Справа № 2-2166/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

02 червня 2010 року         Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого  судді                 Івасюти Л.В.

            при секретарі                 Зінчук А.О.

    з участю позивача                 ОСОБА_1

    з участю представника відповідача     Демиденка Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до товариства з обмеженою відповідальністю  «Волинська продуктова компанія» (надалі – ТзОВ «Волинська продуктова компанія») про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в :

23 грудня 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТзОВ «Волинська продуктова компанія» про стягнення боргу.

Свій позов мотивує тим, що з 01 вересня 2001 року по 01 вересня 2009 року працював у ТзОВ «Волинська продуктова компанія»  на посаді заступника директора.  Трудові відносини були оформлені контрактом, укладеним між ним та відповідачем 01 вересня 2001 року з терміном дії до 01 вересня 2009 року . Даним контрактом були передбачені умови його матеріального забезпечення як працівника, а також заохочувальні виплати. Зокрема, пунктом 10 контракту було визначено, що після закінчення терміну дії контракту і за умови відсутності заходів дисциплінарного впливу до працівника, останній має право на отримання винагороди (премії) в розмірі 150 000 грн.

30.09.2009р. позивач був звільнений з роботи за власним бажанням. Оскільки в своїй роботі порушень трудової дисципліни не допускав, вважає, що має право на отримання вищезазначеної винагороди (премії). Станом на 18.12.2009року грошових коштів підприємством йому не було виплачено.

Посилаючись на наведене, позивач просить суд стягнути з  ТзОВ «Волинська продуктова компанія» на його користь 150 000 грн. грошової винагороди (премії), передбаченої укладеним між ним та відповідачем контрактом .

В судовому засіданні позивач підтримав  позовні вимоги з мотивів, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому  засіданні не заперечував проти задоволення позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

З  матеріалів справи вбачається, що з 01 вересня 2001 року по 01 вересня 2009 року позивач працював у ТзОВ «Волинська продуктова компанія»  на посаді заступника директора.  Наказом № 7812 від 30.09.2009 року його було звільнено з займаної посади за власним бажанням. (а.с.8).

Трудові відносини між позивачем та відповідачем були оформлені контрактом, укладеним 01 вересня 2001 року з терміном дії до 01 вересня 2009 року . Даним контрактом були передбачені умови матеріального забезпечення позивача як працівника, а також заохочувальні виплати. Зокрема, статтею 10 контракту передбачено, що після закінчення терміну його дії і за умови відсутності заходів дисциплінарного впливу до працівника, останній має право на отримання винагороди (премії) в розмірі 150 000 грн. (а.с.3)

Судом встановлено і даний факт підтвердив в судовому засіданні представник відповідача, що позивач порушень трудової дисципліни не допускав, заходи дисциплінарного впливу до нього не застосовувались , однак станом на 18 грудня 2009 року і по даний час грошових коштів (премії) в розмірі 150 000 грн. йому не було виплачено.

Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому  від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст.238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (ст.235), орган, який  розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

За таких обставин,  суд приходить до висновку, що слід стягнути з  ТзОВ «Волинська продуктова компанія» на користь позивача 150 000 грн. грошової винагороди (премії), передбаченої укладеним між ним та відповідачем контрактом .

Крім того, на підставі  ч.3 ст.88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в дохід держави 1500 грн. судового збору та 83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ч.1 ст. 116, 238 КЗпП України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю  «Волинська продуктова компанія» в користь ОСОБА_1 150 000 грн. (сто п’ятдесят тисяч гривень) заборгованості.

Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю  «Волинська продуктова компанія»  в дохід держави 1500грн. (одну тисячу п’ятсот гривень) судового збору та  83грн. (вісімдесят три гривні)  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду                                                              Л. В. Івасюта