Постанова

Іменем України

28 липня 2021 року

м. Київ

справа № 753/17420/17

провадження № 61-18946св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року у складі судді Трусової Т. О. та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Сушко Л. П., Сліпченка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила визнати частково недійсним договір про внесення змін до договору купівлі-продажу від 05 липня 2011 року № 896, укладений 23 березня 2012 року між ОСОБА_3 , Комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» та ОСОБА_2 щодо передачі у власність майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , в частині покупця ОСОБА_2 на 3/4 частин квартири, переведення прав та обов`язків покупця за даним договором на 3/4 частин квартири та визнання частково недійсним свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 10 грудня 2012 року на квартиру АДРЕСА_2 , в частині 3/4 частин квартири.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, щоу 2011 році позивач вирішила інвестувати в купівлю нерухомості власні кошти, отримані від продажу однокімнатної квартири, що була успадкована після смерті чоловіка та від продажу власної однокімнатної квартири. Старша сестра ОСОБА_2 та мати порадили позивачу не оформлювати на себе право власності, щоб у випадку розлучення уникнути претензій на квартиру з боку її чоловіка, на що позивач погодилась.

02 березня 2011 року між КП «Житлоінвестбуд-УКБ» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу № 171 щодо передачі у власність майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 . 03 березня 2011 року позивач на виконання умов цього договору перерахувала на рахунок КП «Житлоінвестбуд-УКБ» 491 725,00 грн.

23 березня 2012 року між ОСОБА_2 , КП «Житлоінвестбуд-УКБ» та ОСОБА_4 укладено договір про внесення змін до договору купівлі-продажу від 02 березня 2011 року № 171, предметом якого є передача відповідачем своїх прав та обов`язків покупця за договором № 171 новому покупцю ОСОБА_4 . За умовами цього договору новий покупець сплатив первісному покупцю грошові кошти в сумі 491 725,00 грн.

Отримавши ці кошти, позивач вирішила купити квартиру більшої площі та в цей же день між ОСОБА_3 , КП «Житлоінвестбуд-УКБ» та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін до договору купівлі-продажу від 05 липня 2011 року № 896, предметом якого є передача ОСОБА_3 ОСОБА_2 майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 .

Оскільки за умовами цього договору новий покупець ОСОБА_2 сплатила первісному покупцю ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 644 165,28 грн, з яких 491 725,00 грн належали позивачу, а 152 440,00 грн сплачені ОСОБА_2 , сторони домовились, що у випадку продажу квартири отримані кошти будуть поділені пропорційно зробленим ними внескам.

10 грудня 2012 року Головним управлінням житлового забезпечення КМДА відповідачу видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Весь цей час позивач з сім`єю проживала у вищевказаній квартирі і сплачувала комунальні платежі, відповідач же в квартирі не була зареєстрована, не проживала і комунальні платежі не сплачувала. Однак, у січні 2017 позивач на ґрунті особистого конфлікту з відповідачем вимушено припинила користуватися квартирою.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачем доведено наявність у неї майнової спроможності набути частину спірного майна за рахунок коштів, отриманих від продажу належних їй та її дочці об`єктів нерухомості, договори недійсними не визнавались та є чинними, позивач належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження того, що оспорюваний договір мав удаваний характер в частині покупця, суду не надала. Платіжне доручення від 03 березня 2011 року № 1 та квитанція від 03 березня 2011 року № 7644 вказують про відкриття банківського рахунку на ім`я позивача та оплату визначеної договором суми вартості майнових прав, але не є доказом, що кошти були власністю позивача. Рахунки на сплату за житлово-комунальні послуги доводять факт користування спірною квартирою сім`єю позивача, що відповідачем не оспорюється, однак доказом удаваності правочину ці рахунки теж не являються. Покази свідка ОСОБА_5 не підтверджені належними та допустимими доказами.

Постановою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції. Виходив з того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позовні вимоги не підтверджені належними, допустимими і достатніми доказами, що ѕ частин майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 сплачено за рахунок особистих коштів ОСОБА_1 , тому відповідна частка квартири є її особистою власністю, оскільки судом першої інстанції встановлено, що з 644 165,28 грн, сплачених на виконання оспорюваного договору про внесення змін до договору купівлі-продажу від 05 липня 2011 року, 491 725 грн сплачено за рахунок коштів, отриманих відповідачем від ОСОБА_4 за договором відчуження майнових прав на двокімнатну квартиру НОМЕР_2 , що визнається сторонами та підтверджується фактом укладення цих договорів в один і той же день і посвідчення їх одним і тим же приватним нотаріусом. Договір про внесення змін до договору купівлі-продажу від 02 березня 2011 року № 171 є чинним. Відповідач мала майнову платоспроможність на придбання квартири НОМЕР_3 та саме відповідач була ініціатором продажу майнових прав на двокімнатну квартиру та придбання майнових прав на спірну квартиру. Вимога про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності є похідною від вимоги про визнання недійсним правочину, підстави для її задоволення також відсутні.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

23 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не встановили фактичні обставини справи, не надали належної оцінки доказам, які знаходяться в матеріалах справи. Не врахували, що позивач надала належні та допустимі докази, що підтверджують походження грошей у позивача та формального оформлення на відповідача спірну квартиру з метою приховання настання реальних наслідків.

Арґументи інших учасників справи

06 грудня 2019 року (згідно штемпеля на поштовому конверті) ОСОБА_2 надіслала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що позовні вимоги не обґрунтовані та не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач не має відношення до права власності спірної квартири, відповідач уклала договір купівлі-продажу квартири та бажала настання реальних наслідків, отримала свідоцтво про право власності та здійснила державну реєстрацію в установленому законом порядку.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 23 березня 2012 року між ОСОБА_3 (первісним покупцем), КП «Житлоінвестбуд-УКБ» (продавцем) та ОСОБА_2 (новим покупцем) укладено договір про внесення змін до договору купівлі-продажу від 05 листопада 2011 року № 896, предметом якого є передача первісним покупцем новому покупцю майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з умовами, визначеними п. 11 цього договору, до його підписання новий покупець сплатив первісному покупцю 644 165,28 грн, що і є повною вартістю майнових прав.

На підставі свідоцтва про право власності від 10 грудня 2012 року ОСОБА_2 набула право власності на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_6 та зареєструвала це право у встановленому законом порядку.

22 вересня 2016 року ОСОБА_2 передала спірну квартиру в іпотеку ПАТ «Кредобанк».

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі № 756/2298/18 (провадження № 61-3976св21) вказано, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 пред`являючи позовні вимоги про визнання частково недійсним договору про внесення змін до договору купівлі-продажу від 05 липня 2011 року № 896, укладеного 23 березня 2012 року між ОСОБА_3 , Комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» та ОСОБА_2 щодо передачі у власність майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , в частині покупця ОСОБА_2 на 3/4 частин квартири, переведення прав та обов`язків покупця за даним договором на 3/4 частин квартири, ОСОБА_1 не зазначала в позовній заяві як відповідачів учасників вказаного договору ОСОБА_3 та Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ», клопотань про залучення до участі у справі як співвідповідачів не заявляла. Вимоги про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 10 грудня 2012 року на спірну квартиру в частині 3/4 її частин є похідними від зазначеної основної вимоги. За таких обставин у задоволенні позову належало відмовити через те, що його заявлено не до всіх належних відповідачів. Тому оскаржені судові рішення необхідно змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскаржені судові рішення частково ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим оскаржені судові рішення належить змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції постанови суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 412, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов