Справа № 182/1465/21

Провадження № 1-кп/0182/734/2021

У Х В А Л А

29.07.2021 м. Нікополь

Колегія суддів Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі

головуючого -судді Клименко І.В.,

суддів Чуприни А.П.,

Борисової Н.А.,

секретар судового засідання Гавриленко І.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.09.2020 за № 12020040000000691 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

місце народження - м. Нікополь, Дніпропетровської області, який зареєстрований

у АДРЕСА_1 , фактично

проживає у АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - м. Нікополь, Дніпропетровської області, який

зареєстрований та фактично проживає у

АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1, 7, 12 ч.2 ст. 115 КК України

за участю сторін судового провадження:

прокурора Потапенка Д.Р.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників Павленко О.Г., Скірко О.В.,

потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4

представників потерпілих Степанова І.В., Ілляшенко М.О., Шаповал О.В.,

в с т а н о в и л а:

Прокурор Дніпропетровської обласної прокуратури Батрак С.С. 10.03.2021 надіслав до Нікопольського міськрайонного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні від 14.09.2020 за № 12020040000000691 по обвинуваченню ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1, 7, 12 ч.2 ст. 115 КК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2021 утворено склад колегії суддів: головуючий суддя Клименко І. В., судді Борисова Н. А., Чуприна А. П.

В судовому засіданні головуючий суддя Клименко І.В. та члени колегії - судді Чуприна А.П. та Борисова Н.А. заявили собі самовідводи, мотивовані наступним.

Так, представник потерпілого ОСОБА_3 - адвокат Шаповал О.В. 21.05.2021 надіслала письмову заяву про відвід всьому складу суду з розгляду зазначеного кримінального провадження, який мотивований тим, що у потерпілого і у неї, як його представника, є сумніви у неупередженості всього складу колегії суддів. Відвід вона мотивувала наступним.

По-перше, відповідно до ч.3 ст. 31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох суддів та трьох присяжних. Кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених розглядається судом присяжних стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий розгляд. Проте, всупереч цього 11.03.2021 суддя Клименко І.В. одноособово прийняла рішення про призначення підготовчого судового засідання по даному кримінальному провадженні на 15.03.2021. Більш того, у визначену дату підготовче судове засідання було знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці. При цьому суддя Клименко І.В. заздалегідь усвідомлювала, що стосовно обвинувачених саме 15.03.2021 закінчується строк дії запобіжного заходу.

По-друге, ухвалою колегії суддів Нікопольського міськрайонного суду від 23.03.2021 щодо обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, при цьому судом було проголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали. 26.03.2021, коли повинен бути оголошений повний текст ухвали, цього не відбулось, оскільки член колегії - суддя Борисова Н.А. перебувала у відпустці. Таким чином, приймаючи вказане рішення, колегія суддів заздалегідь усвідомлювала, що судового засідання з проголошення повного тексту ухвали не відбудеться.

По-третє, потерпілий у справі ОСОБА_3 подав до суду письмове клопотання про ознайомлення його з матеріалами справи, однак останньому головуючим у справі Клименко І.В. було відмовлено у наданні матеріалів для ознайомлення та повідомлено, що потерпілий зможе ознайомитись з матеріалами справи після призначення справи до судового розгляду та після вирішення клопотання про ознайомлення в судовому засіданні в порядку ст. 350 КПК України. Цим було порушено право потерпілого на ознайомлення з матеріалами справи.

Присутні у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 , представник потерпілого ОСОБА_3 - адвокат Степанов І.В., потерпілий ОСОБА_4 , представник потерпілого ОСОБА_4 - адвокат Касьян М.С. підтримали заявлений адвокатом Шаповал О.В. відвід.

Судом було розглянуто заяву про відвід та ухвалою від 21.05.2021 в її задоволенні відмовлено з причин безпідставності.

Крім того, 15.06.2021 потерпілий ОСОБА_3 направив до Вищої ради правосуддя скаргу з проханням притягти головуючого суддю Клименко І.В. та членів колегії - суддів Чуприну А.П. та ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності. Як підстави для дисциплінарної відповідальності потерпілий вказав:

- умисне або внаслідок недбалості:

- незаконна відмова в доступу до правосуддя або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду;

- порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

- порушення правил щодо відводу (самовідводу);

- безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень;

- допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики чи стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу;

- умисне або у зв`язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

Тобто потерпілий ОСОБА_3 настільки не довіряє суддям, які розглядають кримінальне провадження, що звинувачує суддів у поведінці, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики чи стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, хоча у самій скарзі не зазначає у чому полягає така поведінка суддів.

За таких обставин головуючий суддя Клименко І.В. і члени колегії - судді Чуприна А.П. та Борисова Н.А. заявили собі самовідводи.

Прокурор Потапенко Д.Р. заявив, що об`єктивних підстав для відводу немає.

Потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні проти самовідводу суддів заперечував, пояснивши тим, що обвинувачені півтора місяця перебувають без запобіжного заходу, спочатку суд повинен розглянути клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, від цього залежить чи буде заявлений відвід суддям.

Представники потерпілого ОСОБА_3 - адвокати Шаповал О.В., Ілляшенко М.О., Степанов І.В. підтримали позицію потерпілого ОСОБА_3 та також заявили, що суд повинен розглянути клопотання прокурора. А потім вони будуть вирішувати питання про відвід або самовідвід суддів.

Потерпілий ОСОБА_4 також заперечував проти задоволення заяви про самовідвід суддів.

Обвинувачений ОСОБА_1 , його захисник адвокат Павленко О.Г., обвинувачений ОСОБА_2 , його захисник адвокат Скірко О.В. заявили, що підтримують заявлений суддями самовідвід, оскільки, як вони вважають, зі сторони потерпілих та їх представників здійснюється тиск на суддів з метою винесення ними рішення про застосування щодо обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вислухавши думку сторін судового провадження, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до п. 4) ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Відповідно до ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених ст.75 цього Кодексу суддя зобов`язаний заявити собі самовідвід.

У відповідності до ст. 7,8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, повноважним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно з п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» від 01.01.2001 - незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

У відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.1996 суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

П. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України, та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: "Фей проти Австрії", "Ветштайн проти Швейцарії").

Проте, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру").

У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства"). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії").

Згідно рішення ЄСПЛ «Михайлова проти України»: справедливість має бути не лише здійснена, це повинно бути помітно (ст. 6 Конвенції, заява № 10644/08, від 06 березня 2018 року). У цьому аспекті ЄСПЛ повторює, що «безсторонність» зазвичай означає відсутність упередженості, і її наявність або відсутність можна перевірити різними способами. Відповідно до сталого прецедентного права ЄСПЛ, існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції слід визначати відповідно до (I) суб`єктивної перевірки, при якій слід звернути увагу на особисті переконання і поведінку конкретного судді (тобто чи володів суддя якою-небудь особистою упередженістю у справі); і (II) об`єктивною перевіркою (тобто шляхом перевірки того, чи пропонував сам суд (і, серед інших аспектів - його склад) достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву щодо його безсторонності. Об`єктивна перевірка здебільшого стосується ієрархічних або інших зв`язків між суддею та іншими учасниками судового процесу. У зв`язку із цим навіть зовнішній вигляд може мати певне значення, іншими словами, «справедливість має бути не лише здійснена, це повинно бути помітно», оскільки на кону стоїть довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у суспільство.

У разі виникнення сумнівів у відсутності неупередженості судді, його безсторонність слід оцінити за суб`єктивними і об`єктивними критеріями. Про це йдеться у рішенні ЄСПЛ у справі «Паунович проти Сербії» (№54574/07).

Таким чином, наявність безсторонності визначається фактором, чи забезпечення судом умов, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності , про що і зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини в справах «Білуха проти України» від 09.11.2006, «Мироненко та Мартенко проти України» від 10.12.2009, «Михайлова проти України» від 06.03.2018.

Будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід. Такий висновок зробив і ВС в своїй постанові №277/599/15-к від 17.09.2019.

У п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 р. зазначено, що суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Судом було встановлено, що представник потерпілого ОСОБА_3 - адвокат Шаповал О.В. заявляла відвід всьому складу суду з розгляду зазначеного кримінального провадження, який мотивований тим, що у потерпілого і у неї, як його представника, є сумніви у неупередженості всього складу колегії суддів. Вважає, що судом порушуються права потерпілого ОСОБА_3 , зокрема щодо незаконної відмови в доступі до правосуддя; порушено засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; суд безпідставно затягує та не вживає заходів щодо розгляду справи в розумні строки, всіляко зволікає з виготовленням вмотивованого судового рішення. Тому у потерпілого і у неї, як його представника, відсутня довіра до зазначеного складу суду.

Крім того, потерпілий ОСОБА_3 направив до Вищої ради правосуддя скаргу з проханням притягти головуючого суддю Клименко І.В. та членів колегії - суддів Чуприну А.П. та Борисову Н.А. до дисциплінарної відповідальності, яка до цього часу не розглянута. У скарзі зазначені ті ж самі підстави, що слугували обґрунтуванням заяви представника потерпілого про відвід, при цьому потерпілий також зазначив, що суддями порушені правила щодо відводу (самовідводу).

Суд розуміє, що подання потерпілим ОСОБА_3 скарги на дії суддів до ВРП ще навіть на стадії підготовчого судового засідання є правом особи і само по собі не створює конфлікту інтересів. Однак, як це зазначено у рішенні Ради суддів України від 01.03.2019 № 13, «подання учасником судового провадження скарги на дії судді до ВРП до закінчення розгляду справи може свідчити про вплив на суд у разі, коли це здійснюється як тиск на суддю з метою, зокрема, перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо».

У зв`язку з тим, що сторона потерпілих фактично пов`язує питання про довіру до членів колегії суддів з результатами розгляду клопотання про застосування щодо обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд розцінює такі висловлювання як тиск на суддів, з чим погоджується і сторона захисту.

За таких обставин колегія суддів, врахувавши особисті переконання для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у її безсторонності у сукупності з іншими обставинами розцінює поведінку потерпілого та його представників як зловживання процесуальними правами та спробу здійснити тиск та/або вплив на суд щодо розгляду зазначеної справи.

Оскільки вказані обставини свідчать про неможливість участі головуючого судді та членів колегії у цьому провадженні, тому заявлені самовідводи підлягають задоволенню.

Керуючись ч.1 ст. 76, 81, 82 КПК України, колегія суддів -

п о с т а н о в и л а:

Самовідводи головуючого судді Клименко І.В., членів колегії - суддів Чуприни А.П. та Борисової Н.А. задовольнити.

Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1, 7, 12 ч.2 ст. 115 КК України передати в канцелярію Нікопольського міськрайонного суду для заміни складу колегії в порядку, передбаченому ч.3 ст. 35 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Клименко

Судді А.П. Чуприна

Н.А. Борисова