справа№2-2725/10  

                                                    РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2010 року                                                                               м.Луганськ

Ленінський  районний суд м.Луганська в складі:

головуючого - судді Кравченко Н.О.,  

при секретарі – Гусєвої К.І.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду м.Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання,  

 ВСТАНОВИВ:

       27 квітня 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4,ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказала, що 22 червня 2007  року між нею та ОСОБА_2, ОСОБА_3 і  ОСОБА_5 був укладений договір довічного утримання, відповідно до умов якого позивачка передала у власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 належну їй квартиру АДРЕСА_1, а вони зобов'язалися довічно утримувати позивачку, надавати одяг, харчування, забезпечувати догляд і необхідну допомогу.

30 грудня 2009 року рішенням Ленінського районного суду м.Луганська вказаний договір довічного утримання був розірваний в частині,котрий був укладений 22.06.2007 року між позивачкою та ОСОБА_5,посвідчений приватним нотаріусом Луганського нотаріального округу ОСОБА_8.,зареєстрований в реєстрі під №1631.  

Після розірвання договору довічного утримання від 22.06.2007 року в його частині котрий був укладений 22.06.2007 року  між ОСОБА_1 і ОСОБА_5,право на нерухоме майно,котре належало набувачеві ОСОБА_5,розташована квартира за адресою АДРЕСА_1.перейшло до набувачів:ОСОБА_2 і ОСОБА_3, а також до них перейшли всі забов»язання,які зазначені в договорі довічного утримання.

Деякий час відповідачі виконували умови договору довічного утримання, а потім повністю припинили виконувати свої обов»язки,передбачені  укладеним договором довічного утримання, що привело позивачку звернутися до суду про розірвання договору довічного утримання ,укладеного 22.06.2007 року.

У попередньому судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала.

Відповідачі ОСОБА_2,ОСОБА_3 у попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнали повністю, не заперечували проти задоволення позову.

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання Відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів. Ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.    

Відповідно до ст..744 ЦК України за  договором  довічного  утримання (догляду) одна сторона (відчужувач)  передає  другій  стороні  (набувачеві)  у  власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме  майно,  яке  має  значну  цінність,  взамін  чого  набувач зобов'язується   забезпечувати відчужувача  утриманням  та  (або) доглядом довічно.

      Згідно з ч.1 ст.749 ЦК України у  договорі  довічного  утримання  (догляду)  можуть  бути визначені всі види матеріального забезпечення,  а також  усі  види  догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.

Пунктом 1 ч.1 ст.755 ЦК України передбачено,що договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду, в тому числі на вимогу відчужувача у випадку невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.

Судом встановлено, що між позивачкою 22 червня 2007  року та ОСОБА_2, ОСОБА_3 і  ОСОБА_5 був укладений договір довічного утримання, відповідно до умов якого позивачка передала у власність ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 належну їй квартиру АДРЕСА_1, а вони зобов'язалися довічно утримувати позивачку, надавати одяг, харчування, забезпечувати догляд і необхідну допомогу.

30 грудня 2009 року рішенням Ленінського районного суду м.Луганська вказаний договір довічного утримання був розірваний в тій його частині,яка укладена 22.06.2007 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_5,посвідчений приватним нотаріусом Луганського нотаріального округу ОСОБА_8.,зареєстрований в реєстрі під №1631.

Як вбачається з пояснень позивачки відповідачі не виконують  в повному обсязі свої обов'язки за договором. Дані обставини не заперечують відповідачі у попередньому судовому засіданні.  

Таким чином, судом встановлено, що відповідачі належним чином не виконують обов'язки, покладені на них за договором довічного утримання, а саме :повністю не утримують позивачку,не забезпечують усіма видами догляду (опікуванням),іншими видами матеріального забезпечення,в тому числі харчуванням,ліками,одягом,житлом та іншими необхідними речами,що є підставою для розірвання договору.  

Згідно ст. 756 ЦК України, у разі розірвання договору довічного утримання у зв”язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов”язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.                

Оскільки позивачка від сплати державного мита звільнено, суд, керуючись ст. 88 ЦПК України стягує з відповідачів судові витрати в дохід держави.  

У зв'язку з вищевикладеним і керуючись ст.ст.744-746,749-751,755, 756 ЦК України, ст.ст. 10,11, 60,88,130,174, 212-215 ЦПК України, суд, -

                                                           ВИРІШИВ:

       Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати договір довічного утримання, посвідчений 22 червня 2007  року між ОСОБА_1 та  ОСОБА_3, ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_8,зареєстрований в реєстрі № 1631.

Стягнути солідарно в дохід держави з ОСОБА_3, ОСОБА_2  державне мито в розмірі 8 гривень 50 копійок.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області  через Ленінський  районний суд м. Луганська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.  

 Суддя