Справа № 2-77/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

         08 червня 2010 року                                                                                        м. Берегово.                                                                  

         Берегівський районний суд Закарпатської області в складі : головуючого   Драб В.І., при  секретарі  Гарані О.А., з участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду  м. Берегово, цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ЗАТ « КБ ПриватБанк», третьої особи на стороні позивачів підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, -

                                                       В С Т А Н О В И В:            

ОСОБА_4 та ОСОБА_5. звернулися до Берегівського районного суду з позовною заявою до  ОСОБА_6,  ОСОБА_7 третя особа Брегівська державна нотаріальна контора про визнання договору купівлі продажу недійсними.

У судовому засіданні позовні вимоги уточнили просили визнати також договір іпотеки недійсним. У зв’язку з цим до справи залучений у якості відповідача ЗАТ комерційний банк “ПриватБанк” та Берегівське комунальне підприємство “Брегівське бюро технічної інвентаризації Брегівської районної ради” у якості третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

              Позов мотивували тим, що згідно договору купівлі-продажу від 25 квітня 2008 року  ОСОБА_6, мешканка АДРЕСА_2 продала ОСОБА_7 мешканці АДРЕСА_3  цілу жилу квартиру за АДРЕСА_1

               Вказана жила квартира була спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_8, набута ними у шлюбі.

У зв’язку з боргом ОСОБА_8 на квартиру було накладено заборону про відчуження майна та складено акт опису й арешту майна.

 Нотаріус Брегівської державної нотаріальної контори посвідчила правочин у супереч вимогам ч.2,3 ст.55 Закону України ”Про нотаріат”.

               Цього ж дня, ОСОБА_7 тобто 25 квітня 2008 року в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором надала в іпотеку квартиру   АДРЕСА_1.

Вважають, що правочини суперечать ч.1 ст.203,та ч.1 ст.215 ЦК України.

               В судовому засіданні позивачі та їх представники підтримали позов, просили задовольнити його у повному обсязі.

Відповідачки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судове засідання не з”явилися.

Представник відповідачки ОСОБА_7 та відповідача ЗАТ комерційний банк “ПриватБанк” позов не визнали і пояснили, що позивачі не є сторонами договору купівлі-продажу та іпотеки, їхні права не порушені, не можуть бути позивачами у справі, а тому просили позов залишити без задоволення.

             Заслухавши пояснення сторін,  перевіривши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд, вважає, що позов підлягає до  задоволення з наступних підстав.

Постановою державного виконавця від 22 січня 2008 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-832/07, виданого 24 грудня 2007 року Берегівським районним судом про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5  227 250,00 грн.  боргу та 1 730,00 грн. судових витрат з метою забезпечення виконання рішення суду накладено арешт на все майно, що належить на праві власності ОСОБА_8 та заборонено відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_8 ( а.с 8. ). До Єдиного реєстру заборон відчуження об”єктів нерухомого майна внесено реєстраційний запис (а.с.11).

              У зв”язку з позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_8 про стягнення 181 800,00 грн. боргу та 1 776,00 грн. судових витрат на забезпечення позову ухвалою Берегівського районного суду від 28 лютого 2008 року, накладено арешт на житлові будинки, що знаходяться у власності ОСОБА_8, у тому числі на АДРЕСА_1

На виконання зазначеної ухвали суду, 13 березня 2008 року державним виконавцем складено акт опису й арешту квартири ( а.с.9).

Проте, незважаючи на дані обставини нотаріус Берегівського державної нотаріальної контори 25 квітня 2009 року посвідчила договір купівлі – продажу у той час, коли діяла заборона на відчуження та складено акт опису й арешту майна квартири.

Згідно ч.2,3 ст. 55 Закону України „Про нотаріат” при посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна.

В разі наявності заборони угода про відчуження майна обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача.

Кредитори та набувач квартири, у даному випадку відповідачка ОСОБА_7 такої згоди нотаріусу не надавали.

Зміст договору купівлі - продажу також свідчить про те, що жила квартира є спільною сумісною власністю подружжя, набута ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у шлюбі, який був укладений 14.02.1998 року,  однак обставину, що квартира під забороною (арештом) та в заставі ,податкові заставі не перебуває та на день посвідчення  договору –купівлі продажу малолітніх чи неповнолітніх дітей не має ОСОБА_6 від суду скрила, що підтверджується ухвалою Берегівського районного суду від14 травня 2008 року, якою в задоволенні заяви ОСОБА_8 та ОСОБА_6 про виключення майна з під  опису, зняття з під арешту, відмовлено (а.с.112-113) та свідоцтвом про народження ОСОБА_9, видане 17 жовтня 2001 року Серії НОМЕР_1 (а.с.145) довідкою про склад сім”ї з КП “ЖЕК” від 26 04.2008 року .

Окрім цього, ОСОБА_7 цього ж дня, тобто 25 квітня 2008 року в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором надала в іпотеку квартиру   АДРЕСА_1.

У відповідності п.3 ч.1 ст.71 ЦК України опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню.

               Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст право чину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності право чину є недодержання в момент вчинення право чину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст.203 Цивільного кодексу України .

               Керуючись ст. 10, 60, 84, 88, 209, 212-215 ЦПК України, п.3 ч.1 ст.71, ч.1 ст.203 ч.1 ст.215 ЦК України, суд-

                                                          Р   І   Ш   И   В:

             Позов задоволити.

             Визнати договір купівлі-продажу жилої квартири АДРЕСА_1 від 25 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за №1-1698 та договір іпотеки цієї квартири від 25 квітня 2008 року, укладений між закритим акціонерним товариством комерційний банк ПриватБанк Мукачівським відділенням 09 Філії Закарпатського РУ та ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за №1-1700,– недійсними.  

       Стягнути солідарно  з ОСОБА_6 та ОСОБА_10 на користь ОСОБА_4 і ОСОБА_5 судові витрати –державне мито 432,00( чотири сто тридцять дві) грн., та за ІТЗ розгляду справи 120.00 ( сто двадцять) гривень, всього  552,00 ( п’ятсот п’ятдесят дві.) грн.

           Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання  заяви про апеляційне оскарження

                  Головуючий:                                                     Драб В.І.