Постанова

Іменем України

21 липня 2021 року

м. Київ

справа № 2-7358/06

провадження № 61-22725св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Одеська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги адвоката Сокалюка Всеволода Петровича в інтересах ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на постанову Одеського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Черевка П. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання права власності на горище.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , квартира позивача знаходиться на останньому поверсі будинку, безпосередньо над її квартирою знаходиться горище, площею 118,8 кв. м, яке є допоміжним приміщенням. Крім того, до зазначеного горища примикає приміщення горища площею 25,76 кв. м, що розташоване над квартирою АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 .

Зазначені горища знаходяться у незадовільному стані, що негативно впливає на технічний стан квартири позивача, що підтверджується актом ПП РЕП-6 Приморського району від 18 травня 2006 року. Звернення позивача ОСОБА_1 у ремонтно-експлуатаційні організації до відповідного результату не призвели.

18 травня 2006 року позивач надала заяву відповідачу - Одеській міській раді про надання дозволу на оформлення зазначеного приміщення горища у свою власність.

Листом від 30 травня 2006 року за № 01-13/6771 відповідач відмовив позивачу у оформлені права власності на зазначене приміщення горища.

На підставі того, що горище (допоміжні нежилі приміщення), яке розташовано саме над квартирою позивача, не є приміщенням, що забезпечує експлуатаційне обслуговування всього будинку, через нього не проходять експлуатаційно-технічні мережі, з метою належного утримання допоміжних нежилих приміщень (горища) загальною площею 146,46 кв. м, його облаштування та проведення ремонту даху, позивач звернулась до суду із вказаним позовом та просила суд визнати за нею право власності на допоміжне нежитлове приміщення - горище, загальною площею 146,46 кв. м.

Крім того, відповідачі у справі, які є власниками суміжних з квартирою позивача квартир ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надали письмові згоди на приватизацію позивачем зазначеного приміщення горища.

Позивач просив суд визнати право власності на нежиле приміщення - горище, загальною площею 146,46 кв. м, яке розташоване над належною їй на праві власності квартирою АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 липня 2006 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежиле приміщення - горище, загальною площею 146,46 кв. м, яке розташоване над належною їй на праві власності квартирою АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Одеська міська рада не визнає за позивачкою ОСОБА_1 права на спірне приміщення горища, що розташоване над квартирою АДРЕСА_3 , та належить на праві спільної власності усім власникам квартир будинку, а тому відповідно до статті 392 ЦК України є підстави для визнання за нею права власності на це приміщення.

У травні 2018 року Одеська міська рада звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 липня 2006 року.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31 травня 2018 року відмовлено Одеській міській раді в задоволені заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 липня 2006 року та заяву представника Одеської міської ради, про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення залишено без розгляду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у позові.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірне приміщення горища належить на праві власності територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради, тому у даному випадку позивачка ОСОБА_1 не має права вимагати визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

Позивач ОСОБА_1 має право на захист свого права у випадку порушення його відповідачем, Одеською міською радою, та іншими відповідачами, але в судовому засіданні не доведено, що Одеська міська рада та інші відповідачі порушують права позивачки у справі, а тому відповідно до статей 15, 16 ЦК України її право не підлягає судовому захисту.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, адвокат Сокалюк В. П. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк»), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга адвоката Сокалюк В. П. в інтересах ОСОБА_1 мотивована тим, що Одеській міській раді було відомо про ухвалення рішення суду першої інстанції, оскільки у 2006 році право власності позивача на горище було зареєстроване Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації», засновником якого була Одеська міська рада;

Одеська міська рада ввела в оману суд та зазначила про те, що судом першої інстанції ухвалено заочне рішення, а представник ради приймав участь у судових засіданнях;

не зважаючи на те, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31 травня 2018 року відмовлено Одеській міській раді в задоволені заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та заяву про перегляд заочного рішення залишено без розгляду, Одеська міська рада звернулася до суду з апеляційною скаргою;

суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження за скаргою Одеської міської ради та помилково зазначив в ухвалі про те, що заяву Одеської міської ради залишено без задоволення, тобто порушив норми процесуального права та не застосував статтю 358 ЦПК України;

Одеська міська рада не набувала права власності на спірне нежитлове приміщення;

суд апеляційної інстанції порушив принцип правової визначеності, який передбачає повагу до остаточності судових рішень та відкрив апеляційне провадження за скаргою, поданою майже через 12 років після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Касаційна скарга АТ «УкрСиббанк» мотивована тим, що у жовтні 2007 року між банком та ОСОБА_1 на забезпечення виконання споживчого кредиту укладено договір іпотеки, за яким в іпотеку передане спірне нежиле приміщення - горище; рішення суду у цій справі стосується прав та обов`язків АТ «УкрСиббанк», яке не було залучено до участі в справі.

Відзив на касаційні скарги не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28 березня 2006 року (а. с. 6-8).

Квартира АДРЕСА_3 розташована на третьому поверсі, безпосередньо над квартирою розташоване горище, площею 146,6 кв. м.

Згідно з висновком Науково-виробничого центру «Екострой» від 07 липня 2006 року частка позивача у загальній площі всіх допоміжних приміщень житлового будинку АДРЕСА_1 складає біля 150 кв. м (а. с. 27-38).

ОСОБА_1 зверталася до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради із заявою про викуп приміщення горища, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом від 30 травня 2006 року № 01-13 /6771 позивачу не було відмовлено у викупі приміщення горища, а лише запропоновано надати відомості з ДЕЗу про співвласників, що проживають у даному будинку та надати нотаріально звірені підписи усіх власників даного будинку щодо їх згоди на відчуження на користь позивача спірного приміщення горища (а. с. 14).

Однак, позивачка ОСОБА_1 не виконала пропозиції Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради й звернулася до суду з позовом.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX).

У пункті 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (пункт 46 рішення).

Доступ до суду як складова права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Принцип правової визначеності - загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.

Принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Разом з тим, у пункті 9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

На підставі частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, або якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; або пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Поновлюючи Одеській міській раді строк на апеляційне оскарження рішення місцевого суду у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвала суду про перегляд заочного рішення розглянута у відсутності представника Одеської міської ради, повний текст ухвали складено 22 червня 2018 року, копія ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення отримано апелянтом 03 липня 2018 року, що підтверджується відміткою від 03 липня 2018 року за вх. №6740.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

Так, суд апеляційної інстанції не врахував, що справа у суді першої інстанції не розглядалася у порядку глави 8 ЦПК України 2004 року для заочного розгляду справи та рішення у справі не заочне.

В ухвалі Апеляційного суду Одеської області про відкриття апеляційного провадження зазначено про те, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31 травня 2018 року заяву Одеської міської ради про перегляд заочного рішення залишено без задоволення, однак у справі міститься ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 31 травня 2018 року, якою відмовлено Одеській міській раді в задоволені заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 липня 2006 року та заяву представника Одеської міської ради, про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення залишено без розгляду.

При цьому, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, а у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду, сторона має право оскаржити таку ухвалу суду першої інстанції до суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції, відкриваючи апеляційне провадження, не взяв до уваги, що Одеська міська рада з апеляційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 липня 2006 року звернулася лише у липні 2018 року, та не надала доказів свого неповідомлення про розгляд справи або доказів пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок обставин непереборної сили.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що Одеська міська рада була обізнана про наявність справи у провадженні суду та її представник приймав участь в судовому засіданні під час ухвалення рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув та поновив Одеській міській раді строк на апеляційне оскарження з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки доводами касаційних скарг є безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження, Верховний Суд вважає за можливе вийти за межі вимог касаційної скарги та скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

За таких обставин не може залишатися чинною й постанова апеляційного суду прийнята по суті спору.

Касаційні скарги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а ухвала суду про відкриття апеляційного провадження та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відповідно до частин четвертої, шостої статті 411 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки вищенаведені порушення апеляційним судом норм процесуального права призвели до постановлення незаконної ухвали про відкриття апеляційного провадження та постанови суду апеляційної інстанції, судові рішення слід скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Сокалюка Всеволода Петровича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 серпня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук