ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/1405/21 Провадження 2/636/1187/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2021 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області в складі:

головуючого судді Золотоверхої О. О.

за участю секретаря судового засідання Гуслєвої М. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кожушкова Л. А., до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив суд визнати за позивачем право на виключення з числа службового житла квартиру АДРЕСА_1 (далі - Службова квартира) та зобов`язати відповідача подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових квартир відповідача Службову квартиру. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є військовослужбовцем, має 20 років стажу, є учасником антитерористичної операції, разом зі своєю сім`єю перебуває на квартирному обліку відповідача але постійного житла не має. Оскільки Службова квартира призначена для тимчасового проживання її службовий статус значно обмежує можливість нею володіти, при цьому позивач згідно з законодавством має право на отримання житлового приміщення для постійного проживання. На підставі викладеного просив позов задовольнити.

Відповідач подав відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивач не виконав усіх умов для зняття статусу службової зі Службової квартири.

Позивач подав відповідь на відзив, у якому вказав, що відзив не спростовує обґрунтування позову та вважає, що ним виконано всі умови для зняття статусу службової зі Службової квартири. Свої позовні вимоги підтримав.

Позивач подав до суду заяву, в якій просив суд розглядати спарву без його участі, вимоги підтримав.

Відповідач подав до суду заяву, в якій просив суд розглядати спарву без його участі, проти задоволення позову заперечував.

Суд, розглянувши позов, відзив, відповідь на відзив, повно та всебічно дослідивши надані докази встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд установив, що позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України, що підтверджується копією довідки (а.с. 48), є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення (а.с. 7) та копією довідки (а.с. 9), має загальний стаж військової служби 20 років, що підтверджується копією витягу з послужного списку позивача (а.с. 50), перебуває на квартирному обліку зі складом родини 4 особи з 25.09.2006 у загальній черзі та з 31.08.2018 - першочергово, що підтверджується копією довідки (а.с. 52), має право на зайняття Службової квартири зі складом родини 4 особи, що підтверджується копією ордера на житлове приміщення від 06.08.2009 (а.с. 54).

Як убачається з копії заяви (а.с. 10) позивач звертався до відповідача з заявою про подання відповідачем відповідного клопотання до Чугуївської міської ради Харківської області про виключення Службової квартири з числа службових.

Згідно зі ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (державних органів).

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 2 статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з даного житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.

За змістом статті 118 Житлового кодексу Української РСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради.

Згідно зі ст. ст. 1, 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (далі - Закон) військовослужбовці користуються всіма правами і свободами людини та громадянина України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана з захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах визначених законами України.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 12 Закону держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі підрозділів всіх видів і родів ЗСУ, як в воєнний, так і в мирний час. Учасникам бойових дій надаються зокрема, такі пільги, як першочергове забезпечення житлом осіб, що потребують поліпшення житлових умов.

Пунктом 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 3 серпня 2006 року (далі - Порядок), установлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Відповідно до п. 11 Порядку житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Відповідно до п. 10 розділу VII Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 380 від 31 липня 2018 року, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку зі скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу. Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Питання виключення житла з числа службового має вирішуватися Виконавчим комітетом Чугуївської міської ради, а не відповідачем. Відповідач лише повинен подати клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд цього питання разом з клопотанням начальника гарнізону та командира військової частини. Ухилення відповідача від звернення з таким клопотанням прямо порушує конституційні права позивача на житло та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 червня 2014 року в справі «Суханов та Ільченко проти України» зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатись статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 35 вказаного рішення).

Вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (рішення в справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»). «Майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам II проти Німеччини»). «Легітимні сподівання» за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватись на законодавчому положенні або юридичному акті, такому, як судовий вердикт (рішення у справі «Конецький проти Словаччини»).

Легітимні сподівання позивача на отримання постійного житла шляхом його виключення з числа службового під час проходження військової служби чітко визначені вказаними нормативно-правовими актами України, тобто, є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим «існуючого майна». За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності. Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12 листопада 2020 року в справі № 640/10473/19, від 03 лютого 2021 року в справі № 636/1480/19, від 04 березня 2020 року в справі № 636/1514/19, що свідчить про сталість судової практики в спірних правовідносинах.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд розподіляє судові витрати згідно зі статтею 141 ЦПК України.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3, 19, 22 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 5, 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, ст. ст. 4, 12, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 352, 354, п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла квартиру АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова на користь держави судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору в розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова, код ЄДРПОУ: 07923280, юридична адреса: м. Харків, вул. Пушкіна, 61.

Повне рішення суду складене 30.07.2021.

Суддя О. О. Золотоверха