Справа № 2-2105/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

09 червня  2010 року Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

в складі:  головуючого            -   судді Горюнової Л.І.

                при секретарі        -    Кравченко А.В.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні у м. Євпаторії цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Євпаторії про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу до пенсії, як дитині війни та забезпечити її виплату у 2010 році,

    ВСТАНОВИВ:    

             Позивач звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Євпаторія про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу до пенсії, як дитині війни та забезпечити її виплату у 2010 році.

    Свої вимоги мотивує тим, що маючи статус «дитини війни» відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , вона має право на підвищення пенсії на 30 відсотків від  прожиткового мінімуму.  Згідно п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» було припинено. Але Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № «Про соціальний захист дітей війни» 6-рп2007, п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційним. Тому просить зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну соціальну допомогу за 2007 р. – 2009 р. та за січень – березень 2010 р. і зобов’язати  відповідача проводити  нарахування  щомісячно соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком і забезпечити її  сплату  у 2010  році.

    До судового засідання заявник  не явився, у позовній заяві  просив розглянути справу у його відсутність, позов просив задовольнити в повному обсязі.

Представник Управління  пенсійного фонду України в  м. Євпаторія  в  судове   засідання  не  явився,  але суду  надані  письмові  заперечення  на  вказаний  позов, у  яких позовні   вимоги   не  визнають, як  по   суті,  так і у   зв’язку  з пропуском   терміну  звернення  до суду  з   позовом та неможливості  задоволення  вимог  на  майбутнє, оскільки  рішення   має  бути   наслідком  чинного  правового  регулювання. Просив  справу  розглянути у його відсутність. Суд  вважає  можливим  розглянути справу у  відсутність  представник  відповідача, за  його  клопотанням.

Суд,  дослідивши надані  докази,  оцінив  їх у сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги  підлягають  частковому задоволенню.  

Судом   встановлені   слідуючи  факти  та   відповідні  ним  правовідносини.

З  матеріалів  справи   вбачається, що  позивачка має статус «дитини війни»,  про  що   свідчить   відмітка  у   пенсійному  посвідченні. У  зв’язку  з  чим ,  позивач  має  право   на  пільги   та  соціальні   гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», від 18.11.2004 року № 2195-1У, а  саме право на отримання державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст. 6 вказаного Закону.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції, що діяла у спірний період, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, становила  30 % мінімальної пенсії за віком.

Пунктом  12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону « Про соціальний захист дітей війни» було припинено.

Проте Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № «Про соціальний захист дітей війни» 6-рп2007, п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнано неконституційним. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів при розгляді позовів, у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного Закону.

Крім того, при розгляді справи «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини зауважив, що у межах свободи дій держави визначити, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Але, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано усі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення)….Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. ( П. 26 рішення)

 Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Відповідно до ч.3 ст. 22 Конституції України , при прийнятті нових Законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод , у тому числі і для категорії осіб, які мають статус «Дітей війни» Згідно правової позиції Конституційного суду України, який неодноразово розглядав питання, щодо конституційності положень законів України «Про державний бюджет України на відповідні роки, якими обмежуються пільги, компенсації, передбачені чинним законодавством для окремих категорій громадян - таке обмеження - є не допустимим. Право на соціальний захист громадян України встановлено також ст. 46 Конституції України, згідно якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму , встановленого законом . Виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту (ст. 92 Конституції України) Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .

У Конституції України, державу Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою, визнано що найвищою соціальною цінністю в Україні – є людина, її права і свободи та їх гарантії, визначають зміст і спрямованість діяльності держави , а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави ( ст. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21) Право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненні дії законів (інших окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. (ст. 22, 64 Конституції)

 Невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб, ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави , що закономірно приводить до порушення принципів соціальної, правової держави .

У зв’язку з чим, чинне правове положення, передбачає соціальні виплати і якщо дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

 В даному випадку правові положення , встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - є чинними, тобто не є скасованими та повинні виконуватися відповідними державними органами. Суд вважає, що дані виплати не можуть залежати від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету.

Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп /2008, визнано таким, що не відповідає Конституції України,  розділу 11 Закону України « Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України « № 107-У1 від 28.12. 2007 р. Таким чином, ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни « діє у редакції, згідно з якою, дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання, чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. А відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058 -1У від 09.07.2003 р., мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність. Наділивши «дітей війни» зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином, взяла себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають статус «дитина війни». Головним розпорядником коштів для виплати пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - є Пенсійний фонд України. Тому суд  вважає, що   не  підлягають  задоволенню  вимоги  позивача у частині  проведення їй виплати нею   розрахованої  грошової   суми,   оскільки  саме  Пенсійний фонд України, як  головний  розпорядник коштів для  проведення  зазначеної  соціальної виплати,  повинен  провести їй розрахунок  щомісячної   виплати відповідно  до   розміру  мінімальної пенсії  за  віком , яка  встановлюється в розмірі  прожиткового  мінімуму  для осіб що  втратили   працездатність. В зв’язку з чим,  відповідач  зобов’язується  судом провести перерахунок та виплату  позивачу, щомісячної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни, виходячи 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

  Згідно зі ст. 256, 257 ЦК України   за   захистом  свого  порушеного  права  особа  може  звернутись  у  межах  строку  позовної  давнини.    Загальний  строк   позовної  давнини   встановлений  тривалістю  у  три  роки,  який  обчислюється   з  дня,  коли  особа  дізналася або  повинна  була  дізнатися  про  порушення своїх прав,   свобод  чи  інтересів .      Сплив   позовної   давності ,  про   застосування   якої   заявлено  стороною  у  спорі , є  підставою   для  відмови   у  позові.

Рішення  Конституційного Суду України  від 09.07.2007  року  № 6-рп/2007 було  опубліковано в Офіційному  Віснику України за 2007  рік, № 52 від 27.07.2007  року та у  Віснику  Конституційного  суду  України  за 2007  рік № 4 від 10.09.2007.

 У  зв’язку  з  чим,  суд  вважає , що  строк  звернення до  суду   про  нарахування  та  виплату  недоплаченої щомісячної  соціальної  допомоги за період  з  01.01.2007 р по 01.05.2007 рік   позивачем  пропущений   без  поважних  причин, оскільки   позивач  звернулась  суду  з  позовною  заявою  за  захистом  своїх прав тільки 19.05.2010 року, тобто  поза  межами  строку,  встановленого  ст.  257  ЦК України.

Поважними причинами  пропуску строку звернення за  захистом порушеного  права   визнаються лише  такі обставини, які є об’єктивно непереборними, не залежать  від  волевиявлення особи, що оскаржує судове  рішення, пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

В даному  випадку  позивач не  надав  суду  жодного  належного  доказу, який би підтверджував  поважність  причин  пропуску  строку  звернення   до  суду  за  захистом  своїх  прав. Юридична  необізнаність  позивача не може  бути   визнана  поважною  для  поновлення  строку  звернення  до суду. Закони  чи інші  нормативно-правові акти є доступними  для  ознайомлення всіма громадянами, можливість  обізнаності  людини про  те  чи інше  положення законодавства  залежить  виключно  від  бажання  людини. В свою чергу,   відповідач   в  своїх  письмових  запереченнях,  вказали  на  необхідність    застосування  положень  ст. 257 ЦК  України в  частині відмови  у  задоволенні позову, у   зв’язку  з  пропуском   позивачем   строку   звернення  до  суду.

Згідно з вимогами   статей  15,16  ЦПК  України   кожна  особа  має   право   на  захист   свого  цивільного  права   у  разі   його порушення ,  невизнання   або  оспорювання,  та  звернутись до  суду  за  захистом  свого  особистого  немайнового   або  майнового  права   та  інтересу. Але на момент розгляду справи по суті, судом  не встановлено   порушення Управлінням Пенсійного фонду України в м. Євпаторії  АР Крим  прав позивача на отримання підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  з 01.05.2010  року. Тому  не  підлягають  задоволенню   вимоги  позивача   про  зобов’язання відповідача виконувати  нарахування та проводити  виплату  соціальної допомоги у розмірі 30%    мінімальної   пенсії  за  віком з 01.05.2010  року.

Позовні вимоги підлягають задоволенню в частині покладення на відповідача обов’язку сплатити позивачу за період з 19.05.2007 року по 01.05.2010 року включно недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на даний період.

Крім того, відповідно  до  ст. 88  ЦПК  України  з відповідача на користь позивача підлягають стягненню державне мито у розмірі 8 грен. 50 коп. і витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн. та в дохід держави державне мито у розмірі 8 грн. 50 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1,3,17,43,48,53,55,64,85, п.19 ч.1 ст.92 Конституції України, ст. ст.  256-257 ЦК України, ч.1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  ст.  28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007  року  № 6-рп/2007, Рішенням Європейського Суду з прав людини «Кечко проти України», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р.,  керуючись ст.ст.  10,11,15,16,88-89,209,212,214-215,217,218 ЦПК    України, суд

ВИРІШИВ:

             Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Євпаторії про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу до пенсії, як дитині війни та забезпечити її виплату у 2010 році – задовольнити частково.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в м. Євпаторія   здійснити нарахування щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1 встановленої ст. 6 Законом України «Про соціальній захист дітей війни»  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з розрахунку встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з  19.05.2007 р. по 01.05.2010 р.  (з врахуванням отриманої позивачем доплати до пенсії згідно ч. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»).

Стягнути з Управління пенсійного фонду України в м. Євпаторія   на користь ОСОБА_1 державне мито у розмірі 8 грен. 50 коп. і витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн.

Стягнути з Управління пенсійного фонду України в м. Євпаторія   на користь держави державне мито у розмірі 8 грен. 50 коп.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

   Рішення  може бути оскаржено в апеляційному порядку до  Апеляційного суду АР Крим через  Євпаторійський міський суд шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження  і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

 Cуддя                                                                                                             Л.І.Горюнова