ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4349/21 Справа № 205/4611/19 Суддя у 1-й інстанції - Приходченко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2021 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Петешенкової М.Ю.,

суддів – Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Кравченко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 14 грудня 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1  до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос Олени Володимирівни про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, –

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 14 квітня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № 85/045-8, за умовами якого банк зобов`язався надати позивачеві грошові кошти у розмірі 180 000 доларів США на умовах, визначених договором та додатковими угодами до нього.

14 квітня 2008 року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком і позивачем було укладено іпотечний договір № 236, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гупало К.В. і зареєстрований за реєстровим № 60, предметом якого є нерухоме майно – будівля магазину, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , та нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

У 2009 році, вона запропонувала банкові в рахунок погашення заборгованості забрати предмет іпотеки, проте, банк відмовився. Листом № 19.1-14/96-169 від 10 січня 2012 року банком повідомлено позичальника про повернення кредиту в повному обсязі, сплати процентів за користування кредитом та штрафних санкцій за кредитним договором, тобто, 11 січня 2012 року почався перебіг строку позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за кредитним договором. Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку можливе лише у разі досягнення домовленостей між позивачем та відповідачем у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя, що оформлюється письмово.

06 травня 2019 року позивач дізналася, що державним реєстратором ОКП «Софіївське БТІ» Волос О.В. здійснено реєстрацію права власності на нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , підставою якої було повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вважає дії державного реєстратора незаконними, оскільки на майно боржника було накладено арешт та заборону на відчуження нерухомого майна. Фактично позивач не погоджується із сумою

заборгованості, яку було нараховано кредитором.

Позивач вважає, що пункт 5.6 договору іпотеки не містить у собі посилання на право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки, а пункт 5.9 дає посилання на пункт 4.6.3, якого договір іпотеки не містить. Крім цього, кредитодавцеві забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, а кредитор 10 січня 2012 року скористався своїм правом вимоги дострокового повернення кредиту, що в свою чергу змінило строк виконання зобов`язання та зумовило початок перебігу позовної давності. Тому у державного реєстратора ОКП «Софіївське БТІ» Волос О.В., не було законних підстав для перереєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого майна.

З огляду на зазначене, просила суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора ОКП «Софіївське БТІ» Волос О.В. індексний номер 46243591 від 01 квітня 2019 року, запис про право власності № 30964957 від 28 березня 2019 року на об`єкт нерухомого майна – торговельний павільйон загальною площею 62,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 14 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

       Рішення суду мотивовано тим, що власником майна, яке виступає як предмет іпотеки, раніше надавалася згода на задоволення вимог банку шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, про що зазначено у іпотечному договорі від 14 квітня 2008 року, порушення з боку державного реєстратора відсутні.

       Не погодившись з таким рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позов.

       Апеляційну скаргу мотивовано тим, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя між сторонами не укладався, договір іпотеки не містить застереження, отже у відповідача були відсутні правові підстави для позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому, державний реєстратор не перевірив документи на відповідність прав банку та провів реєстрацію всупереч діючим обтяженням. Відповідачем не було надано до суду витребувані документи.

       Представником банку подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він підтримує рішення суду та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою.

       Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

       Судом встановлено, що 14 квітня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № 085/045-8, за умовами якого банк надав позивачеві грошові кошти у розмірі 180 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами строком по 13 квітня 2018 року (а.с. 118-123).

14 квітня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 укладено додаткову угоду про надання кредитних послуг № 085/045-8-1, якою сторони погодили порядок, строки та розмір щомісячного погашення суми заборгованості (а.с. 124-125).

В той же день, в якості забезпечення виконання позичальником зобов`язань за генеральним договором про надання кредитних послуг № 085/045-8 від 14 квітня 2008 року, було укладено іпотечний договір № 263, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гупало К.В. і зареєстрований за № 1047, предметом якого є, зокрема, торговельний павільйон загальною площею 62,9 кв.м., який розташовано за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 19-20).

21 жовтня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін та доповнень до додаткової угоди № 085/045-8-1 від 14 квітня 2008 року та генеральної угоди № 085/045-8 від 14 квітня 2008 року, яким було визначено розмір відсоткової ставки за умовами генеральної угоди (а.с. 126).

10 січня 2012 року ПАТ «Укрсоцбанк» направило позивачеві повідомленням (про звернення стягнення на предмет іпотеки) вих. № 19.1-14/96-169 з вимогою про погашення заборгованості (а.с. 127).

26 вересня 2018 року АТ «Укрсоцбанк» направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення вих. № 13-08/22-17/1 від 03 липня 2018 року про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання (а.с.53), яку було отримано останньою (а.с. 54).

Відповідно до звіту № ВА 181126-009 вартість торговельного павільйону загальною площею 62,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , становить 484 833 грн. (а.с. 57-78).

На підставі рішення державного реєстратора ОКП «Софіївське БТІ» Волос О.В. від 01 квітня 2019 року право власності на спірний об`єкт нерухомого майна – торговельний павільйон загальною площею 62,9 кв.м., який розташовано за адресою: АДРЕСА_2 , було зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк» на підставі повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки № 13-08/22-17/1 від 03 липня 2018 року (а.с. 15 оберт-16).

03 грудня 2019 року юридичну особу АТ «Укрсоцбанк» припинено, її правонаступником є АТ «Альфа-Банк» (а.с. 211-214).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 4 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

На підставі ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до положень п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Згідно з умовами іпотечного договору № 263 від 14 квітня 2008 року, зокрема п.п. 5.6.3 та п.п. 5.6.9 п. 5.6. іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку ст. 37 ЗУ «Про іпотеку»; у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», п. 4.6.3 цього договору (застереження про задоволення вимог кредиторів) цей договір є правовстановлюючим документом на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за цим, та є підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотекодержателем в органах БТІ.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім цього, статею 36 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Таким чином, іпотекодавець надала добровільну згоду на перереєстрацію права власності за кредитором у разі порушення нею зобов`язань за кредитним договором. Наявність простроченого виконання зобов`язань перед банком позивач не спростовує, а підставою зазначає відсутність її згоди на примусове відчуження належного їй майна та наявність обтяжень на предмет іпотеки, що спростовується наданими до матеріалів цивільної справи доказами. Також ОСОБА_1 було отримано повідомлення банку про намір реалізації свого права на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки, яке було отримано нею особисто та протягом тридцяти днів з дня отримання зобов`язань за генеральним договором виконано не було, грошові кошти не повернуто, жодних заперечень кредиторові направлено не було. Натомість позивачем було вчинено дії, спрямовані на вчинення перешкод іпотекодержателю з реалізації свого права на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом спроби накладення заборони вчинення реєстраційних дій (а.с. 20 оберт, 21).

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та ухвалив рішення, що відповідає вимогам законності.

       Доводи апеляційної скарги про те, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя між сторонами не укладався, договір іпотеки не містить застереження, отже у відповідача були відсутні правові підстави для позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, підлягають відхиленню з огляду на п. 5.6 іпотечного договору від 14 квітня 2008 року, в якому сторони погодили підстави та умови звернення стягнення на предмет іпотеки. За змістом положень ЗУ «Про іпотеку» застереження в іпотечному договорі за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

       Доводи апеляційної скарги про те, що державний реєстратор не перевірив документи на відповідність прав банку, провів реєстрацію всупереч діючим обтяженням, є також необґрунтованими, враховуючи, що банком було надано всі необхідні документи, передбачені п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в той час як позивачем не доведено наявність передбачених статтею 24 ЗУ “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” підстав для відмови у державній реєстрації прав іпотекодержателя. Накладене при реєстрації договору іпотеки обтяження у вигляді заборони не обмежує право іпотекодержателя на реєстрацію права власності, згідно умов договору та положень ЗУ “Про іпотеку”.

       Доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права, не є підставою для скасування по суті правильного рішення суду.

       Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, тому рішення суду підлягає залишенню без змін.

       Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають.

       Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 14 грудня 2020 року — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

О.В. Лаченкова