ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       04 серпня 2021 року                                         м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

судді-доповідача                        Давній В. П.

       суддів                                        Марчука В.Т., Станковської Г.А.

при секретарі судового засідання        Костюк Л.С.

з участю учасників судового провадження:

прокурора                                        Алієва Г.І.

потерпілої                                         ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Дністровської окружної прокуратури - Лозана І.В., на ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 29 червня 2021 року про повернення обвинувального акту прокурору, -

У С Т А Н ОВ И Л А :

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 29 червня 2021 року клопотання потерпілої ОСОБА_1 – задоволено.

Обвинувальний акт в кримінальному провадженні №12016260140000357 про обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України, складений та підписаний слідчим 26.12.2016 року і затверджений прокурором 26.12.2016 року та додані до обвинувального акту матеріали кримінального провадження повернуто прокурору – керівнику Дністровської окружної прокуратури.

Свої висновки суд першої інстанції обґрунтовував тим, що обвинувальний акт містить суттєві протиріччя, які порушують право обвинуваченого на захист, оскільки правова кваліфікація кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення діянь обвинуваченого не конкретизовані та не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. Зазначені вище недоліки обвинувального акту, на думку суду, унеможливлюють подальший судовий розгляд кримінального провадження.

На вказану ухвалу суду першої інстанції прокурор Дністровської окружної прокуратури - Лозан І.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вищевказану ухвалу суду, як таку, що винесена з істотним порушенням вимог КПК України та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Провадження №11-кп/822/282/21                   Головуючий в І інстанції: Телешман О.В.

Категорія:, ч.2 ст. 186 КК України           Суддя - доповідач: Давній В.П.

Вважає наведені судом обставини такими, що не є підставою для повернення обвинувального акту.

Також зазначає, що доводи районного суду щодо неналежної кваліфікації дій ОСОБА_2 є передчасними, оскільки такі висновки суд може зробити тільки під час судового розгляду справи по суті.

На думку прокурора, за результатами проведення підготовчого судового засідання, дана оцінка проведених процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень, тобто суд в порушення вимог ст. ст. 314, 315 КПК України, вийшов за межі питань, пов`язаних з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду.

В суді апеляційної інстанції прокурор підтримав вимоги заявлені у апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_2 та потерпіла ОСОБА_1 заперечили проти доводів апеляційної скарги, вважають ухвалу суду законною та обґрунтованою та просили залишити її без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора Алієва Г.І., який апеляційну скаргу підтримав, потерпілу ОСОБА_1 , яка просила ухвалу залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Частиною 4 ст. 110 КПК України передбачено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу;

9) дату та місце його складення та затвердження.

Висновки суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України, а саме за наявності в обвинувальному акті розбіжностей та суперечностей у формулюванні обвинувачення - правова кваліфікація кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення діянь обвинуваченого не конкретизовані та не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, є належним чином обґрунтованими та вмотивованими районним судом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи з суті цієї статті має відображатися в обвинувальному акті, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Формулювання обвинувачення має бути конкретним, тобто в ньому повинно бути детально описано місце вчинення злочину, час, спосіб вчинення, зокрема конкретні дії (бездіяльність), які були скоєні обвинуваченим, ознаки суб`єктивної сторони злочину (форма вини, мотив, мета) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, так як зазначені обставини, відповідно до положень ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Проте, у поданому до суду обвинувальному акті, при викладенні обставин вчинення злочину ОСОБА_2 , містяться суттєві протиріччя, а саме: в обвинувальному акті правова кваліфікація кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_2 , зазначена, як відкрите викрадення чужого майна(грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого та з погрозою застосування такого насильства.

Разом з тим в обвинувальному акті прокурор вказує на висновок експерта №188 від 18.10.2016 року відповідно до якого обвинувачений ОСОБА_2 спричинив потерпілій ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України  від 06.11.2009 N 10  «Про судову практику у справах про злочини проти власності» під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого при грабежі, слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров`я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв, незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров`я в момент заподіяння. Такі насильницькі дії, вчинені під час грабежу, повністю охоплюються частиною другою статті 186 КК України і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребують.

Таким чином, в обвинувальному акті прокурор вказує на те, що обвинувачений ОСОБА_2 спричинив потерпілій ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я, проте такі дії обвинуваченого жодним чином не кваліфіковані, про що слушно зазначено районним судом в ухвалі.

Отже, такі суперечності є істотними і не можуть відповідати завданням кримінального провадження, перешкоджають встановленню істини у справі.

З огляду на це, апеляційні вимоги прокурора є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Дністровської окружної прокуратури - Лозана І.В. залишити без задоволення, а ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 29 червня 2021 року – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:                Судді:

_________________        __________________         _________________

В.П. Давній                 В.Т. Марчук Г.А. Станковська