Справа № 301/750/13-к Головуючий у 1 інстанції: Пітерський М.О.

Провадження № 11-кп/811/1522/19 Доповідач: Партика І. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2021 року м. Львів

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:

Головуючої-судді Партики І.В.,

суддів: Гончарук Л.Я., Гуцала І.П.,

при секретарі Манишині О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора Іршавського відділу Хустської місцевої прокуратури Косюка М.Ф., обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Андрушко К.А. на вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 15.06.2017р. щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хмільник, Іршавського району, мешканця АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за участю: прокурора Гарапко Т.Ф.,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Бабича В.В.

В С Т А Н О В И Л А:

вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 15.06.2017р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладений на нього на підставі ст. 76 КК України (в редакції від 04.02.2012 р.) обов`язок повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 100 000 (сто тисяч) грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у сумі 100 000 (сто тисяч) грн.

Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1 15 квітня 2012 року в проміжок часу з 03 години 30 хвилин по 04 годину 30 годин, керуючи автомобілем марки «Skoda Superb», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », де в салоні автомобіля на передньому пасажирському сидінні сидів ОСОБА_4 , на задньому пасажирському сидінні позаду водія сидів ОСОБА_5 , в якого на колінах сидів ОСОБА_6 , по середині на задньому сидінні сидів ОСОБА_7 , а у нього на колінах сиділа ОСОБА_8 , з правого боку на задньому пасажирському сидінні на колінах у ОСОБА_9 сиділа ОСОБА_10 , порушуючи правила безпеки дорожнього руху, рухаючись зі швидкістю більш ніж 74,2 км/год, порушуючи правила експлуатації транспортного засобу, перевозячи в автомашині на 3-х пасажирів більше від допустимої кількості згідно технічної характеристики заводу виробника даного автомобіля, в порушення:

-пункту 11.2 Правил дорожнього руху України (далі - ПДРУ), згідно якого нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правового краю проїзної частини,

-пункту 12.1 ПДРУ, згідно якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним,

-пункту 12.4 ПДРУ, згідно якого у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год,

-пункту 21.1 ПДРУ, згідно якого дозволяється перевозити пасажирів у транспортному засобі обладнаному місцями для сидіння в кількості, що передбачена технічною характеристикою так, щоб вони не заважали водієві керувати транспортним засобом і не обмежували оглядовість, відповідно до правил перевезення, після проїзду правого повороту, розташованого перед будинком №1 с. Хмільник, Іршавського району, не врахував дорожню обстановку та рухався із швидкістю, яка не давала йому можливість постійно контролювати рух автомобіля, а вибрав швидкість руху автомобіля та виконав маневр об`їзду вибоїни на дорожньому полотні, при яких втратив контроль над рухом автомобіля, що призвело до його заносу з виїздом на праве узбіччя дороги та перекидання на дах у кювет.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 11.2, 12.1, 12.4 та 21.1 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пасажири автомобіля марки «Skoda Superb», реєстраційний номер « НОМЕР_1 »:

- ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та неповнолітня ОСОБА_8 отримали легкі тілесні ушкодження,

- ОСОБА_7 та неповнолітня ОСОБА_9 отримали легкі тілесні ушкодження та середньої тяжкості тілесні ушкодження,

- ОСОБА_6 отримав легкі тілесні ушкодження, тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження;

- неповнолітня ОСОБА_10 отримала легкі тілесні ушкодження та тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м`якості, просить вирок суду щодо ОСОБА_1 скасувати і постановити новий вирок, призначивши останньому 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки з іспитовим строком 3 роки. Покласти на ОСОБА_1 обов`язки , передбачені п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України. При цьому, як зазначає прокурор, суд при призначенні покарання не врахував того, що обвинувачений вину не визнав, не розкаявся, розкриттю злочину не сприяв, внаслідок його дій загинула одна особа і заподіяно тілесні ушкодження ще п`ятьом особам.Просить справи розглянути за його відсутності.

В апеляційній скарзі та запереченні на апеляційну скаргу прокурора Лупак А. М. та його захисник Машкаринець О. А. просять вирок скасувати та виправдати ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Наголошують, що вирок суду ґрунтується на доказах, які фактично виправдовують обвинуваченого, а не доводять його вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні. Апелянти ставлять під сумнів правильність висновку судової авто-технічної експертизи з дослідження обставин ДТП №1958 від 23.10.2012 року оскільки експертами при наданні висновку неправильно прийнято величину сповільнення та коефіцієнт зчеплення при розрахунку швидкості автомобіля, а також невірно оцінено розміри вибоїни через неправильність встановлення обставин ДТП органом досудового слідства. Стверджують, що здобуті слідством докази вказують на відсутність у ОСОБА_1 технічної можливості уникнути ДТП, так як вибоїна мала прямий вплив на керованість транспортним засобом. Вказують на те, що суд не взяв до уваги показання потерпілих про погані погодні умови та незначну швидкість автомобіля під керуванням ОСОБА_1 . Посилаються на те, що у матеріалах провадження міститься нотаріально засвідчена заява потерпілої ОСОБА_11 від 23.04.2012 року, згідно якої вона не має претензій до ОСОБА_1 Родині ОСОБА_2 обвинуваченим відшкодовано більше 131 300 грн., тому вважають необґрунтованими рішення суду щодо відшкодування потерпілим шкоди та цивільні позови останніх. Просять в апеляційному порядку дослідити наступні докази:

-протокол огляду місця події, схему та фототаблицю до нього від 15 квітня 2012 року (T. 1 а.с, 4-23);

-висновок судово-медичного експерта-токсиколога від 17 квітня 2012 року за №1341 (Т.1 а.с. 195-197);

-висновок судової авто-технічної експертизи з дослідження технічного стану автомобіля фото-таблицею до нього від 05 червня 2012 року (Т.2 а.с.9- 22);

-висновок судової транспортно-трасологічної експертизи №618 від 21 серпня 2013 року(т.4 а.с.148-150);

-висновок судової дорожньо-технічної експертизи №619 від 14 жовтня

-року(т.4 а.с. 165);

-висновок судової авто-технічної експертизи №622 від 15 жовтня 2013 року;

-протокол проведеного слідчого експерименту на підставі ухвали Іршавського районного суду від 29 листопада 2014 року;

-висновок судової комісійної авто-технічної експертизи №1869 від 25 липня 2014 року;

-звукозапис допиту завідувача відділу судових авто технічних досліджень, лабораторії інженерно-технічних досліджень ЛНДІСЕ як спеціаліста, проведений в судовому засіданні 19 листопада 2013 року;

-звукозапис допиту завідувача відділу судових авто технічних досліджень, лабораторії інженерно-технічних досліджень ЛНДІСЕ як спеціаліста проведений в судовому засіданні 18 вересня 2014 року;

-звукозапис допиту завідувача відділу судових авто технічних досліджень, лабораторії інженерно-технічних досліджень ЛНДІСЕ як спеціаліста проведений в судовому засіданні 4 травня 2017 року;

-заяви потерпілих, у яких вони вказують, що не мають ні матеріальних, ні моральних претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 (т. 2, а.п. 53-57, 62, т. 1, а.п. 56-63, 89-90).

Крім того, вважають, що судом першої інстанції докази, що знаходяться в кримінальному провадженні досліджені не в повному обсязі. Так судом не досліджено диск з відеозаписом огляду місця події, а тому у відповідності до ч.5 сі.396 КПК України просимо дослідити і надати правову оцінку наведеному відеозапису (т.1 а.с.4-24).

Потерпілі в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про день розгляду справи повідомлені належним чином, подали заяви з проханням проводити розгляд справи у їх відсутності, просили залишити вирок без змін.

Заслухавши доповідь головуючого, думку обвинуваченого, його захисника, прокурора, вивчивши та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника, обвинуваченого та прокурора не підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів оскаржений вирок відповідає зазначеним вище вимогам.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 доводиться належними та допустими доказами, зокрема:

-показаннями потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Усі вони однозначно ствердили, що за кермом автомашини був ОСОБА_1 . Неповнолітня ОСОБА_10 їхала на задньому сидінні автомашини у когось на колінах. Машина їхала на дуже великій швидкості, пасажири навіть не зрозуміли, що і як сталося. Машина з`їхала в канаву, зрізала дерево, що стояло на узбіччі, неповнолітню ОСОБА_10 викинуло з машини, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень вона померла. Потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та неповнолітня ОСОБА_8 отримали легкі тілесні ушкодження, потерпілі ОСОБА_7 та неповнолітня ОСОБА_9 отримали легкі тілесні ушкодження та середньої тяжкості тілесні ушкодження, потерпілий ОСОБА_6 отримав легкі тілесні ушкодження, тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження. Після ДТП ОСОБА_1 та його мати обіцяли відшкодувати потерпілим всі витрати.

Також вина обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується :

- показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 . Так, зокрема свідок ОСОБА_13 ствердила, що внаслідок ДТП її син - потерпілий ОСОБА_17 отримав тяжкі тілесні ушкодження та інвалідність. Обставини аварії їй не відомі. Після ДТП її син розповідав, що в машині їхало 8 чоловік, машина їхала на дуже великій швидкості.

- показаннями експерта ОСОБА_18 , даними ним в судовому засіданні, який підтвердив висновки експертиз №1869 від 25.07.2014 року та №622 від 15.10.2013 року;

- даними, що містяться у висновках авто-технічних експертиз №1869 від 25.07.2014 року та №622 від 15.10.2013 року,

- даними, що містяться у протоколі огляду місця події від 15.04.2012 року, доданими до нього схемами та фототаблицею; у висновках судово-медичних експертиз №88 від 17.04.2012 року, №29 від 16.05.2012 року, №89 від 17.04.2012 року, №137 від 17.04.2012 року, №120 від 29.05.2012 року, №86 від 18.05.2012 року, №136 від 29.05.2012 року; у протоколі огляду та перевірки технічного стану транспортного засобу від 27.04.2012 року з фото таблицею; у висновку судової авто-технічної експертизи з дослідження технічного стану автомобіля №1480 від 05.06.2012 року; у висновку авто-технічної експертизи з дослідження обставин ДТП №1958 від 23.10.2012 року.

Так, згідно висновку судової авто-технічної експертизи з дослідження технічного стану автомобіля марки «Skoda Superb», реєстраційний номер « НОМЕР_1 » №1480 від 05.06.2012 року, на момент експертного дослідження: система рульового керування автомобіля відповідала вимогам про експлуатацію і знаходилася у працездатному стані, тобто могла виконувати свої функції по зміні напрямку руху автомобіля; система робочого гальма автомобіля була справною, у працездатному стані і могла виконувати свої функції по зменшенню швидкості руху; ходова частина автомобіля була справною, у працездатному стані і могла виконувати свої функції. Як на момент дослідження, так і перед пригодою системи освітлення та світлової сигналізації автомобіля були у працездатному стані і могли виконувати свої функції (том 2 а.с.93-106). Отже, беззаперечно обвинувачений ОСОБА_1 керував технічно справним транспортним засобом.

Згідно висновку авто-технічної експертизи з дослідження обставин ДТП №1958 від 23.10.2012 року, в дорожній ситуації, що розглядається, водій автомобіля марки «Skoda Superb» ОСОБА_1 не повинен був саджати в салон автомобіля більше як чотири пасажирів, рухатися по дорозі сполученням Іршава-Хмільник зі швидкістю не більше ніж 90 км/год, а виїжджаючи на територію населеного пункту Хмільник, повинен був зменшити швидкість до 60 км/год. Тільки за рахунок руху автомобіля в стані заносу та за рахунок перекидання на дах була погашена швидкість в 74,2 км/год. В даному випадку визначити втрати кінетичної енергії на удар автомобіля у підкіс кювету, а також на удар в дерево та на деяких ділянках шляху, не позначених на схемі, не можливо. Дійсна швидкість автомобіля перед пригодою була більшою за 74,2 км/год, тобто перевищувала допустиму в 60 км/год швидкість для руху в населених пунктах. З технічної точки зору причиною з`їзду автомобіля з проїзної частини дороги і ДТП є обставини, пов`язані із тим, що під час виконання маневру об`їзду вибоїни водій ОСОБА_1 не врахував дорожню обстановку (зокрема, стан дороги) і рухався із такою швидкістю, яка не давала йому можливість постійно контролювати рух автомобіля.

Відповідно до висновку експерта №1958 від 23.10.2012 року, з технічної точки зору причиною з`їзду автомобіля з проїзної частини дороги і ДТП є обставини, пов`язані із тим, що під час виконання маневру об`їзду вибоїни водій ОСОБА_1 не врахував дорожню обстановку (зокрема, стан дороги) і рухався із такою швидкістю, яка не давала йому можливість постійно контролювати рух автомобіля.

Висновок даної експертизи повністю узгоджується і показами потерпілих, які були пасажирами автомашини та показали в судовому засіданні, що автомашина під керуванням ОСОБА_1 їхала на дуже великій швидкості.

Щодо твердження сторони захисту про відсутність вини у вчиненому кримінальному правопорушенні водія ОСОБА_1 через неналежний стан дорожнього покриття та вибоїну на дорозі, то такі не беруться до уваги колегією суддів, як такі, що суперечать обставинам справи та іншим зібраним у справі доказам.

Так, зокрема, згідно висновку експерта №1958 від 23.10.2012 року, з технічної точки зору причиною з`їзду автомобіля з проїзної частини дороги і ДТП є обставини, пов`язані із тим, що під час виконання маневру об`їзду вибоїни водій ОСОБА_1 не врахував дорожню обстановку (зокрема, стан дороги) і рухався із такою швидкістю, яка не давала йому можливість постійно контролювати рух автомобіля.

Водій ОСОБА_1 порушив вимоги положення п.11.2 ПДРУ, оскільки рухався не якнайближче до правового краю проїзної частини дороги (на якій не було перешкод для руху), та в порушення вимог пункту 12.1 ПДРУ під час виконання маневру об`їзду вибоїни не врахував дорожню обстановку (зокрема, стан дороги, погодні умови) і рухався із такою швидкістю, яка не давала йому можливість постійно контролювати рух автомобіля.

Колегія суддів погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 11.2, 12.1, 12.4 та 21.1 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пасажири автомобіля марки «Skoda Superb», реєстраційний номер « НОМЕР_1 »: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та неповнолітня ОСОБА_8 отримали легкі тілесні ушкодження; ОСОБА_7 та неповнолітня ОСОБА_9 отримали легкі тілесні ушкодження та середньої тяжкості тілесні ушкодження; ОСОБА_6 отримав легкі тілесні ушкодження, тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження; неповнолітня ОСОБА_10 отримала легкі тілесні ушкодження та тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла.

Отже вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, доведена повністю, докази його вини є належними та допустимими, узгоджуються між собою та не суперечать один одному, підтверджують обставини справи.

Доводи захисника про те, що обвинувачення пред`явлене ОСОБА_1 , побудоване, всупереч вимогам ст. 62 Конституції України, на припущеннях не заслуговують на увагу.

Твердження ОСОБА_1 , що він не мав технічної можливості уникнути в`їзду у вибоїну шляхом екстреного гальмування спростовуються матеріалами справи, і зокрема даними,що містяться у висновку експерта № 1958 від 23.10.2012 року.

Щодо повторного дослідження доказів, про яке клопотала сторона захисту, то колегія судів зазначає, що розгляд у суді апеляційної інстанції не повинен дублювати дослідження доказів, яке проводилось в місцевому суді, оскільки це суперечить основним засадам кримінального процесуального законодавства України. Незгода учасників процесу з показаннями свідків чи письмовими доказами не є підставою для їх повторного дослідження.

Вирішуючи заявлені потерпілими ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 цивільні позови, суд першої інстанції врахував конкретні обставини справи, вимоги п.2 ч. 2 ст. 23, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, відшкодування обвинуваченим матеріальної шкоди, глибину душевних страждань потерпілих, негативні зміни, які відбулись у їх житті, а постановлене рішення належно мотивував.

Щодо призначеного судом покарання, то слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Крім того, призначене особі покарання має бути необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 75 ч. 1 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Так, на думку колегії суддів, при вирішенні питання щодо виду та розміру призначеного ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції вірно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та конкретні обставини справи, особу обвинуваченого, та призначив покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки, а також на підставі ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки з обмеженнями. Що встановлюються на підставі ст. 76 КК України.

У відповідності до п. в ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції заявив клопотання про звільнення його від покарання, призначеного вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 15.06.2017р., у зв`язку із тим, що в нього на утриманні знаходиться малолітня дитина - ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому він підпадає під дію зазначеного вище Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , злочин, скоєний ним, відноситься згідно вимог ст.. 12 КК України, до тяжких злочинів, скоєний з необережності.

Відповідно до п. в ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Відтак апеляційні скарги прокурора Іршавського відділу Хустської місцевої прокуратури Косюка М.Ф., обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Андрушко К.А. не підлягають до задоволення, а вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 15.06.2017р. щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286 КК України слід залишити без змін.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» слід звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного йому покарання.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційні скарги прокурора Іршавського відділу Хустської місцевої прокуратури Косюка М.Ф., обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Андрушко К.А. залишити без задоволення, а вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 15.06.2017р. щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286 КК України - без змін.

На підставі п. в ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 15.06.2017р.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня його проголошення.

С у д д і

Партика І.В. Гончарук Л.Я. Гуцал І.П.