Ухвала

Іменем України

02 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 342/1047/17

провадження № 61-11917ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 червня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Тимошенко Ярослави Ігорівни,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Тимошенко Я. І (далі - Подільський РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ)).

Скарга мотивована тим, що рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2019 року позов ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»

(далі - ТОВ «Кей-Колект», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк», про захист прав споживачів задоволено частково. Зокрема, зобов`язано ТОВ «Кей-Колект» передати споживачеві - ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , оригінал договору про надання споживчого кредиту від 18 травня 2007 року № 11155499000.

На підставі виконавчого листа, виданого 13 травня 2020 року Городенківським районним судом Івано-Франківської області, постановою державного виконавця Подільського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ)

Тимошенко Я. І. від 11 листопада 2020 року відкрито виконавче провадження № 63522265 (далі - ВП).

14 грудня 2020 року державним виконавцем направлено вимогу боржнику про виконання рішення суду та встановлено термін - протягом трьох днів надати підтвердження виконання рішення суду.

Постановою державного виконавця від 22 грудня 2020 накладено

на ТОВ «Кей-Колект» штраф у розмірі 5 100 грн, зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів, а також попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

11 лютого 2021 року на адресу Подільського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) надійшла заява із додатками від ТОВ «Кейт-Колект» від 09 лютого 2021 року, в якій товариство просило закінчити виконавче провадження

у зв`язку з його фактичним виконанням у повному обсязі.

Постановою державного виконавця від 12 лютого 2021 року закінчено виконавче провадження ВП № 63522265 на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»

(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Посилаючись на те, що оригінал договору споживчого кредиту заявником не отримано, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Подільського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Тимошенко Я. І. від 12 лютого 2021 року про закінчення ВП № 63522265;

- зобов`язати державного виконавця Подільського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Тимошенко Я. І. вжити заходів для виконання виконавчого листа, виданого 13 травня 2020 року Городенківським районним судом

Івано-Франківської області.

Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області

від 12 квітня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державним виконавцем вжито достатніх заходів, спрямованих на виконання рішення суду

від 25 червня 2019 року у межах наданих повноважень, тому вимоги скарги задоволенню не підлягають.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 червня 2021 року ухвалу Городенківського районного суду Івано-Франківської області

від 12 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Подільського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Тимошенко Я. І. про закінчення виконавчого провадження від 12 лютого 2021 року ВП № 63522265.

Зобов`язано державного виконавця Подільського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Тимошенко Я. І. вжити заходів для виконання виконавчого листа, виданого 13 травня 2020 року Городенківським районним судом

Івано-Франківської області.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що виконання рішення суду від 25 червня 2019 року повинно було відбуватись не в порядку, визначеному частиною шостою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» для рішень немайнового характеру, а відповідно до

статті 60 вказаного Закону, якою врегульовано передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі. Зобов`язавши

ТОВ «Кей-Колект» передати документ одразу ОСОБА_1 , державний виконавець був позбавлений можливості контролю за ходом виконання судового рішення. Крім того, сам факт надсилання боржником поштою документа ОСОБА_2 не підтверджує те, що документ, визначений судом, стягувачем отримано.

У касаційній скарзі Подільський РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що рішенням Городенківського районного суду

Івано-Франківської області від 25 червня 2019 року (яке набрало законної сили) позов ОСОБА_1 до ТОВ «Кей-Колект», ПАТ «УкрСиббанк»,

про захист прав споживачів задоволено частково. Зокрема, зобов`язано ТОВ «Кей-Колект» передати споживачеві - ОСОБА_1 , за адресою:

АДРЕСА_1 , оригінал договору про надання споживчого кредиту

від 18 травня 2007 року № 11155499000.

На підставі виконавчого листа, виданого 13 травня 2020 року Городенківським районним судом Івано-Франківської області, постановою державного виконавця Подільського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ)

Тимошенко Я. І. від 11 листопада 2020 року відкрито ВП № 63522265.

14 грудня 2020 року державним виконавцем направлено вимогу боржнику про виконання рішення суду та встановлено термін - протягом трьох днів надати підтвердження виконання рішення суду.

Постановою державного виконавця від 22 грудня 2020 накладено

на ТОВ «Кей-Колект» штраф у розмірі 5 100 грн, зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів, а також попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Державним виконавцем повторно на адресу боржника надіслано вимогу про надання підтвердження виконання рішення суду.

Постановою державного виконавця від 18 січня 2021 року стягнуто з боржника виконавчий збір.

11 лютого 2021 року на адресу Подільського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) надійшла заява із додатками від ТОВ « Кейт-Колект» від 09 лютого 2021 року про закінчення ВП № 63522265 у зв`язку з його фактичним виконанням у повному обсязі та надано підтвердження направлення

ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту № 11155499000

від 18 травня 2007 року (оригінал).

12 лютого 2021 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення ВП № 63522265 на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Також суди встановили, що відповідно до роздруківки відстеження поштових відправлень УДППЗ «Укрпошта» згідно з номером ідентифікатора поштового відправлення за трек-номером 0407138986368 вказане відправлення повернулося за зворотною адресою з довідкою поштового відділення про причину повернення - «інші причини».

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження»

(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових

осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Прийняттю державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження мають передувати певні дії стосовно боржника, послідовність яких визначена Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 63 «Про виконавче провадження»

(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною шостою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, ОСОБА_1

як на підставу вимог скарги посилався на те, що рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2019 року зобов`язано ТОВ «Кей-Колект» передати споживачеві - ОСОБА_1 ,

за адресою: АДРЕСА_1 , оригінал договору про надання споживчого кредиту

від 18 травня 2007 року № 11155499000.

В ухвалі від 11 травня 2021 року у справі № 759/9008/19 (провадження

№ 14-35цс21) Велика Палата зазначила, що у статті 1 Закону України «Про інформацію» визначено, що документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі. Отже, документ є рухомою, неподільною, визначеною індивідуальними ознаками, неспоживчою річчю, тобто є майном в розумінні цивільного законодавства. Особливістю документа як майна є те, що він не має номінальної вартості та не обліковується в бухгалтерському обліку. Таким чином, документи, які витребовує позивач, є майном, яке належить йому на праві власності, носить виключно документарний характер, не має номінальної вартості. При цьому позов про витребування або повернення будь-якого майна свідчить про наявність спору саме майнового характеру.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та увалюючи нове судове рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того,

що відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження»

(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу. У разі письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про їх передачу стягувачу, виконавець повертає зазначені предмети боржникові, про що складає акт, і виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. При цьому внесений стягувачем авансовий внесок поверненню не підлягає.

Апеляційний суд встановив, що державний виконавець не здійснив, передбачені статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії щодо вилучення у боржника ТОВ «Кей-Колект» зазначеного у виконавчому листі майна та передачі його ОСОБА_1 , оскільки сам по собі факт надсилання боржником поштою документа ОСОБА_1 не підтверджує те, що документ, визначений судом, стягувачем отримано. Отже, однієї тільки копії листа і квитанції про здійснення поштового відправлення недостатньо для висновку про отримання ОСОБА_2 оригіналу документа або про ухилення останнім від отримання кореспонденції, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про задоволення скарги.

У разі знищення майна, яке підлягало передачі стягувачу або письмової відмови стягувача від одержання майна, вилученого у боржника під час виконання рішення, державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Пунктом 6 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.

Згідно з частиною п`ятою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Отже, залежно від встановлених державним виконавцем обставин, а саме знищення майна, відмови стягувача від одержання майна, вилученого у боржника, чи відсутності майна, що має бути передано стягувачу, державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа стягувачу, які мають різні наслідки для стягувача.

Подібний висновок викладений постанові Верховного Суду від 23 березня 2021 року у справі № 418/314/18 (провадження № 61-7901св19).

З огляду на зазначене, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про недотримання державним виконавцем під час виконання виконавчого листа, виданого 13 травня 2020 року Городенківським районним судом Івано-Франківської області, вимог Закону.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частинами п`ятою, шостою статті 394 ЦПК України передбачено, що питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення не впливають, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Тимошенко Ярослави Ігорівни, за касаційною скаргою Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 червня 2021 року, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук