Справа №  2-186/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И.

( П О В Н Е )

 09  червня  2010 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі : головуючого – судді Михалюка  О.П.,  секретаря  судових засідань   Миронюк Л.К.,   з  участю позивачки ОСОБА_2,  відповідача  ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду  в м. Баранівка справу за   позовом ОСОБА_2 до   ОСОБА_3     про виділення  частки    в натурі   із складу  земельної ділянки,  

                                                                    в с т а н о в и в:

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              18  березня  2010 року ОСОБА_2 звернулась  в суд із позовом до ОСОБА_3, просила постановити рішення   про виділення   в її користування     і  володіння   в натурі    0, 1148 га.    із складу  земельної ділянки  , розташованої   біля будинку   в  АДРЕСА_1   Житомирської області, пропорційно   56/100  частки   її   у праві   власності   на вказаний  житловий  будинок,  а також стягнути понесені  нею судові  витрати  по справі.       

 Обгрунтовуючи свої вимоги, позивачка ОСОБА_2 зазначила, що 15.11.2006  року   вона розірвала    шлюб із ОСОБА_3    Під час перебування  у  шлюбі  із останнім     на    присадибній  земельній ділянці, яка була  подарована  ОСОБА_4  в  АДРЕСА_1 ,   вони почали будувати  будинок,  будівництво  якого  до     цього часу  не завершено, готовність    його становить    62  %.

 Згідно рішення  Баранівськго районного суду  Житомирської  області  від    22  січня   2007  року     цей будинок було поділено  між ними, її частка становить     56/100   ідеальних часток,   відповідача     44/100.

 Між ними   не досягнуто згоди щодо поділу  земельної ділянки  , на  якій знаходиться   її  частина будинку,  в зв”язку із  чим   вона не може   належним  чином користуватись     своєю   частиною, завершити її будівництво та згідно ст.  20   ЗК України   замовити     розроблення   проекту    землеустрою   щодо відведення  земельної ділянки     її із   зміною  її цільового призначення,  так як будинок  побудований     на  подарованій  земельній ділянці, яка відноситься до земель   сільськогосподарського призначення.          

 Враховуючи  вказані  обставини, згідно ст. 120    ЗК України     вона вважає, що     до особи, яка  придбала житловий  будинок, будівлю чи  споруду,   переходить право  власності   на земельну ділянку, на якій   вони розміщені   і перехід  права   власності  на будівлі    та споруди    до кількох  власників  визначається  пропорційно   до їх  часток    у праві  власності  жилого будинку, будівлі    або споруди.    

 Так як вони не  досягли   згоди    щодо  добровільного поділу  земельної ділянки , вона зверталась до  виконкому  Баранівської  міської  ради  Житомирської  області    про встановлення  меж  спірної  земельної ділянки  з виділенням   частки  земельної ділянки  пропорційно часток  поділу  будинку,  яка запропонувала її  варіант  розподілу.  

 Вона вважає, що     так як земельна ділянка  під час   будівництва    жилого будинку    перейшла в категорію   земель житлової  та громадської забудови  і так як   будинок будувався  спільно  , то   земельна ділянка перейшла     в категорію спільного майна. Тому   вона підлягає поділу  пропорційно  часток  у   жилому  будинку.                                    

 В судовому  засіданні позивачка ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених нею  у позовній заяві.

   -2-

 Відповідач   ОСОБА_3   позовних  вимог не  визнав   і пояснив, що  земельна ділянка      в  АДРЕСА_1  біля    їх будинку  не  може  бути предметом поділу, так як    вона належить  йому  згідно  договору   дарування  від    28.10.1999  року.

 Оцінивши зібрані по справі докази в сукупності , суд прийшов до висновку, що  позовні вимоги  ОСОБА_2     є  необгрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

 Суд встановив, що    сторони перебували в  шлюбі між собою з    07 серпня   1999  року  по  15.11.2006  року     Під час перебування  у  шлюбі   вони  обох    на    присадибній  земельній ділянці, яка була  подарована  ОСОБА_4   27 жовтня   1999  року   в  АДРЕСА_1 ,   почали будувати  будинок,  будівництво  якого  до     цього часу  не завершено, готовність    його становить    62  %.

 У відповідності  з рішенням  Баранівського районного суду  Житомирської  області  від    22  січня   2007  року     цей будинок було поділено  між  сторонами,  частка  позивачки ОСОБА_2 становить     56/100   ідеальних часток,   відповідача   ОСОБА_3  44/100.  

 Згідно вимог   ч.  1 статті  60,     ч. 1 ст.   69   Сімейного кодексу  України   майно, набуте подружжям  за час шлюбу, належить дружині  та  чоловікові   на праві   спільної сумісної   власності    незалежно   від того, що один   з них    не мав   з    поважних причин    (навчання, ведення   домашнього господарства, догляд  за   дітьми, хвороба тощо)    самостійного   заробітку  (доходу). Дружина  та чоловік  мають право    на поділ  майна,     що належить  їм   на праві    спільної  сумісної  власності, незалежно від  розірвання  шлюбу .

 У відповідності  до  ст. 57    ч. 1  п.     2    Сімейного  кодексу  України    особистою   приватною власністю  дружини, чоловіка є   майно, набуте        нею, ним     за час шлюбу,    але на  підставі    договору  дарування    або   в порядку  спадкування.

 Тому     земельна ділянка   в м. Баранівка,  по АДРЕСА_1  не може  бути     і  не  являється   спільною сумісною власністю подружжя, так як  вона подарована    відповідачу,  про  що свідчить  договір  дарування   від 27 жовтня   1999  року ,    який  укладено між ОСОБА_5 та ОСОБА_3   Даний  договір сторонами    не  оспорювався та не   оспорюється. Згідно   ч. 1 ст.  722  ЦК України   право  власності  обдаровуваного   на дарунок  виникає     з моменту  його прийняття .  Дії   ОСОБА_3    по  використанню    ним  земельної ділянки ,  яка подарована  для   нього, свідчать, що   він прийняв  дарунок.       

 У   відповідності  з    ч. 4 ст.   86  ЗК України   право  спільної     власності  на землю ,    втому  числі  подружжя,  посвідчується     державним актом    на право  власності  на землю.  Судом  встановлено, що  такий  акт у  сторін    відсутній.

 Суд не  бере  до уваги    положення  ст. 120  ЗК  України ,  згідно вимог  якої    у разі   набуття   права  власності     на жилий  будинок, будівлю     або споруду ,  що перебувають  у власності, користуванні  іншої  особи, припиняється право  власності,  право користування  земельною ділянкою, на якій  розміщені  ці об”єкти,   це право  власності  переходить до   нового  власника   будинку,  будівлі , споруди;   так як   житловий  будинок   сторонами був   побудований,  а  не придбаний  у третьої особи. Будь-яких договорів      відносно  придбання  цього будинку  сторони  не  укладали.

      Керуючись  ст. ст.   10,11,60,78, 212,213,215  ЦПК України, на підставі  ст.   57      ч. 1  п.   2 ,  ст.ст. 60,  69    Сімейного кодексу  України, ст.  ст.   86,   87,     89 ,  120  Земельного кодексу  України ,  суд

р і ш и в :

      В задоволенні    позовних  вимог  ОСОБА_2 до    ОСОБА_3    про виділення  частки    в натурі   із складу  земельної ділянки  відмовити за     їх безпідставності.

   -3-

      На рішення суду  може бути подано заяву про апеляційне оскарження або апеляційну скаргу протягом десяти днів  з дня його проголошення.

      Рішення суду  може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Баранівський районний суд   протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

      Суддя:    (підпис)

 Копія  вірна. Суддя: