ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 серпня 2021 року №640/17757/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мамедової Ю.Т., при секретарі судового засідання Ігнатову І.Ю., за участі представника позивача Ярмолаєва В.О., без участі представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшла позовна заява Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" (далі - позивач, НЗКПЛ) до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (також далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати незаконними рішення і дії державного виконавця Лазюка Д.М. щодо винесення постанов у ВП №61130722 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06.02.2020 р., про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 05.03.2020 р., про стягнення виконавчого збору від 05.03.2020 р.;

- визнати незаконними та скасувати постанови у ВП №61130722 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06.02.2020 р., про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 05.03.2020 р., про стягнення виконавчого збору від 05.03.2020 р.

Ухвалою суду від 12.07.2021 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/17757/21 (далі - справа), яку вирішено розглядати в порядку ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані постанови прийняті відповідачем безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані постанови прийняті ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, під час судового розгляду справи судом встановлено, що вірним найменуванням відповідача станом на час розгляду справи є: Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (також далі - відповідач).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

04.02.2020 р. державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лазюком Д.М. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61130722 по примусовому виконанню виконавчого листа №362/2918/18, виданого 27.01.2020 р. Васильківським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з НЗКПЛ на користь ОСОБА_1 суми у розмірі 215308 грн.

06.02.2020 р. державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лазюком Д.М. в межах виконавчого провадження ВП №61130722 прийнято оскаржувану постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника (НЗКПЛ) розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму мінімальних витрат 0,00 грн. При цьому, в мотивувальній частині вказаної постанови зазначено, що необхідно стягнути витрати виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн.

У подальшому, 05.03.2020 р. державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лазюком Д.М. в межах виконавчого провадження ВП №61130722 прийнято оскаржувані:

- постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника (НЗКПЛ) розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму мінімальних витрат 269,00 грн.;

- постанову про стягнення виконавчого збору, якою з боржника (НЗКПЛ) стягнуто виконавчий збір у розмірі 21530,80 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню..

Частиною 1 ст. 13 Закону №1404-VІІІ визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.ч. 1 - 5 ст. 27 Закону №1404-VІІІ, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Частиною 3 ст. 40 Закону №1404-VІІІ передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом..

Тобто, постанову про стягнення виконавчого збору, крім випадку, передбаченого ч. 4 ст. 27 Закону №1404-VIII (одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження), державний виконавець виносить за умови повернення виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження у відповідних випадках.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.04.2020 р. у справі №802/848/18-а (провадження №К/9901/55262/18).

В той же час, з наданих відповідачем копій матеріалів виконавчого провадження ВП №61130722 вбачається, що відповідачем в межах даного виконавчого провадження не приймалась постанова про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону №1404-VІІІ, про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону №1404-VІІІ), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ.

З урахуванням зазначеного, суд погоджується з твердженнями позивача про відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 05.03.2020 р.

Відповідно до ст. 42 Закону №1404-VІІІ, кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

В мотивувальній частині оскаржуваних постанов про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження зазначено про необхідність стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн. та 269,00 грн. Проте, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідачем до матеріалів справи не надано жодного доказу понесення витрат в сумі 300,00 грн. та 269,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вказані вище постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06.02.2020 р. та від 05.03.2020 р. також є протиправними, прийнятими з порушенням норм Закону №1404-VIII, а тому підлягають скасуванню.

При цьому, посилання позивача в обґрунтування протиправності оскаржуваних постанов на те, що виконавче провадження ВП №61130722 відкрите державним виконавцем протиправно суд вважає необґрунтованими, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №61130722 позивачем не оскаржується.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Суд також звертає увагу, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, відтак, суд вважає за доцільне, задовольняючи позов, викласти зміст резолютивної частини постанови, з урахуванням специфіки позовних вимог, відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 2270,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" (місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 9, корп. 8; код ЄДРПОУ 20073260) до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 11-Б; код ЄДРПОУ 34979022) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лазюка Д.М. щодо прийняття в межах виконавчого провадження ВП №61130722 постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06.02.2020 р., постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 05.03.2020 р. та постанови про стягнення виконавчого збору від 05.03.2020 р.

3. Визнати протиправними та скасувати прийняті державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лазюком Д.М. в межах виконавчого провадження ВП №61130722 постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06.02.2020 р., постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 05.03.2020 р. та постанову про стягнення виконавчого збору від 05.03.2020 р.

4. Стягнути на користь Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" сплачений ним судовий збір у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Суддя Ю.Т. Мамедова