Справа № 489/3602/15-к

1-кп/467/31/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2021 року смт.Арбузинка

Головуючий суддя суду присяжних Арбузинського районного суду Миколаївської області Догарєва І.О.

за участю:

секретаря судових засідань Шарати Н.І.,

прокурора Коніщука М.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

захисників Абакумова С.М.,

Давиденка Є.С.,

Соколіка В.Д.,

у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції між Арбузинським районним судом Миколаївської області та ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» у кримінальному провадженні №12014150030003470 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.07.2014 року розглянув клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу щодо

ОСОБА_2 , що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України,

ОСОБА_3 , що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6,11,12,13 ч.2 ст.115, ч.2 ст.353 КК України,

ОСОБА_1 , що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України

в с т а н о в и в :

В провадженні Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження №12014150030003470 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.07.2014 року.

В судовому засіданні прокурором заявлені клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

Клопотання прокурора щодо обвинуваченого ОСОБА_2 мотивоване тим, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, був неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, реально відбував покарання та усвідомлює його тяжкість, що може спонукати обвинуваченого покинути місце проживання та переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів та вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначені ризики були враховані судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та до теперішнього часу не зменшилися. На наявність вказаних ризиків вказують характер і спосіб вчинення злочину, у вчиненні якого ОСОБА_2 обвинувачується. Враховуючи зазначене прокурор вказує на неможливість запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні шляхом застосування інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

Клопотання прокурора щодо обвинуваченого ОСОБА_3 мотивоване тим, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, був раніше судимий за вчинення злочини проти життя та здоров`я особи, реально відбував покарання та усвідомлює його тяжкість, має навички спілкування з учасниками кримінального провадження. Вказане може спонукати обвинуваченого покинути місце проживання та переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів та вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначені ризики були враховані судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та до теперішнього часу не зменшилися. На наявність вказаних ризиків вказують характер і спосіб вчинення злочину, у вчиненні якого ОСОБА_3 обвинувачується. Враховуючи зазначене прокурор вказує на неможливість запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні шляхом застосування інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

Клопотання прокурора щодо обвинуваченого ОСОБА_1 мотивоване тим, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, був раніше судимий за вчинення злочину, поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров`я, реально відбував покарання та усвідомлює його тяжкість, що може спонукати обвинуваченого покинути місце проживання та переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів та вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначені ризики були враховані судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та до теперішнього часу не зменшилися. На наявність вказаних ризиків вказують характер і спосіб вчинення злочину, у вчиненні якого ОСОБА_1 обвинувачується. Враховуючи зазначене прокурор вказує на неможливість запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні шляхом застосування інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

Вказані клопотання в судовому засіданні підтримані прокурором Коніщуком М.В. в повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_2 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, вказав, що йому діагностовано туберкульоз та він потребує лікування, просив застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник Давиденко Є.С. проти задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 заперечував, вказуючи на захворювання ОСОБА_2 та необхідність лікування, зменшення ризику впливу на свідків та потерпілого в зв`язку з тим, що потерпілий та частина свідків в судовому засіданні вже допитані, а інші не отримують повістки, а також на фактичне відбуття можливого строку покарання з огляду на тривалість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Захисник вважав за можливе застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід - домашній арешт.

Інші обвинувачені та їх захисники підтримали позицію адвоката Давиденка Є.С. та обвинуваченого ОСОБА_2 .

Захисник Абакумов С.М., позицію якого підтримав обвинувачений ОСОБА_3 , проти задоволення клопотання прокурора заперечував та просив відмовити у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 з тих підстав, що обвинувачений тривалий час утримується під вартою, та з плином часу ризики, зазначені у клопотанні прокурора вже не існують, допитаний потерпілий та свідки, за такого вважав, що достатнім буде обрати обвинуваченому більш м`який запобіжний захід, зокрема, домашній арешт.

Інші обвинувачені та їх захисники підтримали позицію адвоката Абакумова С.М.

Захисник Соколік В.Д., позицію якого підтримав обвинувачений ОСОБА_1 , проти задоволення клопотання прокурора та продовження щодо ОСОБА_1 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, з огляду на тривалість попереднього ув`язнення його підзахисного та відсутність вказаних у клопотанні прокурора ризиків. Вказував на незаконність клопотання та просив у задоволенні клопотання відмовити.

Інші обвинувачені та їх захисники підтримали позицію адвоката Соколіка В.Д.

Заслухавши клопотання прокурора, думку обвинувачених, їх захисників, суд зробив наступний висновок.

Вирішуючи зазначені клопотання, слід виходити із загальних засад кримінального процесу, серед яких диспозитивність, змагальність і рівність сторін в поданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, і положень, які регламентують взагалі можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в даному випадку запобіжних заходів і конкретний вибір того заходу, який в повній мірі зможе забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, а також зможе запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.

У відповідності до вимог ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.

Згідно ч.4 ст.199 КПК України суд повинен розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно із правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Стаття 177 КПК України, встановлює, що наряду з іншим, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на потерпілого, свідків. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може вчинити перелічені дії.

Разом з цим, ст.178 КПК України передбачає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін якого неодноразово продовжувався та спливає 31.07.2021 року. До цієї дати розгляд кримінального провадження не завершено, відтак головуючому судді належить розглянути питання доцільності подальшого тримання під вартою обвинувачених.

При вирішенні клопотання суд враховує відомості про особу обвинувачених:

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Новий Буг Миколаївської області, є громадянином України, українцем, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстроване місце проживання за адресою: Миколаївська область, Новобузький район, с. Новоюр`ївка, раніше судимий 23.01.2002 року Новобузьким районним судом Миколаївської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, 20.10.2004 року Новобузьким районним судом Миколаївської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, із застосуванням положень ст.71 КК України до 3 років та 2 місяців позбавлення волі, 10.10.2005 року Балтським районним судом Одеської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, із застосуванням положень ст.71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Дніпропетровську, є громадянином України, українцем, має середню спеціальну освіту, не одружений, до затримання не працював, має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий 11.06.2001 року Одеським обласним судом за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. «е» ст.93; ч.1 ст.17, п.п. «г», «е», «з», «и», «і» ст.93; ст.44, п.п. «з», «и», «і» ст.93; ч.2 ст.17, п.п. «г», «з», «и», «і» ст.93; ч.3 ст.101; ч.1 ст.222, ст.42 КК України (в редакції 1960 року) до 15 років позбавлення волі.

ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Миколаєві, є громадянином України, українцем, має середню спеціальну освіту, одружений, має двох неповнолітніх дітей, не працює, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий 25.06.2004 року Шевченківським районним судом м. Києва за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України до 8 років позбавлення волі. Зі слів обвинуваченого в попередніх судових засіданнях, дружиною ініційовано розірвання укладеного з ним шлюбу, однак належного підтвердження суду до цього часу не надано. Має двох неповнолітніх дітей.

ОСОБА_2 , відповідно до обвинувального акту, висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України, а саме: розбої, тобто нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя і здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із умисним вбивством; умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, з корисливих мотивів, вчиненому на замовлення, за попередньою змовою групою осіб.

ОСОБА_3 , відповідно до обвинувального акту, висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6,11,12,13 ч.2 ст.115, ч.2 ст.353 КК України, а саме: розбої, тобто нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя і здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із умисним вбивством; умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, з корисливих мотивів, вчиненому на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство; самовільному присвоєнні владних повноважень, тобто самовільному присвоєнні владних повноважень поєднаному із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь (умисного вбивства), пов`язаному з використанням форменого одягу працівника правоохоронного органу.

ОСОБА_1 , відповідно до обвинувального акту, висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України, а саме: розбої, тобто нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя і здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаному із умисним вбивством; умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, з корисливих мотивів, вчиненому на замовлення, за попередньою змовою групою осіб.

Санкцією ч.4 ст.187 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Санкцією ч.2 ст.115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті.

Санкцією ч.2 ст.353 КК України передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до чотирьох років або позбавлення волі на строк до трьох років

Обрання будь-якого запобіжного заходу першочергово передбачає наявність обґрунтованої підозри. Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).

Обвинувальний акт стосовно обвинувачених перебуває на розгляді в суді.

Наведеного вище достатньо для висновку, не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотань, що підозра відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливого здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза будь-яким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування використовується для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного слід погодитись з висновком про наявність заявлених прокурором ризиків. Так, указані ризики, як реальні, оцінюються в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої ситуації обвинувачених (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).

Сама по собі суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. При цьому, слід відмітити, що, у цій ситуації, тяжкість покарання хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

При цьому суд не приймає доводи захисників щодо фактичного відбуття обвинуваченими можливого покарання, зважаючи на обставини інкримінованого злочину згідно обвинувального акту, оскільки їм інкримінується вчинення злочинів, за вчинення одного з яких передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі. Питання винуватості особи, виду і міри покарання у разі визнання особи винною, вирішуються виключно судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку за наслідком повного і всебічного дослідження всіх обставин справи і подібні твердження захисників є передчасними.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, головуючий виходить з встановленого КПК України порядку отримання показань зазначених осіб у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань потерпілого та свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Оскільки у справі не допитані свідки, на даному етапі провадження не виключена ймовірність того, що обвинувачені не будучи обмеженими у спілкуванні із свідками можуть здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Щодо ризику вчинення обвинуваченими інших кримінальних правопорушень, головуючий суддя оцінює даний ризик як реальний, оскільки:

ОСОБА_2 не має і не мав до затримання стабільного джерела прибутку та може свої матеріальні потреби намагатися задовольнити злочинним шляхом. Крім того, ОСОБА_2 є особою, що раніше вчиняла злочини проти власності, зокрема, тяжкий злочин, передбачений ч.4 ст.185 КК України та у даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів з корисливих мотивів, дані обставини свідчать на підтвердження ризику, що обвинувачений може вчинити інший злочин в разі обрання йому більш м`якого запобіжного заходу.

ОСОБА_3 не має і не мав до затримання стабільного джерела прибутку та може свої матеріальні потреби намагатися задовольнити злочинним шляхом. Крім того, ОСОБА_3 притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення ряду злочинів, зокрема, навмисного вбивства за обтяжуючих обставин, тобто особливо тяжкого злочину, передбаченого ст.93 КК України (в редакції 1960 року) та у даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів з корисливих мотивів, інкриміноване йому діяння за ч.2 ст.115 КК України додатково кваліфіковане ознакою, передбаченою п.13 цієї статті як вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство. Дані обставини свідчать на підтвердження ризику, що обвинувачений може вчинити інший злочин в разі обрання йому більш м`якого запобіжного заходу.

ОСОБА_1 не має на даний час та не мав до затримання стабільного джерела прибутку та може свої матеріальні потреби намагатися задовольнити злочинним шляхом. Крім того, ОСОБА_1 є особою, що раніше вчинила тяжкий корисливий злочин, передбачений ч.4 ст.187 КК України та у даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, дані обставини свідчать на підтвердження ризику, що обвинувачений може вчинити інший злочин в разі обрання йому більш м`якого запобіжного заходу.

Відтак, встановлені в провадженні обставини свідчать про те, що заявлені прокурором ризики на даний час є реальними та не зменшились.

Оцінюючи можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, головуючий суддя зробив висновок, що для застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки відсутні передумови, оскільки жодна особа не висловила бажання поручитись за обвинувачених, особисте зобов`язання не забезпечить їх належної процесуальної поведінки. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не виключить ризику впливу на свідків, крім того, за існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, такий запобіжний захід на даному етапі провадження є недостатнім.

Наявність тих обставин, що обвинувачені мають певні соціальні зв`язки, можливість працевлаштування та постійне місце проживання хоча і мають місце, однак не є безумовною підставою для відмови в продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами для подальшої належної процесуальної поведінки обвинувачених.

Відомостей про неможливість утримання обвинувачених в установі попереднього ув`язнення за станом здоров`я матеріали справи не містять.

Беручи до уваги мету застосування заходів забезпечення кримінального провадження, яка передбачає досягнення дієвості цього провадження (стаття 131 КПК України), з огляду на необхідність попередження ризиків переховування обвинувачених від суду під тиском тягаря можливого відбування покарання, призначеного вироком суду, незаконного впливу з їх боку на свідків у кримінальному провадженні, або вчинення ними інших злочинів, враховуючи, що вони обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, наявний у цьому кримінальному провадженні суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони як інтересів суспільства, так і прав потерпілої особи,є необхідним клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинувачених, на 60 днів, ізолювавши обвинувачених від суспільства, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону та ґрунтується на наявних матеріалах кримінального провадження.

Доводи сторони захисту щодо тривалого розгляду кримінального провадження судами та тривалого застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вже враховані судом при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченим та їм визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. На даний час її розмір зменшено до 340 500 грн., що становить 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Підстав для перегляду розміру застави як альтернативного запобіжного заходу на даний час не встановлено.

За змістом правових норм, закріплених у ст.ст. 182, 183, 197, 203, 315 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обмежений строком дії, визначеним ухвалою слідчого судді, суду та може бути продовжений, а строк застосування запобіжного заходу у вигляді застави не продовжується, тобто є не обмеженим та діє до часу припинення її дії, пов`язаної із скасуванням запобіжного заходу судом.

За змістом ч.7 ст.182 КПК України, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ст.194 ч.5 КПК України слід покласти на обвинувачених у разі внесення застави такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; носити електронний засіб контролю; утриматись від спілкування з потерпілим, свідками та експертами у даному кримінальному провадженні.

Керуючись статтями 177, 182, 183, 194, 331, 371-372 КПК України,

у х в а л и в :

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Новий Буг Миколаївської області на шістдесят днів, тобто до 24 вересня 2021 року включно із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 340 500 грн.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Дніпропетровську на шістдесят днів, тобто до 24 вересня 2021 року включно із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 340 500 грн.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Миколаєві на шістдесят днів, тобто до 24 вересня 2021 року включно із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 340 500 грн.

На підставі ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на термін по 24 вересня 2021 року включно наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- носити електронний засіб контролю;

- утриматись від спілкування з потерпілим, свідками та експертами у даному кримінальному провадженні.

З моменту внесення застави обвинувачений, за якого внесено заставу, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Термін дії ухвали встановити до 24 вересня 2021 року включно.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченим, захисникам, прокурору та направити начальнику ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» для відома та виконання.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст ухвали проголошено 30.07.2021 року о 08 год. 30 хв.

Головуючий суддя І.О.Догарєва