Справа № 298/260/21

Номер провадження 1-кп/298/62/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2021 року смт. Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:

судді Зизич В.В.,

секретар судового засідання Коваль А.Ю.,

номер кримінального провадження 12021071070000052 від 22 лютого 2021 року,

про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Жорнава, Великоберезнянського району Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, непрацюючого, одруженого, який має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Голич М.М.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду зазначене кримінальне провадження,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Вчинення домашнього насильства» постановами Великоберезнянського районного суду №298/770/20 від 12.08.2020, №298/561/20 від 13.07.2020, №298/81/21 від 02.02.2021 в порушення вимог ст.28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України "Про запобігання та протидії домашньому насильству", безпричинно, умисно систематично вчиняє психологічне насильство, що включає словесні образи, погрози, приниження, залякування щодо своєї дружини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що призводить до психологічних страждань, розладів здоров`я та погіршення якості життя потерпілої особи.

Зокрема, 21 лютого 2021 року близько 21.15 год. ОСОБА_1 , перебуваючи по місцю свого проживання в АДРЕСА_2 , вчинив сварку зі своєю дружиною ОСОБА_2 , під час якої висловлювався на адресу останньої нецензурними словами та погрожував фізичною розправою, чим заподіяв шкоду її психічному здоров`ю.

Таким чином, своїми умисними діями, що виразились у домашньому насильстві, тобто умисному систематичному вчиненні психологічного, економічного насильства щодо подружжя, що призводить до психологічних страждань, та погіршення якості життя потерпілої особи, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 підтвердила обставини вчинення ОСОБА_1 щодо неї злочину, та пояснила, що обвинувачений, який є її чоловіком, систематично вчиняв насильство щодо неї, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості її життя. Зазначила, що раніше ОСОБА_1 притягувався до кримінальної відповідальності за спричинення їй тілесних ушкоджень, через що вона перебувала в лікарні три тижні, проте того разу вона вибачила йому та відмовилась від підтримання обвинувачення і справа була судом закрита. Однак через три місяці після закриття щодо ОСОБА_1 кримінального провадження останній знову почав зловживати спиртним та знущатись з неї, висновків не зробив, надалі ображає її, принижує, погрожує фізичною розправою. Додала, що обвинуваченого бояться діти, так як він, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, також чіпляється до них, останнього разу старша донька через нього втекла з дому. Ствердила, що про ряд випадків домашнього насильства з боку обвинуваченого не повідомляла поліцію, оскільки боялася. Зазначила, що постійно перебуває у стресі, має постійний страх за себе та своїх дітей. Також повідомила, що обвинувачений ОСОБА_1 після того, як в лютому місяці кримінальне провадження щодо нього було направлено до суду і вже розпочався судовий розгляд продовжив вчиняти домашнє насильство щодо неї, був випадок, коли він в стані алкогольного сп"яніння взяв її за шию та душив. Ствердила, що його не вибачила за вчинене, підтримала позицію прокурора щодо призначення ОСОБА_1 покарання у виді арешту на строк 3 місяці.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою винуватість в інкримінованому йому правопорушенні визнав повністю, підтвердив обставини, встановлені органом досудового розслідування та пояснив, що дійсно систематично вчиняв домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 , виною чому є вживання спиртних напоїв, за що неодноразово був притягнутий до адміністративної відповідальності. Визнав, що вчиняє домашнє насильство щодо дружини щоразу, коли вживає алкогольні напої, в ході сварок ображає її нецензурними словами, принижує, погрожує фізичною розправою, від цього також страждають їхні діти. Повідомив, що більше не вчинятиме таких протиправних дій по відношенню до дружини.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи, суд, встановивши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, відсутність будь-яких сумнівів у добровільності їхніх позицій, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями потерпілої, обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 , визначивши відповідно до ч.3 ст.349 КПК України недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Отже, суд, допитавши потерпілу та обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства, доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 підлягають кваліфікації за ст. 126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного, економічного насильства щодо подружжя, що призводить до психологічних страждань, та погіршення якості життя потерпілої особи.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Разом з цим, суд не враховує зазначену в обвинувальному акті обставину, яка пом"якшує покарання обвинуваченому, як щире каяття, оскільки така не знайшла свого підтвердження.

В ході судового розгляду кримінального провадження судом не встановлено щирого каяття ОСОБА_1 . Так, ОСОБА_1 визнав факт вчинення злочину, визнав свою провину у вчиненому злочині, однак не висловив щирого жалю з приводу цього та не засудив своєї поведінки.

При цьому, суд бере до уваги пояснення потерпілої щодо продовження вчинення протиправних дій обвинуваченим щодо неї після вчинення злочину, про що повідомила в судовому засіданні остання і що підтвердив сам обвинувачений, а тому така поведінка ОСОБА_1 не свідчить, що він дійсно прагне примиритись з потерпілою, має намір виправити свою поведінку, відтак суд не вбачає в діях обвинуваченого такої пом`якшуючої покарання обставини як щире каяття.

При призначенні покарання ОСОБА_1 , суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України є нетяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, зокрема його молодий вік, наявність на його утриманні трьох неповнолітніх дітей, про що останній ствердив у судовому засіданні, те, що останній є несудимим, не перебуває на психіатричному та наркологічному обліках, є непрацюючим, має виключно позитивну характеристику за місцем проживання, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також думку потерпілої, яка підтримала позицію прокурора та наполягала на призначенні ОСОБА_1 покарання у виді арешту на строк 3 місяці, зазначивши, що останній продовжує вчиняти щодо неї домашнє насильство після направлення до суду обвинувального акту.

З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, а також висновку Великоберезнянського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області, за яким виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк, ризики вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення є середніми та він не становить високого ризику небезпеки для суспільства, суд приходить висновку, що мета кари - виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, що уособлює основний принцип кримінального судочинства, буде досягнута у разі призначення обвинуваченому покарання у виді арешту.

Таке покарання, на переконання суду, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався, процесуальні витрати відсутні, речових доказів нема.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, і призначити йому покарання у виді арешту на строк 3 (три) місяці.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Зизич В.В.