Справа № 2-756/10

2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

        14 червня 2010 року                                     м.Вінниця

Староміський  районний суд  м.Вінниці в складі:  

головуючого судді:                                           Чернюка І.В.,

при секретарі:                                                  Бойко Ю.О.,

з участю позивача                                            ОСОБА_1,

представника позивача                                   ОСОБА_2

відповідачів                                           ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення,

                                        в с т а н о в и в:

            Позивач ОСОБА_1 звернувся, 13.04.2010 року, в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення. Свої вимоги мотивував тим, що він є власником цілого жилого будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_4, який належить йому на підставі Договору дарування житлового будинку посвідченого 17.11.2009 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №4791. Його право власності зареєстровано в КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» 30.11.2009 року в реєстровій книзі №89 за реєстровим №18040. Даний будок подарувала його мати ОСОБА_7, яка до цього часу зареєстрована і проживає в будинку. Крім матері в будинку проживають: відповідачі у справі – ОСОБА_3 (його сестра) та її діти дочка ОСОБА_4 та неповнолітній син ОСОБА_8, а також другий чоловік його сестри ОСОБА_4 - ОСОБА_5. Сестра ОСОБА_3 та її діти зареєстровані за іншою адресою: АДРЕСА_1, куди сестра пішла жити до свого чоловіка, коли вперше вийшла заміж. Однак, після народження першої дитини, сестра за згодою їх матері, яка була на той час власницею спірного будинку, разом із своєю сім»єю тимчасово поселилась в спірний будинок. Згодом сестра почала погано відноситись до матері, знущалась над нею і мати почала вимагати, щоб вона разом зі своєю сім»єю повертались за місцем їх паспортної реєстрації, але вони категорично відмовились і продовжують проживати в будинку. Неодноразово мати зверталась із скаргами на поведінку сестри в міліцію та в квартальний комітет. Однак до цього часу відповідачі продовжують проживати в спірному будинку, власником його є тепер він ОСОБА_1 Відповідачка ОСОБА_3 вдруге вийшла заміж і незаконно, без його згоди як власника будинку, заселила свого другого чоловіка ОСОБА_5  Він, як власник будинку, має право на володіння, користування та розпорядження нерухомим майном (будинком), але відповідачі чинять йому перешкоди в цьому. Перешкоджають йому та його дружині переїхати до власного будинку, здійснювати догляд за матір»ю, ображають та принижують їх, погрожують фізичною розправою та знищенням будинку шляхом підпалу і ці загрози він сприймає як реальні. Він не може проводити на свій розсуд ремонти та переобладнання в будинку, не може привезти свої речі та майно, оскільки весь будинок зайнятий відповідачами. Крім того, відповідачі мають інше житло. Крім паспортної реєстрації за адресою АДРЕСА_1, відповідачка ОСОБА_3 має у власності будинок АДРЕСА_3, який вона успадкувала за заповітом після померлої їх тітки ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Другий чоловік ОСОБА_4 - ОСОБА_5 також має у власності нерухомість – однокімнатну квартиру в будинку АДРЕСА_2. Таким чином відповідачі у справі забезпеченні житлом. Добровільно виселитись відповідачі відмовляються, тому вимушений звернутись до суду з даним позовом. Просив усунути йому перешкоди в користуванні  належним йому майном спірним будинком шляхом виселення відповідачів з будинку АДРЕСА_4 разом з проживаючим з ними неповнолітнім ОСОБА_8 Стягнути з відповідачів на його користь судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили задовольнити за обставин викладених у позовній заяві. Уточнили вимоги зазначивши, що п.4 позовної заяви виключити (що стосується стягнення судових витрат). Просили позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнали. Не заперечували щодо його задоволення.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, однак подав суду заяву, в якій просить розглядати справу у його відсутність, позов визнає. Відповідно до ст.158 ч.2 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача ОСОБА_5 на підставі наявних у справі доказів, враховуючи те, що останній скористався своїми процесуальними правами надавши суду відповідну заяву.

 Вислухавши пояснення позивача, його представника, відповідачів, які з»явились, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником цілого жилого будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_4, який належить йому на підставі Договору дарування житлового будинку посвідченого 17.11.2009 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №4791. Право власності позивача зареєстровано в КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» 30.11.2009 року в реєстровій книзі №89 за реєстровим №18040.

Даний будок позивачу подарувала його мати ОСОБА_7, яка до цього часу зареєстрована і проживає в будинку.

Крім матері ОСОБА_7, в будинку проживають: відповідачі у справі – ОСОБА_3 (сестра позивача) та її діти: дочка ОСОБА_4 та неповнолітній син ОСОБА_8, а також другий чоловік сестри ОСОБА_3 - ОСОБА_5. Відповідачі не заперечують факт проживання в спірному будинку.

Відповідач ОСОБА_3 та її діти ОСОБА_4 та ОСОБА_8 зареєстровані за іншою адресою: АДРЕСА_1. Після одруження вперше ОСОБА_3 переїхала жити до свого чоловіка за адресою АДРЕСА_1. Однак, після народження першої дитини, ОСОБА_3, за згодою їх матері, яка була на той час власницею спірного будинку, разом із своєю сім»єю тимчасово поселилась в спірний будинок АДРЕСА_4.

Згодом, спільне проживання відповідачів з матір»ю ОСОБА_7 (на той момент власницею будинку) стало неможливим.  Через погане ставлення та відношення до матері, між ними  почались виникати скандали. У зв»язку із чим мати ОСОБА_7 почала вимагати, щоб відповідачка ОСОБА_3 разом зі своєю сім»єю повертались за місцем їх паспортної реєстрації, але вони категорично відмовились і продовжують проживати в будинку.

Неодноразово мати ОСОБА_7 в 2008, 2009, 2010 роках зверталась із скаргами в міліцію та в квартальний комітет №41 з приводу неправомірної поведінки відповідачки ОСОБА_3 та членів її сім»ї та неможливого спільного проживання, що підтверджується наданими суду копіями заяв.

Згідно відповідей наданих ОСОБА_7 вбачається, що з відповідачами головою квартального комітету №41 проведено профілактичну бесіду про вирішення всіх житлових та побутових проблем між ними мирним шляхом. Крім того, згідно відповіді Староміського райвідділу вбачається, що з відповідачкою ОСОБА_3 проведено бесіду профілактичну характеру про недопустимість протиправних дій та зобов»язано вирішувати всі спірні питання мирним законним шляхом.

Однак до цього часу відповідачі продовжують проживати в спірному будинку, власником його є тепер ОСОБА_1 Відповідачка ОСОБА_3 вдруге вийшла заміж і незаконно, без його згоди як власника будинку, заселила свого другого чоловіка ОСОБА_5  

Позивач не проживає в спірному будинку.

Позивач ОСОБА_1, як власник будинку, має право на володіння, користування та розпорядження нерухомим майном (будинком), але відповідачі чинять йому перешкоди в цьому. Перешкоджають йому та його дружині переїхати до власного будинку, здійснювати догляд за матір»ю, ображають та принижують їх. Позивач не може проводити на свій розсуд ремонти та переобладнання в будинку, не може привезти свої речі та майно, оскільки весь будинок зайнятий відповідачами.

Судом також встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 має у приватній власності будинковолодіння АДРЕСА_3, що вбачається з відповіді КП «ВМБТІ». Відповідач ОСОБА_5 має у приватній власності квартиру АДРЕСА_2, що вбачається з відповіді КП «ВМБТІ». Таким чином відповідачі у справі не позбавленні житла, забезпечені житлом.

Встановленим фактам відповідають правовідносини що виникли з права власності що регулюються Житловим кодексом України та Цивільним кодексом України.

Відповідно до  ст.150 ЖК України, громадянин, який має у приватній власності будинок (квартиру), має право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд та має право звернутись в суд про виселення.

          Відповідно до ст.383 ЦК України, власник житлового будинку (квартири) має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї.

         Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні  ним  права користування та розпорядження своїм майном.

          Оскільки право позивача порушено чиненням перешкод в користуванні та розпорядженні власністю відповідачами, то він вправі звернутись в суд за захистом своїх  прав.

          Суд дійшов висновку, що відповідачів разом з проживаючим з ними ОСОБА_8 слід виселити з будинку АДРЕСА_4 без надання іншого житла.

    На підставі зазначеного та  керуючись ст. 150  ЖК України, ст.ст. 380, 383, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 158 ч.2, 169, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд –                              

                                      в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні власністю ОСОБА_1 шляхом виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 разом з проживаючим з ними неповнолітнім ОСОБА_8 з будинку АДРЕСА_4 без надання іншого житла.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області через Староміський районний суд м.Вінниці протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Повний текст рішення суду виготовлено 17.06.2010 року.

      Суддя: