перешкоджає веденню стабільної господарської діяльності підприємства, що виразилось у самовільній зміні телефонних номерів підприємства в рекламі в газеті „Привоз" № 47 від 21.11.2007 року на номер мобільного телефону відповідача. Крім того, відповідачем було направлено листи до ДПІ Орджонікідзевського району з проханням проведення перевірки господарської діяльності підприємства, розуміючи неможливість надання для перевірки жодного бухгалтерського документу з причини надходження всіх документів у нього. Відповідач також звернувся з листом до ЗФ „Промінвестбанк", в якому підприємство має розрахунковий рахунок, в якому посилається на зняття його з посади директора та просить заборонити йому здійснювати будь-які банківські операції. Крім того, відповідач направив листа до дозвільної системи ЗМУ УМВС України у Запорізькій області з проханням не надавати дозвіл підприємству на виготовлення другої печатки, оскільки її не втрачено, а знаходиться вона у нього.

Свої дії ОСОБА_4 мотивує необхідністю проведенням перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства з метою виявлення факту розтрати з боку директора підприємства. Повернути всі вилучені документи та майно відповідач згоден тільки після того, як між ними буде досягнуто домовленості як між власниками щодо створення контролюючого органу, що, на його думку, передбачено статутом підприємством.

Однак всі його вимоги є незаконними, оскільки п. 6.2 статуту передбачено, що власники спільно здійснюють керівництво справами підприємства через обраний ними виконавчий орган, яким є директор. Відповідно до п. 6.3 директор керує поточною діяльністю підприємства, організує виконання рішень власників підприємства та самостійно вирішує всі питання діяльності підприємства, що входять до його компетенції. Створення ж контролюючого органу, як вимагає відповідач, взагалі статутом підприємства не передбачено.

У зв'язку з обставинами, що виникли, 16 листопада 2007 року ОСОБА_3 підписав наказ № 36, яким вирішив тимчасово призупинити господарську діяльність підприємства до моменту повернення печатки, установчих, фінансових та інших документів, а також відправити всіх працівників підприємства у відпустку у зв'язку з простоєм. Оскільки повернути вилучені відповідачем документи, печатку та майно мирним шляхом не вдалося, він звернувся до правоохоронних органів з метою притягнення відповідача до кримінальної відповідальності. Однак Орджонікідзевським РВ ЗДУ УМВС України в Запорізькій області постановою від 06.12.2007 року в порушенні кримінальної справи було відмовлено. Після подання скарг та проведення додаткової  перевірки 10.01.2008 року було винесено нову постанову про відмову у порушенні кримінальної справи. Дії відповідача призвели до простою підприємства та збитків. Протягом всього неможливістю підписання актів виконаних робіт та податкових накладних відмовились співпрацювати, а також з причини неможливості укладання нових договорів за відсутності установчих документів, свідоцтва про реєстрацію, довідки облстатуправління, свідоцтва платника ПДВ та печатки. Договір оренди виробничих та адміністративних приміщень ДП "Запорізька Автобаза №8" було розірвано з ініціативи орендодавця у зв'язку з несплатою за орендовані приміщення за листопад - грудень 2007 року. Сума орендної плати за період з 16.11.2007 року, тобто з моменту призупинення діяльності, по 25.12.2007 року склала 7096,73 грн. Оскільки на орендованих приміщеннях зберігалося великогабаритне обладнання підприємства, після розірвання договору оренди виникла проблема його вивезення в інше приміщення або зберігання.

На теперішній час за січень-лютий 2008 року плату за договором зберігання, що складає 4500 грн. на місяць, підприємством не сплачено, оскільки на рахунку підприємства немає коштів.

Діями відповідача також спричинено збитки у вигляді упущеної вигоди, за останні 6 календарних місяців нормальної роботи, тобто з травня по жовтень 2007 року, валовий дохід підприємства склав 313517,96 грн. У зв'язку з тим, що підприємство є платником єдиного податку у вигляді 6% та податку на додану вартість, визначити суму чистого прибутку можливо виходячи тільки з бухгалтерського,  а не з податкового  обліку,   рентабельність за ці шість місяців склала приблизно 15%, але мінімальна рентабельність підприємства, як правило, не може бути менше 10%. Оскільки підприємство 2 місяці, починаючи з листопада не працювало, упущена вигода за цей період склала 10450,60 грн. Витрати, понесені на відновлення документів та виготовлення печатки, склали: 57 грн. - за опублікування об'яв про втрату Статуту, Свідоцтва про державну реєстрацію та печатки у газеті „Запорізька Січ"; 139 грн. - платежі для отримання дублікату Статуту та нового свідоцтва замість втраченого; 27,94 грн. - платіж за видачу довідки Запорізького обласного управління статистики; 90 грн. - плата за послуги дозвільної системи (для отримання дозволу на виготовлення тс ТІТКИ): 183 грн. - оплата послуг з виготовлення печатки.

З огляду на вищевикладене, просив суд стягнути з відповідача суму завданих відповідачем збитків в розмірі 27044,27 грн. Крім того, просив суд виключити відповідача зі складу засновників МПП «Запоріжекологія» враховуючи те, що підприємство має два учасника з рівною кількістю голосів, тому вирішення підприємством цього питання є неможливим.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від «27» січня 2009 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від «26» березня 2010 року вірною датою винесення рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по цивільній справі № 2-54/2010р. визнано «27 січня 2010 року» замість «27 січня 2009 року».

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 та МПП «Запоріжекологія» подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників  апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України  за наслідками розгляду  апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

 Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

 Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції дотримався вимог ст. 212 ЦПК України і оцінив всі надані сторонами докази на ґрунті  всебічного, повного, об’єктивного та безпосереднього їх дослідження, а також оцінив належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, відобразив  в рішенні результати оцінки доказів.

  З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між усіма учасниками справи, дав їм належну правову оцінку.

 Суд першої інстанції застосував вірно норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, ст. ст. 12,13,15,20 ЦК України, кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання,  яке особа здійснює на свій розсуд і у спосіб, передбачений законом або договором (ст. 16 ЦК України), залежно від    змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідків, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

Стаття 4 ЦПК України передбачає, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до змісту ст.ст. 11,15 ЦК України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Судом встановлено, що 28.10.1996 року державним реєстратором зареєстроване мале приватне підприємство „Запоріжекологія”, яке було створено за ініціативою приватних осіб, та за своїми ознаками відноситься до юридичної особи приватного права, яка згідно зі Статутом є корпоративним підприємством, що засноване на приватній власності громадян – власників, які спільно управляють справами підприємства, відповідно до корпоративних прав, розподіляють прибутки підприємства та несуть ризики пов’язані з діяльністю підприємства згідно з нормами діючого законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що між власниками підприємства ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виникли непорозуміння з приводу ведення господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ст. 358 ЦК України володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників.

Отже, у зв'язку з тим, що кожному учаснику спільної власності належить обмежене право власності на спільну річ, змістом внутрішніх правовідносин спільної власності є право і обов'язок кожного співвласника узгоджувати свою поведінку щодо володіння, користування і розпорядження спільним майном з іншими власниками.

Статтею 6 Статуту МПП „Запоріжекологія” передбачено, що власники спільно здійснюють керівництво справами підприємства через обраний ними виконавчий орган, яким є директор підприємства, власники можуть приймати рішення з усіх питань діяльності підприємства, у тому числі і з тих, що передані до компетенції виконавчого органу, шляхом досягнення сумісної згоди, яка скріплюється підписами власників, виключною компетенцією власників підприємства є визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів, розподіл прибутку та збитків підприємства.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення збитків суд правильно виходив з того, що позивачами не доведено факт невиконання відповідачем будь-якого обов’язку і тому стягнення збитків за нормами закону, які регулюють правовідносини, що виникають із обов’язкового права не можливо.

Обґрунтованим є висновок суду, про відмову в задоволенні позову, про виключення відповідача зі складу засновників МПП „Запоріжекологія”, оскільки судом встановлено і підтверджується установчими документами відповідач, як і позивач ОСОБА_3 є співвласником підприємства і тому захист прав та законних інтересів у спосіб обраний позивачами не передбачений ст. 16 ЦК України.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Рішення суду є законним  і обґрунтованим, тому відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України  підлягає залишенню без змін.  

Доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та МПП «Запоріжекологія» - відхилити.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від «27» січня 2010 року в цій справі – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді: