Справа № 760/6856/21

Провадження № 2-а/760/845/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Хліменкової А. Л.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Управління патрульної поліції у м. Києві, в якому просить скасувати постанову ЕАН № 3902104 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за що його притягнуто до відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

Свої вимоги мотивує тим, що 11 березня 2021 року за адресою: м. Київ, бульв. Дружби Народів, 33, старшим лейтенантом поліції батальйону БЗС 2 роти Управління патрульної поліції в м. Києві Волинцем Р. І. було прийнято відносно нього постанову серії ЕАН № 3902104 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 510 грн у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, у зв`язку з тим, що він, керуючи автомобілем, здійснив рух по смузі, призначеній для руху громадського транспорту позначеній дорожнім знаком 5.11 та дорожньою розміткою.

Позивач вважає, що така постанова прийнята з порушенням чинного законодавства, адже в його діях немає факту порушення правил дорожнього руху, що свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що відповідачем було допущено ряд процедурних порушень, які позбавили ОСОБА_1 можливості використати свої права, передбачені статтею 268 КУпАП, про що свідчить відсутність підпису останнього на примірнику постанови.

Зокрема, відповідач не зазначаючи в чому саме полягає порушення правил дорожнього руху, не роз`ясняючи прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, здійснив розгляд адміністративної справи та прийняв відповідну постанову за результатами такого розгляду.

Крім того, вказана постанова є протиправною, оскільки ані відомостей про відповідні докази в підтвердження порушення позивачем правил дорожнього руху, ані відомостей про відповідний технічний запис, ані відомостей про порядок оскарження постанови в ній наведено не було.

Відтак, доказів на підтвердження винних дій позивача у відповідача не було в наявності на момент винесення оскаржуваної постанови.

Також, позивач зазначає, що в постанові не вказано який саме пункт Правил Дорожнього руху порушено, а зазначена назва правопорушення не відповідає формулюванню, зазначеному в Правилах дорожнього руху.

Звертає увагу, що відповідно до пункту 17.2. Правил дорожнього руху водій, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, може виконувати поворот з цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини, що не було враховано поліцейським під час винесення постанови.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 березня 2021 року для розгляду вказаної справи визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 26 березня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до статей 162, 163 КАС України відповідачу був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву, а позивачу - для надання відповіді на відзив.

13 квітня 2021 року до суду надійшло клопотання представника позивача Кенца Р. І. про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та письмові пояснення позивача, в яких останній зазначив, що позивач перебував на смузі руху для громадського транспорту після виїзду з території автозаправки та здійснюючи маневр з перестроювання в центральну смугу дороги, що повністю відповідає вимогам ПДР. Проте, одразу скористатись переривчатою смугою дорожньої розмітки не вбачалося можливим через щільний потік транспорту в лівій смузі і позивач, відповідно до пункту 10.3. ПДР, давав дорогу транспортним засобам, які рухались в тій смузі, на яку він намір перестроїтися. Так, ОСОБА_1 перебував на смузі для маршрутних транспортних засобів з увімкненим лівим сигналом повороту, коли патрульний наказав йому зупинитися. Отже, ОСОБА_1 не порушував правил дорожнього руху, а навпаки притримувався їх положень.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 16 квітня 2021 року було відмовлено в задоволення клопотання представника позивача про зміну порядку розгляду справи.

23 квітня 2021 року до суду було надіслано клопотання позивача про зміну неналежного відповідача Управління патрульної поліції в м. Києві на належного відповідача - Департамент патрульної поліції, яке ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року було задоволено.

12 травня 2021 року до суду надійшов відзив представника відповідача - Управління патрульної поліції в м. Києві, однак він судом не береться до уваги, оскільки Управління не є стороною за вказаним позовом.

04 червня 2021 року відповідачем - представником Департаменту патрульної було надіслано відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позову, посилаючись на наступне.

Під час патрулювання Печерського району міста Києва, в складі екіпажу Кольт 201, на бульв. Дружби Народів, було виявлено порушення ПДР транспортним засобом «Lexus GS 350», номерний знак НОМЕР_1 , який здійснив рух по смузі для громадського транспорту, позначеній дорожнім знаком 5.11. Зупинивши вказаний автомобіль, інспектор Волинець Р. І., підійшовши, пояснив причину зупинки, та на підставі пункту 2.4. (а) ПДР висунув законну вимогу до водія пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1. ПДР. Постанову було винесено в присутності позивача, роз`яснено всі його права згідно статті 268 КУпАП та надано її на ознайомлення та підписання. Позивач ознайомився із винесеним рішенням, підписав його, отримавши копію винесеного рішення. Правопорушення було зафіксовано на нагрудну камеру поліцейського, однак, згідно норм чинного законодавства, строк зберігання відеозапису становить 30 днів, а тому відеозапис вчиненого правопорушення з об`єктивних причин долучити неможливо. Таким чином, постанова винесена правомірно, у межах повноважень поліцейського, із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин справи, тому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Водночас, зазначив, що заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх недоведеністю.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, особи, які беруть участь у справі не викликались та відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) ці правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на цих ПДР України.

Судом встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3902104 від 11 березня 2021 року, позивач ОСОБА_1 , 11 березня 2021 року о 16-34 год., керуючи транспортним засобом Lexus GS 350, номерний знак НОМЕР_1 по вул. Дружби Народів, 33 у м. Києві, здійснив рух по смузі, призначеній для руху громадського транспорту, позначеній дорожнім знаком 5.11 та дорожньою розміткою.

Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

Вбачається, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3902104 від 11 березня 2021 року складена інспектором роти № 2 батальйону БЗС УПП у м. Києві старшим лейтенантом поліції Волинцем Р. І. за адресою: м. Київ, бульв. Дружби Народів, 33.

За частиною третьою статті 122 КУпАП ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Пунктом 8.2 ПДР України передбачено, що дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.

Пункт 8.4 ПДР України передбачає, що дорожні знаки (додаток1) поділяються на групи: а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду; б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги; в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі; г) наказові знаки. Показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження; ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила; д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об`єктів обслуговування; е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.

Так, дорожній знак 5.11 відноситься до інформаційно-вказівних знаків.

В пункті 33.4 ПДР України зазначено, що знак 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів», визначає, що смуга призначена для руху транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами, та велосипедистів, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів.

Дія знака поширюється на смугу руху, над якою він установлений. Якщо знак установлений праворуч від дороги, його дія поширюється на праву смугу руху.

Водію, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, дозволено виконувати поворот із цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.

Позивач у своїй позовній заяві оскаржує обставини, встановлені інспектором поліції про порушення ним правил дорожнього руху та як наслідок, вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП.

Так, позивач посилається на те, що 11 березня 2021 року, він, керуючи транспортним засобом Lexus GS 350 номерний знак НОМЕР_1 по бульв. Дружби Народів, 33, перебував на смузі руху для громадського транспорту після виїзду з території автозаправки та здійснюючи маневр з перестроювання в центральну смугу дороги, що повністю відповідає вимогам ПДР. Проте, одразу скористатись переривчатою смугою дорожньої розмітки не вбачалося можливим через щільний потік транспорту в лівій смузі і позивач, відповідно до пункту 10.3. ПДР, давав дорогу транспортним засобам, які рухались в тій смузі, на яку він намір перестроїтися.

Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьо статті 122 КУпАП є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, оскільки він Правил дорожнього руху не порушував, а тому оскаржувана постанова є протиправною, незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Встановлені відповідачем у оскаржуваній постанові обставини, які стали підставою для висновку про порушення ним вимог ПДР України не відповідають дійсності. Інспектором при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, будь-які пояснення очевидців, які б підтвердили порушення позивачем ПДР, фото-, відеофіксація зазначеного порушення відсутні.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами:письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Зміст вищенаведених норм кореспондується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17, відповідно до якої, постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази порушення позивачем дію знаку 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів», в тому числі позивачем надано фіскальний чек з автозаправки, яка розташована за адресою: бульв. Дружби Народів, 42, з якого вбачається, що 11 березня 2021 року о 16:29 він оплатив послуги з заправки автомобіля, а протокол було складено 11 березня 2021 року о 16:34, що цілком підтверджує пояснення надані позивачем.

До того ж текст оскаржуваної постанови не містить зазначень про те, що обставини, викладені в ній були зафіксовані на будь-які технічні прилади, та не додано жодних доказів, а також пояснень свідків, що свідчили би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне скасувати постанову серії ЕАН № 3902104 від 11 березня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з задоволенням позову та відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства, на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 454 грн.

Крім того, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач не надав суду жодних доказів. При цьому, в позовній заяві позивач просив вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`яти днів з моменту винесення рішення по суті спору.

Оскільки станом на час прийняття рішення доказів понесення таких витрат позивач суду не надав, тому такі витрати на час прийняття рішення розподілу не підлягають. Водночас суд повідомляє, що відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів . Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 5-7, 9, 72, 77, 90, 229, 241-247, 250, 256, 262, 286, 293, 295 КАС України

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3902104 від 11 березня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліці судовий збір у розмірі 454 грн.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. М. Ішуніна