УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

Справа № 669/1087/20

Провадження № 22-ц/4820/980/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

секретар судового засідання Садік Н. Д.,

з участю сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 669/1087/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником ОСОБА_2 , на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2021 року (суддя Бурлак Г. І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

30 листопада 2020 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Колісець Теофіпольського району Хмельницької області померла його баба ОСОБА_4 . Перед смертю вона склала заповіт, відповідно до якого заповіла йому усе своє майно. 20 грудня 2017 року він звернувся до Теофіпольської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і була заведена спадкова справа № 295/2017. 20 квітня 2018 року заяву про прийняття спадщини подав син померлої ОСОБА_3 .

Відповідач підлягає усуненню від права на спадкування, оскільки не допомагав своїй матері, не утримував її і не доглядав за нею коли вона потребувала допомоги у зв`язку із похилим віком та безпорадним станом. Він з дружиною ОСОБА_5 протягом 10 років доглядали за ОСОБА_4 і здійснили її поховання.

Тому позивач просив усунути ОСОБА_3 від права на спадкування після смерті ОСОБА_4 .

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2021 року у позові відмовлено.

ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, через представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на незаконність судового рішення. Суд невірно відобразив показання свідків у рішенні, а частину показань не відобразив взагалі, а тому не надав їм належної оцінки. Свідки підтвердили обставини ненадання відповідачем матеріальної допомоги своїй матері, яка перебувала у безпорадному стані і потребувала такої допомоги.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вважає, що має право на обов`язкову частку у спадщині. Від допомоги матері не ухилявся.

У засіданні апеляційного суду позивач апеляційну скаргу підтримав. Відповідач визнав її необґрунтованою у повному обсязі.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . За життя остання відповідно до заповіту від 12 грудня 2017 року усе своє майно заповіла ОСОБА_1 20 грудня 2017 року позивач подав до Теофіпольської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини і була заведена спадкова справа № 295/2017. 20 квітня 2018 року заяву про прийняття спадщини подав син померлої ОСОБА_3 , який має право на обов`язкову частку у спадщині.

Згідно з довідками Ільковецької сільради Теофіпольського району Хмельницької області від 19 червня 2020 року № 133, від 08 липня 2020 року № 149, № 244, ОСОБА_4 до дня смерті була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_1 . Протягом 9 років до дня смерті її доглядав внук ОСОБА_1 разом із своєю дружиною ОСОБА_5 та здійснив поховання померлої.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмову у позові суд мотивував недоведеністю позовних вимог.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

На підставі частини 5 статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Ухилення характеризується умисною формою вини.

Отже, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини 5 статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Крім того, при розгляді такої справи належить з`ясовувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб та чи мав спадкоємець матеріальну і фізичну змогу надавати таку допомогу.

Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку, що позивач не довів обставини для застосування частини 5 статті 1224 ЦК України, на які посилався на обґрунтування своїх вимог і які б давали підстави вважати, що ОСОБА_3 ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві ОСОБА_4 , яка через похилий вік та хворобу була у безпорадному стані, потребувала такої допомоги.

Відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України суд першої інстанції при застосуванні наведених норм права до спірних правовідносин врахував висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, висловлені у постановах від 30.08.2019 у справі № 589/3209/16-ц, від 22.10.2018 у справі № 644/7044/15-ц, від 17.10.2018 року у справі № 727/3905/16-ц.

У справі відсутні належні, допустимі і достатні докази того, що ОСОБА_4 перебувала у безпорадному стані та потребувала догляду, особисто повідомляла відповідача про потребу від нього матеріальної, фізичної та психологічної допомоги, а останній умисно ухилявся від їх надання.

Показання свідків не можуть бути визнані допустимими і достатніми доказами на підтвердження обставин перебування особи у безпорадному стані та потреби у сторонньому догляді.

Згідно з частинами 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про доведеність позовних вимог і наявність правових підстав для задоволення позву.

Посилання в апеляційній скарзі на неналежну оцінку доказів не може бути прийнято до уваги, оскільки відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивачки із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що суд першої інстанції допустив порушення норми процесуального права чи неправильно застосував норми матеріального права.

Враховуючи недоведеність факту перебування ОСОБА_4 у безпорадному стані та потреби у сторонньому догляді, вчинення ОСОБА_3 умисних дій чи бездіяльності, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, та, виходячи із відсутності умов, передбачених частиною 5 статті 1224 ЦК України для усунення відповідача від права на спадкування за законом, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у позові.

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 серпня 2021 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта