ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.08.2021Справа № 910/7241/21

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛФРОСТ-УКРАЇНА» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 43/2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНА АРХІТЕКТУРА МІСТ» (04053, м. Київ, провулок Бехтеревський, буд. 4) про стягнення 50 345,6 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛФРОСТ-УКРАЇНА» (далі - позивач, ТОВ «ПОЛФРОСТ-УКРАЇНА») звернулось до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНА АРХІТЕКТУРА МІСТ» (далі - відповідач, ТОВ «СУЧАСНА АРХІТЕКТУРА МІСТ») про стягнення 50 345,60 грн, з яких: 45 135,28 грн - сума основного боргу, 2 387,66 грн - пеня, 570,95 грн - 3% річних, 2 251,71 грн - інфляційні втрати, а також 2 270,00 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежаним виконанням відповідачем умов Договору № 01062020 на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу від 01.06.2020 в частині порушення термінів оплати, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, яку і просить стягнути позивач, з урахуванням сум пені, 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання умов Договору.

05.05.2021 автоматизованою системою документообігу Господарського суду міста Києва здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/7241/21 та справу передано на розгляд судді Демидову В.О.

Ухвалою суду від 11.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Вказаною ухвалою суду було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, а також для подання всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити направлення позивачу копії відзиву на позов та доданих до нього документів; визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву та запропоновано надати суду письмові пояснення стосовно розрахунку штрафних санкцій з урахуванням відправлення на адресу відповідача рахунку № 447 від 19.11.2020 та його повторного направлення з урахуванням неотримання його відповідачем, а саме періоду нарахування штрафних санкцій та надати суду докази направлення на електронну адресу відповідача рахунку № 447 від 19.11.2020.

Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Частиною п`ятою ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Нормами частини четвертої ст. 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (частина сьома ст. 120 ГПК України).

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 11.05.2021 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105477681545 зазначена ухвала суду вручена відповідачу 19.05.2021.

Крім того, суд зазначає, що згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 11.05.2021 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Однак, відзиву на позов відповідачем не подано, будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог не подав.

Відповідно до частини дев`ятої ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

24.05.2021 представником позивача було надано письмові пояснення від 19.05.2021, в яких останній вказав, що кінцевий термін оплати рахунку № 447 від 19.11.2020 настав 27.11.2020, а період нарахування штрафних санкцій рахується з наступного дня та складає 28.11.2020-29.04.2021, оскільки оплата відповідно до умов Договору складає 5 (п`ять) робочих днів з моменту пред`явлення рахунку, а вказаний рахунок був відправлений позивачем на електрону адресу, за допомогою якої увесь час здійснювалась комунікація з Відповідачем: a.kocherga@amtt.ua - 20.11.2020, що підтверджується роздруківкою електронного листування.

16.07.2021 представником позивача було надано клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в обґрунтування якого було додані додаткові документи.

Згідно з частиною другою ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною першою ст. 251 ГПК України не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2020 між ТОВ «ПОЛФРОСТ-УКРАЇНА» (далі - Виконавець) та ТОВ «СУЧАСНА АРХІТЕКТУРА МІСТ» (далі - Замовник) був укладений Договір № 01062020 на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, в порядку та на умовах визначених даним Договором, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання за рахунок Замовника виконати послуги з організації транспортно-експедиційного обслуговування, перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів Замовника в стандартних 20-ти та 40 фунтових контейнерах по території України та в міжнародному сполучені, та надання інших послуг, які пов`язані з виконанням даного Договору, в тому числі брокерські послуги, пов`язані з декларуванням товарів, що належать Замовнику та переміщуються через митний кордон України.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що послуги по даному Договору надаються на підставі письмової Заявки Замовника, в якій узгоджено умови перевезення, а також заявлені дані щодо вантажу, що перевозиться (згідно з Додатком № 1 до даного Договору).

Перевезення вантажів здійснюються відповідно до Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та інших норм діючого законодавств України (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п.п. 2.1.1. п. 2.1. Договору, Виконавець зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі виконати умови узгодженої між Замовником та Виконавцем заявки, забезпечивши збереження вантажу під час перевезення. Заявка вважається прийнятою Виконавцем з моменту її підписання Виконавцем з проставленням печатки та передачі її Замовнику по факсу, електронною поштою або кур`єрською доставкою.

Згідно з п.п. 2.1.8. п. 2.1. Договору, Виконавець зобов`язаний за фактом виконання заявки ТЕО надати Замовнику оригінал рахунку та оригінал Акту виконаних робіт.

Умовами п.п. 2.3.18. п. 2.3. Договору передбачено умова своєчасно сплачувати рахунки за послуги Виконавця та відшкодовувати документально підтверджені витрати понесені Виконавцем.

Пунктом 3.1. Договору перебачено, що вартість послуг Виконавця погоджується Сторонами та вказується в Заявці на ТЕО перед кожним конкретним перевезенням. Після погодження вартість послуг відображається в рахунках, які виставляються Виконавцем. Додаткові витрати, які пов`язані з всілякими перевірками вантажу контролюючими органами, сплатою рахунків за зберігання, демередж, інших рахунків лінійного агента, використання інфраструктури порта, простій автотранспорту, страхування контейнера, страхування небезпечного вантажу штрафи, витрати на придбання валюти на міжбанківському ринку та інші витрати, сплачуються Замовником на протязі 5 (п`яти) робочих днів з моменту пред`явлення рахунку Виконавцем. Рахунки по даному Договору здійснюються в національній валюті України (UAH), доларах США (USD), євро (EUR).

Відповідно до п. 3.2. Договору, всі рахунки Виконавця Замовник зобов`язаний сплатити протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання рахунку від Виконавця шляхом факсимільної та/або електронного зв`язку. Всі банківські витрати по перерахуванню грошових коштів сплачуються за рахунок Замовника.

У випадку несплати Замовником виставленого рахунку на протязі строку встановленого п. 3.2. даного Договору, при умові збільшення комерційного курсу долара США по відношенню до гривні, Виконавець виставляє Замовнику новий рахунок відповідно до змін (п. 3.3. Договору).

Згідно з п. 3.4. Договору, по домовленістю Сторін, сплата послуг Виконавця може бути здійснена на умовах часткової, повної передоплати чи по факту надання послуг на підставі пред`явлених рахунків на протязі 5 (п`яти) робочих днів з моменту пред`явлення рахунку Виконавцем.

Пунктом 3.5. Договору передбачено, що Акт прийому-передачі наданих послуг складається в двох екземплярах Виконавцем та надається замовнику на підпис, який в свою чергу його підписує та завіряє печаткою на протязі 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання та повертає один екземпляр Виконавцю або надає вмотивоване зауваження стосовно наданих послуг. В разі відсутності підписаного акту прийому-передачі або вмотивованої відмови у зазначений строк послуги по даній заявці вважаються прийнятими в повному обсязі.

Відповідно до умов п. 4.1. Договору, Сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання, або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором відповідно його умов, а у випадках, не врегульованих цим Договором - згідно чинного законодавства України. Кожен випадок збитку, за який одна із Сторін вимагає відшкодування, повинен бути документально підтверджений. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання своїх обов`язків по даному Договору.

Підпунктом 4.4.5. п. 4.4. Договору передбачено, що за прострочення сплати рахунку Виконавця, а також при умові порушень п. 3.5. Договору, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невиплаченої суми за кожен день прострочки, а також компенсує всі витрати та збитки, понесених Виконавцем в результаті невиконання/неналежного виконання даних зобов`язань.

Сторони погодили, що при оформленні Заявки на конкретне перевезення розмір штрафних санкцій може бути змінений (п. 4.6. Договору).

Умовами п.п. 6.1., 6.2. та 6.4. Договору передбачено, що всі спори, які можуть виникнути з цього Договору або з його приводу, Сторони прагнутимуть вирішити шляхом дружніх переговорів. В разі неможливості досягнути згоди шляхом мирних переговорів, Сторона, інтереси якої порушено, повинна пред`явити письмову претензію іншій Стороні. Якщо Сторони не досягнуть згоди шляхом досудового врегулювання спору, то спір підлягає переданню на розгляд і остаточне вирішення до Господарського суду України відповідно до вимог чинного законодавствам України.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до « 31» грудня 2022 року (п. 7.1. Договору).

Пунктом 8.8. Договору передбачено, що електронні та факсові копії Договору та інші документи по даному Договору прирівнюються до оригіналу в разі належного їх оформлення, а саме, при наявності необхідних реквізитів Сторін, печаток та підписів уповноважених осіб.

На виконання умов Договору Сторонами було складено та підписано Заявку на ТЕО № 1 від 03.11.2020, якою погоджено наступні параметри поставки:

- № та тип контейнера: TGHU5135808, 40';

- найменування та вага вантажу: Alumminium sheet (Листи алюмінієві) Coated Aluminum coil (Алюмінієві котушки з покриттям), 26014 кг;

- комплекс робіт: прийняття контейнера в порту м. Одеса, експедирування в порту, доставка контейнерів автомобільним транспортом у пункт призначення;

- орієнтовна дата подачі: 09.11.2020;

- місце розвантаження/контактна особа: Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, вул. Балукова 1А, 0504145178 Кочерга О.В.;

- порядок сплати: зберігання контейнера в порту - 2500,00 долл станом на 03.11.2020 - 100% передплата. Нарахування плати за зберігання контейнера в порту припиняється в день вивезення контейнера з порту. По факту Замовник в обов`язковому порядку компенсує Виконавцю додаткові витрати по зберіганню контейнера в порту; демередж - 1 295,00 долл станом на 03.11.2020 - 100% передплата. Нарахування плати за демередж припиняється на наступний день по факту вивантаження вантажу з контейнера. По факту Замовник в обов`язковому порядку компенсує Виконавцю додаткові витрати по демереджу; 1300,00 долл (ТЕП в порту, доставка контейнера в пункт вивантаження, експедиційні послуги) - оплата по факту надання послуг протягом 3-х банківських днів с моменту виставлення рахунку. Перерахунок в національну валюту України здійснюється за курсом НБУ на день виставлення рахунку. Вартість простою автотранспорта за кожну добу складає: 50 USD/контейнер.

На виконання умов Договору, позивачем був виставлений рахунок на оплату № 414 від 05.11.2020 на суму 125 776,93 грн, у тому числі ПДВ 13 560,40 грн, який був сплачений відповідачем 06.11.2020 в повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку за 06.11.2020, копія якої надана в матеріали справи.

Також, позивачем був виставлений рахунок на оплату № 447 від 19.11.2020 на суму 45 135,28 грн, у тому числі ПДВ 6 651,12 грн, який, за твердженням позивача, був ним надісланий на електрону адресу, за допомогою якої увесь час здійснювалась комунікація з Відповідачем: a.kocherga@amtt.ua, що підтверджується наданої копією роздруківки електронного листування Сторін.

Однак, рахунок на оплату № 447 від 19.11.2020 на суму 45 135,28 грн відповідачем оплачений не був.

22.12.2020 позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 22-12/2020, яким повідомив про наявність заборгованості ТОВ «СУЧАСНА АРХІТЕКТУРА МІСТ» у розмірі 45 135,28 грн по рахунку № 447 від 19.11.2020 за надані послуги з перевезення вантажу у контейнері в порту Одеса та доставки контейнера TGHU5135808 в пункт вивантаження в рамках Договору № 01062020 від 01.06.2020 та просив погасити наявну заборгованість в строк до 29.12.2020.

Разом з вказаним листом, позивачем на адресу відповідача був надісланий Акт надання послуг № 1/414 від 19.11.2020 на загальну суму 170 912,21 грн, у тому числі ПДВ 2 211,52 грн, що підтверджується описом вкладення до цінного листа № 0315068686460 та накладною № 0315068686460 від 29.12.2020, копії яких долучені до матеріалів справи.

В матеріали справи доданий Акт надання послуг № 1/414 від 19.11.2020 на загальну суму 170 912,21 грн, у тому числі ПДВ 2 211,52 грн, підписаний відповідачем без зауважень.

Із позовної заяви вбачається, що оскільки надані позивачем послуги відповідачем були сплачені лише частково, позивач звернувся до суду в порядку наказного провадження з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за Договором, на що Господарським судом міста Києва (справа № 910/3864/21) був виданий відповідний наказ.

Однак, як зазначає позивач ухвалою суду від 13.04.2021 по справі № 910/3864/21 вказаний наказ був скасований на підставі поданої відповідачем заяви про скасування судового наказу № 910/3864/21 від 15.03.2021, в якій відповідач, зазначив, що рахунок № 447 від 19.11.2020 не отримував. Крім того, як зазначає позивач, відповідач стверджував, що оскільки строк оплати сторони погодили відповідно до дати отримання рахунку, а він його не отримував, тому строк оплати не настав.

Вищевказане кореспондується з п. 3.2 Договору відповідно до якого строк оплати сторони погодили відповідно до дати отримання рахунку.

Позивач зазначає, що враховуючи позицію відповідача стосовно неотримання рахунку на оплату № 447 від 19.11.2020, 20.04.2021 звернувся до відповідача з листом від 19.04.2021, в якому, посилаючись на положення умов Договору щодо зобов`язання відповідача сплачувати всі рахунки позивача протягом 5 робочих днів з моменту пред`явлення рахунку від Виконавця шляхом факсимільного та/або електронного зв`язку, повідомив, що кінцевий термін оплати рахунку на суму 45 135,28 грн. настав 26.11.2020 та просив негайно погасити наявну заборгованість, та вказав на повторе направлення рахунку на оплату № 447 від 19.11.2020 з вказаним листом.

Лист від 19.04.2021 та рахунок на оплату № 447 від 19.11.2020 були надіслані на адресу відповідача цінним листом № 0407036235660, що підтверджується описом вкладення до вказаного цінного листа та накладною № № 0407036235660 від 20.04.2021, копії яких наявні в матеріалах справи.

Вказаний лист від 19.04.2021 та рахунок на оплату № 447 від 19.11.2020 були отримані відповідачем 22.04.2021, що підтверджується відстеженням руху цінного листа № 0407036235660 на офіційному веб-сайті Укрпошти, станом на 26.04.2021, роздруківка якого додана до матеріалів справи.

Після спливу 5 (п`яти) робочих днів с моменту отримання рахунку на оплату № 447 від 19.11.2020, повторного отримання як зазначає позивач, заборгованість відповідачем так сплачена і не була, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною за захистом свого порушеного права.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

Як зазначалось, між сторонами був укладений Договір № 01062020 на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу від 01.06.2020.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із наданням транспортно-експедиторських послуг здійснюється ГК України, ЦК України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Відповідно до частини першої ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Аналогічні положення містяться у ст. 316 ГК України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Положення цієї глави (Глава 65 ЦК України) поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (частини друга та третя ст. 929 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Договору та поданої відповідачем Заявки на ТЕО № 1 від 03.11.2020 позивачем були надані відповідачу транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 170 912,21 грн, що підтверджується Актом надання послуг № 1/414 від 19.11.2020, підписаним зі сторони відповідача без будь яких зауважень щодо якості та кількості наданих позивачем послуг.

Для оплати наданих транспортно-експедиційних послуг, позивачем були виставлені рахунки на оплату № 414 від 05.11.2020 на суму 125 776,93 грн та № 447 від 19.11.2020. на суму 45 135,28 грн.

Відповідно до умов п. 3.2. Договору, всі рахунки Виконавця Замовник зобов`язаний сплатити протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання рахунку від Виконавця шляхом факсимільної та/або електронного зв`язку. Всі банківські витрати по перерахуванню грошових коштів сплачуються за рахунок Замовника.

За приписами ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що рахунок на оплату № 414 від 05.11.2020 на суму 125 776,93 грн був сплачений відповідачем 06.11.2020 в повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку за 06.11.2020.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як свідчать матеріали справи, в порушення наведених вище положень законодавства та умов Договору, відповідач своїх зобов`язань щодо здійснення оплати за надані позивачем транспортно-експедиційні послуги відповідно рахунку на оплату № 447 від 19.11.2020 не виконав, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 45 135,28 грн.

Відповідно до вимог частини першої ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частиною першою ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

ТОВ «СУЧАСНА АРХІТЕКТУРА МІСТ» заперечень проти позову не наведено, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

При цьому, позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що кінцевий термін оплати рахунку № 447 від 19.11.2020 настав 27.11.2020, однак суд не може погодитись із визначеним терміном, з огляду на наступне.

Так, у позовній заяві, з урахуванням письмових пояснень від 19.05.2021, позивач посилається на умови п. 3.2. Договору, зазначивши, що Замовник зобов`язаний сплатити всі рахунки Виконавця протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту пред`явлення рахунку від Виконавця шляхом факсимільної та/або електронного зв`язку, а оскільки позивачем було направлено рахунок № 447 від 19.11.2020 на електрону адресу відповідача: a.kocherga@amtt.ua - 20.11.2020 то і зобов`язання по сплаті вказаного рахунку виникли у останнього саме з 20.11.2020.

Проте, п. 3.2. Договору передбачено, що всі рахунки Виконавця Замовник зобов`язаний сплатити протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання рахунку від Виконавця шляхом факсимільної та/або електронного зв`язку, а не з моменту пред`явлення рахунку, як стверджує позивач.

Приймаючи до уваги умови Договори, узгоджені Сторонами, датою настання обов`язку відповідача щодо сплати рахунку за транспортно-експедиторські послуги, є саме дата отримання рахунку від Виконавця, а не момент пред`явлення рахунку, як зазначає позивач.

Посилання позивача на умови п. 3.4. Договору не приймаються судом як допустимі, оскільки даним пунктом передбачено, що сплата послуг Виконавця може бути здійснена на умовах часткової, повної передоплати чи по факту надання послуг на підставі пред`явлених рахунків на протязі 5 (п`яти) робочих днів з моменту пред`явлення рахунку Виконавцем за умови домовленості між Сторонами.

Проте, будь якої домовленості щодо здійснення оплати по факту надання послуг на підставі пред`явлених рахунків на протязі 5 (п`яти) робочих днів саме з моменту пред`явлення рахунку Виконавцем в матеріали справи не надано.

Заявка на ТЕО № 1 від 03.11.2020 містить посилання, на 100% попередню оплату зберігання контейнера в порту, 100% попередню оплату демереджу та оплату 1300,00 долл ТЕП в порту, доставка контейнера в пункт вивантаження, експедиційні послуги по факту надання послуг протягом 3-х банківських днів с моменту виставлення рахунку, однак вказані положення заявки не можуть прийматись судом як домовленість сторін щодо оплати рахунку № 447 від 19.11.2020, оскільки позивач в обґрунтування позовних вимог, при визначені порядку та термінів оплати, посилається саме на положення п. 3.2. Договору.

Крім того, сторонами не застосовувались положення вказаної заявки і в частині здійснення 100% передоплати, що підтверджується виставленням рахунків та вимогою про здійснення оплати вже після надання відповідних послуг.

Таким чином, сторонами погоджено та не оспорюється порядок та терміни здійснення оплати саме за умовами Договору на підставі п. 3.2., без урахування положень вказаної Заявки.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні достатні та належні докази отримання відповідачем рахунку на оплату № 447 від 19.11.2020 відповідно умов п. 3.2. Договору саме - 20.11.2020.

Твердження позивача, що отримання відповідачем рахунку № 447 від 19.11.2020 підтверджується також надісланням на адресу відповідача Листа вих. № 22-12/2020 від 22.12.2020 та Акту надання послуг № 1/414 від 19.11.2020, та що підписуючи вказаний Акт наданих послуг відповідач був ознайомлений зі змістом рахунку на оплату № 447 від 19.11.2020 суд сприймає критично, оскільки з матеріалів справи вбачається, що зазначений лист та Акт були надіслані на адресу відповідача цінним листом № 0315068686460, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та накладною № 0315068686460 від 29.12.2020, однак доказів отримання відповідачем поштового відправлення за № 0315068686460 в матеріали справи не надано.

При цьому, у позовній заяві позивач зазначає, що відповідач отримав лист вих. № 22-12/2020 від 22.12.2020 та Акт надання послуг № 1/414 від 19.11.2020, що підтверджується відстеженням руху цього листа (№ 0315068686460) на офіційному веб-сайті Укрпошти, роздруківка якого додається.

Однак до позовної заяви не було додано вказаної позивачем роздруківки з офіційного веб-сайті Укрпошти щодо відстеженням руху цінного листа № 0315068686460, та в матеріалах справи відсутні будь які належні та допустимі докази на підтвердження отримання відповідачем листа вих. № 22-12/2020 від 22.12.2020 та зазначеного Акту надання послуг № 1/414 від 19.11.2020.

Відповідно до інформації з офіційного веб-сайті Укрпошти «дані про відправлення за номером 0315068686460 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі», а тому встановити дату отримання відповідачем Листа вих. № 22-12/2020 від 22.12.2020 та Акту надання послуг № 1/414 від 19.11.2020 не представляється можливим, інших документів на підтвердження отримання вказаних документів відповідачем суду не надано.

Крім того, позивач зазначає, що доказом на підтвердження направлення відповідачу рахунку на оплату № 447 від 19.11.2020, як це передбачено умовами Договору, є роздруківка електронного листування.

Однак, надана позивачем роздруківка електронного листування, яка розглядається судом як надсилання електронної копії письмового документа засобами електронного зв`язку, не може бути прийнята судом як належний доказ отримання рахунку на оплату № 447 від 19.11.2020 відповідачем, оскільки з наданих в матеріали справи документів не можливо встановити, що електронна пошта a.kocherga@amtt.ua належить саме відповідачу та є його офіційним засобом зв`язку, чи що вказана електрона пошта належить його законному представнику, який має повноваження діяти від імені ТОВ «СУЧАСНА АРХІТЕКТУРА МІСТ».

Умови Договору та умови Заявки не містять погодження Сторонами відповідних адрес для електронного листування (електронного зв`язку) та переліку осіб, уповноважених вести зазначене листування. Аналогічні посилання міститься у постановах Верховного суду від 02.07.2018 у справі № 916/862/17 від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18.

Відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за ідентифікаційним кодом юридичної особи - 42654390, найменування юридичної особи: ТОВ «СУЧАСНА АРХІТЕКТУРА МІСТ», електронна адреса зазначена: medocsam@sam.kiev.ua.

Також, надана роздруківка не містить в собі вказівку на отримання саме рахунку на оплату № 447 від 19.11.2020 та що мова йде саме про відносити, визначені Договором № 01062020 на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу від 01.06.2020, тому аргумент позивача, що інформацією зазначеною в роздруківці відповідач підтвердив отримання вказаного рахунку, не знайшов свого документального підтвердження.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що позивач посилається на роздруківку електронного листування не тільки як на доказ надсилання електронної копії письмового документа (рахунку) засобами електронного зв`язку, а і як спосіб ведення комунікації з відповідачем - електронне листування, а поняття електронне листування між сторонами справи не може вважатись належним письмовим доказом. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 у справі № 922/788/19.

Відповідно до частини першої ст. 96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Тобто інформація, яка є тільки в електронній формі, така як електронне листування, на яке посилається позивач, відповідно до положень процесуального законодавства, відноситься до електронних доказів, а тому регулюється положеннями Закону України від 22.05.2003 № 851-ІV «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі - Закон), який регулює відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Відповідно до частин першої, третьої та п`ятої ст. 5 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин сторін), електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Частинами першою та другою статті 6 Закону передбачено, що електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу.

За положенням частин першої та третьої ст. 7 цього Закону, оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Частиною другою ст. 96 ГПК України встановлено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Тобто листування, зафіксоване у вигляді електронних даних, має включати обов`язкові реквізити документа - електронний підпис.

Верховний Суд у вищезазначених постановах зауважує, що навіть при електронному листуванні має бути використані чинні електронні підписи для того, щоб воно було прийняте в якості доказу в суді.

Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини першої ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Аналогічна позиція міститься у постановах Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 910/8554/20.

При цьому, як зазначає позивач, що враховуючи позицію відповідача стосовно неотримання рахунку на оплату № 447 від 19.11.2020, 20.04.2021 звернувся до відповідача з листом від 19.04.2021, в якому, посилаючись на положення умов Договору, просив негайно погасити наявну заборгованість, та вказав на повторе направлення рахунку на оплату № 447 від 19.11.2020 з вказаним листом.

Лист від 19.04.2021 та рахунок на оплату № 447 від 19.11.2020 були надіслані на адресу відповідача цінним листом № 0407036235660, що підтверджується описом вкладення до вказаного цінного листа та накладною № 0407036235660 від 20.04.2021, копії яких наявні в матеріалах справи.

Вказаний лист від 19.04.2021 та рахунок на оплату № 447 від 19.11.2020 були отримані відповідачем 22.04.2021, що підтверджується відстеженням руху цінного листа № 0407036235660 на офіційному веб-сайті Укрпошти, станом на 26.04.2021, роздруківка якого додана до матеріалів справи.

Крім того, як зазначає представник позивача, вказаний лист вже був направлений на електронну адресу ТОВ «СУЧАСНА АРХІТЕКТУРА МІСТ»: medocsam@sam.kiev.ua, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, датою отримання рахунку на оплату № 447 від 19.11.2020, відповідно до умов п. 3.2. Договору, на які посилається позивач, є дата, вказана у відстеженні руху цінного листа № 0407036235660 на офіційному веб-сайті Укрпошти, а саме: 22.04.2021.

Згідно з п.п. 2.1.8. п. 2.1. Договору, Виконавець зобов`язаний за фактом виконання заявки ТЕО надати Замовнику оригінал рахунку та оригінал Акту виконаних робіт, що і було виконано позивачем.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ПОЛФРОСТ-УКРАЇНА» про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 01062020 на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу від 01.06.2020 у розмірі 45 135,28 грн є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 2 387,66 грн, суд зазначає наступне.

В силу приписів ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з частиною першою ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частинами четвертою та шостою статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 4.4.5. п. 4.4. Договору передбачено, що за прострочення сплати рахунку Виконавця, а також при умові порушень п. 3.5. Договору, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невиплаченої суми за кожен день прострочки, а також компенсує всі витрати та збитки, понесених Виконавцем в результаті невиконання/неналежного виконання даних зобов`язань.

Позивачем був наданий розрахунок пені на суму 2 372,86 грн, відповідно до якого період нарахування пені становить 28.11.2020-29.04.2020, з урахування того, що 5 (п`яти) денний термін оплати відповідачем рахунку на оплату № 447 від 19.11.2020 почав рахуватись з 20.11.2020, а саме с дня направлення вказаного рахунку на електрону пошту a.kocherga@amtt.ua і закінчився 27.11.2020 включно

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми пені, розмір пені та період її нарахування, суд доходить висновку, що він не відповідає вимогам статей 251, 252, 253, частини першої статті 255 та частини третьої статті 549 ЦК України, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За приписами ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини першої ст. 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Згідно з частиною третьою ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено судом, днем отримання рахунку на оплату № 447 від 19.11.2020, відповідно умов п. 3.2. Договором, є дата отримання вказаного рахунку відповідачем засобом почтового зв`язку - 22.04.2021, тому кінцевим терміном оплати вказаного рахунку є 29.04.2021 включно, а нарахування пені починається на наступний день відповідної календарної дати, з якою пов`язано його початок, а саме з 30.04.2021.

Таким чином, штрафні санкції за несвоєчасну оплату, наданих позивачем послуг відповідно рахунку на оплату № 447 від 19.11.2020, у вигляді неустойки (пені) починає нараховуватись з 30.04.2021 та відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України, підлягає припиненню, через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки представником позивача обрано період нарахування штрафних санкцій з 27.11.2020 - 29.04.2021, суд приходить до висновку, що в цій частині необхідно відмовити, так як не вірно визначений період з врахуванням вищевикладеного.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що позивач не позбавлений права звернутись до суду з окремою вимогою щодо стягнення з відповідача неустойки від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання до повного виконання відповідачем своїх зобов`язань, з урахуванням обмеження по строку нарахування, встановленого законодавством.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 570,95 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 251,71 грн, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Разом з тим, перевіривши надані позивачем до матеріалів справи розрахунки інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд зазначає, що зазначені ТОВ «ПОЛФРОСТ-УКРАЇНА» періоди нарахування, зокрема: початок нарахування - з 27.11.2020 не відповідають обставинам справи, оскільки документи, що є підставою для розрахунку вважаються отриманим відповідачем з 22.04.2021, а відтак, оплату транспортно-експедиційних послуг за Договором № 01062020 на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу від 01.06.2020 ТОВ «СУЧАСНА АРХІТЕКТУРА МІСТ» мало здійснити до 29.04.2021.

Оскільки представником позивача обрано період нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних з 27.11.2020 - 29.04.2021, суд приходить до висновку, що в цій частині необхідно відмовити, так як не вірно визначений період з врахуванням вищевикладеного.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 700,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем у встановлений ст. 129 ГПК України строк подано, зокрема, Договір про правову допомогу № 19/03-20 від 19.03.2020, відповідно до п. 1.1. якого, Адвокатське об`єднання «БАРГЕН» (Виконавець) зобов`язується надавати ТОВ «ПОЛФРОСТ-УКРАЇНА» (Замовник) правову допомогу, пов`язану із представництвом та захистом інтересів Замовника, а Замовник зобов`язується оплатити кошти за надану правову допомогу (далі - Договір про правову допомогу).

Пунктом 1.2. Договору про правову допомогу передбачено, що правова допомога за цим Договором включає вчинення Виконавцем всіх необхідних юридично значимих дій та надання юридичних послуг, які необхідні для захисту інтересів Замовника. До таких послуг належить, зокрема:

1.2.1. представництво інтересів клієнта в судах усіх інстанцій, в органах державної виконавчої влади, в усіх установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, перед усіма фізичними та юридичними особами, а також перед будь-якими правоохоронними та державними органами;

1.2.2. підготовка та подання будь-яких документів від імені Замовника, зокрема, але не виключно: позовних заяв, заяв, скарг, клопотань, відзивів, апеляційних та касаційних скарг та інших документів правового характеру;

1.2.3. отримання будь-якої кореспонденції та документів, адресованих Замовнику.

Конкретний перелік послуг, які надаються Виконавцем Замовнику визначаються в рахунках, які виставляє Виконавець (п. 1.5. Договору про правову допомогу).

Відповідно до п. 4.2. Договору про правову допомогу, всі дії, вчинені Виконавцем з метою надання правової допомоги Замовнику сторони фіксують в акті приймання-передачі наданих юридичних послуг. Юридичні послуги вважатимуться наданими на дату підписання акту приймання-передачі обома сторонами (п. 4.3. Договору про правову допомогу).

Розділом 5 Договору про правову допомогу передбачені розмір та порядок оплати, за надання правової допомоги за цим Договором Замовник сплачує виконавцю гонорар (п. 5.1.); розмір та порядок оплати гонорару визначається в рахунках, які виставляє Виконавець (п. 5.2.); окрім гонорару Замовник компенсує Виконавцю витрати на послуги потового зв`язку, транспорті послуги та витрати по сплаті судового збору, які Виконавець несе у звязку з наданням правової допомоги Замовнику. Розмір таких послуг Виконавець вказує в акті приймання-передачі наданих послуг (п. 5.3.); Замовник сплачує Виконавцю гонорар шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Виконавця (п. 5.4.).

Пунктом 9.1. Договору про правову допомогу передбачено, що він вважається укладеним з дня його підписання сторонами та діє протягом трьох років.

Так, Замовнику були виставлені рахунки на оплату за юридичні послуги № 05/05-21 від 05.05.2021 - підготовка та подання до суду позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ «СУЧАСНА АРХІТЕКТУРА МІСТ» на суму 3 500,00 грн та № 29/06-21 від 29.06.2021 - підготовка та направлення до суду письмових пояснень від 19.05.2021 на виконання ухвали суду у справі № 910/7241/21 на суму 2 700,00 грн та підготовка клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу у справі № 910/7241/21 на суму 1 500,00 грн, а разом на суму 4 200 грн.

Вказані рахунки були сплачені ТОВ «ПОЛФРОСТ-УКРАЇНА», що підтверджується платіжними дорученнями № 8049 від 06.05.2021 на суму 3 500,00 грн та № 8150 від 29.06.2021 на суму 4 200, грн.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя ст. 126 ГПК України).

На виконання Договору про правову допомогу представником позивача були надані Акти приймання-передачі наданих послуг № 07/05021 від 07.05.2021 та № 09/07-21 від 09.07.2021, відповідно п. 1.1. яких Виконавець надав, а Замовник отримав такі юридичні послуги: аналіз документації щодо заборгованості контрагента Замовника, фоомування правової позиції, підготовка та подання до суду позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ «СУЧАСНА АРХІТЕКТУРА МІСТ» на суму 3 500,00 грн; підготовка та направлення до суду письмових пояснень від 19.05.2021 на виконання ухвали суду у справі № 910/7241/21 та підготовка клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу у справі № 910/7241/21 разом на суму 4 200 грн.

Пунктами 3 та 4 вказаних Актів сторони підтвердили, що вказані послуги на момент їх підписання сплачені у повному обсязі та претензій одна до одної щодо об`єму, якості та строків надання послуг, відображених в Актах, не мають.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідач заперечень щодо заявлених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 7700, 00 грн. не надав.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог витрати на правову допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовні вимоги було задоволено частково, а тому заява позивача підлягає частковому задоволенню у розмірі 6 903,12 грн, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 2 частини першої ст. 129 ГПК України передбачено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення розміру позовних вимог, судовий збір, який підлягає покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, становить 2 035,08 грн.

Керуючись статтями 123, 129, 234, Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНА АРХІТЕКТУРА МІСТ» (04053, м. Київ, провулок Бехтеревський, буд. 4; ідентифікаційний код юридичної особи: 42654390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛФРОСТ-УКРАЇНА» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 43/2; ідентифікаційний код юридичної особи: 32709363) 45 135 (сорок п`ять тисяч сто тридцять п`ять) грн. 28 коп. основаного боргу та судовий збір у розмірі 2 035 (дві тисячі тридцять п`ять) грн. 08 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНА АРХІТЕКТУРА МІСТ» (04053, м. Київ, провулок Бехтеревський, буд. 4; ідентифікаційний код юридичної особи: 42654390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛФРОСТ-УКРАЇНА» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 43/2; ідентифікаційний код юридичної особи: 32709363) 6 903 (шість тисяч дев`ятсот три) грн. 12 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 03.08.2021

Суддя В.О. Демидов