Справа № 463/6430/21                         Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В.Я.

Провадження № 11-сс/811/848/21         Доповідач: Галапац І. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі :

головуючого – судді Галапаца І.І.,

суддів – Березюка О.Г., Головатого В.Я.,

при секретарі – Попаці В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Ігнатишина Володимира Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 15 червня 2021 року,

з участю прокурора – Никеруй З.Б,,

адвоката – Ігнатишина В.І.

в с т а н о в и л а :

ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 15 червня 2021 року задоволено клопотання слідчого СВ Львівського РУП ГУ Національної поліції у Львівській області старший лейтенант поліції Семенюка І.А. та накладено арешт на речі, вилучені в ході проведення огляду місця події від 10 червня 2021 року, а саме: автомобіль марки «MAZDA 3», номер шасі НОМЕР_1 .

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що зазначене майно є речовим доказом у кримінальному провадженні №12021141050001142.

       В апеляційній скарзі адвокат Ігнатишин В.І, який діє в інтересах ОСОБА_1 , покликається на те, що ухвала про арешт майна є необгрунтованою, винесеною без достатніх на це підстав, та з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що розгляд клопотання про арешт майна у відсутності сторони власника майна призвело до однобічності судового розгляду та незаконності судового рішення. Стверджує, що слідчим суддею не враховано інтереси потерпілого, не встановлено спосіб арешту майна з врахуванням ст. 100 КПК України, а також те, що на даний час автомобіль знаходиться на відкритій місцевості і на нього впливають зовнішні фактори. Крім того, зазначає, що у кримінальному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі, а тому відповідно до ч.2 ст. 64-2 КПК України права третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна, а відтак, в даному випадку клопотання про арешт майна подано слідчим, який є неналежним суб`єктом такого звернення.

       Просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 15 червня 2021 року, мотивуючи тим, що розгляд клопотання відбувся без участі власника майна та його захисника, а про згадане рішення стало відомо лише 19 липня 2021 року; скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ Львівського РУП ГУНП у Львівській області Семенюка І.А. про накладення арешту на майно.

        Заслухавши доповідь судді, виступ адвоката Ігнатишина В.І. про задоволення апеляційної скарги, думку прокурора про залишення ухвали слідчого судді без змін, обговоривши наведені доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та кримінального провадження, колегія суддів вважає за можливе поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді та приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Львівським РУП ГУ Національної поліції у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021141059991142 від 05 червня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України.

Слідчий СВ Львівського РУП ГУ Національної поліції у Львівській області Семенюк І.А. звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на речі, вилучені в ході проведення огляду місця події від 10 червня 2021 року, а саме: автомобіль марки «MAZDA 3», номер шасі НОМЕР_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення зазначеного кримінального правопорушення, а також запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження речового доказу.

       Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Проте, під час розгляду клопотання слідчого про арешт майна, на думку колегії суддів, вказані вимоги закону слідчим суддею не дотримані.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Підстави для накладення арешту з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч. 2 ст. 170 КПК України, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.

Аналіз вищезазначених норм закону вказує на те, що у разі розгляду клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя повинен перевірити доводи поданого клопотання щодо наявності підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження у відповідності до мети, яку зазначає слідчий у своєму клопотанні.

При цьому, визначення мети та підстави арешту, яка передбачена ч. 2 ст. 170 КПК України, та обгрунтування її наявності є обов`язковою.

Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя визначаючи мету та підставу арешту, зазначив, що постановою слідчого від 11 червня 2021 року майно, перелічене у клопотанні слідчого визнане речовим доказом у кримінальному провадженні № 12021141050001142 від 05 червня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

        Отже, приймаючи рішення про накладення арешту на майно, вилучене в ході проведення огляду місця події, а саме: автомобіль марки «MAZDA 3», номер шасі НОМЕР_1 , слідчий суддя всупереч вимогам закону не прийняв до уваги те, що ОСОБА_1 не являється в даному кримінальному провадженні ні підозрюваною, ні обвинуваченою, ні особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та належним чином не обґрунтував своє таке рішення.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , являється потерпілою у кримінальному провадженні № 12021141050001142, а відповідно, майно, на яке накладено арешт – майном потерпілої.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 року) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Також варто звернути увагу і на позицію Європейського суду з прав людини, що висловлена в рішенні по справі «Волохи проти України». В даному рішенні Суд наголошував на тому, що втручання органів виконавчої влади у права осіб має підлягати ефективному контролю, який зазвичай має здійснюватись судовим органом, щонайменше як останньою інстанцією, оскільки судовий контроль надає найбільші гарантії незалежності, безсторонності та здійснення належного провадження.

       Статтями 7,16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що під час розгляду клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя допустив неповноту судового розгляду, не дослідив обставини кримінального провадження та не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновок про наявність правових підстав для накладення арешту на належне ОСОБА_1 майно.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що ухвала слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 15 червня 2021 року про накладення арешту на майно підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених в ній, фактичним обставинам кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

поновити адвокату Ігнатишину В.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 15 червня 2021 року.

       Апеляційну скаргу адвоката Ігнатишина Володимира Івановича, який діє в інтересах  ОСОБА_1 - задоволити, а ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 15 червня 2021 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Львівського РУП ГУ Національної поліції у Львівській області Семенюка І.А. та накладено арешт на речі, вилучені в ході проведення огляду місця події від 10 червня 2021 року, а саме: автомобіль марки «MAZDA 3», номер шасі НОМЕР_1 - скасувати.

В задоволенні клопотання слідчого СВ Львівського РУП ГУ Національної поліції у Львівській області Семенюка І.А. про накладення арешту на речі, вилучені в ході проведення огляду місця події від 10 червня 2021 року, а саме: автомобіль марки «MAZDA 3», номер шасі НОМЕР_1 - відмовити.

Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Галапац І.І. Березюк О.Г. Головатий В.Я.