єдиний унікальний номер справи 546/538/21

номер провадження 2/546/364/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2021 року                                                                м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді                                        Романенко О.О.,

за участю секретаря судового засідання    Захарченко Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 546/538/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, –

в с т а н о в и в :

09.06.2021 позивачка звернулася до суду із вищевказаним позовом, у якому просить суд розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 17.11.2018 Решетилівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис №82. Окрім цього просить суд, стягнути із відповідача на її користь аліменти на утримання малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх доходів (заробітку) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із дня подання даної заяви і до повноліття сина.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що шлюбні стосунки з відповідачем фактично припинилися, вони мають різні погляди на сімейне життя та обов`язки, відсутнє взаєморозуміння та повага один до одного. Перебуваючи у шлюбі, у позивачки та відповідача народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зважаючи на те, малолітній син зареєстрований та фактично проживає із позивачкою, перебуває на повному її утриманні, а відповідач, маючи джерело доходу, відмовився добровільно виконувати свої зобов`язання із утримання їхньої дитини, позивачка вважає за необхідне стягнути із відповідача аліменти у розмірі 1/4 частині від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 09.06.2021 справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О.

18.06.2021 відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено відкрите судове засідання.

У встановлений судом строк, відповідач правом на надання відзиву не скористався.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

02.07.2021 позивачкою подано до суду клопотання, у якому вона просить суд розглядати справу за її відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. (а.с.21).

28.07.2021 відповідач надав до суду клопотання, у якому просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення (а.с.25).

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України справу розглянуто за відсутності сторін, які надіслали на адресу суду заяви з проханням справу розглянути за їх відсутності. Судовий розгляд справи здійснювався на підставі наявних письмових доказів у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом судом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вивчивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 17.11.2018 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебувають у шлюбі, зареєстрованому Решетилівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, що підтверджується актовим записом № 82 згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 17.11.2018 (а.с.4).

Подружні стосунки та ведення спільного господарства сторони фактично припинили з квітня 2021 року.

Сторони від даного шлюбу мають спільного сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 23.04.2019 (а.с.6).

З довідки виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області від 11.05.2021 № 10-12/3053 вбачається, що малолітній син – ОСОБА_5 проживає разом із позивачкою (а.с.10).

Згідно довідки Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації від 11.05.2021 №1293, ОСОБА_1 з 01.05.2019 та на дату видачі даної довідки перебуває на обліку у відділу №8 з питань призначення та виплати державної соціальної допомоги та надання інших видів соціальної підтримки населенню управління соціального захисту населення , як отримувач державної соціальної допомоги при народженні дитини, відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» (а.с.12).

Спір щодо визначення місця проживання дитини на момент розгляду даної справи між сторонами відсутній.

Судом також встановлено, що дитина перебуває на повному матеріальному утриманні позивачки. Відповідач не бере участі у витратах, пов`язаних з утриманням дитини. Відповідач інших утриманців не має, не є інвалідом, є працездатним, має стабільний дохід.

Спір у справі виник із сімейних правовідносин та його вирішення регулюється нормами сімейного законодавства.

Згідно з положеннями ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).

Частиною 2 статті 104 СК України визначено, що підставою припинення шлюбу є його розірвання.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ч. 2 ст. 112 СК України).

Судом встановлено, що сторони припинили подружні стосунки з квітня 2021 року, позивачка наполягає на розірванні шлюбу та не бажає продовжувати подружні стосунки. У позовній заяві вказує, що примирення та подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе, має чітку та однозначну позицію з цього питання. Відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу.

Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує, суд вважає, що відмова в розірванні шлюбу може бути розцінена, як примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що шлюб між сторонами слід розірвати, оскільки сім`я розпалася остаточно, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (ч. 3 ст. 115 СК України).

Позивачка скориставшись правом на вибір прізвища після розірвання шлюбу, яке встановлене ст. 113 СК України, просить залишити їй прізвище « ОСОБА_6 ».

Згідно ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано.

Згідно з ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, а проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У відповідності до положень ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789XІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 статті 182 СК визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно зі ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) батьків, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Як встановлено судом, малолітній син, батьками якого є сторони у справі перебувають на повному матеріальному утриманні позивачки. Відповідач не бере участі у витратах, пов`язаних з утриманням дитини, а добровільна допомога не носить постійного характеру, тобто не виконує обов`язку щодо утримання свого малолітнього сина, встановленого ст. 180 СК України.

З огляду на зазначене, враховуючи матеріальний стан позивачки, зважаючи на матеріальний стан відповідача, який є здоровим, працездатним, має постійне місце роботи та не має на утриманні інших осіб, суд приходить до висновку, що наявні підстави для задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітнього сина у розмірі 1/4 частки заробітку відповідача, починаючи з дня пред`явлення даного позову до суду, тобто з 09.06.2021 до досягнення дитиною повноліття.

Таким чином, суд вважає за необхідне прийняти визнання відповідачем позову.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає стягнення аліментів у межах суми за один місяць до негайного виконання.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.3. ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.

Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні положення закріплені в ч. 3 ст. 7 Закону Україна «Про судовий збір».

Позивачка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (1 категорії), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 18.03.2019 (а.с.11), тому звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 та 10 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на зазначене та враховуючи визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, на підставі норм ч.1 ст.142 ЦПК України, ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 50% ставки, яка підлягала сплаті при пред`явленні даного позову.

Оскільки позивачка звільнена від спати судового збору на підставі п.10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягає стягнення з відповідача в дохід держави.

Так, при поданні даного позову, за дві позовні вимоги судовий збір повинен був бути сплачений у розмірі 1816 грн (908 грн х 2 = 1816 грн).

Враховуючи норми ч. 1 ст. 142 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», на користь держави з відповідача підлягає стягненню судового збору у сумі 908 грн (1816 х 50% = 908):

- витрати зі сплати судового збору за позовною вимогою про розірвання шлюбу у розмірі 454,00 грн;

- витрати зі сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів у розмірі 454,00 грн.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 104, 105, 110, 112-115, 180, 182, 183, 191 СК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 142, 206, 259, 263-265, 352, 354, 430 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

Прийняти визнання ОСОБА_2 позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини – задовольнити у повному обсязі.

Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 17.11.2018 Решетилівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий записом № 82 – розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_6 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.06.2021 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривен 00 копійок).

Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Решетилівський районний суд Полтавської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 28 липня 2021 року.

Учасники справи:

позивачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя                                                         О.О. Романенко