Справа № 2-3703/2010                                            

РІШЕННЯ

ІМ Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11 червня   2010   року                                              

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючого судді:                          Янчук Т.О.,

при секретарі                                                      Сафіній А.Х.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку  цивільну справу за позовом ОСОБА_1    до Управління Пенсійного  Фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про неправомірну бездіяльність державного органу ,-

                                                                          В С Т А Н О В И В:

          29 квітня    2010  року позивач ОСОБА_1       звернулась  з  позовом до відповідача – Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про неправомірну бездіяльність державного органу та зобов’язання зробити нарахування доплати до пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має статус «дитини війни» у зв’язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана йому  пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком. Вважає, що положення Законів України про державний бюджет на відповідний рік не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватись. Позивач просив суд визнати неправомірну бездіяльність відповідача, щодо не нарахування йому  доплати до пенсії у розмірі 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком  починаючи   з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01.01.2009 року ,  зобов’язати відповідача зробити нарахування  та виплату  надбавку до пенсії починаючи  з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01.01.2009 року .

         Позивач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся  належним чином, надав заяву про розгляд справи без його  участі, на задоволенні позовних вимог наполягав.

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька у судове засідання не з’явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав письмову заяву з проханням розглядати справу без його участі. Позовні вимоги не визнав, вказавши, що нарахування  та виплата позивачу  як «дитині війни»  підвищення до пенсії  провадиться  відповідно до діючого законодавства,  порушень з боку  відповідача на допущено, тому підстав для  задоволення позовних вимог  немає.

 Матеріалів справи достатньо для розгляду справи  у відсутності  позивача та  представника відповідача.

  Дослідивши матеріали  справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

 Судом встановлені  такі  факти  та відповідні їм обставини.

 Згідно копії пенсійного посвідчення та копії паспорту, позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в УПФУ в Будьоннівському районі м. Донецька як отримувач пенсії за віком, має статус "Дитини війни". Згідно довідки УПФУ, протягом 2007 року передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком їй УПФУ в Будьоннівському районі м. Донецька не здійснювалося та підвищена пенсія не виплачувалася. В 2008 та 2009 роках позивачу УПФУ в Будьоннівському районі м. Донецька зазначене підвищення пенсії фактично виплачувалося в розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно ст. 6 "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо підвищення позивачу пенсії як "Дитині війни" на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року включно, суд виходить з того, що нарахування та виплата позивачу підвищення до пенсії здійснювалися відповідачем відповідно до чинної в зазначений період редакції ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", і відповідно дії відповідача в зазначений період є правомірними і у задоволенні позовних вимог в цій частині також слід відмовити.

    Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо підвищення позивачу пенсії як "Дитині війни" на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно та з 22.05.2008 року  включно, суд виходить за наступного:

    Право позивача на отримання зазначеного підвищення до пенсії в зазначений період відповідачем не оспорюється, разом з тим, визначаючи фактичний розмір такого підвищення, відповідач керувався не чинними нормами зазначеного закону, а підзаконними нормативно-правовими актами.

Так, згідно п. 8 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" № 530 від 28.05.2008 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня - 48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні.

Наведена постанова Кабінету Міністрів України суперечить Закону, тому до спірних правовідносин суд згідно ч. 4 ст. 8 ЦПК України застосовує акт вищої юридичної сили - закон.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" № 966-ХІ від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Для визначення мінімального розміру пенсії за віком  з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410,06 гривень та 415,11 гривень.

Згідно ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Згідно ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Згідно ст. 2 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" № 1646-VI від 20 жовтня 2009 року, встановлений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 листопада 2009 року - 573 гривні, з 1 січня 2010 року - 695 гривень, з 1 квітня 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривні, з 1 грудня - 734 гривні.

На підставі вищенаведених нормативних актів відповідач мав нараховувати та сплачувати позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка визначається у розмірі прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний період, а саме:

-     в липні - вересні 2007 року - по 123,01 гривень щомісяця;

-     в жовтні - грудні 2007 року - по 124,53 гривень щомісяця;

-     в травні-червні 2008 року - по 144,30 гривень щомісяця;

-     в липні-вересні 2008 року - по 144,60 гривень щомісяця;

-     в жовтні  2008 року - жовтні 2009 року - по 149,40 гривень щомісяця;

-     в листопаді-грудні 2009 року - по 171,90 гривень щомісяця;

-     в січні - березні 2010 року - по 208,50 гривень щомісяця.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

           Таким чином суд виходить з того, що в зазначений позивачем період було чинним закріплене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" право позивача як "Дитини війни" на підвищення йому пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка (мінімальна пенсія за віком) визначається у розмірі прожиткового мінімуму для  осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Однак в зазначений період відповідачем нарахування та виплата підвищення пенсії здійснювалося у значно меншому розмірі визначеному Кабінетом Міністрів України.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача й надалі виплачувати йому підвищення до пенсії у певному розмірі, то такі вимоги не ґрунтуються на законі, оскільки відсутні дії відповідача, яким би суд міг дати оцінку. За наведених обставин у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Керуючись  ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. 6, ст. 1 Розділу ІV - Прикінцеві положення Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 року, п. 17 ст. 77, ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", ст. 2 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" № 1646-VI від 20 жовтня 2009 року, п. 8 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" № 530 від 28.05.2008 року, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 року, ч. 4 ст. 1, абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" № 966-ХІ від 15.07.1999 року, ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", та ст.ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України, суд

                                                                    В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1    до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про визнання дій відповідача протиправними, зобов'язання відповідача до вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька щодо нарахування та виплати в неналежному розмірі  ОСОБА_1    підвищення до пенсії,  за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року,  з 22.05.2008 по 31.12.2008 року, з 01.01.2009  року   - незаконними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька здійснити  ОСОБА_1    за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року,  з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року -  нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка визначається у розмірі прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний період, з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог  ОСОБА_1    - відмовити.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

    Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

           Суддя :