ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3246/21 Справа № 201/8818/19 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2021 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

         головуючого судді Єлізаренко І.А.,

         суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,

         за участю секретаря Нечепуренко А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Садиленка Олексія Леонідовича на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог, які уточнювалися в ході розгляду справи, позивач посилався на те, що 05 травня 2018 року о 10-20 год. на вул. Наб. Перемоги у м.Дніпро, з вини водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом автомобілем «Хюндай», д/н НОМЕР_1 , сталась дорожньо — транспортна пригода, внаслідок якої належний йому автомобіль “ФОЛЬЦВАГЕН ТАУРЕГ”, д/н НОМЕР_2 , зазнав механічних пошкоджень, а він, відповідно, матеріального збитку. Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2018 року відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Згідно висновку експертного дослідження автотоварознавця №117/19А від 20 липня 2019 року про визначення матеріального збитку, спричиненого володільцю КТЗ, складеного на його замовлення, вартість матеріального збитку, що був завданий пошкодженням належного йому автомобіля “ФОЛЬЦВАГЕН ТАУРЕГ”, д/н НОМЕР_2 , становить 829 777 грн. 36 коп. На виконання умов договору страхування, оформленого полісом АК/7718400 страхова компанія виплатила йому страхове відшкодування у сумі 99000 грн., а тому, відповідно до норм ст. 1194 ЦК України, відповідач має сплатити йому різницю між фактичним розміром збитку та страховим відшкодуванням у сумі 730 777 грн. 36 коп. На підставі частини другої статті 625 ЦК України на відповідача також покладається обов`язок по сплаті інфляційних втрат у сумі 60 495 грн. 12 коп. та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання у сумі 36 639 грн. Добровільно відповідач збитки не відшкодовує, а тому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 730777 грн. 36 коп., витрати від інфляції — 60495 грн. 12 коп., три відсотки річних — 36639 грн., а всього 827911 грн. 48 коп. Також позивач просив стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, які складаються із судового збору — 8371 грн. 34 коп., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження — 2500 грн., а також судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6500 грн. та інші судові витрати, що будуть підтверджені належними доказами за результатами розгляду справи.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 730 777 грн. 36 коп. в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 05 травня 2018 року, та судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 7307 грн. 77 коп., витрат на проведення товарознавчого дослідження - 2500 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6500 грн. У задоволенні решти позовних вимог — відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 — адвокат Садиленко О. Л. просить скасувати рішення суду від 02 грудня 2020 року в частині задоволення позовних вимог з ухваленням у цій частині нового рішення, обмеживши розмір відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_2 внаслідок ДТП, на рівні 74000 грн., а також скасувати рішення суду в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних та втрат від інфляції, посилаючись на неповне з”ясування обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, 05 травня 2018 року о 10-20 год. на вул. Наб. Перемоги у м. Дніпро з вини водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом - автомобілем «Хюндай» д/н НОМЕР_1 , сталась ДТП, внаслідок чого належний ОСОБА_2 автомобіль “ФОЛЬЦВАГЕН ТАУРЕГ”, д/н НОМЕР_2 , зазнав механічних пошкоджень, а позивач - матеріальних збитків.

Вказані обставини встановлені постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20 вересня 2018 року у справі № 201/7838/18, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (т.1 а.с. 4)

За наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року постанову Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20 вересня 2018 року залишено без змін (т.2 а.с. 70-74).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 201/13935/19 провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 про притягнення за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. У вказаній постанові суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність належних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача вимог п.п.12.4, 12.9-Б ПДР в момент скоєння ДТП, учасниками якого були сторони у справі (т.1 а.с. 5-6; т.2 а.с. 80-87).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 УПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вказаними судовими рішеннями встановлено вину відповідача ОСОБА_1 у скоєній ДТП та відсутність вини позивача ОСОБА_2 .

Згідно висновку експертного дослідження автотоварознавця № 117/19А від 20 липня 2019 року про визначення матеріального збитку, спричиненого володільцю КТЗ, складеного судовим експертом Пилипенко О.С., вартість матеріального збитку, спричиненого володільцю автомобіля “ФОЛЬЦВАГЕН ТАУРЕГ”, д/н НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження під час ДТП, становить 829 777 грн. 36 коп. (т.1 а.с. 9-16).

ОСОБА_1 повідомив ПрАТ СК “Провідна” 08 травня 2018 року про зазначену дорожньо-транспортну пригоду (т.2 а.с.101-103).

На виконання договору страхування (поліс АК/7718400) ПрАТ СК “Провідна” виплатили ОСОБА_2 страхове відшкодування у сумі 99000 грн., які є різницею між лімітом відповідальності страховика у сумі 100000 грн. та франшизою — 1000 грн.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Аналогічні по суті висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження№ 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого  2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження№ 61-12032св19). підстав відступати від яких колегія суддів не вбачає.

У судовому засіданні в апеляційному суді на розгляд ставилося питання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи, однак відповідних клопотань від учасників справи не надходило.

Оскільки вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_2 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_1 , перевищує виплачений позивачу ОСОБА_2 розмір страхового відшкодування, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача, як винної особи, на користь позивача різниці між розміром матеріальної шкоди та отриманим страховим відшкодуванням у сумі 730 777 грн. 36 коп..

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення на його користь трьох відсотків річних та індексу інфляції в порядку ст. 625 ЦК України, оскільки вказані норми закону не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням шкоди, оскільки положення ст. 625 ЦК України регулюють зобов`язальні правовідносини, тобто поширюються на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення судового рішення.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального права, які правильно застосовані судом першої інстанції.

В апеляційній скарзі представник   ОСОБА_1  — адвокат Садиленко О. Л. вказує, що суд першої інстанції безпідставно не надав належної оцінки висновку експерта за результатами  проведення комплексного дослідження з обставин механізму ДТП та транспортної трасології № 10.1-10.4/033 від 16 вересня 2020 року, складеного на замовлення відповідача, яким, зокрема,  встановлено, що дії водія ОСОБА_2  не відповідали п.п. 12.4 та 12.9 -Б ПДР, що з технічної точки зору перебувало у причинному зв`язку з настанням ДТП, однак вказані доводи апеляційної скарги не мають правового значення для вирішення даного спору, оскільки при розгляді даної цивільної справи, суд першої інстанції обґрунтовано не вдавався до встановлення вини учасників справи у скоєнні ДТП, з огляду на наявність преюдиційних для справи судових рішень, які набрали законної сили, та якими встановлена вина відповідача ОСОБА_1  у вчиненні ДТП  та відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення. 

Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, необгрунтованість рішення суду спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.  367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

                                        П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1  — адвоката Садиленка Олексія Леонідовича -  залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 грудня 2020 року року -  залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді Т.П.Красвітна

О.В.Свистунова