Справа № 2 -а-69 / 2010 року
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 червня 2010 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючого-судді Данилюк М.П.
секретаря Фурманюк В.М.
позивача ОСОБА_1
представників відповідача Михайлюк Т.І., Волощук Л.П.,
третьої особи ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Верховина справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Косівської міської ради Івано-Франківської області, третьої особи ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення тридцятої сесії Косівської міської ради п’ятого демократичного скликання від 04.06.2009 р. № 1.8-30/2009 р. суд, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Косівської міської ради, третьої особи: ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення тринадцятої сесії Косівської міської ради п’ятого демократичного скликання від 04.06.2009 року № 1.8-30/2009.
В судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що вона є власником квартири АДРЕСА_1.
04 червня 2009 року на пленарному засіданні сесії Косівської міської ради за результатами розгляду заяви ОСОБА_4, мешканця АДРЕСА_2, прийнято рішення про дачу дозволу ОСОБА_4 на перевід власної квартири АДРЕСА_2 з житлового в нежитлове приміщення під магазин попередньо виготовивши проектно-технічну документацію. Також цим рішенням зобов’язано ОСОБА_4 виготовити паспорт фасаду та затвердити в райархітектурі.
Вважає дане рішення незаконним з наступних мотивів: рішення про перевід квартири з житлового в нежитлове приміщення прийнято без попереднього погодження з суміжними власниками квартир;
при прийнятті рішення не враховано той факт, що житловий будинок до якого входить ця квартира є аварійним і будь-яка реконструкція чи перебудова може призвести до руйнації будинку в цілом;
перед прийняттям рішення не проведено належного комісійного архітектурно-будівельного обстеження будинку на предмет його придатності до реконструкції чи перебудови ( по наявній інформації планується часткове руйнування чи реконструкція несучої стіни, яка відділяє квартиру ОСОБА_4 від її, а також зведення на існуючих стінах початку 19 століття нової стіни другого поверху);
перед прийняттям рішення не отримано дозволу на перевід і реконструкцію від державної архітектурно-будівельної інспекції архбудконтролю в Івано-Франківській області.
Відповідно до положень ч.5 ст. 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам та інтересам інших громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право.
Відповідно до ч. і ст. 393 ЦК України правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Просить позов задовольнити, а також стягнути з Косівської міської ради на її користь судові витрати в сумі 40 грн.
Представник відповідача Косівської міської ради Михайлюк Т.І. позовні вимоги позивачки не визнала, суду пояснила, що при прийнятті рішення сесією Косівською міською радою від 04.06.2009 р. приймалося відповідно до їх компетенції та приймалося до уваги, що у третьої особи ОСОБА_4 були відповідні дозволи на переобладнання квартири на нежитлове приміщення ( магазин промисловими товарами) , не суперечило закону та не порушувало право власності гр. ОСОБА_4, а також будь-яких перешкод позивачці ОСОБА_1, чи спричинення шкоди, таке переобладнання ОСОБА_4 не створював. До цього ОСОБА_4 вибрав дозвіл із Державного пожежного нагляду, райСЕС, та районного архітектора, а тому підстав для визнання рішення сесії міської ради немає і просить в позові відмовити.
Представник відповідача Косівської міської ради Волощук Л.П. підтримала повністю пояснення Михайлюк Т.І., додатково пояснила, що комісія міської ради виходила на місце та дала позитивний висновок на переобладнання житлового приміщення у нежитлове, просить в позові відмовити.
Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги позивачки не визнав, суду пояснив, що квартира АДРЕСА_2 належить йому на праві приватної власності і так як він є підприємцем, то вирішив переобладнати свою квартиру під промисловий магазин попередньо вибравши дозволи із Державного пожежного нагляду, райСЕС та районного архітектора. Попередньо підходив до ОСОБА_1 підписати згоду на таке переобладнання, однак вона безпідставно відмовилася, а інші сусіди таку заяву підписали. Після цього позивачка почала звертатися в усі інстанції, щоб йому заборонили переобладнувати квартиру під нежитлове приміщення (магазин). Так як він не мав такого дозволу, то на нього наклали штраф який він сплатив і припинив роботи. Рішення сесії Косівської міської ради про дачу дозволу на переобладнання його власної квартири під нежитлове приміщення магазину не суперечить закону, не чинить будь-яких перешкод позивачці, а також не спричиняє їй шкоди, а навпаки буде обладнано про що виготовлено проект реконструкції. Просить в позові відмовити.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, з’ясувавши таким чином фактичні її обставини, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення виходячи із наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_2., що підтверджується технічним паспортом (а.с. 91-94) і придбаний по договору купівлі-продажу, зареєстрований в Коломийському МБТІ 25.03.2002 року.
Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про власність» та ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, але, здійснюючи свої права, він зобов’язаний не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави. Квартира згідно з пунктом 1 ст. 13 Закону України «Про власність» є об’єктом права приватної власності, і відповідно до положень статті 41 Конституції України суб’єкт права власності на квартиру має право нею володіти, користуватися і розпоряджатися, тобто може без обмежень продати, обміняти, дарувати, заставляти, заповідати тощо. Водночас зі змісту положень цієї статті та статті 13 Конституції України вбачається, що право власності певною мірою може бути обмежено, оскільки використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Тобто юридично забезпечена можливість здійснювати правомочності щодо володіння, користування і розпорядження власника належним йому майном не може виходити за рамки, встановлені правовими нормами, що регулюють відносини у сфері власності.
Відповідно до п. 7 частини першої ст. 92 Конституції України правовий режим визначається виключно законом. Отже, саме законом може бути встановлений особливий порядок діяльності суб’єктів, об’єктом права власності яких є, зокрема, квартира, і тільки закон може встановлювати щодо нього певні обмеження та покладати на таких суб’єктів (власників) додаткові обов’язки. Тому посилання позивачки в частині отримання дозволу власників суміжних квартир для проведення переобладнання – є обмеженням реалізації права власності третьої особи ОСОБА_4 і не передбачено чинним законодавством України.
Згідно ст. 320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, а тому сесія Косівської міської ради при прийнятті рішення від 04.06.2009 р. № 1.8-30/2009 р. діяла в межах своїх повноважень та згідно вимог закону згідно ст. 152 ЖК України – переобладнання квартири, що належить громадянину на праві приватної власності, здійснюється на підставі дозволу виконкому міської ради.
Надані суду третьою особою ОСОБА_4 експертний висновок № 137 відділення з питань наглядово-профілактичної діяльності Косівського РВ ГУ МНС ( а.с. 102) технічні умови органу державного пожежного нагляду на будівництво (реконструкцію, техпереоснащення) об’єктів влаштування інженерного обладнання ( а.с.) підтверджують можливість переобладнання приміщення за умови виконання пропозицій викладених в них.
Інших заперечень щодо неможливості переобладнання з причин технічного чи архітектурного характеру позивачкою не зазначено та доказів не представлено.
Виходячи з вище наведеного суд вважає, що позов є безпідставним і не підлягає до задоволення.
На підставі ст. ст. 92, 124 Конституції України, ст. ст 319-320 ЦК України, ст. 52 ЖКУ, ст. 4 ЗУ «Про власність», керуючись ст.ст. 159, 160-163,167 Кодексу Адміністративного судочинства суд, -
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Косівської міської ради Івано-Франківської області, третьої особи ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення тридцятої сесії Косівської міської ради п’ятого демократичного скликання від 04.06.2009 р. № 1.8-30/2009 р., стягнення понесених судових витрат – відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Верховинський районний суд шляхом подачі заяви протягом 10-ти днів про апеляційне оскарження, а після протягом 20-ти днів подачі апеляційної скарги.
Головуючий :