УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №275/1042/20 Головуючий у 1-й інст. Данилюк О. С.

Категорія 84 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №275/1042/20 за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Житомирської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання рішення протиправним та його скасування, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 19 квітня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Данилюк О.С. в смт. Брусилів,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Хомутецької сільської ради від 26 вересня 2012 року за №102 «Про розгляд заяв громадян про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна».

В обґрунтування позову зазначає, що вона є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі заяви про прийняття спадщини Третьою київською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу №111/2020 щодо майна померлої ОСОБА_5 . Вказує, що в серпні 2020 року вона звернулась до державного нотаріуса Третьої Київської нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та спадкоємцем за заповітом якої була ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав. Проте, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 їй було відмовлено, оскільки право власності на будинок зареєстровано за ОСОБА_7 .

Зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на підставі рішення виконкому Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області від 26 вересня 2012 року за №102, ОСОБА_7 29.11.2012 було видано свідоцтва про право власності, а 24.12.2012 за ОСОБА_7 було зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 померла і після її смерті залишився спадкоємець ОСОБА_2 , син спадкодавця.

Вважає, що рішення №102 від 26.09.2012 виконавчого комітету Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Вказує, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті залишилося спадкове майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 26.08.1970, посвідченого виконкомом Хомутецької сільської ради Коростишівського району Житомирської області. Відповідно до заповіту від 03.09.1991, посвідченого секретарем виконаного комітету Хомутецької сільської ради, спадкоємцем спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_6 , є ОСОБА_5 . Зазначає, що із змісту довідок №103 від 10.08.1993 та №104 від 12.03.1998, виданих Хомутецькою сільською радою, вбачається, що ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_6 прийняла спадщину, оскільки як передбачено ч. 1 ст. 549 ЦК України (в ред. 1963 р.) вступила у фактичне володіння спадковим майном спадкодавця, однак своїх спадкових прав не оформила. Вважає, що після того, як ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 , то спадщина, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 .

Вказує, що виконавчий комітет Хомутецької сільської ради вчинив протиправні дії, прийнявши рішення №102 від 26.09.2012 про передачу житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_7 , оскільки безпідставно передав спірний житловий будинок ОСОБА_7 , а ОСОБА_5 позбавив прав на зазначене майно і тим самим позбавив її права на оформлення спадщини на спірний будинок. Враховуючи викладене, просила визнати рішення виконкому Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області від 26 вересня 2012 року за №102 протиправним та скасувати його.

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 19 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області № 102 від 26 вересня 2012 року «Про розгляд заяв громадян про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна».

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що житловий будинок в АДРЕСА_1 з березня 2002 року перебував у відкритому, безперервному та добросовісному володінні ОСОБА_7 та членів її сім`ї. Зазначає, що ОСОБА_7 та членами її сім`ї розшукувалися власники вказаного будинку, а саме зверталися до сільської ради, в контору фермерського господарства, до сусідів. Проте, інформація про власників будинку або його спадкоємців була відсутня. Зазначає, що за час проживання в будинку були виконанні роботи по ремонту будинку, прибудовано веранду, побудовано погріб, гараж, підключено будинок до електроенергії. Зазначає, що позивач спірним будинком не цікавилася, не доглядала за ним. Відносно ОСОБА_7 вказує, що вона набула право власності на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , як добросовісний набувач. Зазначає, що виконавчим комітетом Хомутецької сільської ради приймаючи рішення про передачу у власність ОСОБА_7 житлового будинку площею 66,6 кв.м та господарських споруд, передав у власність ОСОБА_8 , майно, яке не входить в коло спадкового майна померлої ОСОБА_6 , так як останній належав будинок загальною площею 27 кв.м. Вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував усіх обставин справи та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, що призвело до ухвалення неправильного судового рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що відповідно до договору купівлі - продажу будинку від 26 серпня 1970 року ОСОБА_6 належав житловий будинок в с. Вільшка Брусилівського району Житомирської області.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла.

Після її смерті відкрилась спадщина на вказаний житловий будинок.

Зі змісту копії заповіту від 03 вересня 1991 року ОСОБА_6 заповіла все своє майно ОСОБА_5 , що проживає у місті Києві. Даний заповіт був посвідчений виконавчим комітетом Хомутецької сільської ради народних депутатів Брусилівського району Житомирської області та зареєстровано в реєстрі за №24. Станом на 21.06.1993 заповіт не змінено та не скасовано.

Відповідно до довідок №104 від 10.08.1993 та №104 від 12.03.1998, виданих виконавчим комітетом Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області, за ОСОБА_6 згідно запису погосподарської книги №8, особовий рахунок № НОМЕР_1 , числиться житловий будинок, що знаходиться в с. Вільшка Брусилівського району Житомирської області та розташований на землі, належній сільській раді. Будинок дерев`яний, критий шифером, загальна площа якого складає 27 кв.м. До будинку примикають сільсько-господарські будівлі-хлів. Спадкоємці- ОСОБА_5 вступила в фактичне володіння спадковим майном до шести місяців з дня смерті ОСОБА_6 , проводила ремонт будівлі, огорожі, сплачувала страхові внески.

Як вбачається зі змісту копії страхового свідоцтва серії НОМЕР_2 від 12.03.1998 ОСОБА_5 , проживала в АДРЕСА_2 та застрахувала вказаний будинок на рік.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці 2 та 3 пункту 1 своєї постанови №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР.

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_6 відкрилась у 1991 році, тому спірні правовідносини урегульовані ЦК УРСР у редакції 1963 року.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

За змістом статті 525 ЦК УРСР 1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Статтею 548 ЦК УРСР 1963 року встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до статті 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном до шести місяців з дня смерті. Оскільки як вбачається з матеріалів справи, проводила внутрішній ремонт будівлі, огорожі та сплачувала страхові платежі.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть ОСОБА_5 померла - ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадкоємцем першої черги за законом є дочка - ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки №203 від 06.06.2019 виданої комітетом мікрорайону «Рада житлового масиву виноградар» м. Київ вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Окрім того, згідно вказаної довідки вбачається, що її мама ОСОБА_5 також проживала за вказаною адресою.

Постановою державного нотаріуса Третьої Київської державної нотаріальної контори від 07 серпня 2020 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва на право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_6 , спадкоємицею якої була ОСОБА_5 , яка фактично прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав, оскільки встановлено, що право власності на вище вказаний житловий будинок зареєстроване за іншою особою.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 21 жовтня 2020 року та довідки №53 від 23.07.2020 виданої КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі рішення виконкому Хомутецької сільської ради від 26.09.2012 №102.

Відповідно до копії рішення №102 від 26 вересня 2012 року виконавчого комітету Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області «Про розгляд заяв громадян про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна» ОСОБА_7 вирішено видати свідоцтво про право власності на житловий будинок та господарські споруди, які знаходяться в АДРЕСА_2 .

На підставі вказаного рішення виконавчим комітетом Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області 29 листопада 2012 року ОСОБА_7 було видано свідоцтво про право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_4 .

Як вбачається зі змісту копії свідоцтва про право власності на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_4 , ОСОБА_7 на праві приватної власності належить вказаний будинок, який складається з одного житлового будинку загальною площею 66,6 м? та допоміжних господарських будівель та споруд.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно копії заповіту від 06.10.2014 ОСОБА_7 все своє майно заповіла ОСОБА_3 , який посвідчений секретарем Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області та зареєстрований в реєстрі за №98.

Відповідно до довідки (витягу з погосподарської книги) №84 від 02.02.2021 виданої Брусилівською селищною радою Житомирського району Житомирської області ОСОБА_3 зареєстрований по АДРЕСА_2 .

Частиною 5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ст. 346 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам`яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Згідно із ст. 347 Цивільного кодексу України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. У разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про таку відмову. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Відповідно до статті 41 Конституції України, частини першої статті 319, частини першої статті 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

"На підставі" - означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" - означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

"У спосіб" - означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби».

Відповідно до частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданої органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст.53 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ніщо в цій Конвенції не може тлумачитись як таке, що обмежує чи уневажнює будь-які права людини та основоположні свободи, які можуть бути визнані на підставі законів будь-якої Високої Договірної Сторони чи будь-якою іншою угодою, стороною якої вона є.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»). Втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватися з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові ст.1 Першого протоколу, включно з другим реченням, яке необхідно розуміти у світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються та метою, якої прагнуть досягти шляхом ужиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (рішення у справі «Прессос компанія Навєра А.О.» та інші проти Бельгії»). Вирішуючи, чи було дотримано цієї вимоги, суд виходить із того, що держава має широку свободу розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів з огляду на загальний інтерес для досягнення мети певного закону. Суд обов`язково визначає, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом особи на «мирне володіння майном» у розумінні першого речення ст.1 Першого протоколу (рішення у справі «Звольський та Звольська проти Республіки Чехія»).

Частиною 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною першою статті 1277 Цивільного кодексу України (в редакції від 20.09.2016) встановлено, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Особи, які мають право або зобов`язані подавати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на одержання інформації з Спадкового реєстру про заведену спадкову справу та видане свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до пункту 3.3 розділу ІІІ Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.07.2011 №1810/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.07.2011 за №831/19569, реєстратор зі Спадкового реєстру на письмовий запит видає будь-якій особі у разі пред`явлення нею свідоцтва про смерть або іншого документа, що підтверджує факт смерті заповідача, спадкодавця, - витяги зі Спадкового реєстру про наявність (відсутність) посвідченого заповіту і спадкового договору, заведеної спадкової справи та виданого свідоцтва про право на спадщину.

Водночас особи, які мають право або зобов`язані подавати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на безоплатне одержання інформації з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (далі - Реєстр) про державну реєстрацію смерті громадян (частина восьма статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон)).

Відділами реєстрації актів цивільного стану здійснюється видача довідок, що складаються у формі витягів з Реєстру (пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян» від 22.08.2007 №1064).

На письмові запити, зокрема, органів місцевого самоврядування (їх посадових осіб) видаються (отримуються) повні витяги, перелік яких встановлений пунктом 3.4 Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.07.2008 №1269/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.07.2008 за №691/15382), зокрема повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (додаток 16 до цієї Інструкції).

З матеріалів справи вбачається, що Хомутецька сільська рада Брусилівського району Житомирської області не робила відповідний запит та не долучала до матеріалів оскаржуваного рішення витяг з реєстру актів цивільного стану, витяг із Спадкового реєстру та не зверталась до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що розпорядження селищною радою спірним житловим будинком без попереднього припинення речового права ОСОБА_5 у порядку, визначеному законом, свідчить про порушення прав останньої та її спадкоємців.

З врахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов правильного висновку про те, що оскаржуваним рішенням №102 від 26 вересня 2012 року виконавчим комітетом Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області «Про розгляд заяв громадян про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна», яким ОСОБА_7 було вирішено видати свідоцтво про право власності на житловий будинок та господарські споруди, які знаходяться в АДРЕСА_4 , фактично було позбавлено спадкоємців власниці вказаного будинку ОСОБА_6 права на зазначений будинок без законних на те підстав.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, які у повному обсязі з`ясовані і їм дана належна оцінка.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалене у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 19 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03 серпня 2021 року.

Головуючий

Судді