ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" серпня 2006 р. Справа № 43/27-06
вх. № 3086/3-43
Суддя господарського суду Кононова О.В.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Гоготов В.Г., довіреність б/н від 08.11.2005 року
1-го відповідача - ОСОБА_1
2-го відповідача - Посилаєв Г.Ю., довіреність б/н від 01.07.2006 року
розглянувши справу за позовом ПП "Промінь", м. Харків
до 1. СПД ФО ОСОБА_1, м. Х-в
2. ЗАТ "Харківський експериментальний ремонтно - механічний завод", м. Харків
про стягнення 2000,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з відповідача суму у розмірі 2000 грн. безпідставно набутих грошових коштів, оскільки вважає їх перерахованими помилково, в зв'язку з неналежним виконанням 1-м відповідачем зобов'язань за договором "Про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом" НОМЕР_1 від 12.01.2006 року .
Ухвалою суду від 19.06.2006 року до участі у справі у якості другого відповідача було залучено ЗАТ "Харківський експериментальний ремонтно-механічний завод".
04.07.2006 року до канцелярії господарського суду від позивача надійшли уточнення до позовної заяви, відповідно яких зазначає, що відповідно п. 3.1.7 договору СПДФО ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання відмітити у ТТН (CMR) доставку вантажу вантажоодержувачеві ВАТ „МЖК” на підставі заявки НОМЕР_2 від 12.01.2006 року, а оскільки до теперішнього часу позивач оригіналу міжнародної товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача ВАТ „МЖК” від перевізника не отримувало, на думку позивача, гроші, які були перераховані 27.02.2006 року у розмірі 2000 грн. є безпідставно отриманими коштами, у зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з СПДФО ОСОБА_1 зазначену суму коштів на свою користь. Враховуючи що у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не суперечить законодавству та не порушує чиїх - небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає можливим прийняти надані уточнення до розгляду, та розглядати вимогу позивача з їх урахуванням.
В судовому засіданні 26.07.2006 року оголошувалась перерва до 07.08.2006 року до 11:50 години.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням наданих уточнень до позовної заяви.
Представник 1-го відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив що ним здійснені послуги з перевезення вантажу належним чином, про що свідчить акт здачи - приймання виконаних робіт до договору НОМЕР_3 від 24.11.2005 року, укладений між ЗАО "Харківський експериментальний ремонтно-механічний завод", який згідно заявки НОМЕР_4 від 12.01.2006 року до договору перевезення вантажів автомобільним транспортом НОМЕР_1 від 12.01.2006 року є вантажовідправникам та ВАТ "Московський жировий комбінат", який згідно зазначеної заявки є вантажоотрмувачем, а також посилається на лист ЗАТ "ХЕРМЗ" вих НОМЕР_5 від 06.03.2006 року, в якому останній повідомляє позивача про те, що обладнання було відвантажено на митниці на склад термінового зберігання за згодою замовника - ВАТ "МЖК".
Представник 2-го відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував. 27.06.2006 року через канцелярію господарського суду 2-й відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що ним та 1-м відповідачем належним чином було виконано умови договору "Про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом" НОМЕР_1 від 12.01.2006 року, про що свідчить акт виконаних робіт НОМЕР_6 "Про надання транспортно-експедиційних послуг", платіжні доручення НОМЕР_7 від 27.01.2006 року та НОМЕР_8 від 03.02.2006 року, згідно яких на розрахунковий рахунок ПП "Промінь" переведено 3850,00 грн., а також той факт, що вантаж був доставлений замовнику ВАТ "Московський жировий комбінат" та відвантажений на склад тимчасового зберігання з дозволу замовника, про що було повідомлено ПП "Промінь" листом НОМЕР_5 від 06.03.2006 року та підтверджується накладною НОМЕР_9 з відміткою митниці про розвантаження вантажу.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.
12.01.2006 року між Харківським експериментальним ремонтно - механічним заводом ЗАТ та ПП „Промінь” був укладений договір НОМЕР_10 про надання експедиційних послуг в сфері організації перевезень автомобільним транспортом, відповідно умов якого, ПП „Промінь” (Експедитор за договором) зобов'язався організувати на підставі інформації, наданої Харківським експериментальним ремонтно -механічним заводом (Замовником) та оформленої у вигляді замовлення, за плату та рахунок Замовника транспортне перевезення вантажу, шляхом залучення транспортного засобу у третьої особи (Перевізник), який здійснюватиме безпосереднє перевезення вантажу.
У зв'язку з зазначеним, 12.01.2006 року ПП „Промінь” уклав з СПДФЛ ОСОБА_1 договір НОМЕР_1 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом, відповідно умов якого СПДФО ОСОБА_1 (Перевізник) зобов'язався на підставі письмових Замовлень від ПП „Промінь” (Експедитора) виконувати транспортне перевезення вантажу шляхом залучення транспортних засобів, які належать Перевізникові у відповідності з умовами договору та Замовлень. Згідно п. 2.5. договору, перевезення здійснюються на підставі письмових Замовлень, які надсилаються Експедитором Перевізникові поштою або факсом.
Як свідчать матеріали справи, 12.01.2006 року ПП „Промінь” надав СПДФО ОСОБА_1, замовлення НОМЕР_2 на перевезення вантажу за маршрутом Харків -Москва, В замовленні було зазначено адресу розвантаження: м. Москва, 1-й Гайворонський проїзд, 3, вантажоотримавуч: ВАТ „Харківський жировий комбінат”. При цьому в замовленні сторони визначили порядок розрахунків, а саме, оплата повинна здійснюватись на поточний рахунок по пред'явленню оригіналів: договір, замовлення, рахунок, акт виконаних робіт, CMR на протязі 3 днів та строк доставки вантажу: 26.01.06 - 30.01.06. Ставка за перевезення вантажу становила 2525 грн., в тому числі 60,00 грн. по території України.
До матеріалів справи додана CMR НОМЕР_11, на який стоїть печатка ТОВ „Південно - східний термінал” відповідно якої вантаж прибув на розмитнення у м. Москва 01.02.2006 року. Позивач зазначає, що, оскільки на зазначеній CMR не стоїть печатки вантажоодержувача ВАТ "Московський жировий комбінат", а отже доставку вантажу вантажоотримувачеві не підтверджено.
Відповідно до п. 4.3 Договору сплата за перевезення відбувається протягом трьох банківських днів з моменту отримання від перевізника оригіналів акта виконаних робіт, міжнародної товарно - транспортної накладної та інших документів передбачених замовленням.
Позивач, платіжним дорученням НОМЕР_12 від 27.02.2006 року перерахував 1-му відповідачеві 2000 грн. як часткову компенсацію вартості перевезення згідно замовлення НОМЕР_13 від 12.01.2006 року.
На думку позивача, оскільки до теперішнього часу ПП „Промінь” не отримало оригіналу міжнародної товарно - транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача ВАТ "Московський жировий комбінат", то гроші, перераховані 27.02.2006 року 1-му відповідачеві були перераховані помилково без достатньої правової підстави, а отже повинні бути перераховані позивачеві як безпідставно отримані.
Суд не може погодитись з такою позицією позивача з наступних підстав.
Згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Однак, умовою застосування цієї норми законодавства є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи, а саме відсутність угоди сторін, адміністративного акта, тощо, або якщо підстава, на якій майно було набуте згодом відпала. Як свідчать матеріали справи, між ПП „Промінь” та СПДФЛ ОСОБА_1 був укладений договір НОМЕР_1 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 12.01.2006 року, та його дійсність сторонами не спростовується. Крім того не є також безпідставно одержаним майно, передане на виконання зобов'язання до настання строку виконання, оскільки ст. 531 Цивільного кодексу України допускає дострокове виконання зобов'язання боржником, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Проте і в інших випадках дострокового виконання зобов'язання передане майно не може бути витребуване, як безпідставно одержане, оскільки уповноважена особа набула його за певною правовою підставою, хоч і з відступом від умов виконання зобов'язання. Таким чином суд не знаходить правових підстав для визнання грошових коштів в розмірі 2000 грн. безпідставно набутим майном та повернення їх позивачу відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Крім того, предметом договору НОМЕР_1 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 12.01.2006 року, відповідно замовлення НОМЕР_2 від 12.01.2006 року є перевезення вантажу з м. Харкова до встановленого міста призначення в м. Москва. До матеріалів справи доданий акт приймання передачі виконаних робіт від 29.05.2006 року, відповідно якого ЗАТ "ХЕРМЗ" надав ВАТ "Московський жировий комбінат" обладнання згідно договору НОМЕР_3 від 24.11.2005 року, яке є предметом перевезення згідно договору НОМЕР_1 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 12.01.2006 року. Отже Вантажовідправник відправив, а Вантажоотримувач отримав товар та ніяких заперечень щодо вантажу один до одного не мають.
06.03.2006 року Вантажовідправник, який є безпосереднім замовником зазначеного перевезення, та в інтересах якого повинно діяти ПП „Промінь” направив ПП „Промінь” листа, в якому зазначив, що ЗАТ "ХЕРМЗ" згідно договору НОМЕР_10 від 12.01.2006 року зробив позивачеві замовлення на перевезення обладнання до Росії м. Москва. ЗАТ "ХЕРМЗ" вказує, що Автомобіль ЗИЛ НОМЕР_14пройшов Харківську митницю 26.01.2006 року та прибув на „Південно - Східний термінал” Московської митниці 30.01.2006 року, де обладнання було відвантажено на склад тимчасового зберігання з дозволу вантажоотримувача - ВАТ "Московський жировий комбінат".
Також до матеріалів справи доданий акт НОМЕР_6 про надання транспортно - експедиційних послуг, підписаний ПП „Промінь” та ЗАТ "ХЕРМЗ", відповідно якого сторони підтвердили, що роботи, щодо зазначеного перевезення обладнання виконані в повному обсязі та в обумовлені строки. Зазначений акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств. Також платіжними дорученнями НОМЕР_7 від 27.01.2006 та НОМЕР_8 від 03.02.2006 р. ЗАТ "ХЕРМЗ" сплатив ПП „Промінь” 3750 грн. та 100 грн. відповідно за транспортно - експедиційні послуги згідно виставленого рахунку.
Посилання позивача на невиконання 1-м відповідачем умов договору, а саме п. 3.1.7 договору в частині відмітки в CMR отримання вантажу вантажоотримувачем, як на підставу неналежного виконання 1-м відповідачем умов договору НОМЕР_1 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 12.01.2006 року є хибним, оскільки як вже зазначалось, предметом цього договору є саме перевезення визначеного вантажу відповідно до замовлення, факт здійснення якого належним чином не спростовує 2 відповідач - безпосередній замовник зазначеного перевезення. Щодо права позивача вимагати саме відмітки вантажоодержувача в накладній суд, вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.3 ст. 13 ЦК України, не допускаються дії особи під час реалізації свого суб'єктивного права, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно ч. 1,2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що СПДФО ОСОБА_1 набув кошти у розмірі 2000 грн. правомірно, як часткову сплату вартості замовленого позивачем перевезення, тому вирішив в задоволенні позову в частині позовних вимог до 1-го відповідача відмовити.
Щодо позовних вимог до 2-го відповідача - ЗАТ „Харківський експериментальний ремонтно-механічний завод”, то суд також вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити виходячи з наступного.
Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання. Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позивачем не заявлено жодної вимоги щодо 2-го відповідача та не доведено що право за захистом якого він звернувся, будь яким чином порушено 2-м відповідачем.
На підставі викладеного суд, дослідивши матеріали справи вважає за необхідне відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог, оскільки судом не встановлено порушення прав позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення підписаний 09.08.2006 року.
Суддя Кононова О.В.