Головуючий суду 1 інстанції - Чалий А.В.

Доповідач -Луганська В.М.

Справа № 942/1167/20

Провадження № 22-ц/810/249/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Луганської В.М.

суддів: Карташова О.Ю., Коновалової В.А.

за участю секретаря: Залюшного О.Г.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Айдар»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьк

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдар»

на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 12 січня 2021 року, ухвалене судом у складі судді Чалого А.В.,

за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдар» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеними вимогами в обґрунтування яких вказала, що вона є власником земельної ділянки площею 6,29 га, кадастровий номер 4423384700:01:001:0026, що розташована на території Осинівської сільської ради Новопсковського району Луганської області, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вказана земельна ділянка перейшла у власність позивача в порядку спадкування після смерті чоловіка - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОМЕР_2 номер в реєстрі № 15 від 30.04.2018 року.

Від чоловіка позивачці було відомо, що земельна ділянка площею 6,29 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4423384700:01:001:0026, що розташована на території Осинівської сільської ради Новопсковського району Луганської області перебувала в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдар».

Після оформлення своїх спадкових прав на вказану земельну ділянку позивачка звернулася до відповідача з вимогою виплатити їй грошові кошти за використання земельної ділянки кадастровий номер 4423384700:01:001:0026 протягом останніх 10 років, а також з проханням надати другий екземпляр договору оренди землі, проте отримала відмову. У зв`язку з цим позивачка звернулася до Новопсковського районного суду Луганської області з позовною заявою про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати. Після отримання зустрічної позовної заяви ТОВ «Айдар» та додатків до неї позивачка ознайомилася з текстом договору оренди землі від 06.06.2007 року зареєстрованого за № 040741600382, виданого на ім`я ОСОБА_2 виявила, що підпис, який проставлено у вказаному договорі оренди землі в розділі «Реквізити сторін» в графі «Орендодавець» навпроти прізвища орендодавця не належить останньому та виконаний невідомою особою.

Згідно висновку експертного дослідження від 07.09.2020 року № 19/113/7/7-2ед встановлено, що підпис, розташований у графі «Орендодавець» у розділі «Підписи сторін» на останньому аркуші типового договору оренди землі від 15.05.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Айдар» щодо земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 6,2900 га виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Вважає, що відповідач користується земельною ділянкою незаконного на підставі договору, який не було укладено та за таких обставин земельна ділянка підлягає поверненню.

У зв`язку з викладеним позивачка просила суд усунути перешкоди у користуванні належним їй майном: земельною ділянкою площею 6,2900 га, кадастровий номер 4423384700:01:001:0026, що розташована на території Осинівської сільської ради Новопсковського району Луганської області шляхом повернення земельної ділянки з незаконного користування ТОВ «Айдар».

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 12 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Айдар» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено.

Усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою, площею 6,2900га, кадастровий номер 4423384700:01:001:0026, що розташована на території Осинівської сільської ради Новопсковського району Луганської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником якої є ОСОБА_1 , шляхом повернення земельної ділянки з незаконного користування ТОВ «Айдар».

Стягнуто з відповідача на користь позивачки судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840, 80 грн та судові витрати у розмірі 4000,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням ТОВ «Айдар» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 12 січня 2021 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що спірний договір оренди земельної ділянки є неукладеним. Такого висновку суд дійшов на підставі того, що підпис у спірному договорі оренди землі виконаний не ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є позивачка, що підтверджується висновком експертного дослідження Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №19/113/7/7-2ед від 07.09.2020 року. Відповідач позов не визнав та звернувся до суду з клопотанням про проведення повторної судової почеркознавчої експертизи, у задоволенні якого судом було відмовлено безпідставно.

Суд не взяв до уваги, що позивачка у позовній заяві зазначила про обізнаність від її чоловіка ОСОБА_2 , що земельна ділянка площею 6,29 га, кадастровий номер 4423384700:01:001:0026, що розташована на території Осинівської сільської ради Новопсковського району Луганської області перебуває в користуванні ТОВ «Айдар». Після оформлення спадкових прав на вказану земельну ділянку позивачка звернулася до ТОВ «Айдар» з вимогою виплатити їй кошти за використання земельної ділянки протягом останніх 10 років, а також з проханням надати другий екземпляр договору оренди. Проте отримала відмову у отриманні договору оренди землі, у зв`язку з відсутністю його на зберіганні у відповідача. З цих підстав позивачка звернулась до суду з вимогою про розірвання договору оренди землі. Та, як зазначає позивачка, про те, що підпис в оспорюваних договорах вчинено іншою особою вона дізналася влітку 2020 року під час візуального огляду договору, який отримала разом з зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдар».

Між тим, незважаючи на своє твердження про відсутність у неї спірного договору оренди землі, позивачка звернулася до Луганського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України для проведення посмертного почеркознавчого дослідження, та надала типовий договір оренди землі від 15.05.2007 року, укладений між ОСОБА_2 та орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «Айдар» в особі директора Природи В.І., щодо земельної ділянки № 45, акт приймання передачі земельної ділянки 2007 рік.

Скаржник вважає, що при проведенні почеркознавчої експертизи в достатній кількості не було документів, які відповідають часу виконання підпису на спірному договорі оренди, однак експертом зроблено категоричний висновок за результатами досліджень, при цьому експерт ОСОБА_3 не скористався своїм правом щодо порушення клопотання про надання додаткових зразків підпису ОСОБА_2 .

Вважає, що не було додержано вимог законодавства при проведенні експертного дослідження, поданих експертові порівняльних об`єктів для дослідження було явно недостатньо для категоричного висновку, який не обґрунтований належним чином, що відповідає досліджуваному за часом складання, а дослідницька частина висновку не узгоджується з підсумковим висновком та ілюстративним матеріалом.

Позивачка не надала суду будь-яких інших доказів на підтвердження відсутності волевиявлення під час укладення договору оренди землі від 15.05.2007 року.

В судове засідання представник ТОВ «Айдар» не з`явився, про дату, місце та час повідомлений належним чином. 02 серпня на адресу Луганського апеляційного суду надійшла заява від представника скаржника про розгляд справи без участі скаржника.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася. Від представника позивачки - ОСОБА_4 на адресу Луганського апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивачки та її представника.

Враховуючи положення ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим розглянути справу без участі сторін, які повідомлені про дату, місце та час судового засідання у визначеному законом порядку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що судом були встановлені наступні обставини: 15 травня 2007 року 2007 між ОСОБА_2 та ТОВ «Айдар» був укладений договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 6,2900 га, яка розташована на території Осинівської сільської ради.

Додатками до вказаного договору є акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 15 травня 2007 року та акт приймання-передачі земельної ділянки від 15 травня 2007 року.

Згідно висновку експерта Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №19/113/7/7-2ед від 07.09.2020 підпис, розташований у графі «Орендодавець» у розділі «Підписи сторін», на останньому аркуші типового договору оренди землі від 15 травня 2007 року , укладеного між ОСОБА_2 та орендарем ТОВ «Айдар» в особі директора Природи Віктора Івановича щодо земельної ділянки № НОМЕР_1 , загальною площею 6,2900 га, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Підпис, розташований у графі «Орендодавець», у акті приймання-передачі земельної ділянки 2007 рік, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Після смерті ОСОБА_2 , право власності на земельну ділянку, площею 6,29 га, кадастровий номер 4423384700:01:001:0026, що розташована на території Осинівської сільської ради Новопсковського району Луганської області набула ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №120636173 від 13.04.2018, на підставі свідоцтва про право на спадщину № 150, виданим 13.04.2018 державним нотаріусом Ковальовим А.О.

Встановивши вказані обставини, суд дійшов висновку, що спірний договір оренди земельної ділянки є неукладеним, а тому вимоги позивачки про усунення перешкоди у користування спірною земельною ділянкою, шляхом повернення земельної ділянки з незаконного користування ТОВ «Айдар» обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Частиною першою статті 215 ЦК України, статтями 229-233 ЦК України передбачено недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Якщо ж встановлено, що сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Звертаючись до суду з вимогою про повернення земельної ділянки позивачка посилалась, на те, що відповідач користується земельною ділянкою незаконно, на підставі договору, який не було укладено.

Судом першої інстанції з урахуванням висновку експерта Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №19/113/7/7-2ед від 07.09.2020 встановлено, що підпис, розташований у графі «Орендодавець» у розділі «Підписи сторін», на останньому аркуші типового договору оренди землі від 15 травня 2007 року , укладеного між ОСОБА_2 та орендарем ТОВ «Айдар» в особі директора Природи Віктора Івановича щодо земельної ділянки № НОМЕР_1 , загальною площею 6,2900 га, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Підпис, розташований у графі «Орендодавець», у акті приймання-передачі земельної ділянки 2007 рік, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 387/970/17 (провадження № 61-35152св18), від 26 серпня 2020 року в справах № 624/679/16-ц (провадження № 61-1543св17), № 624/606/16-ц (провадження № 61-1467св17), № 624/605/16-ц (провадження № 61-15859св18.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Ухвалою Луганського апеляційного суду Луганської області від 15 квітня 2021 року було задоволено частково клопотання представника ТОВ «Айдар» про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи та призначено у справі судову почеркознавчу експертизу.

Висновком судово-почеркознавчої експертизи від 04 червня 2021 року № СЕ-19/113-21/5328-ПЧ, проведеної головним судовим експертом сектору почеркознавчих досліджень, технічного дослідження документів та обліку відділу криміналістичних видів досліджень Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Толкачовим Володимиром Григоровичем, встановлено, що підпис, розташований у графі «Орендодавець» у розділі «Підписи сторін», на останній сторінці типового договору оренди землі від 15 травня 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та орендарем ТОВ «Айдар», в особі директора Природи Віктора Івановича, щодо земельної ділянки № НОМЕР_1 , загальною площею 6,2900 га, виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Підпис, розташований у графі «Орендодавець», у акті приймання-передачі земельної ділянки, згідно з державним актом №ЛГ 050933, виконано не ОСОБА_5 , а іншою особою.

Таким чином, суд першої інстанції, обґрунтовано виходив із того, що правочин, а саме договір оренди землі від 15 травня 2007 року є таким, що неукладений, а тому наявні правові підстави для задоволення позову позивачки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) відступила від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначаючи, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

У частині першій статті 317 ЦК України вказано, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, а у частинах першій та другій статті 319 цього Кодексу вказано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Крім того, у частині шостій зазначеної статті прямо передбачено, що держава не втручається у здійснення власником права власності.

У частині першій статті 321 ЦК України також зазначено про непорушність права власності та те, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 обрала ефективний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки її дії спрямовані на повернення власної земельної ділянки, яка знаходиться у фактичному користуванні ТОВ «Айдар».

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.

Суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судом постановлено обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги і зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до вимог 367 ЦПК України в межах розгляду справи судом апеляційної інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то судові витрати відносяться на рахунок скаржника.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 384 ЦПК України, Луганський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдар» залишити без задоволення.

Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 12 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови 03 серпня 2021 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді В.А. Коновалова

О.Ю. Карташов