Ухвала

Іменем України

04 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 263/4573/21

провадження № 61-12452ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФПГ Металпромресурс»,

відповідачі: Маріупольське міське управління юстиції Донецької області, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лупінова Наталя Євгенівна, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 15 квітня 2021 року у складі судді Клика С. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 22 червня 2021 року у складі колегії суддів: Пономарьової О. М., Зайцевої С. А., Ткаченко Т. Б.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФПГ Металпромресурс» (далі - ТОВ «ФПГ Металпромресурс») звернулося до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на ј частини нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 . Просило забезпечити майбутній позов шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, держаним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема: Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації, вчиняти дії щодо відчуження вказаного об`єкта та внесення будь-яких змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно об`єкта.

Заява обґрунтована тим, що ТОВ «ФПГ Металпромресурс» готує подачу до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області позовної заяви до Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, Приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лупінової Н. Є., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про скасування права власності на нерухоме майно, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 8438898 на підставі ухвали Жовтневого районного суду Донецької області від 16 грудня 2014 року по справі № 263/11247/14-ц, про визнання недійсним скасування договору дарування частини нежитлового приміщення від 22 березня 2019 року посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лупіновою Н. Є., за № 412 від 22 березня 2019 року про закриття розділу у державному реєстрі прав на об`єкт нерухомого майна та припинення права власності. Тому у разі не застосування заходів забезпечення позову, відповідачі можуть здійснити заходи, щодо відчуження вищезазначеного об`єкту нерухомості, що в подальшому може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду прийнятого по справі.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 15 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного суду від 22 червня 2021 року, заяву ТОВ «ФПГ Металпромресурс» про вжиття заходів забезпечення позову задоволено повністю. У порядку забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно, а саме на 1/4 частини нежитлового приміщення основної будівлі літ. «А-2» загальною площею 3 905,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , номер об`єкта в РПВН: 20403827, номер запису про право власності 30825246 від 22 березня 2019 року, власником якого є ОСОБА_2 , у тому числі шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, держаним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема: Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації, вчиняти дії щодо відчуження вказаного об`єкта та внесення будь-яких змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно об`єкта.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що між сторонами наявний спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, вид забезпечення позову відповідає позовним вимогам, які готує пред`явити заявник, а тому дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ «ФПГ Металпромресурс» про забезпечення позову.

ОСОБА_2 22 липня 2021 року засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 15 квітня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 22 червня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні заяви ТОВ «ФПГ Металпромресурс» про забезпечення позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не пересвідчились чи дійсно між сторонами існує спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, та співмірність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Зокрема, заявник зазначає, що судами не наведено, яким чином укладенням оспорюваного договору було порушено права заявника та відповідно яким чином факт продажу спірного майна може призвести до неможливості відновлення його права.

Крім того, заявник зазначає, що між сторонами вже було вирішено аналогічний спір, який виник з приводу оскарження договору дарування, в межах якого також застосовувались аналогічні заходи забезпечення позову, що свідчить про недобросовісну процесуальну поведінку заявника.

ОСОБА_2 у касаційній скарзі зазначає, що судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень не були застосовані правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 12 лютого 2020 року у справі 381/4019/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17.

У відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 15 квітня 2021 року та постанови Донецького апеляційного суду від 22 червня 2021 року вбачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У пункті 2 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема забороною вчиняти певні дії.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Схожий за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний із позовною вимогою і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Задовольняючи заяву ТОВ «ФПГ Металпромресурс» про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно вважав, що, оскільки ТОВ «ФПГ Металпромресурс» готує подачу до суду позовної заяви до Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, Приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лупінової Н. Є., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про скасування права власності на нерухоме майно, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 8438898 на підставі ухвали Жовтневого районного суду Донецької області від 16 грудня 2014 року у справі № 263/11247/14-ц, про визнання недійсним скасування договору дарування частини нежитлового приміщення від 22 березня 2019 року посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лупіновою Н. Є., за № 412 від 22 березня 2019 року про закриття розділу у державному реєстрі прав на об`єкт нерухомого майна та припинення права власності, тому обрання такого способу забезпечення позову, як накладення арешту на вказане майно відповідає, як предмету позовних вимог, так і вимогам статей 149, 150 ЦПК України.

Як установлено судом апеляційної інстанції, на час розгляду апеляційної скарги вищевказана позовна заява подана до суду і 27 травня 2021 у справі відкрито провадження.

Отже, застосований судами захід забезпечення позову відповідає критерію співмірності вимогам позивача, із якими він мав намір звернувся до суду, принципу пропорційності та розумного балансу між інтересами сторін.

Задоволення заяви про забезпечення позову не є фактичним вирішенням справи по суті і не порушує права відповідачів щодо користування та розпорядження майном, а лише обмежує їх у здійсненні деяких дій на певний період.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Доводи касаційної скарги про те, що висновки апеляційного суду по суті вирішеної заяви суперечать правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 12 лютого 2020 року у справі 381/4019/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, Суд відхиляє, оскільки викладені у наведених судових рішеннях Верховного Суду правові висновки, на які посилається заявник, стосуються загального розуміння призначення інституту забезпечення позову та його застосування. Висновки апеляційного суду в цій справі не суперечать таким висновкам.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, які їх обґрунтовано спростували.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (§ 58, рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року «SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE», № 4909/04).

Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Таким чином, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, постановленими із додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадженняу справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФПГ Металпромресурс» до Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лупінової Наталії Євгенівни, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування договору дарування частини нежитлового приміщення, закриття розділу у державному реєстрі прав на об`єкт нерухомого майна та припинення права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 15 квітня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 22 червня 2021 рокувідмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик