Ухвала

29 липня 2021 року

м. Київ

справа № 383/310/20

провадження № 61-11852ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С., розглянув касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органами прокуратури,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кіровоградської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органами прокуратури у розмірі 465 000,00 грн.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що 23 червня 2010 року слідчим прокуратури Олександрійського району Гуцолом В. А. винесено постанову, якою порушено кримінальну справу відносно директора КП «Інженерний центр» ОСОБА_1 за фактом зловживання службовим становищем та службового підроблення, що спричинило істотної шкоди за ознаками злочинів, передбачених частиною першою статті 364 та частиною першою статті 366 КК України. 21 липня 2010 року слідчий прокуратури Олександрійського району

Гуцол В. А. виніс постанову про притягнення його в якості обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених частиною першою статті 364 та частиною першою статті 366 КК України. Цього ж дня, слідчий прокуратури Олександрійського району Гуцул В. А. виніс постанову про обрання позивачу запобіжного заходу - підписку про невиїзд. 18 серпня 2010 року прокурор Олександрійського району Кіровоградської області звернувся до ОСОБА_1 з позовом про відшкодування шкоди завданої злочином та просив стягнути з позивача

31 189,44 грн. Вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2016 року суд виправдав позивача за частиною першою статті 364 та частиною першою статті 366 КК України у зв`язку з не доведенням, що в його діянні є склад злочину. Суд відмовив в задоволенні цивільного позову, скасував запобіжний захід у виді підписки про невиїзд та вирішив питання про речові докази. Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 02 березня 2017 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2016 року стосовно позивача змінив та ухвалив виправдати позивача за недоведеністю його участі у вчинення злочинів, передбачених частиною першою статті 364 та частиною першою статті 366 КК України. У решті вказаний вирок стосовно позивача суд залишив без змін. Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2018 року вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від

02 березня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь під час кримінальної справи судами першої та апеляційної інстанції - без задоволення.

Позивач вказував, що у зв`язку з викладеними вище обставинами, він незаконно перебував під слідством та судом з 23 червня 2010 року, тобто з дати винесення постанови слідчого прокуратури Олександрійського району та до проголошення ухвали Верховного Суду від 27 березня 2018 року, тобто повних 93 місяці, та незаконними діями органів прокуратури йому завдано моральних страждань. Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути на його користь з Державного бюджету України через Державну казначейську службу шляхом списання з єдиного казначейського рахунку 465 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, а також стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 30 746,00 грн.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 465 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди спричиненої незаконним перебуванням під слідством та судом. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 30 746,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2021 року стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь держави судовий збір в сумі 4 650,00 грн.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 15 червня 2021 року рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2021 року залишено без змін.

13 липня 2021 року Державна казначейська служба України, засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 червня 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а судові рішення у цій категорії справ не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

У вказаній справі ціна позову становить 465 000,00 грн, яка станом

на 01 січня 2021 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 * 250 = 567 500).

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності цивільних правовідносин.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Таким чином, обставин, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного, оскільки Державна казначейська служба України подала касаційну скаргу на судові рішення, що згідно положень ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частинами шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органами прокуратури.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук