Справа № 947/16739/21

Провадження № 1-кс/947/10418/21

У Х В А Л А

Іменем України

03.08.2021 року                         м. Одеса

Слідча суддя Київського районного суду міста Одеси Бальжик О.І., за участю секретаря судових засідань Цільмак А.К., потерпілого ОСОБА_1 , слідчого Каліушка І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі скаргу потерпілого ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області Каліушка І.О. від 01.07.2021 року про відмову у задоволені клопотання про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні №12017160480002835 від 14.07.2017 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

       І. Суть скарги

1.1. 27.07.2021 року потерпілий ОСОБА_1 звернувся до слідчої судді зі скаргою, в якій просить:

(І) визнати постанову про відмову у задоволені клопотання потерпілого у кримінальному провадженні №12017160480002835, винесену слідчим СВ Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області Каліушко І.О. 01.07.2021 року, невмотивованою;

(ІІ) скасувати постанову про відмову у задоволені клопотання потерпілого у кримінальному провадженні №12017160480002835, винесену слідчим СВ Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області Каліушко І.О. 01.07.2021 року;

(ІІІ) зобов`язати слідчого СВ Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області Каліушка І.О. задовольнити клопотання потерпілого у кримінальному провадженні №12017160480002835 про виклик експерта для надання роз`яснень, показань чи доповнень з приводу проведеної експертизи, причин повідомлення про відмову від відповіді на кожне з питань 5-11, підстав визнання перехрестя Авдеєва-Чорноморського, вул. Павла Шклярука перехрестям нерівнозначних доріг.

1.2. Скарга мотивована тим, що висновок судової автотехнічної експертизи по дослідженню обставин зіткнення автомобілів – учасників ДТП №18-59/5912 містить низку недоліків, які свідчать про його необґрунтованість і недостовірність. На кожне з поставлених питань експерт повинен надати відповідь по суті або вказати, з яких причин неможливо їх вирішити. Всупереч вимозі п.4.16 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень експертом не надано відповіді ані на кожне з питань №5-11, ані на всі їх разом. Не вказано й з яких причин кожне з них неможливо вирішити. Всупереч вимозі ч.5 ст.69 КПК України, п.2.2 Інструкції експерт незаконно передоручив виконання експертизи слідчому в частині питань №№5-11. Експерт надумано відмовився давати правову оцінку діям водіїв. Питання №№5-11 не містять й натяку на правову оцінку дій водіїв. Лише оцінку дорожньої обстановки перехрестя та його околів, де відбулась ДТП. Оцінка дій водіїв з точки зору дотримання вимог ПДР – це й є одна з задач експертної оцінки і вона неможлива без оцінки дорожньої обстановки. Експерт її здійснює відносно питань 1-4, які по суті нічим не відрізняються від питань №№5-11. При проведені експертного висновку експерт не визначив головну дорогу, а тому й не відповів на прямі питання. Хоча відповідь на це головне питання визначає винуватість одного з водіїв-учасників ДТП. Також, на думку ОСОБА_1 , є неспроможними доводи слідчого про те, що експерт може бути допитаний тільки в суді під час судового розгляду матеріалів кримінального провадження, оскільки такої норми в КПК України немає.

ІІ. Процедура

2.1. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.07.2021 року, справа №947/16739/21 передана на розгляд судді Бальжик О.І. (а.с.10).

2.2. Ухвалою слідчої судді від 28.07.2021 року відкрито провадження за скаргою (а.с.11).

2.3. Під час розгляду скарги здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

ІІІ. Позиції учасників кримінального провадження

3.1. У судовому засіданні потерпілий скаргу підтримав та наполягав на її задоволенні на підставі викладених у ній доводів. Додатково зазначив, що відповідь на головне питання: «Чи є вулиця Павла Шклярука головною по відношенню до вулиці Авдеєва-Чорноморського?» ані експертом, ані слідчим не надано. Таким чином, правильна та об`єктивна оцінка тому, як кожний із водіїв мав діяти у даній дорожньо-транспортній ситуації, не надана. Експертом вказано про те, що водію автомобіля «Сузукі» відповідно до п.16.11 ПДР та дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» належало при під`їзді до перехрестя зупинити автомобіль перед перехрестям, щоб дати дорогу автомобілю «Ауді», виконувати проїзд перехрестя тільки після проїзду автомобіля «Ауді». Разом з тим, враховуючи відсутність знаку «Головна дорога» на вул. Павла Шклярука, по якій рухався автомобіль «Ауді», а також зважаючи на однакове дорожнє покриття, оцінка тому, чи повинен був водій вказаного транспортного засобу при проїзді перехрестя з вул. Авдеєва-Чорноморського керуватись нормою п.16.12 ПДР, надана не була. Крім того, слідчий в основу свого висновку про закриття кримінального провадження неодноразово покладав висновок вказаної автотехнічної експертизи та ухилявся від надання відповідей на питання, які на думку експерта повинні бути вирішені слідством самостійно, а тому виклик експерта для дачі роз`яснень свого висновку є важливим для повного, всебічного та об`єктивного досудового розслідування.

3.2. Слідчий заперечував проти задоволення скарги, посилаючись на те, що оцінка діям водіїв у дорожньо-транспортній ситуації, що склалася, є предметом експертного дослідження. У відповідності до ст.40 КПК України слідчий уповноважений проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії, збирати докази, надавати їм оцінку. Слідчий не уповноважений на надання роз`яснень. Відповідно, він не повинен надавати відповіді на питання 5-11 судової автотехнічної експертизи, в тому числі, чи є вулиця Авдеєва-Чорноморського головною дорогою. Крім того, на його думку, виклик експерта під час досудового розслідування діючим КПК України не передбачений. За змістом положень ст.69, ч.3 ст.95 КПК України експерт зобов`язаний давати показання лише слідчому судді та суду у встановленому цим Кодексом порядку.

ІV. Релевантні джерела права та акти їх застосування

4.1. Кримінальний процесуальний кодекс України (надалі – КПК України)

Стаття 2. Завдання кримінального провадження

Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Стаття 7. Загальні засади кримінального провадження

1. Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться […]:

3) рівність перед законом і судом […];

15) змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 9. Законність

1. Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

2. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Стаття 22. Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

1. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Стаття 26. Диспозитивність

1. Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Стаття 38. Орган досудового розслідування

[…] 4. Орган досудового розслідування зобов`язаний застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Стаття 40. Слідчий органу досудового розслідування

[…] 5. Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Стаття 69.  Експерт

[…] 3. Експерт має право:

[…] 2) заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи […]

5. Експерт зобов`язаний:

1) особисто провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому запитання, а в разі необхідності - роз`яснити його;

Стаття 84. Докази

1. Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

2. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Стаття 91. Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні

[…] 2. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Стаття 92. Обов`язок доказування

1. Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Стаття 93. Збирання доказів

1. Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом […].

3. Сторона захисту […] здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Ініціювання стороною захисту […] проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.

       Стаття 94. Оцінка доказів

1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Стаття 101. Висновок експерта

[…] 7. Висновок експерта надається в письмовій формі, але кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз`яснення чи доповнення його висновку.

Стаття 110. Процесуальні рішення

[…] 3. Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне […].

5. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з:

1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:

місце і час прийняття постанови;

прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову;

2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:

зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови;

мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу;

3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:

зміст прийнятого процесуального рішення;

місце та час (строки) його виконання;

особу, якій належить виконати постанову;

можливість та порядок оскарження постанови.

Стаття 223. Вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій

1. Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

2. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети […].

5. У разі отримання під час проведення слідчої (розшукової) дії доказів, які можуть вказувати на невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий, прокурор зобов`язаний провести відповідну слідчу (розшукову) дію в повному обсязі, долучити складені процесуальні документи до матеріалів досудового розслідування та надати їх суду у випадку звернення з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Стаття 242. Підстави проведення експертизи

1. Експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

Стаття 303. Рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження

1. На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

[…] 3) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій – особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.

Стаття 307. Рішення слідчого судді за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування

[…] 2. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:

1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;

2) зобов`язання вчинити певну дію […];

4) відмову у задоволенні скарги.

Стаття 356. Допит експерта в суді

1. За клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або за власною ініціативою суд має право викликати експерта для допиту для роз`яснення висновку […]

3. Експерту можуть бути поставлені запитання щодо наявності в експерта спеціальних знань та кваліфікації з досліджуваних питань (освіти, стажу роботи, наукового ступеня тощо), дотичних до предмета його експертизи; використаних методик та теоретичних розробок; достатності відомостей, на підставі яких готувався висновок; наукового обґрунтування та методів, за допомогою яких експерт дійшов висновку; застосовності та правильності застосування принципів та методів до фактів кримінального провадження; інші запитання, що стосуються достовірності висновку.

4.2. Закон України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 року за №4038-ХІІ (надалі – Закон №4038-ХІІ)

Стаття 1. Поняття судової експертизи

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Стаття 12. Обов`язки судового експерта

[…] 2) на вимогу особи або органу, які залучили експерта, судді, суду дати роз`яснення щодо даного ним висновку

4.3. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року №53/5 (надалі – Інструкція №53/5)

Розділ І. Загальні положення

Пункт 1.2. Основними видами (підвидами) експертизи є:

[…] Підпункт 1.2.2. Інженерно-технічна: інженерно-транспортна (автотехнічна, транспортно-трасологічна, залізнично-транспортна)

Розділ ІІ. Права, обов`язки та відповідальність експерта

Пункт 2.1 Експерт має право:

[…] відповідно до процесуального законодавства заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи […]

Експерт може відмовитися від проведення експертизи, якщо наданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов`язків, а витребувані додаткові матеріали не надані, або якщо поставлені питання виходять за межі його спеціальних знань. Повідомлення про відмову повинно бути вмотивованим.

Пункт 2.2. На експерта покладаються такі обов`язки:

[…] особисто провести повне дослідження, дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені питання, а в разі необхідності роз`яснити його;

повідомити в письмовій формі органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), про неможливість її проведення та повернути надані матеріали справи та інші документи, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були надані;

з`явитися на виклик органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), для надання роз`яснень, показань чи доповнень з приводу проведеної експертизи або причин повідомлення про неможливість її проведення.

Пункт 2.3. Експерту забороняється:

[…] вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з`ясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами

Пункт 4.14. У заключній частині викладаються висновки за результатами дослідження у вигляді відповідей на поставлені питання в послідовності, що визначена у вступній частині.

На кожне з поставлених питань має бути дано відповідь по суті або вказано, з яких причин неможливо його вирішити.

Якщо заключний висновок не може бути сформульований у стислій формі, допускається посилання на результати досліджень, викладені у дослідницькій частині.

4.4. Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджені наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 року №1950/5) (надалі – Рекомендації №53/5).

Розділ ІІ. Інженерно-технічні експертизи

Пункт 1.1. Основними завданнями автотехнічної експертизи є:

[…] Підпункт 1.1.2. Установлення механізму ДТП та її елементів: швидкості руху (за наявності слідів гальмування та за пошкодженнями), гальмового та зупинного шляхів, траєкторії руху, відстані, пройденої ТЗ за певні проміжки часу, та інших просторово-динамічних характеристик пригоди.

Швидкість руху транспортних засобів, виходячи з їх пошкоджень, може визначатися за допомогою програмних комплексів з дослідження механізму ДТП, що рекомендовані для впровадження в експертну практику.

1.1.3. Установлення відповідності дій водія ТЗ у даній дорожній ситуації технічним вимогам Правил дорожнього руху, наявності у водія технічної можливості запобігти пригоді з моменту виникнення небезпеки, відповідності з технічної точки зору дій водія вимогам Правил дорожнього руху, а також встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями водія та ДТП.

Момент виникнення небезпеки для руху, як правило, має зазначатися у документі про призначення експертизи (залучення експерта). Якщо у документі про призначення експертизи (залучення експерта) момент виникнення небезпеки не зазначений, то експерт, виходячи з аналізу дорожньої обстановки, може визначити його за даними, що містяться в матеріалах справи.

Коли експерт вважає, що небезпека для руху виникла не в той момент, який зазначено в документі про призначення експертизи (залучення експерта), у висновку він має вказати мотиви незгоди з позицією органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), і дати відповідні варіанти розв`язання поставленого питання.

Перед автотехнічною експертизою можуть бути поставлені й інші завдання, вирішення яких пов`язане з дослідженням технічного стану ТЗ, дорожньої обстановки і дій учасників дорожньої події.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань:

До пункту 1.1.2:

Якою була швидкість ТЗ у різні моменти розвитку ДТП (якщо сліди різної довжини або перериваються, на це слід указати)?

Яка була швидкість ТЗ з урахуванням пошкоджень, які він отримав при зіткненні?

Яка максимально припустима швидкість ТЗ за умови даної видимості дороги (зазначається, якою була видимість дороги)?

Яка максимально припустима швидкість ТЗ на закругленні дороги даного радіуса?

Яка найменша безпечна дистанція між ТЗ в умовах даної дорожньої обстановки?

Яка відстань необхідна для безпечного обгону попутного ТЗ в умовах даної дорожньої обстановки?

Який гальмовий та (або) зупинний шлях ТЗ за певної швидкості його руху в умовах даної дорожньої обстановки?

До пункту 1.1.3:

Як повинен був діяти водій у даній дорожній обстановці згідно з технічними вимогами Правил дорожнього руху?

Чи мав водій технічну можливість запобігти наїзду з моменту виникнення небезпеки для руху або з моменту виявлення перешкоди для руху?

Чи відповідали дії водія технічним вимогам Правил дорожнього руху?

Чи були з технічної точки зору дії водія ТЗ у причинному зв`язку з виникненням ДТП?

До пунктів 1.1.2 і 1.1.3:

З якою швидкістю рухався ТЗ? Якщо ця швидкість перевищувала встановлені обмеження (зазначається, які саме), то чи мав водій технічну можливість уникнути контакту з перешкодою (зазначається, якою саме), якщо ця швидкість не перевищувала припустиму?

Чи мав водій технічну можливість шляхом екстреного гальмування зупинити ТЗ з моменту виникнення небезпеки для руху (указується момент виникнення небезпеки), не доїжджаючи до перешкоди (пішохода)?

Пункт 1.3. У документі про призначення автотехнічної експертизи (залучення експерта) повинні бути зазначені дані про параметри і стан дорожньої обстановки, дорожнього покриття та обставини щодо дій учасників події, з яких має виходити експерт при проведенні досліджень (вихідні дані).

При призначенні експертизи обставин ДТП необхідно, зокрема, вказувати: тип покриття дороги (асфальт, ґрунтова тощо), його стан (сухе, мокре, ожеледиця тощо), ширину проїзної частини, наявність і величину ухилів, наявність дорожніх знаків і розміток у районі ДТП, технічний стан ТЗ та його завантаженість; видимість і оглядовість дороги з місця водія, а в умовах обмеженої видимості - ще й видимість перешкоди; розташування ТЗ по ширині дороги, швидкість його руху (швидкість руху вказується, якщо немає сліду гальмування); момент виникнення небезпеки для руху; відстань, яку подолав пішохід з моменту виникнення небезпеки для руху до моменту наїзду, швидкість руху пішохода або час його руху з моменту виникнення небезпеки до моменту наїзду; чи застосовував водій термінове гальмування і якщо застосовував, то яка довжина сліду гальмування до задніх коліс автомобіля (якщо сліди розташовані на ділянках дороги з різним покриттям, наприклад на проїзній частині й узбіччі, потрібно зазначити довжину сліду окремо на кожній з ділянок); місце наїзду відносно слідів гальмування (яку відстань пройшов ТЗ у стані гальмування до наїзду чи після наїзду на пішохода; якою частиною ТЗ контактував з пішоходом або якими частинами зіткнулись транспортні засоби; якщо ТЗ після залишення сліду гальмування до його остаточної зупинки рухався накатом, то яку відстань він пройшов у цьому стані).

V. Оцінка слідчої судді

5.1. Вислухавши учасників, дослідивши матеріали скарги та кримінального провадження, слідча суддя дійшла такого висновку.

5.2. В ході розгляду скарги встановлено, що СВ Одеського районного управління №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного в Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.07.2017 року за №12017160480002835, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

5.3.30.01.2019 року на підставі постанови слідчого від 05.12.2018 року проведено судову автотехнічну експертизу по дослідженню обставин зіткнення автомобілів Сузукі та Ауді, за результатами якої складено висновок №18-5911/5912, за змістом якого по питанням 1, 2, 3 у даній дорожньо-транспортній ситуації водієві автомобіля Сузукі, відповідно до вимог пункту 16.11 ПДР, вимог дорожнього знака 2.1 «Дати дорогу» належало при під`їзді до перехрестя зупинити автомобіль перед перехрестям, щоб дати дорогу автомобілю Ауді, виконувати проїзд перехрестя тільки після проїзду автомобіля Ауді.

Виконанням викладених вище, відповідно до вимог пункту 16.11 ПДР та вимог дорожнього знака 2.1 «Дати дорогу», дій, надав дорогу автомобілю Ауді, водій автомобіля Сузукі мав технічну можливість запобігти зіткнення з автомобілем Ауді.

У даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля Ауді регламентувалися вимогами пункту 12.3 ПДР, згідно з якими при виникненні небезпеки для руху, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.

По даних про параметри руху автомобілів в умовах ДТП, які були визначені при експертному дослідженні та моделюванні, водій автомобіля Ауді не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем Сузукі.

По четвертому питанню – дії водія автомобіля Сузукі, що не відповідали до вимог п.16.11 ПДР, вимог дорожнього знака 2.1 «Дати дорогу» ПДР, з технічної точки зору, перебувають в причинному зв`язку із ДТП.

Питання постанови 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 можуть бути вирішені слідство самостійно, а правова оцінка дій водіїв та обладнання засобами регулювання дорожнього руху перехрестя в місці ДТП виходить за межі компетенції експерта автотехніка, є прерогативою слідства (суду).

Як вбачається з дослідницької частини висновку, належні, у відповідність із вимогам ПДР, дії водіїв в умовах даного ДТП у рамках експертного, технічного аспекту викладені в дослідженні вище.

Правила проїзду нерегульованих перехресть, вимоги дорожніх знаків на доступному рівні викладено в розділах 16 і 33 ПДР.

Питання №№5-11 постанови можуть бути вирішені слідством самостійно, а правова оцінка дій водіїв та обладнання засобами регулювання дорожнього руху перехрестя в місці ДТП виходить за межі компетенції експерта авто техніка, є прерогативою слідства (суду) (а.с.177-187).

5.4. 29.06.2021 року потерпілим ОСОБА_1 заявлено клопотання про виклик експерта для надання роз`яснень чи доповнень з приводу проведеної експертизи, причин повідомлення про відмову від відповіді на кожне з питань 5-11, підстав визнання перехрестя вул. Авдеєва-Чорноморського, вул. Павла Шклярука перехрестям нерівнозначних доріг (а.с.260, 261).

5.5. 01.07.2021 року постановою слідчого СВ Одеського районного управління №1 ГУНП в Одеській області Каліушка І.О. у задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_1 про виклик експерта для дачі роз`яснень відмовлено.

Як вбачається з мотивувальної частини постанови, при проведенні та отримані висновку автотехнічної експертизи за обставинами ДТП, експерт чітко описав причини неможливості надання відповіді на питання 5-11. Також згідно ст.ст.69, 356 КПК України експерт може бути допитаний тільки в суді (під час судового розгляду матеріалів кримінального провадження) (а.с.263).

5.6. Надаючи правову оцінку відмові слідчого у проведенні слідчої дії, слідча суддя виходить з такого.

5.7. Згідно з ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (надалі – ЄСПЛ).

Згідно з принципами Конвенції та практикою ЄСПЛ розслідування є ефективним, якщо воно відповідає основним стандартам розслідування, а саме: принципам незалежності та неупередженості, ретельності, невідкладності, компетентності, залучення потерпілого і контролю громадськості. Невідкладність є гарантією збереження доказів, об`єктивних показань свідків, висновків експертів тощо.

5.8. Відповідно до роз`яснень, наведених у п.6 листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 9-49/0/4-17 від 12.01.2017 «Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», при розгляді скарги на відмову слідчого, прокурора у проведенні слідчих (розшукових) дій слідчому судді належить оцінювати: дотримання процесуального порядку вирішення клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій; дотримання інших процесуальних вимог щодо проведення слідчих (розшукових) дій, які ініціюються перед органом досудового розслідування у кримінальному провадженні; доцільність здійснення слідчих (розшукових) дій, про які просить сторона кримінального провадження, та обґрунтованість внесеного клопотання.

5.9. Проаналізувавши зміст оскаржуваної постанови, слідчою суддею встановлено, що слідчий надав належну оцінку доводам потерпілого, викладеним у клопотанні, та прийняв обґрунтоване рішення про відмову у його задоволенні.

Так, при проведені автотехнічної експертизи за обставинами ДТП, експерт у відповідності до п.4.14 Інструкції №53/5 вказав причини ненадання відповіді на питання №№5-11 – правова оцінка дій водіїв та обладнання засобами регулювання дорожнього руху перехрестя в місці ДТП виходить за межі компетенції експерта автотехніка, що, на думку слідчої судді, узгоджується з вимогами ч.1 ст.242 КПК України та п.2.3 Інструкції №53/5.

Проаналізувавши орієнтовний перелік вирішуваних автотехнічною експертизою питань, зазначений в п.п.1.1.3 п.1 Рекомендацій №53/5, слідча суддя звертає увагу на те, що питання належних дій водія у конкретній дорожньо-транспортній обстановці, відповідність дій водія Правилам дорожнього руху, наявність причинному зв`язку між діями водія транспортного засобу та виникненням ДТП тощо, вирішується експертом автотехніком саме згідно з технічними вимогами Правил дорожнього руху.

Так само, є цілком обґрунтованими доводи експерта про те, що правила проїзду нерегульованих перехресть, вимоги дорожніх знаків на доступному рівні викладено в розділах 16 і 33 ПДР та спеціальних знань не потребують.

Відмова у задоволенні клопотання про виклик експерта, на думку слідчої судді, не порушує засаду рівності сторін перед законом і судом.

5.10. Головний судовий експерт сектору автотехнічних досліджень з питань безпеки життєдіяльності та електротехнічних досліджень лабораторії автотехнічних, автотоварознавчих та спеціальних досліджень ОСОБА_2 перед проведенням експертизи був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку експерта та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків за ст.ст.384, 385 КК України, про що надав відповідну розписку.

5.11. Як вбачається із досліджених у судовому засіданні матеріалів, більше двох років (починаючи з 30.01.2019 року до 29.06.2021) потерпілим перед органом досудового розслідування не ініціювалися виклик експерта для дачі роз`яснень або повторні (додаткові) експертні дослідження шляхом подання клопотань в порядку ст.220 КПК України, а тому, на думку слідчої судді, не можна вважати, що він діяв з належною ретельністю та не зволікав із реалізацією наданих прав.

Приймаючи таке рішення, слідча суддя також враховує, що потерпілий має право самостійно залучити експерта на договірних засадах.

5.12. Враховуючи, що слідчий, здійснюючи свої повноваження, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, у відповідності до ст.94 КПК України оцінює докази з точки зору належності і достатності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, а також зважаючи на те, що підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети, слідча суддя дійшла висновку про те, що старший слідчий діяв в межах своїх дискреційних повноважень та свавільності в його діях немає.

5.13. Постанова слідчого від 01.07.2021 року складена з дотриманням вимог ч.5 ст.110 КПК України, тобто, містять вступну, мотивувальну та резолютивну частини, до яких включено всі, передбачені процесуальним законом відомості.

5.14. Разом з тим, незважаючи на те, що КПК не містить спеціальної норми про процесуальний порядок допиту експерта на стадії досудового розслідування, слідча суддя не може погодитись з доводами слідчого про те, що експерт може бути допитаний тільки в суді.

Так, згідно із ст.224 КПК України допит є слідчою (розшуковою) дією. А у відповідності із ч.1 ст.223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Згідно із ч.1 ст.84 КПК доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюю наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Отже, при допиті експерта так само як і при допитах інших учасників кримінального провадження, можливо зібрати і перевірити докази.

Тому, на думку слідчої судді, допит експерта на стадії досудового розслідування повинен мати місце як одна із слідчих (розшукових) дій.

Більше того, як зазначено в ч.2 ст.133 КПК України, слідчий, прокурор під час досудового розслідування мають право викликати особу, якщо є достатні дані вважати, що вона може дати показання, які мають значення для кримінального провадження. Можливо, саме виходячи з таких позицій законодавець передбачив можливість виклику слідчим, прокурором під час досудового розслідування підозрюваного, свідка, потерпілого або іншого учасника кримінального провадження для допиту чи участі в іншій процесуальній дії. Слід розуміти, що в числі інших учасників кримінального провадження є також і експерт, і спеціаліст. Проте, законодавець не обмежився лише загальними положеннями стосовно питання, що стосується допиту експерта на стадії досудового розслідування. Розуміючи, що цю проблему не можливо обійти, законодавець в ст.69 КПК України, якою врегульовано місце експерта у кримінальному провадженні, формулюючи права і обов`язки експерта, в частині, що стосується обов`язків експерта, зазначив, що експерт зобов`язаний прибути до слідчого, прокурора, суду і дати відповіді на запитання під час допиту. Таким чином, на експерта покладається обов`язок прибути до слідчого і дати відповіді на запитання саме під час допиту. Такий обов`язок експерта кореспондує з правом слідчого викликати експерта на допит і допитати його з питань, які мають значення для кримінального провадження, про що вище йшлося. До речі, цим законодавець не обмежився, врегульовуючи можливість виклику і допиту експерта слідчим на стадії досудового розслідування. Так, акцентуючи увагу на одному із джерел доказів - показаннях, законодавець зазначає, що свідок, експерт зобов`язані давати показання слідчому, прокурору, слідчому судді та суду в установленому КПК порядку. Отже, проблеми не існує і слідчий вправі викликати і допитати експерта на стадії досудового розслідування. Що ж стосується того факту, що КПК України не містить окремої статті, яка мала б назву «Допит експерта на досудовому розслідуванні», де б детально врегульовувався порядок допиту експерта саме на стадії досудового розслідування слідчим, то тут необхідно виходити із теоретичних положень, вироблених наукою кримінального процесуального права, зміст яких полягає у можливості застосування окремих норм, використовуючи таку процесуальну категорію як аналогія. Теорія кримінального процесуального права визначає існування двох видів аналогії - аналогії закону і аналогії права . В даному випадку ми повинні говорити про аналогію закону. Проте, тут слід розуміти, що законодавець не випадково помістив в КПК України спеціальну статтю про допит експерта саме в суді, переслідуючи мету - підкреслити головну роль суду у вирішенні кримінального провадження (кримінальної справи), реалізуючи при цьому процесуальну функцію, яка належить лише суду - здійснення правосуддя.

5.15. Прецедентна практика ЄСПЛ вказує на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати мотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

VІ. Висновок слідчої судді

           6. Відтак, не надаючи наперед оцінки наданим сторонами доказам, слідча суддя не вбачає підстав для задоволення скарги потерпілого ОСОБА_1 на рішення слідчого СВ Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області Каліушка І.О від 01.07.2021 року про відмову у задоволені клопотання про проведення слідчої дії.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 94, 110, 303-307, 309 КПК України,-

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Скаргу потерпілого ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області Каліушка І.О. від 01.07.2021 року про відмову у задоволені клопотання про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні №12017160480002835 від 14.07.2017 року, - залишити без задоволення.

2. Копії ухвали вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідча суддя                                         Бальжик О. І.