Судове рішення 631/1518/16-к від 04.08.2021

Судове рішення #95787410

Ряд.238

Справа № 631/1518/16-к

Провадження № 1-кп/631/17/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2021 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

за участю:

з боку сторони обвинувачення:

прокурора Яблонської Т. В.

з боку сторони захисту:

обвинувачених ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2

захисника обвинувачених Крецул Л. М.

а також

секретаря судового засідання Колодяжної А. О.

розглянувши і перевіривши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань № 1 Нововодолазького районного суду Харківської області в селищі міського типу Нова Водолага справу за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 грудня 2014 року під № 12014220390000726, щодо обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Станичне Нововодолазького району Харківської області,

громадянина України, одруженого, раніше не судимого,

який утримує неповнолітню дитину – доньку –

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

працює керівником ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЛАН»,

зареєстрований за адресом:

АДРЕСА_1 ;

та проживає за адресом:

АДРЕСА_2 ;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України,-

та

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

уродженця міста Харків, громадянина України, не одруженого,

без утриманців, раніше не судимого, який працює керівником ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРЕСТИЖПРОМБУТ», зареєстрований та проживає за адресом:

АДРЕСА_1 ;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 122 та частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України,-

в с т а н о в и в:

22.08.2016 року Заступник прокурора Харківської області старший радник юстиції Мельник О. в порядку, передбаченому статтями 283, 291 та 293 Кримінального процесуального кодексу України, звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області з обвинувальним актом та доданими до нього документами у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 грудня 2014 року під № 12014220390000726, щодо вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , правопорушень, передбачених частиною 1 статті 122 та частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України (т. 1 а. с. 1 – 27).

27.01.2017 року ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області вказане кримінальне провадження передано на розгляд відповідно до подання виконуючого обов`язки Голови суду Трояновської Т. М. з Нововодолазького районного суду до Первомайського міськрайонного суду Харківської області (т. 1 а. с. 127 – 128, 131 - 132).

Також ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області, постановленою 05.10.2017 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 грудня 2014 року під № 12014220390000726, щодо вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , правопорушень, передбачених частиною 1 статті 122 та частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, знов передано на розгляд Нововодолазького районного суду Харківської області (т. 2 а. с. 248).

08.05.2019 року ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області у складі судді Трояновської Т. М. клопотання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено й обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні разом із реєстром матеріалів досудового розслідування повернуті прокурору для усунення виявлених судом недоліків та приведення його у відповідність вимогам закону, яка відповідною ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду від 24.10.2019 року скасована із призначенням нового розгляду справи в суді першої інстанції (т. 2 а. с. 298 – 299, т. 3 а. с. 34, 60 – 61, 181 – 187, т. 4 а. с. 17 - 20).

21.11.2019 року за вхідним № 8193/19-вх до Нововодолазького районного суду Харківської області з Харківського апеляційного суду надійшли матеріали зазначеного кримінального провадження, що були зареєстровані під єдиним унікальним № 631/1518/16-к, й відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, передані головуючому судді Мащенко С. В. (т. 4 а. с. 23, 24).

Із змісту обвинувального акту вбачається, що у період з 23 години 15 хвилин 20 грудня 2014 року до 00 години 30 хвилин 21 грудня 2014 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом із своїм сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , невісткою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та її батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , відпочивали в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_10 », який розташований за адресом: АДРЕСА_2 .

21.12.2014 року близько 00 години 30 хвилин ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 вирішили роз`їхатися по домівкам та почали збирати свої речі, при цьому ОСОБА_4 за проханням ОСОБА_7 забрав зимову куртку останнього, яка знаходилась на вішалці у залі кафе. Після цього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 сіли у мікроавтобус «WOLKSWAGEN Т5», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 і поїхали в напрямок дому ОСОБА_7 за адресом: АДРЕСА_3 ,- де останній вийшов з мікроавтобуса і пішов додому. Надалі ОСОБА_4 вирішив заїхати у гості до свого кума ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , який проживає в селі Лихове Нововодолазького району Харківської області, і на вказаному мікроавтобусі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 поїхали в напрямку села Лихове.

В цей час, тобто 21.12.2014 року о 00 годині 30 хвилин ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який також відпочивав в кафе «Престиж» за вказаною адресою, виявив відсутність власної зимової куртки, що знаходилась на вішалці у залі кафе та після перегляду записів з камер відео спостереження, розташованих у кафе «Престиж», вирішив, що до зникнення його куртки може бути причетний ОСОБА_4 , про що повідомив своїм знайомим ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , з якими разом знаходився у вказаному кафе.

Отримавши від ОСОБА_9 інформацію про зникнення куртки і можливість причетності до її зникнення, невстановлені слідством особи вирішили наздогнати ОСОБА_4 та з`ясувати його причетність до зникнення куртки. Реалізовуючи свій намір, невстановлені слідством особи сіли у автомобіль марки «ВАЗ-2101», жовтого кольору, державний реєстраційний номер якого в ході досудового розслідуванням встановити не виявилося можливим, і поїхали в напрямку автодороги сполученням «Харків-Сімферополь», де на відстані побачили мікроавтобус «WOLKSWAGEN Т5», державний номерний знак НОМЕР_1 , та почали його переслідувати.

Наздогнавши вказаний мікроавтобус в селі Лихове Нововодолазького району Харківської області поблизу домоволодіння ОСОБА_8 , розташованого по АДРЕСА_4 , невстановлені слідством особи, діючи умисно і узгоджено між собою, підійшли до мікроавтобусу «WOLKSWAGEN Т5», державний номерний знак НОМЕР_1 , в салоні якого знаходились ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , і після того як ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вийшли з мікроавтобусу, невстановлені слідством особи, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, нехтуючи існуючими в суспільстві правилами і нормами поведінки, ігноруючи правила взаємоповаги, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, діючи умисно і в групі, з хуліганських спонукань, з особливою зухвалістю почали наносити удари кулаками по різним частинам тіла ОСОБА_4 , супроводжуючи свої дії нецензурною лайкою. На вимогу ОСОБА_5 припинити хуліганські дії, невстановлена слідством особа, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, умисно нанесла ОСОБА_5 один удар кулаком в обличчя, після чого інша невстановлена слідством особа, також грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи умисно, в групі з іншою невстановленою особою, з особливою зухвалістю по черзі нанесли ще декілька ударів руками в обличчя ОСОБА_5 .

Бажаючи припинити хуліганські дії з боку невстановлених слідством осіб, які супроводжувались особливою зухвалістю у вигляді нанесення ударів ОСОБА_5 , до невстановлених слідством осіб підбігла ОСОБА_6 , яка почала відштовхувати їх від ОСОБА_5 , стала між ОСОБА_5 і невстановленою слідством особою, не даючи можливості невстановленим слідством особам завдавати ударів ОСОБА_5 . Проте, невстановлена слідством особа, продовжуючи грубо порушувати громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, вчиняючи опір ОСОБА_6 , з особливою зухвалістю, умисно нанесла останній один удар кулаком правої руки в обличчя, потім декілька ударів кулаками обох рук по голові та один удар кулаком правої руки в живіт, від чого ОСОБА_6 відчула різкий фізичний біль та вимушена була зігнутися. На завершення своїх хуліганських дій невстановлена слідством особа нанесла ОСОБА_6 ще один удар кулаком правої руки в обличчя.

В цей час, почувши на вулиці галас і крики зі свого домоволодіння, розташованого за адресом: АДРЕСА_4 ,- вийшов ОСОБА_8 , який почав робити зауваження невстановленим слідством особам, щодо їх протиправних дій відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та вимагати, щоб останні припинили свої хуліганські дії. Скориставшись присутністю ОСОБА_8 , ОСОБА_5 запропонував всім присутнім оглянути його мікроавтобус «WOLKSWAGEN Т5», державний номерний знак НОМЕР_1 , на предмет наявності в його салоні куртки ОСОБА_9 . На дану пропозицію невстановлені слідством особи оглянули вказаний транспортний засіб і не знайшовши в його салоні куртки ОСОБА_9 , сіли в автомобіль марки «ВАЗ-2101» та поїхали у зворотному напрямку.

Після цього ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 сіли до мікроавтобусу «WOLKSWAGEN Т5», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 та поїхали у напрямку автодороги «Харків-Сімферополь», де по дорозі ОСОБА_5 виявив відсутність належної йому зимової куртки, в якій знаходились документи на право керування транспортним засобом - мікроавтобусом «WOLKSWAGEN Т5», державний номерний знак НОМЕР_1 , і вирішив повернутись до села Лихове Нововодолазького району Харківської області з метою пошуку куртки та документів.

21.12.2014 року близько 01 години 45 хвилин ОСОБА_5 , керуючи мікроавтобусом «WOLKSWAGEN Т5», державний номерний знак НОМЕР_1 , в якому також знаходились ОСОБА_4 і ОСОБА_6 , заїхав до села Лихове Нововодолазького району Харківської області.

В цей час невстановлена слідством особа в групі з іншими невстановленими слідством особами на невстановленому слідством автомобілі марки «ВАЗ-2101», жовтого кольору, також вирішили повернутися до села Лихове Нововодолазького району Харківської області, де на їх думку знаходились ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , з метою продовжити хуліганські дії відносно останніх. До невстановлених слідством осіб, також приєднався ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який керував автомобілем марки «SKODA OKTAVIA», державний реєстраційний номер якого встановити в ході досудового розслідування не виявилось можливим. При в`їзді в село Лихове Нововодолазького району Харківської області невстановлена слідством особа, побачивши мікроавтобус «WOLKSWAGEN Т5», державний номерний знак НОМЕР_1 , керуючі автомобілем марки «ВАЗ-2101», здійснила маневр повороту праворуч та зупинила власний автомобіль поперек дороги, змусивши таким чином водія мікроавтобусу ОСОБА_5 зупинитись. В свою чергу ОСОБА_2 на автомобілі «SKODA OKTAVIA» ззаду під`їхав до мікроавтобуса «WOLKSWAGEN Т5», державний номерний знак НОМЕР_1 , таким чином заблокував його для виїзду назад.

Вийшовши з автомобіля марки «SKODA OKTAVIA», ОСОБА_2 , реалізовуючи свій намір на грубе порушення громадського порядку, з хуліганських спонукань, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, з особливою зухвалістю, і з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи правила взаємоповаги, раптово наніс один удар кулаком в обличчя ОСОБА_4 , який також вийшов з мікроавтобусу «WOLKSWAGEN Т5», державний номерний знак НОМЕР_1 , щоб з`ясувати у ОСОБА_2 причину зупинки його мікроавтобуса. Від цього удару ОСОБА_4 впав на землю та покотився в кювет за узбіччям, де останнього наздогнали невстановлені слідством особи, які почали наносити удари ногами по різним частинам тіла ОСОБА_4 . В цей час ОСОБА_6 намагалась завадити нанесенню ударів ОСОБА_4 , на що ОСОБА_2 умисно наніс останній один удар кулаком в обличчя. Від цього удару ОСОБА_6 впала на землю, після чого ОСОБА_2 схопив її рукою за волосся та силою підняв догори і утримував у такому положенні. В цей час невстановлена слідством особа, яка знаходилась поруч з ОСОБА_2 , умисно нанесла ОСОБА_6 один удар ногою по тулубу в область живота, від якого остання впала на землю. Побачивши це, ОСОБА_5 підбіг до ОСОБА_6 , допоміг останній підвестись на ноги і разом з нею побіг до домоволодіння ОСОБА_8 , розташованого неподалік від місця події, з метою сховатись від подальших протиправних дій ОСОБА_2 та невстановлених слідством осіб.

Побачивши, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 намагаються втекти, ОСОБА_2 та невстановлені слідством особи, з метою продовження своїх протиправних дій побігли за ними та побачивши, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 заховались на території домоволодіння ОСОБА_8 , підбігли до домоволодіння останнього і почали вимагати від ОСОБА_8 , який вийшов їм назустріч, видати їм ОСОБА_5 та ОСОБА_6 для вчинення над ними фізичної розправи. На вказану вимогу ОСОБА_8 відповів відмовою, після чого ОСОБА_2 спільно із невстановленими слідством особами повернулись до мікроавтобусу «WOLKSWAGEN Т5», державний номерний знак НОМЕР_1 , що був залишений ОСОБА_5 при в`їзді до села Лихове Нововодолазького району, рядом з яким залишався лежати в непритомному стані від нанесених тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .

В цей час до мікроавтобусу «WOLKSWAGEN Т5», державний номерний знак НОМЕР_1 , на автомобілі «ВАЗ-21015», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під`їхав ОСОБА_1 , який доводиться батьком ОСОБА_2 . Вийшовши зі свого автомобілю, ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_4 та привівши останнього до тями ударами долонями рук по обличчю, почав звинувачувати останнього у нанесенні тілесних ушкоджень його синові, вимагаючи від ОСОБА_4 вказати місце знаходження його сина - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а у разі відмови, погрожуючи знищити вогнем автомобіль «WOLKSWAGEN Т5», державний номерний знак НОМЕР_1 . Не отримавши від ОСОБА_4 бажаної відповіді, ОСОБА_1 з хуліганських мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, з особливою зухвалістю наніс декілька ударів ногами по голові та тулубу ОСОБА_4 , після чого сів до свого автомобілю «ВАЗ-21015» та поїхав до домоволодіння ОСОБА_8 . Під`їхав до вказаного домоволодіння, ОСОБА_1 вийшовши з автомобілю, почав вимагати у ОСОБА_8 , щоб той вказав йому місце знаходження ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з метою вчинення над ними фізичної розправи. На дану вимогу ОСОБА_8 запевнив ОСОБА_1 в тому, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у нього вдома немає, після чого ОСОБА_1 повторно звернувся з аналогічною вимогою до ОСОБА_4 , якого у той час силою притягнули до домоволодіння ОСОБА_8 - ОСОБА_2 спільно з невстановленими слідством особами і знову пригрозив ОСОБА_4 фізичною розправою та знищенням вогнем його мікроавтобуса «WOLKSWAGEN Т5», державний номерний знак НОМЕР_1 . Не отримавши від ОСОБА_4 відповіді, ОСОБА_1 з усної згоди ОСОБА_8 , оглянув його домоволодіння та не виявивши розшукуваних ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , спільно з ОСОБА_2 та невстановленими слідством особами на автомобілях «ВАЗ-2101» та «ВАЗ-21015», державні реєстраційні номери яких встановити не виявилось можливим, під`їхали до мікроавтобусу «WOLKSWAGEN Т5», державний номерний знак НОМЕР_1 , де невстановлена особа при невстановлених слідством обставинах, маючи умисел на знищення чужого майна шляхом підпалу, а саме: мікроавтобусу «WOLKSWAGEN Т5», державний номерний знак НОМЕР_1 ,- діючи умисно, підпалила його, заподіявши власнику даного мікроавтобусу - ОСОБА_8 , згідно висновку судової авто-товарознавчої експертизи № 4270 від 31.07.2015 майнову шкоду на суму 149493,63 гривень.

Після того як вказаний мікроавтобус був підпалений, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та невстановлені слідством особи на зазначених транспортних засобах з метою продовження хуліганських дій повернулись до домоволодіння ОСОБА_8 , де ОСОБА_2 побачив ОСОБА_4 , який сидів на клумбі біля гаражу. Маючи умисел на продовження хуліганських дій ОСОБА_2 взяв з багажного відділення свого автомобіля «SKODA OKTAVIA» порожню металеву каністру з-під пального, ємкістю 20 літрів, і з хуліганських мотивів, з особливою зухвалістю умисно наніс нею декілька ударів по голові ОСОБА_4 , від чого останній впав на землю. Після цього ОСОБА_2 , продовжуючи свої протиправні дії, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, умисно наніс ОСОБА_4 ще декілька ударів даною металевою каністрою по голові останнього і в область попереку з лівого боку, від чого ОСОБА_4 втратив свідомість.

Хуліганські дії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та невстановлених слідством осіб продовжувалися протягом тридцяти хвилин, чим виражали відкриту неповагу до суспільства в частині забезпечення спокійних умов відпочинку громадян, за своїм змістом відрізнялися особливою зухвалістю, що виразилося в нанесенні ударів з заподіянням тілесних ушкоджень потерпілим, тривалим і вперто безперервним порушенням громадського порядку.

В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_2 згідно з висновком судово-медичної експертизи № 171-НВ/14 від 31.12.2014 року, ОСОБА_6 отримала закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку з синцями на повіках обох очей, забійною раною на внутрішній слизовій верхньої губи.

По ступеню тяжкості вищевказані тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, відповідно до пункту 2.3.3 «а» Правил судово-медичного встановлення ступеня тяжкості тілесних і ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року. До небезпечних для життя вказані тілесні ушкодження не відносяться.

В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно з висновком судово-медичної експертизи № 175-НВ/14 від 06.01.2015 року, ОСОБА_4 отримав закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку з закритим переломом кісток носа, синцем на обличчі, закритий перелом поперечного відростка третього поперекового хребця, забійно-рвану рану на лівій кисті, садна на лівій нижній кінцівці.

По ступеню тяжкості закритий перелом поперечного відростка поперекового хребця це тілесне ушкодження середньої ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я понад 21 добу; закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, закритий перелом кісток носа, як в сукупності так і окремо відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, відповідно пункту 2.3.3 «а» Правил судово-медичного встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року. До небезпечних для життя вказані тілесні ушкодження не відносяться.

Інші виявлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, відповідно до пункту 2.3.5 Правил судово-медичного встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року. До небезпечних для життя вказані тілесні ушкодження не відносяться.

Крім того, 12.04.2015 року близько о 03 години 45 хвилин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із своїм сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та невстановленою слідством особою, на автомобілі «ВАЗ-2170», державний номерний знак НОМЕР_3 , приїхали до домоволодіння ОСОБА_14 за адресом: АДРЕСА_5 ,- де зустріли ОСОБА_15 . ОСОБА_1 в групі з ОСОБА_2 та невстановленою слідством особою, маючи умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, з хуліганських спонукань, нехтуючи існуючими правилами і нормами поведінки в суспільстві, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, ігноруючи правила взаємоповаги, з особливою зухвалістю, супроводжуючи свої дії нецензурною лайкою, діючи умисно і узгоджено між собою, почали безпричинно наносити удари кулаками по різним частинам тіла ОСОБА_15 . У цей час ОСОБА_14 , почувши галас та крики, які доносились з вулиці, вийшла зі свого домоволодіння і побачила, як ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і невстановлена слідством особа, б`ють її сина ОСОБА_15 .

На вимогу ОСОБА_14 припинити хуліганські дії, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та невстановлена слідством особа відповіли нецензурною лайкою та, продовжуючи свої хуліганські дії, повалили ОСОБА_15 на землю і продовжили наносити йому удари ногами по різним частинам тіла. У цей час з домоволодіння за вказаною адресою вибіг ОСОБА_16 , який доводиться чоловіком ОСОБА_14 та спільно з останньою, з метою запобігти протиправним діям ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та невстановленої слідством особи, відтягнули ОСОБА_15 від останніх. Після цього з метою запобігти подальшим протиправним діям зі сторони ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та невстановленої слідством особи, ОСОБА_14 спільно з сином ОСОБА_15 та чоловіком ОСОБА_16 одразу заховались на території власного домоволодіння в приміщенні житлового будинку.

В цей час зі сторони АДРЕСА_5 до вказаного домоволодіння ОСОБА_14 підійшов її старший син ОСОБА_17 . Побачивши ОСОБА_17 , у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та невстановленої слідством особи виник намір продовжити порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства. Реалізуючи свій злочинний намір, останні перестріли ОСОБА_17 поблизу домоволодіння за вказаною адресою і, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, нехтуючи існуючими правилами і нормами поведінки в суспільстві, ігноруючи правила взаємоповаги, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, діючи умисно і в групі, з хуліганських спонукань, з особливою зухвалістю почали наносити ОСОБА_17 удари по різним частинам тіла, завдаючи фізичного болю, супроводжуючи свої дії нецензурною лайкою. Знову почувши галас на вулиці, з метою запобігти протиправним діям ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та невстановленої слідством особи, з вказаного домоволодіння вибігли ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Побачивши, що ОСОБА_14 вибігла на вулицю, ОСОБА_2 , піднявши з землі каміння, умисно з метою заподіяння тілесних ушкоджень, прицільно кинув вказаний камінь в бік ОСОБА_14 , влучивши ним в голову останньої. Від отриманого удару каменем ОСОБА_18 впала на землю, її обличчя залила кров і лише після цього ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та невстановлена слідством особа припинили порушення громадського порядку і з місця скоєння злочину зникли.

Вказане грубе порушення громадського порядку з боку ОСОБА_1 в групі з ОСОБА_2 та невстановленою слідством особою тривало близько двадцяти хвилин, виражало відкриту неповагу до суспільства в частині забезпечення спокійних умов відпочинку громадян, супроводжувалось особливою зухвалістю, що виразилося в нанесенні ударів і заподіянні тілесних ушкоджень потерпілим.

В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та невстановленої слідством особи, потерпілий ОСОБА_15 згідно з висновком судово-медичної експертизи № 51-НВ/15 від 15.04.2015 року отримав синець на обличчі, садна на лівій кисті.

По ступеню тяжкості вищевказані тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, відповідно до пункту 2.3.5 Правил судово-медичного встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року. До небезпечних для життя вказані тілесні ушкодження не відносяться.

В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_2 згідно з висновком судово-медичної експертизи № 46-НВ/15 від 14.04.2015 року потерпіла ОСОБА_14 отримала забійно-рвану рану лобної області.

По ступеню тяжкості забійна рана лобної області відноситься до легкого тілесного ушкодження, відповідно до пункту 2.3.5 Правил судово-медичного встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року. До небезпечних для життя вказані тілесні ушкодження не відносяться.

Отже, зазначені діяння ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковані як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, що передбачене частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України.

Також, із змісту обвинувального акту вбачається, що у період з 23 години 15 хвилин 20 грудня 2014 року до 00 години 30 хвилин 21 грудня 2014 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом із своїм сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , невісткою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та її батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , відпочивали в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_10 », який розташований за адресом: АДРЕСА_2 .

21.12.2014 року близько 00 години 30 хвилин ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 вирішили роз`їхатися по домівкам та почали збирати свої речі, при цьому ОСОБА_4 за проханням ОСОБА_7 забрав зимову куртку останнього, яка знаходилась на вішалці у залі кафе. Після цього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 сіли у мікроавтобус «WOLKSWAGEN Т5», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 і поїхали в напрямок дому ОСОБА_7 за адресом: АДРЕСА_3 ,- де останній вийшов з мікроавтобуса і пішов додому. Надалі ОСОБА_4 вирішив заїхати у гості до свого кума ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , який проживає в селі Лихове Нововодолазького району Харківської області і на вказаному мікроавтобусі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 поїхали в напрямку села Лихове.

В цей час, почувши на вулиці галас і крики зі свого домоволодіння, розташованого за адресом: АДРЕСА_4 ,- вийшов ОСОБА_8 , який почав робити зауваження невстановленим слідством особам, щодо їх протиправних дій відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та вимагати, щоб останні припинили свої хуліганські дії. Скориставшись присутністю ОСОБА_8 , ОСОБА_5 запропонував всім присутнім оглянути його мікроавтобус «WOLKSWAGEN Т5», державний номерний знак НОМЕР_1 , на предмет наявності в його салоні куртки ОСОБА_9 . На дану пропозицію невстановлені слідством особи оглянули вказаний транспортний засіб і не знайшовши в його салоні куртки ОСОБА_9 , сіли в автомобіль марки ВАЗ-2101 та поїхали у зворотному напрямку.

Після цього ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 сіли до мікроавтобусу «WOLKSWAGEN Т5», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 та поїхали у напрямку автодороги «Харків-Сімферополь», де по дорозі ОСОБА_5 виявив відсутність належної йому зимової куртки, в якої знаходились документи на право керування транспортним засобом - мікроавтобусом «WOLKSWAGEN Т5», державний номерний знак НОМЕР_1 , і вирішив повернутись до села Лихове Нововодолазького району з метою пошуку куртки та документів.

В цей час невстановлена слідством особа в групі з іншими невстановленими слідством особами на невстановленому слідством автомобілі марки ВАЗ-2101, жовтого кольору, також вирішили повернутися до села Лихове Нововодолазького району Харківської області, де на їх думку знаходились ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , з метою продовжити хуліганські дії відносно останніх. До невстановлених слідством осіб, також приєднався ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який керував автомобілем марки «SKODA OKTAVIA», державний реєстраційний номер якого встановити в ході досудового розслідування не виявилось можливим. При в`їзді в село Лихове Нововодолазького району Харківської області, невстановлена слідством особа, побачивши мікроавтобус «WOLKSWAGEN Т5», державний номерний знак НОМЕР_1 , керуючі автомобілем марки ВАЗ-2101, здійснила маневр повороту праворуч та зупинила власний автомобіль поперек дороги, змусивши таким чином водія мікроавтобусу ОСОБА_5 зупинитись. В свою чергу ОСОБА_2 на автомобілі «SKODA OKTAVIA» ззаду під`їхав до мікроавтобуса «WOLKSWAGEN Т5», державний номерний знак НОМЕР_1 , таким чином заблокував його для виїзду назад.

Побачивши, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 намагаються втекти, ОСОБА_2 та невстановлені слідством особи, з метою продовження своїх протиправних дій побігли за ними та побачивши, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 заховались на території домоволодіння ОСОБА_8 , підбігли до домоволодіння останнього і почали вимагати від ОСОБА_8 , який вийшов їм назустріч, видати їм ОСОБА_5 та ОСОБА_6 для вчинення над ними фізичної розправи. На вказану вимогу ОСОБА_8 відповів відмовою, після чого ОСОБА_2 спільно із невстановленими слідством особами повернулись до мікроавтобусу «WOLKSWAGEN Т5», державний номерний знак НОМЕР_1 , що був залишений ОСОБА_5 при в`їзді до села Лихове Нововодолазького району Харківської області, рядом з яким залишався лежати в непритомному стані від нанесених тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .

В цей час до мікроавтобусу «WOLKSWAGEN Т5», державний номерний знак НОМЕР_1 , на автомобілі «ВАЗ-21015», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під`їхав ОСОБА_1 , який доводиться батьком ОСОБА_2 . Вийшовши зі свого автомобілю, ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_4 та привівши останнього до тями ударами долонями рук по обличчю, почав звинувачувати останнього у нанесенні тілесних ушкоджень його синові, вимагаючи від ОСОБА_4 вказати місце знаходження його сина - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а у разі відмови, погрожуючи знищити вогнем автомобіль «WOLKSWAGEN Т5», державний номерний знак НОМЕР_1 . Не отримавши від ОСОБА_4 бажаної відповіді, ОСОБА_1 з хуліганських мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, з особливою зухвалістю наніс декілька ударів ногами по голові та тулубу ОСОБА_4 , після чого сів до свого автомобілю «ВАЗ-21015» та поїхав до домоволодіння ОСОБА_8 . Під`їхав до вказаного домоволодіння, ОСОБА_1 , вийшовши з автомобілю, почав вимагати у ОСОБА_8 , щоб той вказав йому місце знаходження ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з метою вчинення над ними фізичної розправи. На дану вимогу ОСОБА_8 запевнив ОСОБА_1 в тому, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у нього вдома немає, після чого ОСОБА_1 повторно звернувся з аналогічною вимогою до ОСОБА_4 , якого у той час силою притягнули до домоволодіння ОСОБА_8 - ОСОБА_2 спільно з невстановленими слідством особами і знову пригрозив ОСОБА_4 фізичною розправою та знищенням вогнем його мікроавтобуса «WOLKSWAGEN Т5», державний номерний знак НОМЕР_1 . Не отримавши від ОСОБА_4 відповіді, ОСОБА_1 з усної згоди ОСОБА_8 , оглянув його домоволодіння та не виявивши розшукуваних ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , спільно з ОСОБА_2 та невстановленими слідством особами на автомобілях «ВАЗ-2101» та «ВАЗ-21015», державні реєстраційні номери яких встановити не виявилось можливим, під`їхали до мікроавтобусу «WOLKSWAGEN Т5», державний номерний знак НОМЕР_1 , де невстановлена особа при невстановлених слідством обставинах, маючи умисел на знищення чужого майна шляхом підпалу, а саме: мікроавтобусу «WOLKSWAGEN Т5», державний номерний знак НОМЕР_1 ,- діючи умисно, підпалила його, заподіявши власнику даного мікроавтобусу - ОСОБА_8 - згідно з висновком судової авто-товарознавчої експертизи № 4270 від 31.07.2015 року майнову шкоду на суму 149493,63 гривень.

Після того як вказаний мікроавтобус був підпалений, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та невстановлені слідством особи на зазначених транспортних засобах з метою продовження хуліганських дій повернулись до домоволодіння ОСОБА_8 , де ОСОБА_2 побачив ОСОБА_4 , який сидів на клумбі біля гаражу. Маючи умисел на продовження хуліганських дій ОСОБА_2 взяв з багажного відділення свого автомобіля «SKODA OKTAVIA» порожню металеву каністру з-під пального, ємкістю 20 літрів, і з хуліганських мотивів, з особливою зухвалістю умисно наніс нею декілька ударів по голові ОСОБА_4 , від чого останній впав на землю. Після цього ОСОБА_2 , продовжуючи свої протиправні дії, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, умисно наніс ОСОБА_4 ще декілька ударів даною металевою каністрою по голові останнього, а також в область попереку з лівого боку, від чого ОСОБА_4 втратив свідомість.

Хуліганські дії ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та невстановлених слідством осіб продовжувалися протягом тридцяти хвилин, чим виражали відкриту неповагу до суспільства в частині забезпечення спокійних умов відпочинку громадян, за своїм змістом відрізнялися особливою зухвалістю, що виразилося в нанесенні ударів з заподіянням тілесних ушкоджень потерпілим, тривалим і вперто безперервним порушенням громадського порядку.

В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 згідно з висновком судово-медичної експертизи № 175-НВ/14 від 06.01.2015 року, ОСОБА_4 отримав закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку з закритим переломом кісток носа, синцем на обличчі, закритий перелом поперечного відростка третього поперекового хребця, забійно-рвану рану на лівій кисті, садна на лівій нижній кінцівці.

Крім того, 21.12.2014 року близько 02 години 00 хвилин в селі Лихове Нововодолазького району Харківської області під час хуліганських дій з боку ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та невстановлених слідством осіб відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , побачивши ОСОБА_4 , який сидів на клумбі біля гаражу поруч з будинком АДРЕСА_4 , взявши з багажного відділення свого автомобіля «SKODA OKTAVIA», державний реєстраційний номер якого встановити в ході досудового розслідування не виявилось можливим, порожню металеву каністру з під пального, ємкістю 20 літрів, та маючи умисел на спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень і бажаючи цього, підійшов до останнього і вказаною каністрою умисно наніс ОСОБА_4 декілька ударів по голові, від чого останній впав на землю. Не обмежуючись скоєним, ОСОБА_2 , продовжуючи свої протиправні дії, умисно наніс лежачому на землі ОСОБА_4 ще декілька ударів зазначеною металевою каністрою по голові, а також в область попереку з лівого боку, від чого ОСОБА_4 втратив свідомість.

В результаті нанесених ОСОБА_2 ударів металевою каністрою ОСОБА_4 по голові та в область попереку з лівого боку, останній згідно з висновкм судово-медичної експертизи № 175-НВ/14 від 06.01.2015 року та згідно з висновком додаткової судово-медичної експертизи № 3977-Ая/16 від 14.07.2016 року отримав наступні тілесні ушкодження:

?закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку з закритим переломом кісток носа;

?закритий перелом поперечного відростка третього поперекового хребця.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 175-НВ/14 від 06.01.2015 року по ступеню тяжкості виявлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження, а саме:

?закритий перелом поперечного відростка третього поперекового хребця відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я понад 21 добу;

?закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, закритий перелом кісток носа, як в сукупності, так і окремо відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, відповідно пункту 2.3.3 «а» Правил судово-медичного встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року. До небезпечних для життя вказані тілесні ушкодження не відносяться.

Крім того, 12.04.2015 року близько о 03 години 45 хвилин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом із своїм батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та невстановленою слідством особою, на автомобілі «ВАЗ-2170», державний номерний знак НОМЕР_3 , приїхали до домоволодіння ОСОБА_14 за адресом: АДРЕСА_5 ,- де зустріли ОСОБА_15 . ОСОБА_2 в групі з ОСОБА_1 та невстановленою слідством особою, маючи умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, з хуліганських спонукань, нехтуючи існуючими правилами і нормами поведінки в суспільстві, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, ігноруючи правила взаємоповаги, з особливою зухвалістю, супроводжуючи свої дії нецензурною лайкою, діючи умисно і узгоджено між собою, почали безпричинно наносити удари кулаками по різним частинам тіла ОСОБА_15 . У цей час ОСОБА_14 , почувши галас та крики, які доносились з вулиці, вийшла зі свого домоволодіння і побачила, як ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і невстановлена слідством особа, б`ють її сина ОСОБА_15 .

На вимогу ОСОБА_14 припинити хуліганські дії, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та невстановлена слідством особа відповіли нецензурною лайкою та, продовжуючи свої хуліганські дії, повалили ОСОБА_15 на землю і продовжили наносити йому удари ногами по різним частинам тіла. У цей час з домоволодіння за вказаною адресою вибіг ОСОБА_16 , який доводиться чоловіком ОСОБА_14 та спільно з останньою, з метою запобігти протиправним діям ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та невстановленої слідством особи, відтягнули ОСОБА_15 від останніх. Після цього з метою запобігти подальшим протиправним діям зі сторони ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та невстановленої слідством особи, ОСОБА_14 спільно з сином ОСОБА_15 та чоловіком ОСОБА_16 одразу заховались на території власного домоволодіння в приміщенні житлового будинку.

В цей час зі сторони АДРЕСА_5 до вказаного домоволодіння ОСОБА_14 підійшов її старший син ОСОБА_17 . Побачивши ОСОБА_17 , у ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та невстановленої слідством особи виник намір продовжити порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства. Реалізуючи свій злочинний намір, останні перестріли ОСОБА_17 поблизу домоволодіння за вказаною адресою і, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, нехтуючи існуючими правилами і нормами поведінки в суспільстві, ігноруючи правила взаємоповаги, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, діючи умисно і в групі, з хуліганських спонукань, з особливою зухвалістю почали наносити ОСОБА_17 удари по різним частинам тіла, завдаючи фізичного болю, супроводжуючи свої дії нецензурною лайкою. Знову почувши галас на вулиці, з метою запобігти протиправним діям ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та невстановленої слідством особи, з вказаного домоволодіння вибігли ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Побачивши, що ОСОБА_14 вибігла на вулицю, ОСОБА_2 , піднявши з землі каміння, умисно з метою заподіяння тілесних ушкоджень, прицільно кинув вказаний камінь в бік ОСОБА_14 , влучивши ним в голову останньої. Від отриманого удару каменем ОСОБА_18 впала на землю, її обличчя залила кров і лише після цього ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та невстановлена слідством особа припинили порушення громадського порядку і з місця скоєння злочину зникли.

Вказане грубе порушення громадського порядку з боку ОСОБА_2 в групі з ОСОБА_1 та невстановленою слідством особою тривало близько двадцяти хвилин, виражало відкриту неповагу до суспільства в частині забезпечення спокійних умов відпочинку громадян, супроводжувалось особливою зухвалістю, що виразилося в нанесенні ударів і заподіянні тілесних ушкоджень потерпілим.

В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та невстановленої слідством особи, потерпілий ОСОБА_15 згідно з висновком судово-медичної експертизи № 51-НВ/15 від 15.04.2015 року отримав синець на обличчі, садна на лівій кисті.

Отже, зазначені діяння ОСОБА_2 стороною обвинувачення кваліфіковані як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, що передбачене частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, а також як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що передбачене частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – Крецул Л. М., яка діяла за ордером на надання правової допомоги від 16.12.2019 року (серії ПТ № 084410), виданим на підставі договору про надання правової допомоги № 44, укладеного 16.12.2019 року між адвокатом Крецул Л. М. та ОСОБА_1 , а також Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1285, виданого 27.07.2012 року Полтавською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, в порядку, передбаченому частиною 2 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України, звернулась до суду із клопотанням, зареєстрованим за вхідним № 4171/21-вх від 26.07.2021 року, в якому просила звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 Кримінального кодексу України, закривши відповідне кримінальне провадження (т. 4 а. с. 92, 90 – 91, 93, т. 9 а. с. 9 - 11).

На обґрунтування клопотання захисник зазначила, що дії її підзахисного кваліфіковані за частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, тобто як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб20.12.2014 року та 12.04.2015 року. Отже, на час розгляду справи судом минуло п`ять років, що з огляду на зміст статті 12 та пункту 3 частини 1 статті 49 Кримінального кодексу України є підставою для звільняння ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності. Відповідно до змісту частин 2 та 3 статті 288 Кримінального процесуального кодексу України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. При цьому, згідно зі змістом рішення Європейского суду з прав людини у справі «Грабчук проти України» від 21.09.2006 року у разі закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин питання про доведеність вини особи не вирішується. Натомість обвинувачений ОСОБА_1 добре розуміє суть пред`явленого йому обвинувачення, підстави звільнення від кримінальної відповідальності, своє право заперечувати проти цього та проти закриття провадження у справі з цих підстав, чим фактично і беззаперечно дає згоду на звільнення у зв`язку із спливом строків давності, хоча і не визнає своєї вини в інкримінованому йому правопорушенні. Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, щоб вказували на його ухилення від слідства або суду, а також вчинення інших злочинів, ураховуючи, що на цей час минув строк давності притягнення його до кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, вважає, що клопотання підлягає задоволенню.

Обвинувачений ОСОБА_1 повністю підтримав клопотання свого захисника як таке, що ґрунтується на положеннях кримінального та кримінального процесуального кодифікованого законодавства України, просив його задовольнити та закрити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 грудня 2014 року під № 12014220390000726, щодо його обвинувачення у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, звільнивши від кримінальної відповідальності за вчинене та інкриміноване правопорушення.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що добре розуміє суть пред`явленого йому обвинувачення, підстави звільнення від кримінальної відповідальності, своє право заперечувати проти цього та проти закриття провадження у справі з цих підстав, чим фактично і беззастережно підтвердив судові свою згоду на його звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, про що надав у порядку, передбаченому частиною 2 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України, власноручно написану заяву, зареєстровану за вхідним № 4174/21-вх від 26.07.2021 року (т. 9 а. с. 13).

Одночасно ОСОБА_1 звернув увагу суду на те, що винним себе у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, тобто у тому, що він нібито вчинив хуліганство - грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб,- не визнає у повному обсязі, пояснень по обставинах справи давати не буде, керуючись положеннями статті 63 Конституції України.

Також у судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – Крецул Л. М., яка діяла за ордером на надання правової допомоги від 16.12.2019 року (серії ПТ № 084411), виданим на підставі договору про надання правової допомоги № 45, укладеного 16.12.2019 року між адвокатом Крецул Л. М. та ОСОБА_2 , а також Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1285, виданого 27.07.2012 року Полтавською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, в порядку, передбаченому частиною 2 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України, звернулась до суду із клопотаннями, зареєстрованими за вхідними № 4172/21-вх та № 4183/21-вх від 26.07.2021 року, в якому просила звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 Кримінального кодексу України, закривши відповідне кримінальне провадження (т. 4 а. с. 98, 96 – 97, 99, т. 9 а. с. 6 – 8, 20 - 22).

На обґрунтування клопотання захисник зазначила, що дії її підзахисного кваліфіковані за частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, тобто як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб20.12.2014 року та 12.04.2015 року, а також за частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України, тобто як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, вчинене 20.12.2014 року. Отже, на час розгляду справи судом минуло п`ять років, що з огляду на зміст статті 12 та пункту 3 частини 1 статті 49 Кримінального кодексу України є підставою для звільняння ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності. Відповідно до змісту частин 2 та 3 статті 288 Кримінального процесуального кодексу України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. При цьому, згідно зі змістом рішення Європейского суду з прав людини у справі «Грабчук проти України» від 21.09.2006 року у разі закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин питання про доведеність вини особи не вирішується. Натомість обвинувачений ОСОБА_2 добре розуміє суть пред`явленого йому обвинувачення, підстави звільнення від кримінальної відповідальності, своє право заперечувати проти цього та проти закриття провадження у справі з цих підстав, чим фактично і беззаперечно дає згоду на звільнення у зв`язку із спливом строків давності, хоча і не визнає своєї вини в інкримінованих йому правопорушеннях. Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, щоб вказували на його ухилення від слідства або суду, а також вчинення інших злочинів, ураховуючи, що на цей час минув строк давності притягнення його до кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 296 та частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України, вважає, що клопотання підлягає задоволенню.

Обвинувачений ОСОБА_2 повністю підтримав клопотання свого захисника як таке, що ґрунтується на положеннях кримінального та кримінального процесуального кодифікованого законодавства України, просив його задовольнити та закрити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 грудня 2014 року під № 12014220390000726, щодо його обвинувачення у вчиненні правопорушень, передбачених частиною 2 статті 296 та частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України, звільнивши його від кримінальної відповідальності за вчинені та інкриміновані правопорушення.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що добре розуміє суть пред`явленого йому обвинувачення, підстави звільнення від кримінальної відповідальності, своє право заперечувати проти цього та проти закриття провадження у справі з цих підстав, чим фактично і беззастережно підтвердив судові свою згоду на його звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, про що надав у порядку, передбаченому частиною 2 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України, власноручно написану заяву, зареєстровану за вхідним № 4173/21-вх від 26.07.2021 року (т. 9 а. с. 12).

Одночасно ОСОБА_2 звернув увагу суду на те, що винним себе у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених частиною 2 статті 296 та частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України, тобто у тому, що він нібито вчинив хуліганство - грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, а також умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження - умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я,- не визнає у повному обсязі, пояснень по обставинах справи давати не буде, керуючись положеннями статті 63 Конституції України.

Потерпілий ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце його проведення повідомлявся своєчасно та належним чином відповідно до приписів Кримінального процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, однак звернувся із клопотанням, зареєстрованим за вхідним № 858/21-вх від 16.02.2021 року, в якому просив справу розглядати за його відсутності (т. 4 а. с. 231).

Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання теж не з`явився, про дату, час і місце його проведення повідомлявся своєчасно та належним чином відповідно до приписів Кримінального процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, однак звернувся із клопотанням, зареєстрованим за вхідним № 4175/21-вх від 26.07.2021 року, в якому просив справу розглядати за його відсутності (т. 9 а. с. 14).

Представник потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 – адвокат Салій Д. В., який діяв за ордером на надання правової допомоги від 06.12.2019 року (серії ПТ № 058925), виданим на підставі договору про надання правової допомоги без номеру, укладеного 25.12.2014 року між ним та ОСОБА_5 , ордером на надання правової допомоги від 06.12.2019 року (серії ПТ № 058924), виданим на підставі договору про надання правової допомоги без номеру, укладеного 25.12.2014 року між ним та ОСОБА_4 , а також Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (серії ПТ № 1426), виданого 26.09.2014 року Радою адвокатів Полтавської області, у судове засідання також не з`явився, про дату, час і місце його проведення повідомлявся своєчасно та належним чином відповідно до приписів Кримінального процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, однак звернувся із клопотанням, зареєстрованим за вхідним № ЕП-1152/21-вх від 26.07.2021 року, в якому просив справу розглядати за його відсутності (т. 1 а. с. 75 – 78, 80, 84 – 87, 89, т. 4 а. с. 70, 72, т. 9 а. с. 1).

Потерпіла ОСОБА_19 у судове засідання теж не з`явилась, про дату, час і місце його проведення повідомлялась своєчасно та належним чином відповідно до приписів Кримінального процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомила, однак звернулась із клопотанням, зареєстрованим за вхідним № ЕП-1153/21-вх від 26.07.2021 року, в якому просила справу розглядати за її відсутності (т. 9 а. с. 2, 4, 5).

Потерпіла ОСОБА_14 у судове засідання також не з`явилась, про дату, час і місце його проведення повідомлялась своєчасно та належним чином відповідно до приписів Кримінального процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомила, однак звернулась із клопотанням, зареєстрованим за вхідним № 1531 від 22.07.2017 року, в якому просила справу розглядати за її відсутності (т. 1 а. с. 44, 172).

Потерпілий ОСОБА_15 у судове засідання теж не з`явився, про дату, час і місце його проведення повідомлявся своєчасно та належним чином відповідно до приписів Кримінального процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, однак звернувся із клопотанням, зареєстрованим за вхідними № 4992/16-вх від 13.09.2016 року та № 1733 від 03 03 2017 року, в якому просив справу розглядати за його відсутності (т. 1 а. с. 25, 198).

Вирішуючи питання, щодо можливості розгляду клопотання за відсутності потерпілих та представника потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 – адвоката Салія Д. В., зважаючи на їх письмові заяви із проханням щодо розгляду справи без них, беручі до уваги, що з огляду на зміст кримінального та кримінального процесуального законодавства України юридично значимими є тільки заперечення з боку обвинувачених щодо застосування до них положення статті 49 Кримінального кодексу України, ураховуючи, що таке клопотання згідно із частиною 4 статті 286 Кримінального процесуального кодексу України підлягає розгляду невідкладно, посилаючись на приписи відповідної ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду, постановленої 24.10.2019 року в межах цього провадження, суд вважає за можливе провести судове засідання за їх відсутності.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, а саме: сторони захисту та обвинувачення, які підтримали клопотання та не заперечували проти його задоволення й закриття провадження у справі,- всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час розгляду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні, у їхні сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд приходить до висновку про можливість його задоволення, виходячи з наступного.

Порядок закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності передбачений параграфами 1 та 2 глави 24 й главою 27 Кримінального процесуального кодексу України № 4651-VІ від 13.04.2012 року (із змінами та доповненнями).

Частина 1 статті 283 вказаного процесуального кодексу передбачає, що особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.

При цьому норма права, передбачена пунктом 1 частини 2 та частиною 8 статті 284 цього ж кодифікованого акту України передбачає, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.

Крім того, як обумовлюють частини 1 статей 285 та 286 Кримінального процесуального кодексу України особа звільняється судом від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності під час судового засідання, суд у відповідності до приписів частини 2 статті 288 кримінального процесуального кодифікованого закону України зобов`язаний з`ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності, а також згідно обов`язкових для суду вказівок абзацу 5 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» ще й повинен переконатись в тому, що діяння, у вчиненні якого підозрюється особа, дійсно мало місце, що воно містить в собі складу злочину, передбаченого особливою частиною Кримінального кодексу України, цей підозрюваний винний у його вчиненні, а також, у тому, що умови та підстави його звільнення від кримінальної відповідальності передбачені Кримінальним кодексом, і встановлені матеріалами кримінального провадження.

Аналогічна вказівка міститься й в Аналізі судової практики застосування норм закону про звільнення від кримінальної відповідальності (покарання) у зв`язку із закінченням строків давності (2012 – 2014 роки), підготовленому суддею Верховного Суду України Ковтюк Є. І. разом із старшим консультантом відділу вивчення судової практики управління вивчення та аналізу судової практики ОСОБА_20 , де судді Верховного Суду України звертають увагу колег з нижчих інстанцій на те, що якщо справа надійшла до суду з обвинувальним актом, але через настання підстав, передбачених статтею 49 Кримінального кодексу України, суд, за клопотанням прокурора та/або заявою захисника й обвинуваченого, вирішує питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності і у разі заперечення потерпілого проти закриття справи за нереабілітуючих підстав повинен виконати вимоги, передбачені статтею 368 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, перевірити:

1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа;

2) чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений;

3) чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення;

4) чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.

5) чи дійсно строки давності спливли;

6) чи особа не ухилялась від слідства та суду;

7) чи не зупинявся перебіг строку давності, чи не переривався він через вчинення нового злочину;

8) чи правильно обчислені строки давності;

9) чи дійсно настали передбачені статтею 49 Кримінального кодексу України підстави.

При цьому, суд не бере до уваги й вважає такими, що є не слушними з вище наведеного доводи захисту про те, що з огляду на зміст рішення Європейського суду з прав людини у справі «Грабчук проти України» від 21.09.2006 року у разі закриття провадження у справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується.

Ретельно аналізуючи норми права, що містяться у нагаданому захистом остаточному рішенні Європейського суду з прав людини за заявою № 8599/02, ухваленому 21.09.2006 року у справі «Грабчук проти України», суд не знаходить жодного посилання на те, про що намагався звернути увагу захист.

Навпаки, якщо особа не є винуватою у вчиненні злочину, її неможливо звільняти від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а слід виправдовувати, так як інститут звільнення від кримінальної відповідальності передбачає, що звільненню підлягає саме особа, яка вчинила злочин (частина 1 статті 44 Кримінального кодексу України).

Отже, ураховуючи, що потерпілі у цьому кримінальному провадженні тривалий час не з`являються до суду, не зважаючи на їх постійні виклики у повній відповідності до вимог кримінального процесуального кодифікованого закону України, та беручи до уваги їх звернення до суду із клопотаннями про здійснення розгляду справи за їх відсутності, суд вважає, що справу слід розглянути з оглядом на наведені вищі приписи.

Відтак, з матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 грудня 2014 року під № 12014220390000726, вбачається, що дійсно 15.08.2016 року слідчий Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області старший лейтенант поліції Жидков Олександр Анатолійович за погодженням з прокурором відділу прокуратури Харківської області юристом 2 класу Пановим Василем Миколайовичем склали обвинувальний акт, яким обвинуватили ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 122 та частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України.

У ході судового засідання судом безпосередньо встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочинного діяння, передбаченого частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, повністю не визнає та від свідчень перед судом відмовляється згідно із статтею 63 Конституції України.

Окрім того, у ході судового засідання судом безпосередньо встановлено і те, що обвинувачений ОСОБА_2 винним себе у вчиненні інкримінованих йому злочинних діянь, передбачених частиною 2 статті 296 та частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України, також повністю не визнає та від свідчень перед судом відмовляється відповідно до статті 63 Конституції України.

Незважаючи на повне невизнання обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своєї вини в інкримінованих їм злочинних діяннях, їх винуватість у вчиненому доведена стороною обвинувачення всіма зібраними в рамках цього кримінального провадження доказами в їх сукупності, а саме:

-протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 21.12.2014 року (т. 5 а. с. 9);

-протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 21.12.2014 року (т. 5 а. с. 53);

-протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 21.12.2014 року (т. 5 а. с. 79);

-протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 21.12.2014 року (т. 5 а. с. 148);

-протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 12.04.2015 року (т. 5 а. с. 198);

-протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 12.04.2015 року (т. 5 а. с. 207);

-протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_4 від 14.06.2016 року (т. 8 а. с. 22 – 26);

-протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_8 від 14.06.2016 року (т. 8 а. с. 27 – 30);

-протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_5 від 14.06.2016 року (т. 8 а. с. 31 – 35);

-протоколом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_1 від 13.07.2016 року (т. 8 а. с. 50 – 51);

-висновком судово-медичної експертизи № 175-НВ/14, проведеної у період часу з 24.12.2014 року по 06.01.2015 року (т. 5 а. с. 73 – 74);

-висновком судово-медичної експертизи № 170-НВ/14 від 22.12.2014 року (т. 5 а. с. 97);

-висновком судово-медичної експертизи № 171-НВ/14, проведеної у період часу з 22.12.2014 року по 31.12.2014 року (т. 5 а. с. 167 – 168);

-висновком судово-медичної експертизи № 46-НВ/15 від 14.04.2015 року (т. 5 а. с. 200);

-висновком судово-медичної експертизи № 51-НВ/15 від 15.04.2015 року (т. 5 а. с. 202);

-висновком судово-медичної експертизи № 465НВ/15 від 14.04.2015 року (т. 5 а. с. 210);

-висновком судово-медичної експертизи № 3977-Ая/16, проведеної у період часу з 14.07.2016 року по 03.08.2016 року (т. 8 а. с. 54 – 56);

-висновком судово-медичної експертизи № 3978-Ая/16, проведеної у період часу з 14.07.2016 року по 03.08.2016 року (т. 8 а. с. 58 – 59);

-а також іншими матеріалами справи.

Викладене свідчить про наявність та доведеність належними і допустимими доказами у їх сукупності події інкримінованих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 злочинів, а також їх складу, що ставляться їм у провину стороною обвинувачення й визначені частиною 2 статті 296 та частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України.

Стаття 62 Основного Закону нашої держави - Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (зі змінами та доповненнями), в своїх 1, 2 і 3 частинах мовить про те, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, до тих пір, поки її провина не буде доведена в законному порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Всі сумніви про доведеність вини особи тлумачаться на її користь.

Дана стаття закріплює одне з основних положень демократичної і правової держави - презумпцію невинуватості, що також знайшла своє відображення і в пункті 1 статті 11 Загальної декларації прав людини, у пункті 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, в пункті 2 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, принципі 36 Зводу принципів захисту всіх осіб, затриманих або що утримуються під вартою в будь-якій формі, частини 2 статті 2 Кримінального кодексу України, а також в статті 17 Кримінального процесуального кодексу України.

Дане положення про презумпцію невинуватості звернене до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, а також до суспільства в цілому.

Аналогічної позиції дотримується і Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10.02.1995 року по справі «Аллен де Рібермон проти Франції», в якому суд підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше: він обов`язковий не тільки для кримінального суду, що дозволяє питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Стаття 84 Кримінального процесуального кодексу України роз`яснює, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

З положень статей 86 та 87 вказаного вище кодексу випливає, що доказ повинен бути отриманий тільки у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, інакше він повинен бути визнаний недопустимим й не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень й на нього неможна посилатись при ухваленні судового рішення.

Аналогічної за своїм змістом думки притримується й Пленум Верховного Суду України у своїх Постановах № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» та № 7 від 30.05.1997 року «Про посилення судового захисту прав і свобод людини і громадянина».

Таким чином, всебічно, повно та об`єктивно розглянувши і проаналізувавши всі наявні докази в їх сукупності, що відповідають вимогам належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд приходить до переконання, що в матеріалах цього кримінального провадження достатньо доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, і його дії правильно кваліфіковані як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, що передбачене частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України.

Крім того, всебічно, повно та об`єктивно розглянувши і проаналізувавши всі наявні докази в їх сукупності, що відповідають вимогам належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд приходить до переконання, що в матеріалах цього кримінального провадження також достатньо доказів й винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 296 та частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України, і його дії правильно кваліфіковані як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, що передбачене частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, а також як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, що передбачене частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України.

Приходячи до такого висновку, суд ураховує, що Кримінальний кодексу України, за яким стороною обвинувачення кваліфіковані дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , був прийнятий 05.04.2001 року (Закон України № 2341-ІІІ), та згідно з приписом частин 1 і 2 розділу І його Прикінцевих та перехідних положень набрав чинності з 01.09.2001 року

Відтак, вказаний кримінальний кодифікований закон передбачає кримінальну відповідальність за умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження у своїй статті 122 та за хуліганство – у статті 296 Кримінального кодексу України.

Натомість як перша, так і друга статті вказаного кодексу зазнали відповідних змін.

Частини 2 та 3 статті 4 Кримінального кодексу України роз`яснюють, що злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння, яким визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Отже, інкриміновані ОСОБА_1 злочини були вчинені в ніч з 20 на 21 грудня 2014 року та 12 квітня 2015 року й відповідальність за їх вчинення передбачена частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України.

Одночасно з цим, інкриміновані ОСОБА_2 злочини також були вчинені ним в ніч з 20 на 21 грудня 2014 року та 12 квітня 2015 року й відповідальність за їх вчинення передбачена частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, а також 21 грудня 2014 року й відповідальність за таке вчинення передбачена частиною 1 статті 122 цього ж кодексу.

З огляду на таке, як на час вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України, так і на час розгляду справи судом, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину,- карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років (норма права в редакції Закону України № 1707-VІ від 05.11.2009 року).

При цьому, наслідками, передбаченими у статті 121 цього кодексу, є спричинення втрати будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров`я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, або смерть потерпілого.

Оскільки тяжкість тілесних ушкоджень відповідно до змісту пункту 2 частини 2 статті 242 Кримінального процесуального кодексу України встановлюється тільки шляхом проведення експертизи, тому, ураховуючи висновки судово-медичних експертиз № 175-НВ/14, проведеної у період часу з 24.12.2014 року по 06.01.2015 року, та № 3977-Ая/16, проведеної у період часу з 14.07.2016 року по 03.08.2016 року, відносно потерпілого ОСОБА_4 , наслідків, передбачених статтею 121 Кримінального кодексу України під час вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_2 кримінального правопорушення не настало, а отже, дії цього обвинуваченого кваліфіковані саме за частиною 1 статті 122 зазначеного кримінального кодифікованого закону (т. 5 а. с. 73 – 74, т. 8 а. с. 54 – 56).

Крім цього, як на час вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, так і на час розгляду справи судом, хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, вчинене групою осіб,- карається обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років (норма права в редакції Закону України № 767-VІІ від 23.02.2014 року).

Здебільшого строк давності – це передбачений статтею 49 Кримінального кодексу України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка його вчинила, від кримінальної відповідальності.

Так, Кримінальний кодекс України у згаданій статті встановлює матеріально-правові підстави та матеріально-правові умови звільнення винної особи від кримінальної відповідальності і закриття кримінальної справи у зв`язку із закінченням строків давності.

З огляду на таке, під матеріально-правовою передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності вважається відсутність обставин, які порушують їх перебіг, до яких закон відносить зупинення та переривання перебігу давності.

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, до закінчення даного терміну ухилилась від досудового слідства або суду, і була оголошена у розшук, а переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частині 1 та 2 статті 49 Кримінального кодексу України, особа вчинила новий злочин.

Зокрема, судом з достовірністю встановлено, що ОСОБА_2 в ніч з 20 на 21 грудня 2014 року та 12 квітня 2015 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, а також ще й вчинив 21 грудня 2014 року кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 вказаного кримінального кодифікованого закону України, й належних доказів про те, що після вказаного часу й до моменту прийняття цього процесуального рішення судом він притягувався до кримінальної відповідальності, був судимий або перебував у розшуку судові жодною із сторін кримінального провадження не надано (т. 7 а. с. 17 зворот).

Також, судом з достовірністю встановлено, що ОСОБА_1 в ніч з 20 на 21 грудня 2014 року та 12 квітня 2015 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, й належних доказів про те, що після вказаного часу й до моменту прийняття цього процесуального рішення судом він притягувався до кримінальної відповідальності та був судимий судові жодною із сторін кримінального провадження не надано (т. 7 а. с. 3 зворот).

Обговорюючи питання щодо його перебуванні у розшуку, суд покладається на приюдиційне значення ухвали, постановленої 10.05.2016 року слідчим суддею Київського районного суду міста Харкова Муратової С. О. в межах справи з єдиним унікальним № 640/6087/16-к (провадження № 1-кс/640/3891/16), яка набрала законної сили, де чітко обумовлено що: «прокурором не доведено, що підозрюваний, перебуваючи на волі, переховується від органу досудового розслідування чи суду, а також доказів, які свідчать про належне його повідомлення про необхідність прибуття до органів досудового розслідування», а отже підстав вважати, що після вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, а саме: в ніч з 20 на 21 грудня 2014 року та 12 квітня 2015 року,- й до моменту прийняття цього процесуального рішення судом ОСОБА_1 перебував у розшуку на законних підставах не має, а доказів протилежного стороною обвинувачення судові не надано (т. 7 а. с. 234 - 237).

Матеріально-правовою підставою звільнення винної особи від кримінальної відповідальності і закриття кримінальної справи у зв`язку із закінченням строків давності притягнення (стаття 49 Кримінального кодексу України) є закінчення встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Ці строки диференційовані залежно від категорії вчиненого, тобто його тяжкості.

Відповідно до приписів частини 1 статті 49 Кримінального кодексу України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Класифікація кримінальних правопорушень залежно від ступеня їх тяжкості наведена у статті 12 Кримінального кодексу України.

Так, залежно від класифікації, визначеної у статті 12 наведеного кодексу, по ступеню тяжкості злочини поділяються на:

а) нетяжкі злочини - якими є передбачені цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення яких передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років;

б) тяжкі злочини – якими є передбачені цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення яких передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років;

в) особливо тяжкі злочини – якими є передбачені цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення яких передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Ступінь тяжкості злочину, за вчинення якого передбачене одночасно основне покарання у виді штрафу та позбавлення волі, визначається виходячи зі строку покарання у виді позбавлення волі, передбаченого за відповідний злочин (частина 7 статті 12 Кримінального кодексу України).

Санкція частини 1 статті 122 цього кодифікованого кримінального закону України у абзаці 2 вказаної норми права передбачає покарання за його вчинення у виді виправних робіт на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Також, санкція частини 2 статті 296 Кримінального кодексу України у абзаці 2 вказаної норми права передбачає покарання за його вчинення у виді обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох.

Таким чином, вчинені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінальні правопорушення за ступенем тяжкості відноситься до нетяжких злочинів, у разі вчинення яких вони можуть бути звільнені від кримінальної відповідальності, якщо з дня їх вчинення і до дня набрання вироком законної сили згідно з пунктом 3 частини 1 статті 49 Кримінального кодексу України минуло п`ять років.

Оскільки обвинувачені вчинили інкриміновані їм нетяжкі злочини 21.12.2014 року та 12.04.2015 року й обставин, які б переривали чи зупиняли перебіг строків давності, судом не виявлено, вони починають спливати саме з цих дат.

Відтак, на момент прийняття цього судового рішення строки притягнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованих їм злочинних діянь сплинули, й вони підлягають звільненню від кримінальної відповідальності за їх вчинення.

Одночасно, із цим діюче законодавство України задля звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності передбачає ще й процесуально-правові підстави, якими є: притягнення особи як обвинуваченого та його згода на таке звільнення.

В силу приписів частин 2 та 3 статті 285 Кримінального процесуального кодексу України особі, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення, суть обвинувачення, підстава звільнення від кримінальної відповідальності та право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Після цього, згідно із частиною 4 статті 286 цього ж кодифікованого кримінального процесуального закону України, якщо під час здійснення судового провадження щодо кримінального провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Здебільшого суд застосовує приписи пункту 42 остаточного Рішення Європейського суду з прав людини, ухваленого 15.11.2007 року за заявою № 22750/02 у справі «Бендерський проти України», де суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитись залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (рішення «Руїз Торійа проти Іспанії» від 09.12.1994 року). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення «Артіко проти Італії» від 13.05.1980 року). Право може вважатись ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (пункт 33 рішення «Дюлоранс проти Франції» від 21.03.2000 року та пункти 32 і 35 рішення «Донадзе проти Грузії» від 07.03.2006 року).

З огляду на таке, вивчаючи зміст клопотання, що вирішується за суттю, суд вбачає, що воно є обґрунтованим, повністю відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та містить всі необхідні відомості, які закон вважає за потрібне.

Крім того, до матеріалів провадження долучено власноруч написані у судовому засіданні та зареєстровані згідно із приписами частини 2 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України письмові згоди обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на звільнення їх від кримінальної відповідальності.

Зважаючи на таке, перевіривши клопотання захисника обвинувачених - Крецул Л. М. про звільнення їх від кримінальної відповідальності в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 грудня 2014 року під № 12014220390000726, щодо обвинувачення у вчиненні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , правопорушень, передбачених частиною 1 статті 122 та частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, на їх відповідність вимогам Кримінального та Кримінального процесуального законодавства України, встановивши наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 49 зазначеного матеріального закону, беззастережне бажання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на таке їх звільнення, суд визнає можливим та необхідним клопотання задовольнити, звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, та обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених частиною 1 статті 122 і частиною 2 статті 296 цього ж кодексу, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 грудня 2014 року під № 12014220390000726, закрити.

Відповідно до змісту частини 1 статті 128 Кримінального процесуального кодексу України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

В рамках цього провадження як на стадії його досудового розслідування, так і до початку судового розгляду справи з єдиним унікальним № 631/1518/16-к (провадження №1-кп/631/17/21) цивільні позови потерпілими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_21 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пред`явлені не були.

Частина 1 статті 126 Кримінального процесуального кодексу України покладає на суд обов`язки вирішити питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалі суду.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 118 зазначеного кодексу України к процесуальним витратам відносяться витрати, пов`язані із залученням експертів, які в силу приписів частини 1 та 2 статті 122 цього ж кодифікованого процесуального закону України несе сторона кримінального провадження, яка залучила експерта. При цьому у разі залучення експертів спеціалізованих державних установ стороною обвинувачення, це здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Частина 2 статті 124 Кримінального процесуального кодексу України зобов`язує суд стягувати з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта тільки у випадку ухвалення обвинувального вироку.

Отже, незважаючи на те, що в рамках цього кримінального провадження було проведено експертні дослідження саме такими установами, однак у зв`язку із прийняттям судом ухвали, а не ухваленням вироку, а також відсутності документального підтвердження стороною обвинуваченнях таких витрат, процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, відшкодуванню не підлягають.

Відповідно до пункту 5 частини 9 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України речовий доказ: мобільний телефон марки «Нокіа», чорного кольору, модель 206, вилучений в ході огляду місця події 15.04.2015 року в приміщенні Нововодолазького РВ ГУ МВС України в Харківській області та переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів цього районного відділу (т. 6 а. с. 132), - підлягає поверненню власникові (законному володільцю).

В рамках цього кримінального провадження заходи забезпечення застосовані не були.

Постановляючи ухвалу, суд також вважає за необхідне зазначити, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд – у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, а тому кримінальне провадження перебувало на розгляді належного суду.

На підставі викладеного, керуючись статтею 62 та 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (зі змінами та доповненнями); остаточним рішенням Європейського суду з прав людини за заявою № 8599/02, ухваленим 21.09.2006 року у справі «Грабчук проти України»; остаточним рішенням Європейського суду з прав людини, ухваленим 15.11.2007 року за заявою № 22750/02 у справі «Бендерський проти України»; рішенням, ухваленим 10.02.1995 року у справі «Аллен де Рібермон проти Франції»; статтями 4, 5, 12, 44, частиною 1 статті 49, частиною 1 статті 122, частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України № 2341-III від 05.04.2001 року (із змінами та доповненнями); статтею 17, пунктом 6 частини 2 статті 36 і пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; Постановою Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»; Постановою Пленум Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»; Постановою Пленум Верховного Суду України № 7 від 30.05.1997 року «Про посилення судового захисту прав і свобод людини і громадянина»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року; статтями 31, 35, 37, 55, 84 – 87, 100, 118, 122, 124, 126, 128, 174, 283 – 286, 288, 314, 367 – 372, 375 – 376, 392, 393, пункт 2 части 2 статті 395, 532, 533 та 535 Кримінального процесуального кодексу України, -№ 4651-VІ від 13.04.2012 року (із змінами та доповненнями), -

у х в а л и в:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – Крецул Лариси Миколаївни - про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, зареєстроване за вхідним № 4171/21-вх від 26.07.2021 року, подане в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 грудня 2014 року під № 12014220390000726, щодо вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , правопорушень, передбачених частиною 1 статті 122 та частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, задовольнити повністю.

Також, клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – Крецул Лариси Миколаївни - про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, зареєстровані за вхідними № 4172/21-вх та № 4183/21-вх від 26.07.2021 року, подані в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 грудня 2014 року під № 12014220390000726, щодо вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , правопорушень, передбачених частиною 1 статті 122 та частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, задовольнити повністю.

У зв`язку із закінченням строків давності звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України.

У зв`язку із закінченням строків давності звільнити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 296 і частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 грудня 2014 року під № 12014220390000726, щодо обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 122 та частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, закрити.

Речові докази: мобільний телефон марки «Нокіа», чорного кольору, модель 206, вилучений в ході огляду місця події 15.04.2015 року в приміщенні Нововодолазького РВ ГУ МВС України в Харківській області та переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів цього районного відділу (т. 6 а. с. 132), - повернути власникові (законному володільцю).

Копію ухвали негайно після її проголошення вручити обвинуваченим, їх захиснику та прокурору.

Копію цього судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні при його проголошенні.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати копію ухвали в суді.

На ухвалу може бути подана апеляція в Харківській апеляційний суд через Нововодолазький районний суд Харківської області протягом 7 днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала, що набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання нею законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного суду України.

Ухвалу постановлено, виготовлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя: С. В. Мащенко

Показати/Приховати судові провадження

Судове провадження 1-кп/631/34/17

Номер: 1-кп/631/34/17
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 631/1518/16-к
Суд: Нововодолазький районний суд Харківської області
Суддя: Мащенко С.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 22.08.2016
Дата етапу: 10.01.2017

Судове провадження 11-п/790/106/17

Номер: 11-п/790/106/17
Опис:
Тип справи: на подання (клопотання ) про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого
Номер справи: 631/1518/16-к
Суд: Апеляційний суд Харківської області
Суддя: Мащенко С.В.
Результати справи: подання (клопотання) задоволено та передано справу до суду
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 23.01.2017
Дата етапу: 27.01.2017

Судове провадження 11-кп/790/2358/17

Номер: 11-кп/790/2358/17
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
Номер справи: 631/1518/16-к
Суд: Апеляційний суд Харківської області
Суддя: Мащенко С.В.
Результати справи:
Етап діла: Відмовлено у відкритті провадження
Департамент справи:
Дата реєстрації: 22.09.2017
Дата етапу: 26.09.2017

Судове провадження 11-п/790/1346/17

Номер: 11-п/790/1346/17
Опис:
Тип справи: на подання (клопотання ) про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого
Номер справи: 631/1518/16-к
Суд: Апеляційний суд Харківської області
Суддя: Мащенко С.В.
Результати справи: подання (клопотання) задоволено та передано справу до суду
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 02.10.2017
Дата етапу: 05.10.2017

Судове провадження 1-кп/631/6/19

Номер: 1-кп/631/6/19
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 631/1518/16-к
Суд: Нововодолазький районний суд Харківської області
Суддя: Мащенко С.В.
Результати справи: скасовано
Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
Департамент справи:
Дата реєстрації: 02.11.2017
Дата етапу: 24.10.2019

Судове провадження 11-кп/818/2182/19

Номер: 11-кп/818/2182/19
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
Номер справи: 631/1518/16-к
Суд: Харківський апеляційний суд
Суддя: Мащенко С.В.
Результати справи: Винесено ухвалу про скасування ухвали (постанови)
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 03.06.2019
Дата етапу: 24.10.2019

Судове провадження 11-кп/818/2182/19

Номер: 11-кп/818/2182/19
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
Номер справи: 631/1518/16-к
Суд: Харківський апеляційний суд
Суддя: Мащенко С.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 03.06.2019
Дата етапу: 02.07.2019

Судове провадження 1-кп/631/37/20

Номер: 1-кп/631/37/20
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 631/1518/16-к
Суд: Нововодолазький районний суд Харківської області
Суддя: Мащенко С.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 21.11.2019
Дата етапу: 01.07.2020

Коментарі

Коментарі відсутні

Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація